Чи може, на вашу думку, Бог відвернутися від людини?

Важко зрозуміти Вас з цього допису:
Пишете "я просив Бога забрати(біль)". Наскільки я зрозумів, Бог відповів, забрав біль, Ви вижили ...
Хіба це не збігається з Його Словом: "...бо кожен, хто просить одержує..." Матв.7:8 ? ? ? ?

А що Вам заважає зараз просити Бога, щоб Він забрав біль душі??? Він же ж Всемогутній Бог- якщо забрав фізичний біль, то зможе забрати і душевний біль...
Він від Вас у першому випадку не відвернувся, то і зараз не відвернеться!

А може я Вас невірно зрозумів...?

 

ліміт чудес..вичерпався...
видно..мало болю..треба ще...
на все Його воля...

 

Я, здається, нарешті починаю потрохи розуміти тебе, Ромку...
Ти віриш, що Бог є, але для тебе Він як якийсь злий вуйко, котрий може поставити перед людиною стіну, а потім сісти і "злорадствувати", дивлячися як вона б"ється головою об неї... Чи ще якусь "пакость" для тієї бідної людини влаштує- бо Він так Собі захотів...
Я колись також так думав і ходив в такому страху, тільки й чекаючи звідки буде удар... Нажаль, більшість людей так думає...
Але коли я познайомився з Ним поближче, я відкрив для себе зовсім іншого Бога: Бога як люблячого Батька!!

Тільки Батько може сказати такі слова:"Прийди, Левку, до Мене, струджений та обтяжений, і Я заспокою тебе, візьми на себе ярмо Моє, і навчися від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдеш спокій душі своїй. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!"(Мт.11)
Скільки у цих словах тепла, лагідності, любові, співчуття...!!! І в такому дусі написаний весь Новий Завіт!!!!

Ти кажеш про стіну, поставлену Ним.
А може це не Господь поставив перед тобою цю важку стіну??? Якщо би це Він зробив, то вона би була як написано "любою" і "легкою"...

Вся біда в тому, що панує в повітрі князь світу цього, котрий ну д...уууууже уже зацікавлений в тому, щоб представити людині Бога зовсім в іншому і негативному ракурсі, ніж Він є насправді, лише тому, що людина не може, чи не хоче взяти в руки Його Слово і дізнатися яким є її Творець і ким є насправді людина для Нього...

 

Абсолютно ні...
То в мене складається враження,що для тебе Він як той Санта-Клаус,що на хмарці всім роздає подарунки...а доообрі вуйці по церквах співають йому осанну...
А Сатана - теж породження Бога..ти,як людина ерудована,повинен це знати...

 

То тільки враження...
Шо там Санта Клаус- приніс подарунок, тай забрався на своїх оленях хто зна куди на цілий рік, ні слуху ні духу не чути про нього!
Господь не такий. Повторююсь- Він для мене ТАТО, котрого цікавить усе до дрібниць, що відбувається у моєму житті і Котрий до мене є не просто "добренький", а насправді Добрий! Він як дає подарунки, так і карає, коли до мене не доходить... І все це з однією метою- для того, щоб виховати і змінити мене на краще...
Але найголовніше, що я знаю, так це те що Він мене дуже силно любить і не залишить ніколи, що би не сталося зі мною...!!!!!! Це усвідомлення дає мені сили встояти в будь-якій тяжкій ситуації!

 

А я сприймаю,як Силу...могутню,що не піддається жодному осмисленню,що присутня у всьому...

 

Раз так, то за что ВАС и супругу Вашу ТАК наказывает?

 

Чому карає...
То вже в церкві будуть торочити за гріхи...мої..дружини...Зоряни..3-го коліна...4-го...5..го...6,7.8,9.10,11, і т.д...
А ще там кажуть,що Він нас любить...
Але ж того не знає ніхто...
І.чому гинуть діти...і,за що роками мучаться люди у хворобах...

 

Відповідь у книзі Йова

http://bibleist.ru/faq.php?q=003&p=0186.html

 

А чи не краще назвати розділ книги Йова і потрібні вірші? Скажу по секрету, Ромко - українець, думаю, має Біблію на українській мові.
Чи знову щось там з перекладом і "неправильними" перекладачами?..

 

Ромку, як ніхто не знає...???
Я знаю і твердо переконаний, що Бог нас любить!
Весь Новий Заповіт- як суцільний любовний лист Бога до людей...!!!!
Ще раз повторюся:
"Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!"Матв.11:28

Хіба такі слова може сказати Той Хто не любить??????
Але не даремно ця фраза починається зі слів "Прийдіть до Мене..."
Часто люди, просто, хочуть мати Його благословіння, а Сам Господь як Особистість їх і близько не цікавить...

Питання в тому, чи ми Його любимо і чи приходимо до Нього??

 

Ромко, бо ти взагалі, вибач, у християнстві нерозумієшся. Тому й відповіді не знайдеш і вуха твої закриті, незважаючи на те, що у Символі Віри ти переінакшив, замість "вірую в Єдину Апостольську Церкву", написав "у Християнську". Дрібниця, але символічно.
В одному з твоїх дописів

 

Я бачу життя навколо себе...Реальне життя
Відчуваю реальний біль...
Біль душі не менш реальний...
Я пробував знайти порятунок в церкві...розмовляючи з священниками...
нема там порятунку.
Для мене нема...
Так,я знаю,Бог всемогутній,тільки в Його силах забрати стіну,яка переді мною...
А до чого тут релігія?
Можна переконувати себе,що Бог нас любить...
Можна переконувати себе,що Він нас не любить...сенс?
Це думка людей...і більш нічого...

 

Те, що ти бачиш і відчуваєш реально не гарантує, що ти робиш правильні і реальні висновки.
якщо церкву і священиків вважати релігію, яка немає нічого спільного з Богом, то чого ж ти хотів? А вдруг поможе, чи як?

 

Ну так, все правильно. Твоя думка чогось важить, а думка людей - це просто напросто думка людей.

А християнство каже, що Бог до людини часто говорить через іншу людину, тобто її устами. Інколи, навіть тоді, коли та людина не є християнином. Отже якщо закритися на всіх вся, тоді у Бога майже єдиний шанс, з"явитися і сказати: роби так і так.

 

я ж не перший рік на світі живу...
А релігія...хм я багато разів повторював,чим я це вважаю...

 

Не перший. І повір, християнство, як релігія, теж живе не перший рік(мягко кажучи). Твої думки... роздуми... у світі християнства і людини не є новиною. Те, що ти переживаєш, вже було сотні разів з іншими людьми, та й випадки бували гірші і важчі. Залишається одне - знайти ту дорогу, яка правильною, а вона призведе до душевного спокою, врівноваженості. Знайти можна на прикладі інших. Важка дорога дається для того людині, щоб навчилася правильно жити, правильно шукати вихід з ситуації, а не для того, щоб мурувати перед собою нездоланні стіни. Бо стіна у житті може даватися ззовні, а нездоланна стіна - це наша уява... і не більше.

 

В даному випадку слід прочитати усю книгу

 

Не уява...зовсім не уява...
І в моєму житті були випадки,коли така стіна падала...
Все моє життя..хм...починвю сумніватись,що його так можна назвати...після 95-го року - результат того,коли Він забрав таку стіну.
як виявилось,щоб звести другу...
може і ця впаде...
я колись казав,що

І в мене є вибір....
навіть в мене...
плюнути на все....кинути хреста...і жити в своє задоволення...
Віддати малу в інтернат...назовсім...махнути кудись відпочивати...
тільки от справа в тому...що я цього не можу зробити...
Ніколи...

 

То не єдиний вибір.