Чи існує Бог?

Відповідь: Чи існує бог?

Шреку, у вас дивне питання за 12-літню школу. Тут же зовсім інша система освіти.
А те, що у нас в Україні дебіли в освітній галузі сидять, то це не Америка винна.

 

Відповідь: Чи існує бог?

В систему среднего образования США входят:

дошкольные учреждения, где воспитываются дети в возрасте 3-5 лет;
начальная школа, в которой обучаются дети в возрасте 6-13 лет;
средняя школа, где обучаются с 14 до 16 лет;
старшая школа, где учащиеся с 17 до 18 лет готовятся к поступлению в вуз.
с учетом того, что в Америке учатся в старших классах средней школы - т.н. High School - до 18,5 лет). Большинство родителей, решающих отдать ребенка в американскую школу, предполагают в дальнейшем их поступление в университет в США ,High School то наша дванадцятилітка

 

Відповідь: Чи існує бог?

Ну прям екзорцизм у промислових масштабах
Воістину опіум для народу.

 

Відповідь: Чи існує бог?

То якась або описка, Шреку, або недорозуміння. Батьки не мають вибору віддавати, чи не віддавати дитину до школи! Вони мусять то робити! Незалежно, чи в загальноосвітню безкоштовну, чи в платну приватну. Хіба вік переросте, а сидить ще досі в мидл скул. Тоді туманом 18-тим нехай і лишається! І то може ще піти в коледж навіть в 40 років і добрати предмети для того, щоб дістати атестат.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Для такого народу, як Ви - так, а для інших - це життя.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Шукати Бога - це шукати обгрунтування вже готової відповіді. А якщо вона неправильна? Тоді на що ж життя змарнується?

У великого львів"янина Лема у повісті "Всесвітній конгрес футурологів" є такий сюжет - хулігани-іншопланетники з якоїсь дуже розвинутої цивілізації, тікаючи від галактичної поліції, прилітають на мертву планету на околиці Всесвіту і заради забави закручують на ній процес білкової еволюції з підручних на ракеті матеріалів. А от коли б це було правдою - як вам всім такі "деміурги" в ролі об"єктів поколоніння? :D :D :D

Стосовно ж викладання, то я рішучий прихильник збереження еволюціоніської теорії, як базової для природничних дисциплін. Байками (навіть у формі біблейських притч) науку не заміниш. А релігійні теорії нехай працюють (якщо зможуть, звичайно, у що я не вірю) в області психолого-педагогічній. А в онтології еволюційна теорія є нині безальтернативною - саме як логічна наукова схема, без заздалегідь прописаних відповідей, без пустопорожніх спонукальних формул до взяття на віру недоведених істин і т. д. Діти мають право будувати своє життя свідомо і раціонально, без середньовічних рецидивів.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Тоді Ви нічого не виратите....

 

Відповідь: Чи існує бог?

Мене завжди дивувало навіть не стільки те що люди, які мають безпосереднє відношення до діяльності церкви і релігії не розвивають тему про те що там? Тобто на небі. Це ж видається таким само собою зрозумілим, адже по вченню ми(тобто не всі а лише спасенні) проведемо там вічність, тобто більшу, значно більшу частину свого існування! А те що такі думки для них - табу! І взагалі для "віруючих"(як хочеться іноді поговорити із справді віруючою людиною), для мирян, парафіян,
священників і інших "навернених" людей цих табу доволі багато! Формула проста - в думці відкинути єресь, тобто зовсім не думати про такі речі. Але ж любі священнослужителі, теологи і ін. релігійні діячі чому ви такі консервативні? Адже сучасній людині недостатньо середньовічних уявлень про рай і пекло, про страшний суд! Сцени з уяви про пекло наших пращурів, де грішника варять чорти у казані зі смолою вже стали скоріше фолькльором і зрідка темою для гумору. А де ж серйозний підхід
до теми? А що там в раю? Мені принаймні з цікавості хотілось би знати яким чином блаженствує там безтілесна, нематеріальна душа,
споживаючи нематеріальні райські плоди? Наприклад можливо вона там може миттєво переміщатись в просторі за одним помислом злітати з
планети на планету з галактики в іншу галактику під сяйво і музику всесвіту в тисячу раз більш фантастичніші за будь які земні галашоу!
Тобто чи має там (в раю) душа абсолютну свободу? Чи є все ж таки якісь обмеження? Таких питань є багато на які людині розумній в 21
столітті потрібно було б дати хоча б гіпотетичну відповідь, для того щоб церква розвивалась, прогресувала!

