Абсолюьно з вами не згідний! Будь-яка людина, приблизно знаюча Ваш світогляд (нприклад релігійні переконання), своїми фразами чи діями може викликати у вас бажану реакцію (протесту, обурення, захоплення і т.п.) і Ви зможете лише силою волі приховати цю реакцію але ніяк не зможите щиро тішитися, коли вас або ваших близьких ображають, або злитися коли людина буде говорити Вам приемні новини. Ось так і міняють людей. Свідомо або несвідомо. Особливо у дітей, яким постійно вказують на недоліки, з часом розвиваєьтся комплекс неповноцінності. У дорослих це не так виражено, в силу більшої інертності свідомості і більшої здактості контролювати емоції.
Ну ви і сказанули. Самі придумали? Але бачу, що ви ще недоросли до тої зрілої свідомості, коли розумієш, що не ти контролюєш світом. Не ти. Ви змішали до купи різні речі. Ми з вами говоримо на різних мовах. Ви зараз говорите як тиран. Тільки тиран може говорити про те, що він буде навмисне старатись сказати іншій особі те, щоб викликало в неї певні реакції. Відповідь на ваш виклик всеодно контролюю я. Ви на мене з мечем, а до вас повернусь спиною - пхайте скільки бажаєте. Чи ж це не є моя реакція на вашу провокацію? Я не реагуватиму на ваші провокації, і крапка.
бачу що Ви всетаки не дуже контролюєте свою реакцію. Я не провкую а просто описую методи впливу на людину і якщо людина усвідомлює, те як нею можуть маніпулювати то вона може захиститись (обдумуючи і фільтруючи те що їй говорять. Ось Вам приклад того як Ви образами пробуєте викиликати в мене негативні реакції. перкручуючи мої слова: мені особисто немає ніякого інтересу у вас викликати якісь реакції.
Ви самі обираєте читати це, як особисту образу, чи як будь-що інше. Я сказала, що не ВИ-Тиран, а я сказала, що поводитесь ЯК тиран. Різницю відчуваєте. Поведінка, яку Ви описали, притамання людям з тиранічними нахилами. Тому, я і говорю, що як тиран. Любляча особа ніколи не буде думати як викликати у вас бажану реакцію, бо це вже маніпуляція. Вона буде робити все з любові. Якщо, Ви мені стараєтесь довесли, що чоловік викликає у мене бажання приготувати борщ за те, що щось мені приємне сказав, то це бажання всеодно залишається за мною. Тобто його певні слова завжди "спонукали" мене до приготування того борщу. Проте, в результаті всеодно я обираю, чи той борщ готувати чи ні. Отже реакція і поведінка залишається за мною. Заставити мене готувати цей борщ він не може, хіба б користувався тиранічними маніпуляціями, аля залякування, приниження. Те саме щодо Вашого допису. Я можу Вам відповідати а можу нічого не відписувати, і Ви особисто зрозумієте мою реакцію так як Ви це відчуєте, а я в свою чергу залишаю за собою право реагувати так. Тобто, як би ви людиною не штовхали в ту чи іншу сторону, навіть психологічно, дії у відповідь обирає сама особа. PS. Я думала, що говорю з молодим чоловіком, а ви ніби зрілий. Дякую! Знову мене повернули в ментальність з якої виросла.
А що саме там було тиранічне, Марусю? (мабуть, лижі в мене не їдуть). Особливо, коли йдеться про оцю фразу що тут невірно?
ось це Як на мене, то це маніпуляція і тиранія. Хоч, ми всі грішні і викотистовуємо ці засоби в нашому житті, особливо коли нам щось ДУЖЕ треба. І змінити реакцію на таку маніпуляцію може тільки сама особа. Ви до мене зі злом, а я до вас з добром. І не злюсь коли на мене хтось нападає, а навпаки дивлюсь на то з іншого боку. Ось до чого я. Хоч, ітак почитають догори-ногами.
Ну, це констатація факту, Марусю. Такі явища просто існують, і те, що Микола про них говорить, не робить його тираном. І не завжди це погано - як важіль виховання це також можна застосовувати. Хоча, звичайно, все можна застосовувати і з хорошою метою, і з поганою.
Я ж казала, що почитають догори-ногами. Я не назвала Миколу тираном. Я тільки сказала, що така поведінка тиранічна, бо для мене любі маніпуляції іншою особою "тиранічні". Хоча погоджуюсь, що ми нераз застосовуємо маніпуляції, особливо в вихованні дітей. Тут хочу додати, що я всеодно вірю в те, що Бог дав вільну волю кожній людині і вона сама в кінці вибирає буде вона піддаватись на ту "позитивну" маніпуляцію чи ні.
Та і Ви читаєте не дуже рівно. Те, що він розказує про такі варіанти поведінки не означає, що його поведінка така. Він і близько не написав, що так робить чи підтримує такі способи - просто описав їх.
Точно! По жидівськи. Спочатку зліва направо, а потім вже справа на ліво. тому я написала, що ТАК як було написано, то для мене говорить особа певних психологічних нахилів. Я ж відповіла вище, я не написала, що САМЕ ВІН такий, а просто, що звучить саме так. Кажу щераз, якщо мої слова когось образили, то вибачайте.
