Чи критикувати Церкву?

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Я думаю, що питання "чи критикувати церкву" є дуже всестороннє і говорити однозначно "так" або "ні" не варто, бо коли взяти якусь окрему ситуацію у церкві чи поза церквою, ми, як правило, не знаємо ситуації докінця - то є перше. Друге, уявімо ситуцію, ви приходите до священника і про щось просите, а він Вас банально відфутболює (таке також буває). Що відбувається у такій ситуації? У Вас появляється образа до цього священника і вільно-невільно ви його критикуєте. Ми тоді починаємо критикувати і порівнювати: оцей священник - добрий, а цей поганий. Іншими словами ми судимо його. У мене була аналогічна ситуація і повірте, прийшлося довго поборотися, але з ким (з чим)? Не з священником, я боровся з собою: як подолати в собі образу на цього священника, як подолати злість на нього. Сьогодні я на цю ситуацію я дивлюся не так, як у перші хвилини після розмови з священником, а зовсім по-іншому. Я думаю, що Бог послав мені цю ситуацію, щоб я подолав своє я сам у собі, використавши священника, як засіб. Тому, коли у кого появляється якась прикра ситуація, то не спішіть когось критикувати, а запитайте самого себе: чому Бог мені дав цю ситацію і поки не зрозумієте, не відходьте від цієї думки і ви побачете, що Ваше ставлення до світу сильно поміняється, не будьте швидкі на критику і швидкі на слово.

Ось така думка.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Карма?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

не треба, не для того я то писав....

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Та чому,ж буддисти багато в чому мають рацію,що аж ніяк не заперечує християнських цінностей.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

не зрозумів...

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Як для мене, священник- це не є Церква, так як рука не є людиною... . І якщо Ви його критикуєте, то це ніяк не означає, що Ви критикуєте Церкву. Може він взагалі " випадкова" людина в Церкві, яка має відповідний диплом без відповідної духовності... .

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Священник є частиною Церкви, як і кожен з нас.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Частиною але не Церквою. Колесо- це не велосипед.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

У київському Палаці спорту - "посольство Боже".
Вийшов купити сигарети - переді мною "посол" - вигляд, як у бомжа, зодягненого у чистий секонд-хенд.
Очевидно, глухий, бо кричить на літню кіоскерку, не розуміючи її запитання "з цукром-без цукру".
Потім згадав диявола, поніс якусь маячню, затримував чергу.
А каву брав двом цивілізованим кобітам із бейджиками "ПБ".
Рул, Сандей!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

безперечно.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

А що є поганого в тому, щоб перевірити чи не відступила моя церква від Божого слова?! Хіба це прояв гордості?!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Звичайно.Кожна людина має свою суб”єктивну думку, і вона може бути помилковою, а тим більше коли почати перевіряти навчання всієї Церкви, тут людина ставить свою думку понад Церквою.

А що значить „моя церква”? Церква одна, іншої просто нема: „один Господь, одна вера, одно крещение”. Тут справа не знання, а віри. „Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом” Для людей поза Церквою Таїнство є тільки обрядом, Церква тільки видимий збір християн, чи просто якесь суспільство в суспільстві, тому вони вважають, що можуть перевіряти, наскільки та чи іншa релігійна організація близька чи далека від Божого Слова. Те, що ви пропонуєте повірити, що Церква відступила від Біблії, православними і католиками не сприймається, бо довести це віруючій людині просто неможливо: „чтобы вера ваша утверждалась не на мудрости человеческой, но на силе Божией”. Ознаки Церкви пізнаються тими, кого благодать сподобила бути її членами. Для чужих вони незрозумілі, зовнішні вважають, ну наприклад, зміну обряду(обряди Церкви перших століть, частково описаних в „Дідахи” і обряди сучасної Церкви відрізняються) зміною самого Духу Божого. Церква не помиляється, бо є святою,це Тіло Христове, в ній є діюча благодать. А помилятися чи грішити можуть окремі люди, можуть відступати від Божого Слова, шлях назад через покаяння ніколи не закритий.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

при тому, якщо зрівняти вік людини і церкви.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

А що робити людині, яка бачить, що те чому їй навчають у традиційній церкві не відповдає Святому Письму?!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

розуміти, що напевно вона недобре його розуміє, піти до традиційного священника і запитати.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Тоді розкажіть у що вірять католики?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

В смислі у що? Вірніше у кого... У Бога.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Я неправильно висловився. Що є віра? Як розуміють це католики? А взагалі мабуть справді віруючі люди є у всіх християнських конфесіях.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

О, пане Тиверець, хороше запитання ви задали. Віра, особисто для мене... важко навіть пояснити. Примітивно було б сказати: вірити в те, що не бачив. Дуже примітивно. Віра, то не просто вірити в те, що є Бог. Віруюча людина у християнстві - це людина, яка знає, що є Бог і живе згідно Божих заповідей. Віра - то така річ, яка шліфується на протязі всього життя. Кажуть, що віра або є, або її нема, але при тому, віра має якісну величину, тобто є сильновіруюча людина, а менш віруюча людина, але віруюча. Є слабка віра, тобто вона є, але ... Згадаймо про ап. Петра, як він йшов по воді. Ісус теж цікаво говорить про віру: "Як би ви мали віру як гірчичне зерно..... ". Тобто у людини зазвичай невелика віра в Божих очах.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

З більшістю згодний. Тільки як зрозуміти: віра шліфується на протязі всього життя, возростати в вірі чи що?
Вибачте мене, я був багато в чому неправий по відношенню до католиків.

