Чи існує сповідь у протестантських церквах?

Чи існує сповідь у протестантських церквах?

Наскільки мені відомо у протестантських церквах нема сповіді.
Може я помиляюся?
Чи не міг би мені хтось, хто є обізнаний в цій темі, про це розказати?

Пробував шукати Гуглом, але майже нічого не знайшов:

сповідь у протестанських церквах

сповідь протестантська церква


Зокрема, я знайшов таку інформацію про сповідь в протестантських церквах:

"....прощення досягається завдяки Божій милості (sola gratia), а не через священників чи пап. "

Протестантизм — Вікіпедія (wikipedia.org)


"Якщо православ’я та католицизм вважають сповідь таїнством, то протестантизм використовує прилюдне покаяння і таїнством його не вважає."

Таїнства | Ближче до Бога (blyzhchedoboga.com.ua)


На іншому сайті я знайшов інформацію, що наче сповідь в протестантських церквах існує, але вона має зовсім інше значення і зміст ніж в католицькій і православній церкві:

3. Протестантський погляд

Для того, щоб представити протестантський погляд на сповідь ми розглянемо розуміння сповіді «великою трійцею Реформації» - Лютером, Кальвіном і Цвінглі.

Мартин Лютер в своєму короткому катехізисі затверджував:

«Сповідь включає в себе дві основні частини. По-перше ми визнаємо свої гріхи. По-друге, ми приймаємо відпущення гріхів, - тобто їх прощення, - від пастора, як від Самого Бога і ніскільки не сумніваємося, але твердо віруємо, що тим самим наші гріхи вибачені перед Богом на Небесах». «Коли я спонукаю вас до сповіді я просто закликаю вас бути християнином».


Реформатор говорить про три різновиди сповіді: сповідатися, можливо, особисто Богу, ближньому проти, якого довершено злочин, а також в таємниці якому - те третій особі. Перші два варіанти сповіді Лютер вважав необхідними для кожного, а ось третій варіант по розсуду для кожного з потреби.

Говорячи про користь особистої сповіді перед священиком, він вказував: «коли ми відкриваємо свої гріхи перед пастором і просимо про прощення, тих гріхів, які особливо непокоять нашу совість, ми приймаємо втішливу упевненість в тому, що ці гріхи вибачені». Відповідаючи на питання, які гріхи, потрібно сповідати,

Лютер вчив, що перед Богом потрібно сповідати всі гріхи, навіть які ми не усвідомлюємо, а перед священиком тільки ті, які ми усвідомлюємо в своєму серці. Перед сповіддю потрібно розібратися зі своєю поведінкою згідно Десятословія. «Батько Реформації» вірив у владу ключів - влада, яку Іїсус надав Своїй Церкві для того, щоб вона могла прощати гріхи тим, які розкаюються в них і залишати гріхи на тих, які не розкаюються до часу їх покаяння.

Він засновував свої роздуми на євангеліє від (Іоанна 20: 23) «Кому пробачите гріхи, тому попрощаються; на кому залишите, на тому залишаться». Реформатор затверджував, що відпущення гріхів - означає звільняти або робити вільним. Ми можемо мати прощення тільки на основі смерті Іїсуса Христа і незважаючи на те, що вимовляє прощення гріхів пастор, дає нам прощення тільки Бог.

У «Аугсбурськом віросповіданні» сказано про сповідь:

«Про сповідь вони вчать, що особисте відпущення [дозвіл] гріхів потрібно зберегти в церквах, хоч перелік всіх гріхів на сповіді не є обов'язковим.

Бо це неможливе, згідно з Псалмом: "Хто убачить погрішності свої?" (Пс.18:13)».

У ув'язненні можна передбачити, що незважаючи на те, що уявлення Лютера були недалеки від католицького, все ж його погляди на сповідь були надто відмінними. Лютер затверджував, що саме важливе в сповіді - щире розкаяння віри, а не простий перелік гріхів. Також він вказував, що сповідатися можна не тільки священику. Лютер відкинув епитимью, вважаючи її додаванням до віри добрих справ.

Жан Кальвін вважав сповідь - «дуже древній звичай, але спочатку він не був обов'язковим». Кальвин, 98. Він не відкидає приватну сповідь, розділяючи її на два роди. Перший рід сповіді, що стосується нас самих, щоб ми сповідалися один перед одним.