Можливо тоді варто буде виправити оцю фразу Тиранічні нахили у людини, котра застосовує подібні важелі є, безумовно. Але давайте розглянемо конкретну ситуацію. Мій Мартин честолюбний. Він хоче бути першим. Але він інколи і лінивий, тому я, коли хочу добитись від нього кращого результату, кажу інколи:"Мені здається, що Петрик зробить цю працю краще, ніж ти". І я знаю, що він буде більше старатись, або й переробить. Маніпулюю я ним? Безумовно, я знаю його реакцію. Є в такій маніпуляції щось злого? Не думаю. (Я так не думаю. Може я неправа).
Так. Так. Він переробить. Але... (ось тут я говоритиму не про Вас, а про себе!!!) Тільки мені психолог заборонила вживати таких методів саме через те, що вони не виховують в дитині нічого доброго на майбутнє. Порівняння з іншими це поганий метод. Тому, коли я бачу, що мій Данило ліниться і не виконує завдань я його питаюсь чому він їх не виконує. Що його стримує? І які почуття в нього виникають токі коли він не хоче виконувати рутинну роботу. Ми досягли певного прогресу з цим. Я знаю, що нам ще треба працювати над його самооцінкою, і я не завжди є найкращий психолог для нього, але я стараюсь. Доречі, мені здається, що онте бажання бути першим дуже розвинене в хлопців і "середніх" дітей. У мене їх четверо, то перфекціонізм присутній у двох - сина і доньки. Син найстарший і єдиний хлопець, а донька середульша. І вони дуже вдало застосовують маніпуляції іншими людьми. Я припиняю, як тільки бачу. У сина є багато чого, над чим треба працювати. Саме онті замашки маніпуляції, яка може перерости в тиранію.
Я знаю, Марусю, тому тут маленький нюанс є. Прирівнювати до іншої дитини (ти поганий, він хороший, він чемний, ти неслухняний) є погано. Порівнювати результати (не)роботи - то вже зовсім інша справа, тоді говоримо не про особу, а саме про працю. А щодо молодших дітей - то мабуть й правда. В мене середульша Ликера перфекціоністка, але вона не переймається першістю, бо вона й так найкраща. ) А Мартин, може в силу того, що часто чув:"Ти ще не доріс", то таки має цю хворобу.
тут ще дуже важливий приклад оточуючих. Тобто наскільки сильний "тиск" з боку батька/мами/бабці/діда. Ну ви знаєте.
Тема звучить "Чи може людина змінитись" і я просто показав яким чином можна свідомо змінити не лише себе але і оточуючих. і це не є якісь секретмі знання, "маніпулютори" і спеціалісти з "НЛП" це активно використовують. Як я це викостовую: старюсь контролювати "лайливі" і образливі слова,(від матів вже давно відмовився, ще в студенські роки) стараюсь показати хороший приклад, відганяю від себе погані думки, читаю правильні книжки (ті в яких більше позитиву і реалізму) 3 роки як повністю відмовився від алкоголю. І я бачу, як я, і навколо мене, міняються люди в кращу сторону. Не подумайте що я такий "білий і пухнастий", чи садо-мазахіст який заставляє себе силою робити добрі речі. Просто є над чим працювати, змінити свою свідомість це довготривала праця, але з реальними результатами. Особливо приємно коли бачиш як люди навколо стають кращими. Наведу реальний приклад: їхав в автобусі, зайшла старша жінка, я сидів біля вікна, рядом сиділо декілька студентів, ніхто крім мене не уступив їй місце(хоч я виглядаю далеко не студентом), через 3 зупинки жінка вийшла, а я сів на своє місце. І як я був приємно здивований коли ще через 2-3 зупинки майже всі студенти уступили свої місця жінкам (причому жінки були різного віку, а студентам ніхто ніяких зауважень не робив). Звичайно це рідкий випадок з швидким результатом в більшості випадків результат не такий миттєвий і не такий замітний. Ось так ми міняємо себе і навколишніх в більшості випадків навіть неусвідомлюючи. Як говорив Н.В.Левашов: "покарання за злочин людина отримує в момент його скоєння у вигляді власної деградації, і нагороду за добрий вчинок людина отримує в момент його здійснення у вигляді росту власної свідомості"
Вірю. Від коли змінилась я, то оточення довкола мене також змінилось. Тільки це не я їх змінила. Не я. Вони змінились добровільно, бо звичних реакцій від мене не було, отже їм треба було переходити на іншу стратегію спілкування. Хтось перейшов, хтось ні. Я вірю, що себе я можу змінити, а інших осіб ні. Іншу особу може перемінити тільки Бог.
Хм...колись творці власної долі з піною на губах доводили мені,що людинА - твінець творіння Господнього і творець власної долі... Я намагався довести,що це трохи не так,що
саме так... людина - вінець творіння Божого, і вона має вільний вибір щодо того як посупати в свому житті. Тому я і підкреслюю, що змінитись, аля обрати інший шлях, для інших я не можу а он для себе - ТАК. Ви скажете, а якже діти? Діти обирають свій шлях самі. Ми спочатку маючи силу можемо їм казати, аби робили так чи інакше, але навіть з наших вказівок не кожна дитина буде робити те, що сказано. У кожної особи є вільний вибір.
Моя дитина не обирала...біль. А тому - НЕ ВІРЮ,що 14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться! 15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце... 16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний... 17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!... 18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, 19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також... 20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем... 21 буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике! 22 Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? 23 Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!... Еклезіаст2. 14-23