Чи критикувати Церкву?

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Десь тут вже виголосили тезу, що церква - це лише сукупність людей. Ці люди крізь призму своїх знань, переконань, забобонів, тощо трактують народові сутність релігіїї, яку вони сповідують. І не завжди таке трактування є вірним. Тому критика на адресу церкви є доречною та необхідною. Бо деякі люди (особливо сектанти) плутають такі поняття, як віра в Бога та відданість своїй церкві, часто замінюючи перше другим. Віра не потребує доказів чи критики, але тільки віра в Бога. А ставленння до церкви, до слів її пастирів, до обрядів та культових знарядь та ритуалів - ось де не завадив би здоровий глузд. Одразу згадую Київо-Печерську Лавру, де сотні людей,ніби стадо баранів, вештаються підземними лабіринтами, ризикуючи підпалити одне одного свічками, аби тільки доторкнутись до отих "мощей", про які більшість нічого не знає. І зауважу, що церква не проти такого "беспредела". Отакі явища треба критикувати.
Далі: найкумедніше виглядає те, як одна церква критикує іншу, як одна конфесія стверрджує, що вона - єдина істинна, а всі останні - єретики. Як казав один мудрий чоловік: "На небесах Будда завжди знайде спільну мову з Ісусом. Але чому на землі їхні наслідувачи не можуть прийти до розуміння?".
Ще один камінь у город до церкви: релігію, тобто вірніше церкву, завжди використовували як інструмент для управління, для підкорення одного народу іншим. І це завжди несло тяжкі наслідки. Наприклад, Хрещення Володимиром Русі вбило самобутню культуру, спотворило наші традиції та устрій життя, навязало нам чужого Бога, хоча наші, "язичницькі" були нам ближче. Так, Хрещення об'єднало Русь, але якими способами насаджувалась нова релігія: спалювались храми, проливалася кров. Теж саме було і при встановлення радянської влади.
А Хрестові походи, у яких з іменем Бога на устах проливалась кров? А середньовіччя, коли і наука, і мистецтво були оголошені єрессю, коли відбувалась охота на відьом та єретиків, коли кожнього дня палали вогні інквізиції. І все це з іменем Господа на вустах.... Жодна релігія не варта була цих смертей...
А щодо особисто мене: мої відносини з Богом - то моя особиста справа. Бог в душі кожного з нас, і в кожному є частинка його. Я не відношу себе до жодної конфесії, але вірю. по-своєму. Чого і вам бажаю. І будьте толерантними

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

критикувати церкву чи людей? Адже церква - містичне Христове тіло....

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Хочу розказати один випадок,який змінив моє відношення до церкви(але аж ніяк не не віру в Бога).
Кілька років тому померла моя хресна.Вона була паралізована понад 20 років,якась хвороба костей.Її чоловік практично не відходив від неї,доглядав,варив їсти,прав,навіть робив макіяж і зачіску.
Вони не перебували в шлюбі(так сталося).І,коли на похороні,священник згадав усіх,хто прощається(дітей,онуків,сусідів і т.п.)але не чоловіка,запитався,чому?"Він не був їй чоловіком по канонах церкви" - відповів священник.
Це мене дуже вразило.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Ви лиш уточніть якої конфесії був священик. Я таких історій ще пару можу докинути.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Греко-католик

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

От менi цiкаво, ну ТАК вже критикують церкву, ну налiво на право. А вам шановнi- хто чи що стоїть на завадi до церковного пристола? Ви коли небудь виступали в рлi ну хочаб органiзатора спiвбесiди, чи може пробували деригувати чи збирати хор, чи молодь зiбрати не на чергову патi а так от щоб зайнятися словом Божим i тд.? В мене бос тоже незавжди в доброму настрої, його б не було небуло би взагалi нiчого. А так хоть щось. Тому те як i що роблять i чим займаються священники, чи служителi церкви цiлком i повнiстю залежить вiд її прихожан.
Я за реформу в церквi,але з умом а не з бубнами i дзвiночками. Поняття церква це зiбрання святих, а ми святi? Ото ж бо!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Як сказав колись мені один товариш(священник) -місце зустрічі людини з Богом - у її серці.А церква - це політика.
І,коли бачу священнослужителів в розкішних,золотих ризах,мимоволі напрошується думка - десь я це вже бачив(згадайте любий фільм про Ісуса і подивіться на фарисеїв)

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Ромку а вам нездаєтьсйс чо на колiр i смак...? Менi наприклад тоже готи не подобаються, чи всяка iнша чортiвня,але це не означає що вони поголовно дибiли.Так само з тими рясами. Написано ж що не золотом i срiблом славиться людина ,але словом i дiлом ну нє?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Чому ж не подобається?Красиво...

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Я б на місці священника відповів так само. Бо якщо б священник визнав, що він чоловік, то він би просто збрехав. І я не бачу тут ніякої образи. А той чоловік, що доглядав жінку, йому похвала більша, а ніж би він був рідним чоловіком. Але істина - є істина. Як священник міг визнати їх чоловіком та жінкою, коли вони не були в шлюбі?

А тепер змоделюємо ситуацію, що священник визнав, що цей чоловік є чоловіком тої жінки привселюдно. Думайте не знайшлися б люди, які сказали б: та священник брехун, вони ж шлюб не брали.....

Додано через 5 хвилин

Чим Ви заздрите? Як священник може в свою користь скористатися тим золотом, що на ризах?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Мда, Романе... випробування віри Ви склали на двійку...

