чи може людина змінитись?

навіть з точки зору попередніх життів... або еволюції не випливає, що людина не міняється... точніше це якраз звідти і випливає...що міняється....

 

Анна Валерьевна умерла достаточно спокойно. Инсульт произошел во сне, и потому проснулась она уже не у себя в кровати, а в просторной комнате с множеством других людей, как и она, ожидавших увидеть нечто иное. Потолкавшись среди народу и выяснив что к чему и где, Анна Валерьевна протиснулась к большому справочному бюро, которое сначала направило ее обратно в очередь, потом на выход, и только с третьего подхода (к вящему удовлетворению Анны Валерьевны, ибо и не таких бюрократов штурмом брали) операционист удосужился пробить ее по базе данных и сообщил:
- Вот распечатка кармы, третий кабинет направо за левым углом – получите комплектацию. Потом подойдете. Следующий.
Анна Валерьевна послушно взяла распечатку, ничего в ней не поняла и проследовала в указанном направлении.
- Карму давайте! – Анна Валерьевна подпрыгнула от неожиданности.
- К-карму?
- А вы можете дать что-то еще? – цинично поинтересовались за стойкой и буквально вырвали из рук Анны Валерьевны распечатку. – Так, карма у вас, скажем прямо, не ахти. Много с такой не навоюешь.
- Я не хочу воевать – испуганно пролепетала Анна.
- Все вы так говорите, - отмахнулись от нее и продолжили, - на ваше количество набранных баллов вы можете купить 138 земных лет человеческой жизни, 200 лет птичьей или лет 300 в виде дерева или камня. Советую камнем. Деревья, бывает, рубят.
- Сто тридцать восемь… - начала было Анна Валерьевна, но ее опять перебили.
- Именно сто тридцать восемь лет стандартной и ничем не примечательной жизни, заурядной внешности и без каких-либо необычностей.
- А если с необычностями?… Это я так, на всякий случай… уточняю…
- Ну, выбирайте сами. Необычностей много. Талант – 40 лет жизни, богатство – в зависимости от размера, брак, честно вам скажу, полжизни гробит. Дети лет по 15 отнимают… Вот вы детей хотите?
- Нет… то есть да… двоих… нет, троих…
- Вы уж определитесь.
- Брак, троих детей, талант, богатство и чтобы по миру путешествовать! – на едином дыхании выпалила Анна Валерьевна, лихорадочно вспоминая чего ей еще не хватало в той жизни, - и красоту!
- Губа не дура! – хмыкнули из-за прилавка, - а теперь, уважаемая Анна Валерьевна, давайте посчитаем. Брак – это 64 года, остается 64. Трое детей – еще минус 45. Остается 19. Талант, допустим, не мирового масштаба, так, регионального, ну лет 20. А богатство лет 20 минимум. Лучше надо было предыдущую жизнь жить, недонабрали лет.
- А вот… - прикусила губу Анна Валерьевна, - если ничего…
- А если ничего, то 138 лет проживете одна в тесной квартирке, достаточной для одного человека и при здоровом образе жизни, в следующий раз хватит на побольше лет – отбрили Анну Валерьевну.
- И ничего нельзя сделать?
- Ну почему же? – смягчились за прилавком, - можем организовать вам трудное детство – тогда высвободится лет 10. Можно брак сделать поздним – тогда он не полжизни отхватит. Если развод – еще кредит появится, а если муж не ахти, то авось и талант мирового масштаба сможем укомплетовать.
- Да это же грабеж…
- Свекровь-самодурка карму неплохо очищает, - проигнорировали ее возмущение и продолжили, - можно вам добавить пьяного акушера и инвалидность с детства. А если пожелаете…
- Не пожелаю! – Анна Валерьевна попыталась взять в свои руки контроль над ситуацией, - Мне, пожалуйста, двоих детей, брак лет этак на 40 по текущему курсу, талант пусть региональный будет, ну и богатство чтобы путешествовать, не больше.
- Все? Красоты вам не отсыпать? У вас еще 50 лет осталось… нет? Тогда комплектую… - девушка за прилавком достала кружку и стала высыпать в нее порошки разных цветов, приговаривая себе под нос: “брак сороколетний, есть, дети – две штуки есть, талант… талант… вот, пожалуй, так, деньги… сюда, а остальное от мужа еще… Все!”
Анна Валерьевна недоверчиво покосилась на полулитровую кружку, заполненную цветным песком, которую ей протянули из-за прилавка.
- А если, скажем, я талант не использую, я дольше проживу?
- Как вы проживете – это ваши проблемы. Заказ я вам упаковала, разбавите с водой и выпьете. Товары упакованы, возврату и обмену не подлежат! Если вы пальто купите и носить не будете – это уже ваши проблемы.
- А…
- Счет-фактура вам, уверяю, не пригодится.
- А…
- Да что вы все “А” да “А”?! Судьбу вы себе выбрали, предпосылки мы вам намешали, все остальное в ваших руках. Кулер за углом. Следующий!
Последнее, что успела подумать Анна Валерьевна перед собственными родами, было: “Вот вроде все с моего ведома и разрешения, а такое ощущение, что меня все-таки обдурили”. Хотя нет, мимолетной искрой у нее в мозгу успела пронестись мысль о том, что ей интересно, как ее назовут. (С)

