Чи достатньо бути просто хорошою людиною?

Якою має бути віра по силі достатня для спасіння?
Про ознаки тих хто увірує написано-будуть виганяти бісів, творити чудеса і т.д.
Все це робили в апостолькій церкві, а зараз?

---------- Додано в 22:40 ---------- Попередній допис був написаний в 22:38 ----------

Початок мудрості-страх Господень-писав Соломон.
Але не всі мають оновлений розум і справжню мудрість.
Про це писав апостол Павло.

 

как на меня человек, который не творит гадостей... Нет, во ненавидит плохие дела есть божим человеком)) Это в плане духовности и есть не мало. Это когда мне посоветовал один священник.
Касательно молитвы, постов, поклонов если это делается ради того чтоб взять рай штурмом и поставить в голове галочку, то эта молитва никуда не пойдет. ИМХО.
Как на меня если человек молится или ради своей веры, Бога, делает какое-то действие, то оно должно быть от чистого сердца, тогда и доброта у человека укрепляется.
И тогда вполне достаточно для неплохого расклада после окончания земной жизни, но в том и сложность, что без греха никуда и элементарные прописные истины выполнить по факту нереально, если бы получалось то человек был бы святым, образцом для подражания.))

 

І зараз в сучасній церкві таке відбувається.
От вчора, наприклад, в нашій церкві на служінні відбулося ряд чуд під час молитви за зцілення:
В однієї жінки повністю відновився зір. До молитви бачила все розмитим, а після молитви почала бачити чітко.
Ще одна була повністю зцілена від сколіозу, яким страждала з дитинства- спина просто під час молитви чудом вирівнялася.
А ще в однієї дівчини повністю відновився нюх, до того вона не відчувала ніяких запахів.
Ще були інші зцілення внутрішніх органів, болів рук, ніг, голови.... а також зцілення від депресій, страхів іт.п.
І за це все слава тільки Йому Ісусу Христу!

 

Могу показать 4 места где происходит ну много чего интересного и которого в здравый смысл не уложишь))
Притом за основу разные христианские течения, главное чего - ВЕРА ЖИВАЯ вот чего)))
Одно общее, так это то что и мусульман могут пустить, не осуждают никого, окромя тех кто конечно гадости делает
Сам вообще должен был 8 лет назад не жить... Не получилось))

 

Покажите пожалуйста.

 

А можна я покажу? Коли розбійник вмираючи на хресті казав: помяни мене в Царстві Твоїм. А Ісус йому: ще сьогодні будеш зі мною у раю. Лука.

 

Буття 2

і ще одне:
Адам по задуму Бога немав розуміти різницю між добром і злом.

 

По-перше, багато людей, які ніколи не чули про Христа, все своє життя були добрими і чуйними. Це стосується не тільки невіруючих та агностиків, а й представників нехристиянських релігій. Наприклад, у книзі Володимира Арсеньєва «Дерсу Узала» автор, який очолював експедиції до тайги, розповідає про свого знайомого – гольда Дерсу Узала. Цей гольд (гольди – одна з тунгуських народностей) не знав про поняття добра і зла, він не вивчав філософії і не проходив теологічних студій, але, як зазначав В.Арсеньєв, такої доброї людини як цей Дерсу він ніколи не зустрічав у своєму житті. Яким чином «примітивна людина» з низьким (у порівнянні з нашим) рівнем інтелекту могла бути доброю, якщо вона ніколи не роздумувала про добро? Вона не думала про добро, вона була доброю. А це різні речі.

По-друге, в християнстві чітко розрізняється ПРИРОДНЕ добро і НАДприродне добро. Природне – це те, що відповідає людській природі і НІЧИМ її не перевищує, бо походить від самої людини (це ті ситуації, коли люди переживають за ваш добробут, опікуються вами, співчувають і допомагають у всіх ваших негараздах, не вимагаючи натомість нічого, і жертвуючи на це всі свої сили і дорогоцінний час). Про це ПРИРОДНЕ добро, яке властиве людині тому, що вона створена на образ і подобу Божу, писав апостол Павло:
«Погани (в сучасному світі – це всі ті, які НЕ Є християнами), що не мають Закону (тобто або взагалі не знають про Христа, або не дуже докладно знають про Його заповіді), З ПРИРОДИ чинять законне (…) виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Рим.2:14-15).

