чи може людина змінитись?

повністю погоджуюсь... бо так і в мене було: змінили мене любов і страх втратити...
а ще людиною керує здоровий глузд і відповідальність... вони не такі рушійні, але важливі...

тому Марусино раджу не задумуватись над пагубними звичками.. мовляв, багато хто зривається, всерівно повертається до того... не в тому річ...
людина може практично ВСЕ, якщо включить мозги і буде дбати про себе і про своїх рідних...
звичайно можна на все плюнути..., але бляха-муха, в світі є ще стільки радості, щастя, неймовірних почуттів, які ще не відчувалися і не смакувалися.. життя таке прекрасне, навіщо позбавляти себе того, що воно дає заради якогось бруду..

 

Фішка в тому, що не завжди фізично здатна "включити мозги"...

 

ага, бо складаэться враження, що тих мозгів може нема... я щодо себе підлітка - не знаю де були мої мозги??!!
читала про це.. навіть деякі - світсько-релігійні книжки пишуть, що до 25 років в людини перехідний вік... в той час вона ніби повернута з ніг на голову, думає одним місцем
тому мозги є у всіх... не факт, що ми хможем думати ними в 16, але в 26 без млзгів - то вже патологія...

 

а якшо людина міняється (змінює і мислення, і життєві принципи, і власний спосіб життя), розуміючи що на краще, а потім виявляється що це нікому не потрібно, і всім до цього байдуже, хоча й говорили про ці зміни. А головне що приходить розуміння, що їй це теж нідочого. Що робити тоді: мінятись назад чи приживатись тим непотрібним?

 

Всьо єдно буде...
Але шо поробиш...вибору нема...
Доля..

 

Сама людина змінитися може, інша людина її ніколи не змінить, якщо нема бажання мінятися. Може здаватися, що нас хтось змінив, а на справді цей "хтось" став лише каталізатором змін, бо вже відбулося накопичення критичної маси в самій людині і іншого виходу крім змін не існувало.

 

Десь читала, що в людини міняються цінності приблизно раз на сім років, а відповідно і цілі і бажання, тобто та внутрішня мотивація, яка штовхає до змін. Проте, кардинально людина не міняється, і якщо вдається побороти якусь паскудну звичку, то троха усугбляється інша, імхо.
Старатись треба в тому напрямку, але можна потратити літа на зміну чогось заради когось, а потім вияснити, що то не потрібно ані тобі, ані йому,
бо зміна хоть чогось робить тебе іншою людиною.
Якось то все складно, аж сама запуталась

 

Не зовсім, якщо ці зміни не закріплені сильними емоціями, переживаннями, то поверхнево ми міняємося, але у критичних ситуаціях залишаємося такими ж, як і були, а от якщо зміни сталися внаслідок певних катастрофічних, шокових подій, переоцінки цінностей, то тоді ми дійсно міняємося глибинно.

 

По собі можу сказати, що міняюсь через кожних 6 місяців.Чесно кажучи, трохи надоїло і друзі незавжди розуміють, але так цікавіше))) і легше жити.
Життєві принципи та виховання всетаки не міняються, мабуть то десь у підсвідомості або в генах сидить.

 

я теж міняюсь..во вчора вбрав єдну чорну футболку..
а нині зовсім єнчу..чорну футболку...
О...

 

Тобі здається, що ти міняєшся, адже сама говориш, що так цікавіше жити, отже твої зміни є спланованими, тобто ти надягаєш певну маску, яка допомагає тобі в житті, а справжні зміни приходять спонтанно, як торнадо.

 

Дядя Рома, а мені цікаво - у вас є щось НЕ чорне?

 

Термос)правда там кришка теж ЧОРНА

 

Абсолютно погоджуюся. "Коли учень готовий, приходить учитель"... До цієї зміни можна довго іти... Усе життя часом. ...Одна пані стала відомою художницею, коли їй було уже під 80. Коли її питали, чого ж так пізно, мовляв, - вона стискала плечима і відповідала, що просто раніше не пробувала малювати.

 

"Прилуки" куру...червоні...стидно признатись...
Але міняти наразі не хочу...

 

...і я... люблю чорний колір....він мене,якось заспокоює,чи шо....

 

мабуть тоді головне незабути зняти маску коли зміни дійсно прийдуть, бо під маскою їх ніхто не побачить.....

 

По роду своєї діяльності я дуже бгато спілкуюсь з людьми і зробив невтішний висновок - усі люди змінюються з часом у негативну сторону. В добрий бік люди можуть змінитись якщо з ними або їх рідними щось трапиться. Або закохається людина.
А без координальних струсів людина потрошку змінюється в негативний бік, стає більш цинічною.... І друзів це стосується і рідних нажаль. І самого себе. Так важко себе контролювати....