чи ми є самі собою....

Відповідь: чи ми є самі собою....

Згоден, людина не все навіть про себе знає....

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

чим більше я є собою, тим більше непорозумінь виникає з іншими людьми.
але не зажди

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

А як же сусіди? Родина?
:D:D:D

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Ну це инша справа....

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Та...
Білих горобців теж не люблять. Ані білих синичок.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Нє, не лякають.
Радше нагадують їм про сірість...

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

У природознавчому музеї (що на Театральній) є найбільша у Європі колекція альбіносів - цілком або частково білих птахів: ворон, горобців, синичок...
Не так вже їх мало на світі.
Тих, що не сірі.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Та у природі воно інакше ніж серед людей.
Для тварин охоронні барви дуже важливі.
А якщо щось не спрацьовує у механізмі і ферменту капут, то така тваринка, якщо вона не хижа (хоч і тій несолодко, спробуй сховайся перед нападом), довго не проживе.
Серед тварин білі - не особливі, а радше нещасні та долею обділені.
А серед людей - все радше навпаки. Це люди талановиті, розумні, неліниві, креативні...
І їх біда в тому, що собою вони показують, що діяльним може бути кожен, але для цього треба над собою працювати. Тільки ж не усім хочеться. Ну, а якщо хтось лінивий, то звичайно, що він у цьому не винен, а винен той, хто "занадто" діяльний.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Я думаю, що кожна людина насправді яскрава та індивідуальна. Десь далеко-далеко всередині - суспільство змушує приховувати все не нормальне. Десь в кіношному розділі наводили шикарну цитату з фільму Ларса фон Трієра- вона якраз тему.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

А що є ненормальне?

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

а сірість того не любить...

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

В даному випадку нормальне - це середьостатистичне. Відповідно, не нормальне - усі відхилення від цього.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

А мені здається, що навпаки.

У тварин - маскувальне забарвлення.
Чучел тих білих пташок тому і назбиралась аж ціла шафа, бо були помітні, їх легко було підстрелити.
Білі особини привертають увагу до цілої зграї.
Це створює певну загрозу іншим.

У людей - маскувальна поведінка.
Іноді дуже розумні, талановиті і роботящі люди є дуже непримітними - задля власної безпеки чи добробуту.
Якщо ж хтось виділяється - це дратує, створює певний дискомфорт для інших.
Норовистих намагаються або "причесати", або позбутись.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Ну, якщо біла ворона - це норовиста людина, то треба тоді говорити про польський вислів "чорна вівця". :D

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

"Я не знаю, куди веде дорога, але я хочу вірити в те, що вона має свою мету. Я хочу вірити, що варто йти далі.
Я хочу дозволити здивувати себе тим, що, можливо, готує мені подальша дорога. І я не хочу чекати на речі, які, напевно, є лише на зовсім іншій дорозі. Я хочу тішитись тим, що стрічається мені вже сьогодні: квітами на узбіччі, огорожами, перешкодами, людьми, які йдуть мені назустріч чи які мене супроводжують. Я хочу радіти, поки я можу йти далі й можу бачити, чути, відчувати запахи.
І тоді, одного дня, я, можливо, дізнаюся, що це була правильна дорога, моя дорога."
Rainer Haak

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

На перших етапах Земного життя кожна людина є сама собою. Лише з часом вона віддається на Волю Вищих Сил- світлих або темних. Навіть намагаючись бути самим собою, ми все одно потрапляємо під дію однієї із сил. Вічна тема полярності...

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Перефразовуючи відомий вислів.
Життя - театр, і всі ми в ньому маріонетки.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

не хочу бути маріонеткою :no:
мені вже більше подобається Шопенгаурове: "світ - вистава для мене"

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

А хто хоче?
Я не вірю в те, що нами то чорт, то Бог грається.
Це тоді повна безвідповідальність на людині. Хтіло би ся, а так не є.