Отож джерелом природного добра є сама людина: «Погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон» (Рим.2:14).
Основна характеристика природного добра – воно завжди співвідносне з тією особою, яка його чинить (девіз цього добра – це всім відоме «золоте правило моралі» Конфуція: чиніть іншим так, як ви хочете, щоб вони чинили вам). Крім того, воно ЗАВЖДИ відносне: тимчасове (людина не може постійно бути доброю, бо в неї може бути поганий настрій, незадоволення чи якийсь хворобливий стан), залежить від обставин (знову ж таки ті самі поганий настрій, незадоволення чи якийсь хворобливий стан) і НАЙГОЛОВНІШЕ – це те, що воно ДОЧАСНЕ (ви ВЖЕ НЕ ЗМОЖЕТЕ нагодувати людину, яка померла від голоду, НЕ ЗМОЖЕТЕ зігріти людину, яка померла від холоду, ВЖЕ НЕ ЗМОЖЕТЕ зробити добра для людини, яку несправедливо засудили до смертної кари і виконали цей присуд, НЕ ЗМОЖЕТЕ допомогти маленькій дитині, яка померла від легкої хвороби через неправильний діагноз, ВЖЕ НЕ ЗМОЖЕТЕ допомогти дітям повернути їхніх батьків, які загинули в ДТП і т.п.).
Людину, яка чинить природне добро, ми називаємо ДОБРОЮ.

НАДприродне добро – це те, яке також відповідає людській природі, але ПЕРЕВИЩУЄ її, а тому людина НЕ ЗДАТНА його чинити власними силами. НАДприродне добро – завжди абсолютне, бо його джерелом є сам Бог (який є Абсолютом). Людина чинить НАДприродне добро, будучи свого роду «провідником» цього добра. По суті, це Бог його чинить, але ЧЕРЕЗ людину.
Основна характеристика НАДприродного добра – воно завжди співвідносне з Богом, який є його джерелом (звідси – слова Ісуса Христа: «БЕЗ МЕНЕ ви нічого чинити не можете» – Ів.15:5). Прикладів НАДприродного добра є чимало, починаючи від чуда (коли, наприклад, якась людина зцілюється від смертельної хвороби за посередництвом іншої людини, або, якщо простіше: просто навертається до Христа під впливом проповіді якоїсь людини тощо) і закінчуючи АБСОЛЮТНОЮ любов’ю: «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає» (1Кор.13).
Людину, яка чинить НАДприродне добро, ми називаємо СВЯТОЮ.
НАДприродне добро включає в себе природне добро, але не навпаки.

Тепер, що стосується "критеріїв відбору".
Ісус прийшов не просто для «агітації» за природне добро («І як бажаєте, щоб вам люди чинили, чиніть їм і ви так само» – Лк.6:31), а передовсім для того, щоб відкрити дорогу добру НАДприродному, тобто щоб зробити людей «провідниками» Божої доброти, чинячи їх співучасниками спасіння.
До речі, Він буде судити НЕхристиян (доказом того, що йдеться саме про НЕхристиян - мусульман, буддистів, індуїстів, атеїстів, агностиків - є наступна граматична конструкція: "Господи, коли то ТЕБЕ ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?", з якої чітко видно, що ті, які чинять ПРИРОДНЕ добро, не пізнали і не підозрюють про існування добра НАДприродного, яким є Ісус Христос) ЗА ВИКОНАННЯ ПРИРОДНОГО ДОБРА і не більше: «Я голодував і ви не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви» (Мт.25:42-43), а християн – за виконання добра НАДприродного, тобто такого, що включає в себе також добро природне, але ЗНАЧНО перевищує його: «Будьте досконалі, як Отець Ваш небесний досконалий» (Мт.5:48 ), «Будьте святі, бо Я святий!» (1Пт.1:16).