 

Відповідь: Чи існує бог?

церква не може говорити те, чого достовіно не знає. Тобто церква говорить тільки те, що знає. Якщо Ви хочете знати що є в пеклі, чи в раю, Ви можете дізнатися з книжок, які писали люди, в котрих було видіння. Ми земні люди, тілесні і нам зрозуміти інший світ дуже важко.
То як обєкту, який все життя прожив у двомірні системі, розповідати про трьохмірну. Багато він зрозуміє? "Вухо не чуло, око не бачило"- так сказано у Біблії. Наприклад, з того що я знаю про пекло з книжок. Перші і найбільші страждання людина має від того, що не може відчувати Бога, мати з ним звязок. Ми всі зараз (хто більший, а хто менший) має звязок з Богом. Ми так до цього привикли, що навіть цього не помічаємо. Це так ніби дихати. Ми дихаємо і не зрозуміємо яке то велике щастя дихати до тих пір, поки нам би хтось не перекрив повітря. Знаєте, позбавлення звязку з Богом приводить до невиносимої і нестерпної печалі та болі душі.
Самотність і жах, тривога і не знаходження собі місця, дорікання собі за гріхи, і усвідомлення собі вічного такого стану, неможливість нічого вже виправити, душевна порожнеча.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Молодець, братику! Не маю можливості прокоментувати свій тобі "плюс" до карми, тому напишу тут - ти головне вловив. Свобода людського розуму - це питання. Безкінечні питання. Різні. Інакше просто нецікаво жити.
Браво!!! Навіть не маю чого додати.
P.S. От тільки, що таке "церковний прогрес" я не знаю... :D :D :D

 

Відповідь: Чи існує бог?

Церква напевно також не знає, що таке церковний прогрес. :D :D :D

 

Відповідь: Чи існує бог?

а у мене формується якесь таке своє світосприйняття, воно не моє особисте, хочеться вірити, що таких багато і з мене не треба виганяти бісів. воно може й треба, але не тих... тобто я хотіла сказати... намагаюся... .. воно звичайно краще мовчати і читати цікаві думки не свої...словом.

Мене цікавлять властивості не стільки людського розуму, як людської психіки. Чому східні культури вдивляються всередину, а не вверх назовні.
Для мене, наприклад, дуже зрозумілим є "Бог це любов". Позитивна енергія, яку несе людина в світ. Це її сила. Для мене дуже зрозумілим є те, що всесвіт це якоюсь мірою величезний обмін енергій, їх трансформація. Виділення енергії - в першу чергу. І от мене цікавить сила цієї енергії. ЇЇ можливості. Дуже грубо, примітивно говорячи словами Ісуса "вір, що ти можеш йти по воді і ти підеш". Як шкода, що ми не можемо бачити енергії людини, яка справді любить людей. Така людина ніколи в житті не скаже, що її щось бісить, хтось дратує, від чийогось товариства вона втомилася. Такою була моя бабця і вона лікувала людей. Вона використовувала молитву, закликала Бога, обкурювала травами, ще дещо робила, але мені здається, лікувала своєю енергією.
І мені здається, будь яке добре слово чи погляд, чи думка в чийсь бік це є Бог. Це імпульс енегрії, який, впевнена, інша людина вловлює несвідомо. І якимось чином , мені здається, наша енергія може впливати на нас самих не тільки позитивно, але й негативно. будь які наші сумніви, терзання, злість і ми виділяємо скажімо якусь короткохвилеву енергію, синього кольору, скажімо, яка руйнує нашу систему на молекулярному рівні, як мікрохвильова з живої води робить мертву. . Ой, плутано так виходить.. Тому східні віри вчать бути збалансованим і в гармонії з всесвітом, християнство вчить вірити, що все в руках Божих і не турбуватися, не злоститися на ближнього свого, а по суті це одне й теж. не виділяти "синю" енергію.
____________
продовження буде не знаю коли.

 

Відповідь: Чи існує бог?

продовження.
так от, про психіку. мені здається, в людей фантастичні здібності. але вони можуть проявлятися тільки тоді, коли вони в стані втримати якийсь згусток енергії. для цього має бути неймовірна для нормальної сучасної людини сила волі. традиційне християнство, в принципі, вчить як себе контролювати і дисциплінувати. але в очах багатьох, як не у всіх, віруючих нагородою за це є надія, чи впевненість, що колись десь там на небесах, вони будуть щасливі. а ціль інша - людина має бути щаслива тут і зараз.
__________________________
продовження буде.