Додано через 1 хвилину

Та все це добре, Романе, просто супер. Але.... священник сказав правду, бо шлюб має бути засвідчений на небі.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Випробовування моє триває,не дай Бог нікому такого.Але все одно вважаю ,що Бог - це святе,а церква і "канони"це щось зовсім інше.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Бог - то святе, без сумніву, але що таке церква? Церква - то тіло Христове і канони створювалися не на порожньому місці. От дехто говорить, що релігія - то одне, а віра - зовсім друге. Знаєте, ми би були ідеальними, якщо б вірили без релігії, але віра наша без практикування зійде як білий сніг навесні. А релігія - це якраз і є практикування віри.
У мене є така думка, що коли ми відкинемо церкву, зберігаючи віру, то ми просто у своїй вірі зробимо 10 кроків назад. Я не вірю, що всі, хто ходить до церкви є щиро віруючі, але ще більше невірю, коли людина не ходить до церкви, бо думає, що її віра в серці, а церква - лишнє. Чому? Бо якщо не практикувати віру, то повірте, ми швидко забудемо ЩО у нас в серці. Така людська природа, а процес забуття є повільним і впевненим...

Додано через 4 хвилини

О, то Бог Вас любить.
Моя порада.
Не концентруйте увагу на проблемі, якою вона не була б. Сконцентруйте свою увагу на Бозі і перекладіть свою проблему на Бога, бо Ваше життя не є Ваше життя, а Його життя у Вас. Тим Ви засвідчите довіру до Бога і це дасть свої плоди.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Миху, а я переконана, що для Бога ця пара була подружжям.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Я не маю на увазі церкву у її сакральному значенні. Перечитайте ще раз моє перше повідомлення, там я як раз намагаюсь розкрити різницю між тим, що несе Господь (яким би не було його ім'я) і тим, як це інтерпретують люди.
Я чула таке визначення церкви: церква - це група людей, поєднаних єдиними релігіозними вподобаннями, які зв'язані між собою спільними переконаннями, участю у езотеричних ритуалах (служіннях, молитвах), має лідера (лідерів) та підпорядковується певним законам. Десь так, пишу за пам'яттю. Я колись займалась вивченням релігій, а точніше - дослідженням такого феномену, як секти. Чомусь з тих пір сприймаю будь-яку церкву саме як соціальну групу. А соціальна група складається з людей, а люди - хіба ж вони ідеальні?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Скиньте мені його ім"я та з якої він церкви у приват.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Згодна на всі сто відсотків. Шлюб, на мою особисту думку, це умовність, зумовлена соціальною необхідністю прдовження роду (пробачте за "умняки"). Коли чоловік офіційно бере жінку, то він, немов промовляє до всіх: вона - моя і не треба на неї іншим дивитись. Це Моя дружина, мати Моїх майбутніх дітей, продовжувачка Мого роду.
А щоб ніхто не сумнівався у цьому, та щоб подружжя сумлінно виконувало свої обов'язки, шлюб звели до рівня сакрального ритуалу.
Якщо люди прожили душа в душу майже 50 років, то вони набагато більш справжнє подружжя, аніж, наприклад ті, хто вінчається за модою, а потім таскає у ліжко коханок та коханців. Бог присутній не тільки у церкві, він у всьому. До нього звернутися і принести клятву вірності можна не тільки вголос у церкві, але й подумки у серці. І ця клятва буде не меньш справжньою, якщо вона підкріплена справжньою вірою та коханням.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Не виключаю, але хто про це може знати? Вони прожили 47 років, але взати шлюб у них не вистарчило часу, чому? Хто може сказати крім Бога що в них робилося в душі? Ми так можемо дійти до того, що взагалі житимемо без шлюбу і якщо життя склалося - то й добре, а ні - й ні. А може ця жінка з чоловіком взявши шлюб, не мали б такого важкого хреста і жінка не хворіла б і чоловік не мучився б?
Тому, виходячи з того, як люди жили разом робити висновок я б не спішив. Ну і я впевнений в іншому, визнав би священник їх подружжям, люди би сказали: бреше, вони ж не були у шлюбі і як тоді?
Не брав би я на себе таке легковажне ігнорування таїнства подружжя і ще раз підтримую священника.

Додано через 18 хвилин

Ігноруєте таїнство подружжя.

Не зовсім, не зовсім так. Людина живе майже 50 років та ігнорує засвідчити перед Богом своє подружжя - не знаходить для цього часу? Цим людям не треба Божого благословіння? Чи може ще якась причина? Назвіть хоть одну причину, що могло б стати перешкодою за 50 років взяти шлюб? Я не визнаю той згубний шлях, коли людина каже: "головне що в серці". Це є головне, але коли людина так каже, виправдовуючи свої недоліки, то я в то не вірю, бо то є крок в сторону від Бога.
Ми не повинні жити так, ніби Бога нема. І коли людина, знаючи, що може отримати Господнє благословення, цього не робить, то як це можна назвати? Гордість? Недбання?
Я розумію, що священники є люди, а люди є різні, але священника не можна тут звинувачувати. І хоть Ліля мене не підтримує, а переконаний, що її чоловік мене підтримає.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Миху, на вашу думку, таїнство подружжя є таїнством черед проведення якогось обряду???
Ізольда нічого не ігнорує, вона таки має рацію. І її слова таїнство подружжя ніяк не заперечують.
Адже колись взагалі не було обряду. Просто приводив хлопака дівчину перед лице спільноти і казав, що "віднині це моя дружина". То все. То вже потім з"явилися всілякі нашарування. Але таїнством є поєднання двох осіб, поєднання їх у Бозі, а не щось інше.