Не зрозумів, чому ви - супер начитана людина з академічною освітою хочете дізнатись чогось у людини, в якої відсутні шкільні базові знання?
Заборонялось читати не Біблію (Святе Письмо), а довільні переклади. На той час Святе Письмо існувало тільки в перекладі святого Єроніма (Вульгата) на латинській мові, Септуагінта (Сімдесятьох) на грецькій мові. Зрозуміло, що більшість простих людей таких мов не знало, а дехто знав не досконало, тому такий довільний переклад спотворював зміст Писання і породжував різні непорозуміння. Так як виникла потреба, Біблію почали перекладати національними мовами Європи. Переклад біблійних текстів - важка справа, Турконяк і Хоменко присвятили їй велику частину свого життя. Опісля текст перекладу розглядався комісією, відбувалися різні консультації із спеціалістами і мовознавцями під час перекладу і під час розгляду. Всі ці прізвища вписані в редакційну комісію щоб кожен, якщо побачить якусь неточність перекладу міг показати їм їхню помилку (на відміну від свідків, яких "переклад" повністю анонімний - щоб не засміяли і не тягали по судах, тому що раніше такі преценденти вже були.) А читання Святого Письма не забороняється, а навпаки - заохочується. Із "розповідей прочанина" про історію військового капіната, який завдяки читанню Євангелія здолав пристрасть пияцтва: Історія капітана Ми сіли до столу. Капітан почав розповідати: - З юних років я служив в армії, а не в гарнізоні. Знав військову службу, мав авторитет у начальства як зразковий прапорщик. Але літа були молоді: приятелі й таке інше: На моє нещастя, привчився пити і врешті дійшов до такої міри, що почалась запійна хвороба. Коли не пив - взірцевий офіцер, а як запиячив - то шість тижнів лежав у ліжку. Довго мене терпіли, аж поки за брутальність шефові, яку вчинив у п'яному стані, розжалували мене в солдати на три роки, скерувавши у гарнізон. А якщо не виправлюсь і не перестану пити, то погрожували ще строгішою карою. Як не старався я стриматись і скільки від цього не лікувався, ніяк не міг позбутися своєї пристрасті. Тому й хотіли мене перевести вже до арештантських рот. Почувши про це, я не знав, що з собою робити. Одного разу, коли я, роздумуючи, сидів у казармі, ввійшов до нас якийсь монах, що збирав пожертви на церкву. Хто що міг, - жертвував. Він підійшов до мене й запитав: - Чому ти такий зажурений? Я з ним розговорився і розказав йому про своє горе. Монах, співчуваючи мені, сказав: -Те ж саме було з моїм рідним братом, і ось що йому допомогло. Духовний отець дав йому Євангеліє й наказав, щоб він, коли захоче вина, нітрохи не барившись, прочитав главу з Євангелія. Якщо знову захоче, то нехай знову прочитає наступну главу. Мій брат почав так робити і за короткий час пристрасть до пияцтва у нього щезла. Ось тепер уже п'ятнадцять років краплі спиртного не бере в рот. Чини так і ти - й побачиш користь. Маю Євангеліє. Якщо бажаєш, принесу тобі. Вислухавши це, я відповів: - Де ж мені поможе твоє Євангеліє, коли жодні мої старання, ні лікарські поради не могли мене стримати? Так я сказав, бо ніколи не читав Євангелія. - Не говори так, - заперечив монах. Запевняю тебе, що це буде тобі на користь. Другого дня монах дійсно приніс мені оце Євангеліє. Я розкрив його, поглянув, почитав та й кажу: - Не візьму його. Тут нічого не зрозумієш. Та й церковний друк[24] я не звик читати. Монах переконував мене далі, що в самих словах Євангелія є якась благодатна сила, бо написано в ньому те, що Сам Бог говорив. - Не треба тобі все відразу розуміти, тільки старанно читай. Один Святий сказав: «Якщо ти не розумієш Божого слова, то біси розуміють, що ти читаєш, і тремтять». Адже пияцька пристрасть є неодмінно ділом бісів. Та ось що тобі ще скажу: святий Йоан Золотоустий[25] пише, що навіть місце, де лежить Євангеліє, лякає духів темряви і буває неприступною перешкодою для їхніх підступів. Не пам'ятаю, чи дав я тому монахові якусь пожертву, але взяв від нього це Євангеліє, поклав його в скриньку з іншими своїми речами та й забув про нього. Трохи згодом мені дуже захотілося випити вина. Якомога швидше я відчинив скриньку, аби взяти гроші та бігти до корчми. Лиш тільки мій погляд впав на Євангеліє, я відразу згадав про все, що мені говорив монах. Розгорнув і почав читати першу главу від Матея. Прочитав її до кінця, однак нічого не зрозумів та й подумав: «Монах сказав, що тут написано саме те, що Бог говорив, а тут тільки одні імена. Нумо, прочитаю другий розділ». Перечитав - і стало ясніше. Погляну ще й на третій. Як тільки почав його читати, раптом дзвінок у казармі. Усі - на койки. Вийти за ворота стало неможливо - і я залишився без вина. Вставши зранку і налаштувавшись піти по вино, я подумав: А коли б прочитати ще одну главу з Євангелія, - що буде? Почав читати, не розуміючи нічого, - і