 

я би хотіла змінитися...
маю великі проблеми з тим зараз
1 горда
2 завислива
3 жадібна
4 лінива

якщо не змінюся - будуть мені "капці"

оглядуючись трохи назад на своє життя - розумію, що ніц не досягла...
ба навіть більше того, те що мала ледь не втратила, а все через те, що не можу признати за кимось іншим право бути "правішим" за мене

як віруюча людина знаю, що тільки Бог може змінити усе, але Бог помагає тільки тим, хто сам щось робить, хочаби намагається робити

трохи з тим трудно

бажання змін є - ьажання щось для того робити - нема...
і що далі?

 

ну напевне тре брати лопату... і піти копати, копати, копати.... і відкопати свій талант...до змін...

наголос потім можна і поміняти на 'о' ...

а якщо серйозно, то мінятися так складно...

 

В таких випадках інколи достатньо прибрати одну людину, щоб всі інші отямились....або співати під дудку так званого колектива.

На мою думку,людина не міняється. Звичайно, може змінитися на якийсь час, під впливом обставин чи якоїсь необхідності, але те, що закладено в ній - то вже на все життя. Стержень залишається незмінним...її Я , її сутність

 

А оно вам треба?
Оцінює пан Бог і люди за реальними вчинками. Над ними і працюйте.

 

надоїдає деколи лишатися статуєю....

весь... авку бачили?

 

В нього просто інша мета ніж у того, хто зіграв роль (пристосувався до обставин).
Той мав на меті одне: отримати якесь тимчасово-бажане (що тішитиме недовго і згодом сприйматиметься як "невдалий шлюб" або "тимчасова інтрижка"). А той "в коробці" хоче лишатися собою і подобатися не тоді коли грає роль - в приватному, інтимному житті. Вожночас у житті соціуму, професійному, може змінюватися щоб досягти потрібної мети. Гнучкість не виключає домашнього комфорту і стосунків де тебе сприймають таким як ти є.

 

людина може "незмінитися",думаю краще, змінювати свій характер: відношення до різних речей,людей, подій... І то, коли вона сама цього дуже захоче(працювати над собою) Та й на протязі свого життя людина стикається з різними обставинами... так і формується світобачення...,а вже як у кого спрацює свідомість...життя само вчить нас!

 

Зміна людини нерозривно пов"язана з її уявною системою цінностей. Уявною, бо в кожного вона різна, а що є насправді цінним, ніхто не може знати, адже для цього потрібно розуміти як влаштоване ВСЕ.
Так от, змінивши систему цінностей змінюється людина, адже вона починає реагувати на той самий подразник по іншому. Типу спочатку будуєм церкву, ходим туди молитись, потім вирішуємо, що церква то фейл і спалюємо її і будуємо супермаркет і ходимо туди за продуктами)
Також існує деяка кетегорія людей, яка не змінюється. І мабуть, це пов"язано з елементарною лінню та страхом. Лінь, бо навіщо робити щось нове, коли є старе, а страх, бо нове - незнане.
За собою помічав лише одне, що незмінних цінностей, як таких, в мене дуже мало. Мені легко міняти свої переконання смаки та поведінку, якщо то мені потрібно, а також легко сприймати щось нове, бо за старе я не тримаюсь. Але також помітив, що таких людей дуже мало((.