 

Відповідь: Чи існує бог?

По-перше, Мавко, християнство вчить трохи не так. Людина немає якоїсь внутрішньої енергії, людина це інструмент, від якої залежить лише одне по великому рахунку: кому себе віддати, як інструмент. Якщо людина уповає на Бога, вона є інструментом в Божих руках, якщо вона віддає себе Злому, вона є в руках злого і відповідно можуть бути такі коливання. То є вільний вибір людини. Людина не може бути доброю сама по собі, бо інтрумент (наприклад вила) не можуть бути ні добрими, ні злими. Здібності людини - це степінь того на скільки людина віддана тій, чи іншій силі, на стільки і проявляються здібності того, хто стоїть за цією людиною.

Тепер про ціль, про "тут" і "зараз".
З роками людина починає розуміти одну просту річ - як швидко йде час. Будь-яка ціль, що переслідується тут є тимчасовою, короткою, мізерною, нікчемною. Людина на землі не може бути повністю щасливою, бо свідомо, чи підсвідомо вона знає, що той щасливий стан є тимчасовим. Я сьогодні допустимо є дуже щасливий, але завтра я знаю, що помру, то чи маю я повне щастя? Гляньте, скільки людей вже пішло на той світ вже пішло і скільки ще піде! І моє життя в тому конвеєрі - це просто крапля в морі. Ми всі сьогодні стоїмо у черзі на цвинтар. Стояти і в цій черзі шукати щастя розумно? Ціль людини - цвинтар, а ціль бажання людини - щастя. Тобто різні цілі. І яка би ціль життя в людини не була, насправді є одна ціль правдива - цвинтар. Дехто може сказати, мов я тут страшу смертю, чи пеклом. Але ці "дехто" не вміють розрізняти правди від страшилки. Бо коли я скажу, що через 100 років нас усіх вже тут не буде, то я страшу, чи кажу правду? Тому переслідуймо правдиві цілі, а не мізерні і брехливі!

 

Відповідь: Чи існує бог?

Мих,
виходить, що основне завдання і ціль людини на землі - просто колись померти? Але ж це не так, я гадаю. Нам не даремно дається наш вік, і його треба прожити, а не перечекати коли він пошвидше скінчиться. Інше питання - чим заповнити.. Але жити, а не чекати смерті.

З точки зору ортодоксальних догм будь-яка насолода для тіла вважається дещо (або дуже) гріховною апріорі. Принаймні, складається таке враження. Але чому так? Чому насолода, яка нікому не шкодить, є гріхом? Чому не можна "на всі сто" ласувати морозивом, писаним словом, кавою, вином, кохатися, слухати музику, радіти дитині, сонячним променям?.. Чому на землі потрібно співати гімн смерті і потойбіччю, а не життю? Що таке земне життя для вічності? - ніщо, то кому заважають ті нечисельні земні веселощі, коли вони не спричиняють зла нікому з оточуючих.. Не слід забувати про кодекс совісті, про милосердя, страждання часом корисні, бо нагадують нам про забуте - але шукати їх штучно..
Мені здається, що саме людина, яка любить ближнього, яка вміє відчути його біль і радість, здатна любити і увесь світ навколо, себе в цьому світі, всі його радощі, вона не є похмурою і аскетичною, хіба що має "аскетичну" силу духу і тверду спрямованість на добро, світло, але сила духу вмінню радіти життю не суперечить.

І останнє. Якщо жити, переймаючись лише питанням благополуччя у потойбічному світі, і це зробити сенсом свого життя (забувши про дві основні заповіді, що залишив нам Христос, яких ми би мали найперше дотримуватися на землі, і зовсім не із страху перед карою на небі, а найперше з любові і милосердя) - то тим самим ми підпадемо під біблійне "хто душу свою врятувати хоче - той її загубить, а хто душу свою віддасть за брата свого - той врятує її", соррі якщо неточно цитую з пам'яті.
Чому я про це згадала? - вчора у новинах по ТБ йшлося про кризу з вільними місцями на київських кладовищах і про розцінки на поховання.. Заодно показали кладовище поблизу Стіни плачу в Єрусалимі, де місце для поховання коштує десятки тисяч доларів, і де похованим бути престижно, бо за обіцянками якихось там давніх джерел першими колись воскреснуть саме ті, хто похований поблизу тієї стіни.. Який цинізм. Виходить на те, що навіть у потойбіччя можна першими потрапити за земні гроші..

 

Відповідь: Чи існує бог?