Другий рід сповіді, який ми робимо з любові до ближнього, якого ми образили своїми гріхами. У питанні про той, кому приносити свою сповідь Кальвін говорить, що незважаючи на свободу вибору, кому сповідатися, все ж більш краще підходять для цього пастирі внаслідок того, що вони покликані Богом служити Церкві. Говорячи про приватну сповідь другого роду богослов представляє основу їй в Матфея (5: 23 - 24), вказуючи на те, що також треба відновлювати любов, яка була зруйнована гріхом: визнанням, що ми согрешили і отриманням прощення. Там же, 104.

Як затверджував швейцарський богослов не завжди потрібно «закликати людей у свідки нашого розкаяння». Там же, 81. У доказу того, що сповідь не є Божим встановленням, реформатор цитує Іоанна Златоуста: «Необов'язково сповідатися перед свідком - зізнайся в гріху своєму. Для такого визнання немає потреби в свідкові: досить того, що Один Бог бачив тебе і чув тебе». Там же, 100.

Кальвин визнає, що Писання наказує єдиний спосіб для сповідання перед Самим Богом, Який прощає і згладжує всі наші гріхи. Далі він заявляє, що:

«... той, хто з чистим серцем здійснить перед Богом таку сповідь, безсумнівно, знайде потрібні слова, коли знадобитися сповістити про милосердя Боже серед людей». «Плодом таємної сповіді стає те, що грішник добровільно сповідається людям всякий раз, коли це необхідне: або, щоб змиритися, або щоб віддати хвалу Богу». Кальвин, 101.

У ув'язненні можна передбачити, що Жан Кальвін відкинув сповідь в католицькому розумінні більш явно, ніж Лютер. Більше за перевагу женевський богослов віддав публічному сповіданню у час Богослужіння, але і не відкидав приватної сповіді один перед одним, і перед ображеним гріхом.

Ульрих Цвінглі вважав, що Священне Писання не знає ніякої іншої сповіді, крім тієї, завдяки якій людина сама пізнає себе і надає себе милосердю Бога, згідно словам пророка в Псалмі 32:5 «Я сказав Сповідаю Господові злочини мої і Тебе зняв з мене провину гріха мого». Внаслідок того, що Бог Той, Хто єдиний прощає гріхи, ввіряти і зціляти наші рани нам слідує тільки Йому. Так йде справа з сповіддю:

«Єдино Бог зціляє наш дух, і єдино Йому ми повинні показувати наші рани. Але якщо ти ще не знаком цілком з лікарем або не знаєш де він живе, то ніхто не забороняє тобі перев'язати рану у розумного порадника і попросить у нього ради. Той, хто не знайомий з лікарем, це людина, що ще не цілком пізнала милість Христа, але все здатний скинути тягар нечистої совісті. Досвідчений і надійний порадник - слуга Слова Божого, подібно самаритянину що ллє вино і масло на рани. Вино означає гіркоту покаяння, до якого він веде нас, відкриваючи нам нашу суть і спонукаючи нас таким чином до самопознанию». Цвингли, 339.

Говорячи про папське розуміння таємної сповіді, Цвінглі заявляв: «Якщо у людини немає переконаності у вірі, священик марно буде відпускати йому гріхи тисячу разів, він буде йти від священика і духом, що пас, що зневірився ». Як передбачав Цвінглі, Писання не вчить про таємну сповідь, як цьому вчить католицька церква. Підведемо підсумок роздумам про сповідь словами Цвінглі:

«правильно сповідається лише той, хто довіряє Богу, у - других, хто прославляє і дякує Його, хто визнає свій гріх і розкаюється перед Богом і хто настирливо просить вибачення в суспільстві братів». Цвингли, 340.

Підводячи підсумок думкам Лютера, Кальвіна і Цвінглі можна сказати, що вони не визнавали католицьке визначення сповіді перед священиком, але вірили в те, що сповідь повинна здійснюватися насамперед перед Богом, Який Єдиний має право прощати гріхи. Лютер вірив у владу ключів - влада Церкви, прощати або залишати гріхи, в той же момент Кальвін визнавав сповідь перед священиком, тому що він має покликання для служіння в Церкві, але більш він підтримував особисту сповідь перед Богом, а Цвінглі затверджував, що таємна сповідь не що інакше, як прохання про раду.

У ув'язненні розгляду протестантського погляду можна передбачити, що сповідь - не є таїнством. Сповідь необхідна щоб були вибачені гріхи, довершені після покаяння. Сповідь можлива як загальна, так і особиста: перед тією людиною або общиною проти кого був довершений гріх.

Під час сповіді тільки Бог має право прощати гріхи. (Матфея 18:18, Іоанна 20:22, Іакова 5:16) не дають підстави для вчення, що з'явилося про право священиків прощати або залишати гріхи. [ .... ....]

http://4ua.co.ua/religion/rb3ad78b4c43b89421206c37_0.html