---------- Додано в 23:08 ---------- Попередній допис був написаний в 22:52 ----------

Багато хто вважає цінним життя. Але якщо уважніше подивиться, то можна помітити, що смерть одного дає життя іншому. Тому якщо брати глобально, то життя не є цінним, адже воно як крапля в морі: випарувалась, пролилась дощем, знову випарувалась - нікуди не дівається.

 

1. Це вам так здається

2. А це супер, хоч і говорить лише про те, що ви не маєте права на об'єктивність

Що і треба було доказати для п.1.

 

Ага, це мені тільки здається, наприклад, що скинув 15 кіло за місяць чи що постійно прокидаюся рівно о 6:50, хоча до того все життя намагався не вставати раніше 10?

І це я навіть не кажу про таку неймовірну річ, як нескладання брудного одягу поміж чистим

 

+1 (нулі дописати, кіко не шкода)

---------- Додано в 00:27 ---------- Попередній допис був написаний в 00:26 ----------

Це не зміни, це наслідки. Ви як людина не змінилися... Були б ви інші - вам би не допомоголо нічого...

Чому ви це все робите - це не до цієї теми розмова

---------- Додано в 00:29 ---------- Попередній допис був написаний в 00:27 ----------

о... саме вичитав...

---------- Додано в 00:37 ---------- Попередній допис був написаний в 00:29 ----------

Чого ж ви йшли, якщо ви до цього прагнули..?
Люди не міняються, вони лише по різному реагують... і це видають за зміни.

Мед если есть, то его сразу - нет! Вініпух (с.)

---------- Додано в 00:40 ---------- Попередній допис був написаний в 00:37 ----------

Це трохи зле...

А це дуже правильно і добре

---------- Додано в 00:42 ---------- Попередній допис був написаний в 00:40 ----------

Вже сталося, якщо ви залишили те чого прагнули... ( ви ж цього вже не прагнете... а повинні)

---------- Додано в 00:46 ---------- Попередній допис був написаний в 00:42 ----------

Повинна мінятися чи вести себе по іншому?
Це дві великі різниці, як кажуть одесити...

---------- Додано в 00:53 ---------- Попередній допис був написаний в 00:46 ----------

Плюс, але це бздури. Головне ваше ставлення до реальності і до вас самої...

Все змінюється!

Людина ніколи!

Людина може тільки вести себе по іншому...

Хто не бреше собі і іншим зрозуміє те, про що постійно говорить Деріан...

(не заздрю я його поглядам в деяких ситуаціях... але ці погляди тоді не грають жодної ролі...)

 

люди міняються, так само як і міняється наше ставлення до них)

 

Вдавати, що змінилась. І як я вже казав: "Люди не міняються, а той хто каже, що змінився, лицемір"

 

Цитата на себя это круто, конечно.
Но слишком категорично.
Вон, свидомиты, постоянно меняют как флюгеры своё мировоззрения в зависимости от линии своих партий.
И ничего.
Не лицемеры.

 

Не, їм сказали, значить так треба.
Їхньої думки не питають, треба проголосувати, голосують. Треба камінь в руки брати, беруть.
А постєбались Ви файно.

 

І зайця можна навчити на собак кидатися, але душа в нього залишиться заяча...
Підкоректувати поведінку людини можна, але змінити саму внутрішню суть людини - навряд чи.

 

Це залежить віжд самої людини. Може людина змінитися і повинна мінятися, але чи зможе - ось питання.

 

Не уявляю, як можна не мінятися) Все навколо змінюється постійно, людина, як частина цього, теж)
Особливо смішно, коли кажуть, та він (вона) колись таким партійним був! а тепер! тьху, флюгер. А це ж нормально, розвиватися