Подивітся фільм "Великая тайна воды" - як на мене доказів існування Бога там достатньо навіть для таракана (вчора якраз надибав і подивився)

 

Відповідь: Чи існує бог?

Трішки я не так виразився. Я виходив з того, що кожна людина прямує до цвинтару і це правда, з цієї точки зору цвинтар, як ціль. Ну а справжня ціль - знайти Бога вже у цьому житті, тепер.

Тепер про тілесні насолоди.
Сказано: царство небесне не їжа і не пиття. Сама насолода, наприклад насолода їсти не є гріхом, але якщо людина насолоджується їжею, то з часом це обовязково переходить у пристрасть і ця їжа стає ціллю в житті, преорітетом. Або, наприклад насолода у сексі обовязково приведе до перелюбу, хіба мало сьогодні сексуальностурбованих? А все починалося з насолоди. Ми не зможемо відчути через тіло Бога, а лише через духа. Тобто будь-яка насолода тілесна - це не є шлях до Бога, хоча у початкові стадії це може й не бути гріхом.
Ми на землі не співаємо гімн смерті. Бо смерть настає, коли людина живе не за Божими Законами. Людина, яка не є з Богом є потенційно мертва.

Наші веселощі на землі можливо нікому не заважають. Кожен християнин повинен мати усмішку від вуха - до вуха. Чому? Бог Христос Воскрес. І дав нам вічне життя, вічну радість і щастя. А радість без Бога, насолоди життям - це похоже на танці перед смерттю.

Християнське життя - це не шукання штучних страждань. Це гармонія жити з Богом і з людьми. Не думайте, що люди, які вирішили вести аскетичний спосіб життя мучаться. Для них це велика радість, але ми напевно надто "земні", що це зрозуміти, а в них це велике покикання Бога. А хіба є більше щастя, ніж відчувати Бога? Хто мав таке відчуття, той ніколи не задасть питання: а що таке щастя?

"хто душу свою врятувати хоче - той її загубить, а хто душу свою віддасть за брата свого - той врятує її" Тут слово "душа" розуміється "життя" (у Біблії є багато де під душею розуміється "життя", скаже будь-який теолог, священник)

Про поховання.
Ну ці "колеги" з ТБ все, що завгодно Вам розкажуть:D . Лиш би щось цікаве видати. Сміття це все.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Сервус, Миху!... Мир Вам!..

Як Ви здогадуєтеся (напевно), я знаю, що вчить християнство. Ми ж не перший день дискутуємо на ці теми. На мою категоричну думку, людина не є вилами. Якщо Ви віддаєте всю повагу Господу і знаєте, що згідно Біблії ми діти Господа, то заслуговуємо самі собі на певну повагу теж. Людина, на мою думку, не віддається Злому чи Доброму. Вона сама є це все, - і Добро і Зло. Ці дві сили, енергії, людина містить в собі. Ніхто за нею окремий не стоїть і не шепче їй на вушко "зроби сьогодні добре діло, бароне Мюнхаузен..."

А надмірне уповання на Господа є гріхом. Чи це не з християнського катехизису ?

 

Відповідь: Чи існує бог?

скільки песимізму...
так, ми всі помремо... не лишиться ні сліду від нас... про це з усмішкою треба згадувати щоранку... та ціль людини - не цвинтар. нема цілі. нема.
крім одної - світитися світлом і наповнювати тим світлом всесвіт.
якщо коротко, то саме так.

 

Відповідь: Чи існує бог?

Каббала, Миху, цікаво й більш-менш зрозуміло описує цей процес. Ми виділяємо світло, чи позитивну енергію, навіть насолоджуючись простими речами. Тому треба це робити, - вміти насолоджуватись.

Цитую Вас: "Сама насолода, наприклад насолода їсти не є гріхом, але якщо людина насолоджується їжею, то з часом це обовязково переходить у пристрасть і ця їжа стає ціллю в житті, пріорітетом."
Ну чому зразу так однозначно? Хтось від природи достатньо дисциплінований і сам собою контрольований, щоб знати міру, а комусь треба заховатися в келію, постити, щоб втихомирювати своє бажання насолоджуватися їжею. Я не думаю, щоб Творцеві,- Силі, Енергіям, які творять світ, нас, - мало зміст створити нас такими чутливими і примусити нас не насолоджуватися тими відчуттями. Нема в тому сенсу тоді було давати нам здатність відчувати запахи, чути музику, творити букети вин, діставати розрядку від любощів та кохання. (Ой, піст.)