Чи може бути РІДНА мова не одна?

Та ж написано:

І всє дєла!

 

Як щодо прикладу Бориса? Дитина рівносильно знає ДВІ мови своїх батьків. І такі сім'ї реально існують. І то не одна... Як у цій ситуації бути? Ви думаєте, що дитина визначається, чия мова їй рідніша? Тата чи мами???

 

Прочитала вчора класну цитату в одному з Городецьких соцстрахів: "Людина, яка не розмовляє мовою країни, в якій живе, то значить вона або гість, або завойовник тієї країни, або не сповна розуму..."

 

І до чого тут Україна? Чи просто цитата сподобалась?

 

угу. Можливо не в ту гілку, вибачайте

 

Це завойовник, який став непрошеним гостем та ще й не сповна розуму.

 

все це тільки красиві слова. На справі не діє воно. І приклад тому - наша держава. Україна.

 

Чому? Дуже правдиві слова.

 

Правдивые? Но если я говорю на русском, но при этом я и ни гость, и ни завоеватель, то значит, что я....?

 

Ні, у цих словах таке зовсім не сказано. Це вже ви перекрутили. Прочитайте ще раз.

 

Знаете - если на заборе написано - "все лохи" - не стоит принимать это на свой счет...
И уж тем более возмущаться и доказывать обратное.Посмотрите топик - тут не происходит "осуждение", говорите спокойно на родном языке.

 

Розмова глухого з глухим. Вичитали невідомо що і тішаться.
Цирк на дроті!

 

Не знаю чому, але чомусь ця фраза мені завжди не подобається, хоч поганого ніби нічого не сказано. Как говориться "медленно, но уверенно" будь впертим, як москаль.

 

Ця цитата є цитатою Карла Маркса....

 

От в мене дві рідні мови, визначити, котра "рідніша" я не можу. Єдина різниця - на якісь теми мені зручніше оформляти думку одною мовою, на інші теми - другою мовою. А втім, існують певні теми, де мені зручніше висловлюватися одною з іноземних мов, яку я знаю - причина в тому, що попередній досвід спілкування на цю тему базувався на даній мові і наступне спілкування зручніше проводити саме нею, всупереч тому, що ця мова не є моєю рідною.

 

Це питання на мій погляд риторичне. А чи може бути рідна мама не одна? Знати можна декілька мов, але близька серцю лише одна.

 

Це ви просто так вважаєте, тому що самі не зіткнулися з даною ситуацією. Знання мов в якості чужих - це дещо інша тема.

А поняття "близької серцю" мови взагалі досить абстрактне. Насмілюся припустити, що для когось "близькою серцю" може бути і мова, якою дана людина не спілкувалася з раннього дитинства, проте має з певних причин до неї сентимент. Відповідно, близькими серцю може бути теж і кілька мов.

 

Ну і добре, що не стикнулась і не бажаю.

Це ваше власне твердження. А для мене лише одна-УКРАЇНСЬКА.

 

Я намагаюся вам пояснити тло предметного питання про білінгвальних осіб з власного досвіду, оскільки без цього людина схильна сприймати білінгвальність як формулу "рідна мова + досконало опанована чужа мова".

Вашими твердженнями "добре, що не стикнулась і не бажаю" а також "А для мене лише одна-УКРАЇНСЬКА" ви переходите з раціонального обговорення запропонованої теми в емоційну площину, яка б радше пасувала до дискусії про російськомовних українців, які вважають себе українцями, проте рідною називають російську мову.

В мене не виникає ані найменших сумнівів, що якщо, як я припускаю, ви виростали в україномовній родині, то і відповідно рідною мовою для вас буде лише одна - українська, як ви і пишете - це є само собою зрозумілим. Дивно було б, якби у вашій ситуації ви писали, що у вас дві рідні мови.