Про віру в Біблії:
1 Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом.
2 В ней свидетельствованы древние.
3 Верою познаём, что веки устроены словом Божиим, так что из невидимого произошло видимое.
4 Верою Авель принес Богу жертву лучшую, нежели Каин; ею получил свидетельство, что он праведен, как засвидетельствовал Бог о дарах его; ею он и по смерти говорит еще.
5 Верою Енох переселен был так, что не видел смерти; и не стало его, потому что Бог переселил его. Ибо прежде переселения своего получил он свидетельство, что угодил Богу.
6 А без веры угодить Богу невозможно; ибо надобно, чтобы приходящий к Богу веровал, что Он есть, и ищущим Его воздает.
7 Верою Ной, получив откровение о том, что еще не было видимо, благоговея приготовил ковчег для спасения дома своего; ею осудил он (весь) мир, и сделался наследником праведности по вере.
8 Верою Авраам повиновался призванию идти в страну, которую имел получить в наследие, и пошел, не зная, куда идет.
9 Верою обитал он на земле обетованной, как на чужой, и жил в шатрах с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же обетования;
10 ибо он ожидал города, имеющего основание, которого художник и строитель Бог.
11 Верою и сама Сарра (будучи неплодна) получила силу к принятию семени, и не по времени возраста родила, ибо знала, что верен Обещавший.
12 И потому от одного, и притом омертвелого, родилось так много, как [много] звезд на небе и как бесчислен песок на берегу морском.
13 Все сии умерли в вере, не получив обетований, а только издали видели оные, и радовались, и говорили о себе, что они странники и пришельцы на земле;
14 ибо те, которые так говорят, показывают, что они ищут отечества.
15 И если бы они в мыслях имели то [отечество], из которого вышли, то имели бы время возвратиться;
16 но они стремились к лучшему, то есть к небесному; посему и Бог не стыдится их, называя Себя их Богом: ибо Он приготовил им город.
17 Верою Авраам, будучи искушаем, принес в жертву Исаака и, имея обетование, принес единородного,
18 о котором было сказано: в Исааке наречется тебе семя.
19 Ибо он думал, что Бог силен и из мертвых воскресить, почему и получил его в предзнаменование.
20 Верою в будущее Исаак благословил Иакова и Исава.
21 Верою Иаков, умирая, благословил каждого сына Иосифова и поклонился на верх жезла своего.
22 Верою Иосиф, при кончине, напоминал об исходе сынов Израилевых и завещал о костях своих.
23 Верою Моисей по рождении три месяца скрываем был родителями своими, ибо видели они, что дитя прекрасно, и не устрашились царского повеления.
24 Верою Моисей, придя в возраст, отказался называться сыном дочери фараоновой,
25 и лучше захотел страдать с народом Божиим, нежели иметь временное греховное наслаждение,
26 и поношение Христово почел большим для себя богатством, нежели Египетские сокровища; ибо он взирал на воздаяние.
27 Верою оставил он Египет, не убоявшись гнева царского, ибо он, как бы видя Невидимого, был тверд.
28 Верою совершил он Пасху и пролитие крови, дабы истребитель первенцев не коснулся их.
29 Верою перешли они Чермное море, как по суше, - на что покусившись, Египтяне потонули.
30 Верою пали стены Иерихонские, по семидневном обхождении.
31 Верою Раав блудница, с миром приняв соглядатаев (и проводив их другим путем), не погибла с неверными.
32 И что еще скажу? Недостанет мне времени, чтобы повествовать о Гедеоне, о Вараке, о Самсоне и Иеффае, о Давиде, Самуиле и (других) пророках,
33 которые верою побеждали царства, творили правду, получали обетования, заграждали уста львов,
34 угашали силу огня, избегали острия меча, укреплялись от немощи, были крепки на войне, прогоняли полки чужих;
35 жены получали умерших своих воскресшими; иные же замучены были, не приняв освобождения, дабы получить лучшее воскресение;
36 другие испытали поругания и побои, а также узы и темницу,
37 были побиваемы камнями, перепиливаемы, подвергаемы пытке, умирали от меча, скитались в милотях и козьих кожах, терпя недостатки, скорби, озлобления;
38 те, которых весь мир не был достоин, скитались по пустыням и горам, по пещерам и ущельям земли.
39 И все сии, свидетельствованные в вере, не получили обещанного,
40 потому что Бог предусмотрел о нас нечто лучшее, дабы они не без нас достигли совершенства.