не пішов. Знову захотілось вина, але я читав далі й мені здалось, що книга стала зрозумілішою. Це мене підбадьорило. При кожній спонуці до вина я читав одну главу з Євангелія. Що дальше, то ставало легше. Нарешті, як тільки закінчив читати усіх чотирьох Євангелістів, то й пристрасть до пиття цілком минула. Навіть стала огидною. Ось уже двадцять років я зовсім не вживаю жодного спиртного напою. Усі дивувалися моїй зміні. Після трьох років мені повернули офіцерський чин, потім відзначали наступними, аж нарешті призначили мене командиром. Я одружився, жінка моя виявилася добра, надбали майна і досі, слава Богові, живемо разом. Допомагаємо вбогим і приймаємо подорожніх. І сина маю офіцера, хороший хлопець. Відтоді, як вилікувався, присягнув собі: щодня усе своє життя читатиму Євангеліє - одного Євангеліста на добу, незважаючи ні на що. Так тепер і роблю. Якщо буває багато справ через обов'язки або дуже втомлений, то ввечері, поклавшись, попрошу мою жінку або сина прочитати наді мною Євангеліста. Таким чином виконую оце моє правило. З вдячности й на славу Божу я оправив це Євангеліє в чисте срібло і ношу його завжди на своїх грудях. Я з радістю вислухав розповідь капітана і сказав йому: - Я знаю подібний випадок. У нашому селі, на фабриці, один майстер був дуже вправним у своєму ділі, добрий і шанований. Але, на нещастя, також часто випивав. Один богобоязливий чоловік порадив йому, аби він, коли йому закортить вина, промовляв тридцять три рази Ісусову молитву в честь Пресвятої Тройці й на згадку тридцятитрирічного земного життя Ісуса Христа. Майстер послухав, почав це виконувати і незабаром цілком перестав пити. Та це ще не кінець. Через три роки вступив до монастиря. - А що вище, - запитав капітан, - Ісусова молитва чи Євангеліє? - Все одне і те ж, - відповів я. - Що Євангеліє, те й Ісусова молитва, тому що Божественне Ім'я Ісуса Христа містить у собі всі євангельські істини. Святі Отці кажуть, що Ісусова молитва - це скорочене Євангеліє. Потім ми помолилися. Капітан почав читати Євангеліє від святого Марка з самого початку, а я слухав і творив у серці молитву. О другій годині ночі капітан закінчив читати, і ми розійшлися на спочинок.
Ще маємо приклад - Ізраїль, де в правову систему держави включені елементи єврейського релігійного права. Порівнювати рівень життя в Ізраїлі і Україні навіть немає потреби. Країна оточена ворогами з усіх сторін, але не щезла з лиця землі, а успішно розвивається і є однією з найсильніших країн світу. Може, треба брати приклад, а не наслідувати мертву ідеологію мертвої країни?
Ну ви ж взялися за будь-що відстояти. Чому заведено хрестити (чи в яких релігій які обряди) в дитинстві? Може тому шо людина досягнувши свідомого віку не бачитиме причин зробити це свідомо? Недавно інформація була в італійській пресі що суд визнав хрещення неправомірним, тому що це порушує права дитини. В цьому є логіка. Дитина ж не усвідомлює процесу і не бере в ньому участі.
переглянув.... Що кинулося в око? Там показало впровадження релігії монголо-татарів і це мене насторожило. Під час так званого монголотатарського іга яка релігія була на Русі? Відповідаю: християнська, та сама, що й до нашестя. Чому? Та тому що небуло моголів на Русі ніколи. Були суміш татарів та московітів - покоління тих, хто не отримав булави у київського князя і був у вигнанні. Ніхто не наведе прикладу монголотатарської релігії на Русі, нема жодних доказів, жодних храмів, жлдних культових споруд, чи предметів. Дивно? Але факт. Бо кожен завойовник впроваджував свою релігію. Кожен! А тут - навіть натяку.
Пояснюю. Чому Бог через Мойсея запровадив обрізання для хлопчиків 14 днів? Вони були свідомі вибору? А хрещення замінило обрізання. То чому особа має чекати 15-20 років, щоб бути Божою дитиною?
та хоть десять судів - немає значення. Хрещення нічого не гарантує. Нічого, крім одного. Хрещення відкриває двері для людини бути з Богом. Тобто дає людині ширші можливості. Як у тому анекдоті: моя справа прокукурікати, а там - настане світати, чи ні....
Вся біда в тому, що ви бачите людину, яка ходить до церкви за для ока і не бачите людину, яка ходить по потребі. Почитайте "житіє святих".
Навіть і не чекав нічого іншого. Ну мільярд китайців не ввійде в Царство Небесне (вашого зразка), мільйярд індусів не ввійде. Ще мільйярд когось. Шось не видно шо вони сильно цим переймаються.
Той, хто посвятив своє життя Богові, насправді не робить з того шоу, тому й непомітно. Бо якби було помітно, то таке служіння було б за для людського ока. Ви згідні?
Потреба полягає тільки в одному - бути щасливим. По потребі ходять і в синагогу, і в мечеть, і куди завгодно.
можу навести ще одну тезу недослівно: багато буде покликано, та мало вибраних... То їх вибір. ТАМ ніхто не питатиме за інших, тільки за себе.
