Чи достатньо бути просто хорошою людиною?

Проявлення Бога і сатани через людей відбувається щосекунди, тоді як Божа Благодать сходить дуже рідко. Вона може зійти навіть на останнього грішника, якщо Бог побачить в цьому доцільність і може ніколи не дочекатись її праведник, який все своє життя молився до Бога. Недарма сказано:" Хто захоче спасти душу свою, той погубить її". Людина не повинна ставити перед собою мету служіння Богові заради вигоди, тобто спасіння. Вона повинна бути звичайною людиною і щиро служити Богові, не розраховуючи на Це спасіння. Воно прийде само по собі і набагато скоріше, якщо не розраховуватимемо на нього, а житемемо, як достойні християни.

Повністю достатньо. Правда в понятті "бути хорошою людиною" в кожного різний підтекст. От тут то і потрібно орієнтуватись на Святе Письмо, щоб не звернути з правильної дороги.

 

Значицця..достойними можуть лиш бути християни..
Мусульмани...буддисти...синтоїсти..іудеї.. просто віруючі люди...хм...зрештую навіть атеїсти...достойними вважатися не можуть...

 

Цікаво ким вважаєте Ви себе?

 

Мені здається, що те про що Ви написали називається спасінням по плоті, тобто через свої заслуги і нічого спільного з християнством немає...

Вибачте мене, але я не розумію такого: "служити Богові, не розраховуючи на спасіння"??!!!

Я служу Богові виключно з вдячності(!) Йому за те, що Він перший мене полюбив і уже мене спас(!):

"Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився"Еф.2:8
"Хто вірує в Сина, той має вічне життя(спасіння)"Iвана 3:36

 

Далеко не так.

Ви даєте гроші своїм дітям не через те, що розраховуєте на їхню опіку над Вами в старості, а даєте тому, що любите їх. Так само і стосовно служби Богові. Ви повинні служити не для того, щоб спастись, а тому що любите Його. Нагороду за свою любов Ви отримаєте само собою.
Коли Ви служите Богові і при цьому розраховуєте на Боже спасіння, Ваша душа, думки та переживання не направлені на любов до Бога, а зайняті ідеєю власного спасіння, що робить процес любові недосконалим та корисливим.

І на тому все...? А як бути з Його заслугами по створенню живого та неживого, видимого та невидимого? Виходить якби Він Вас не спас і не полюбив, то Ви теж Його не любили б?

 

Ви точно зрозуміли усе точно правильно про те, що порушення однієї заповіді автоматично тягне за собою інші?
Ніхто не каже, що людина може бути ідеальною - на те й існує таке поняття - покаяння, ЩИРЕ покаяння (лінгвістичне значення останніх двох слів, сподіваюсь, знаєте)

А нагадуючи притчу - самі задумайтесь: яка користь, коли маєш хороше ставлення до слуг, а зневажаєш господаря дому?
Слуги будуть вдячні, беззаперечно, тільки це зовсім не завадить господарю викинути нахабу за шкірку та й надвір

Можете показати мені по Біблії де саме сказано, що благодать діє через святих чи щось інше?
Могли б ви уточнити, а що саме ви маєте на увазі?

 

Прочитайте "Житіє святих", тоді й знайдете відповідь на свої питання.

 

Бачу Ви так і не зрозуміли мене до кінця.
Корисливість моя тут уже ні до чого...
Я не служу Богові для того, щоб заслужити в Нього спасіння.
Я УЖЕ ЦЕ СПАСІННЯ МАЮ!!!

Усяка любов має якось проявлятися.
Бог першим проявив до мене Свою любов.
Любов Бога до мене проявилася в тому, що Він подарував мені вічне життя!!! Зробив мені такий подарунок, на котрий я не заслуговую і ніколи би не зміг заслужити своїми ділами.
У свою чергу моя любов до Бога проявляється зараз в тому, що я служу тепер Йому і людям безкорисливою любов"ю...

Виходить, що так.
Думаю, я би не зміг Його полюбити якби Він першим не полюбив мене. Моя любов до Нього є всього-навсього відповіддю на Його досконалу і жертовну любов до мене... і не більше...

 

Дорога Спасіння - Дорога Життя.

Знищення всіх мешканців Землі (за виключенням сім'ї Ноя) потопом, знищення міст Содома й Гомора через їхні вкрай важкі і черезмірні гріхи. Але в той час не існувало Божого Закону (Заповідей) які обумовлювали норми і правила життя. То на основі чого їх всіх було ви3нано грішниками?
На основі найголовнішого Закону - Закону Совісті.
Ще питання: в чому винні були немовлята й малолітні діти?
Хіба ж у тому що народилися не в той час і не в тому місці, а сказати точніше - за гріхи батьків відповідають діти.
Висновок такий:
або ти цілком і повністю з Богом, або ж ні. Третього не дано. І від твого вибору в деякій мірі залежить життя твоїх дітей.
Навіщо обманювати себе кажучи, що я такий як і всі по мірі своєї гріховноті намагаюся виконувати угодне Богові, при цьому щодня за звичкою монотонно нехтую, якимось пунктом, згодом їх стає чим раз більше й більше. Чисто символічно відвідую храм Божий, жертвую на нього і думаю, а подекуди навіть починаю вірити, що спасуся.
Одної віри є недостатньо. Слід ділами підтверджувати свою віру.

 

Написано що віра без діл мертва.
Діла не спасають, вони свідчать що людина спасена.
Спасає Ісус Христос. В нас має бути живі стосунки з Ним.
Ми маємо шукати Його, і вірити Йому, а не вірите своїм почуттям віри, не спиратися на своє "я" , на свій розум.
Не дорожити нічим крім Христа в своєму житті.

---------- Додано в 23:06 ---------- Попередній допис був написаний в 23:01 ----------

Віра-це не просто почуття-"я вірую що Бог є"
Віра-це постійне ходіння з Богом. В кожну хвилину. Це обирання в своєму повсягденному житті того, що вибирає Бог.
Це постійна надія на Нього. Довіра Йому в складних ситуаціях.
Віра в те, що те, що ви самі не можете зробити-зробить Господь.
Віра в те що Господь захистить і допоможе.
Віра в те що Він довготерпеливий, багатомилостивий і любить нас.
Що Він все зробив щоб спасти кожного.

Це моя думка стосовно віри.

---------- Додано в 23:08 ---------- Попередній допис був написаний в 23:06 ----------

Або з Богом або з сатаною. (потурання своєму я-це перехід на сторону сатани)

---------- Додано в 23:09 ---------- Попередній допис був написаний в 23:08 ----------

Порівнюавати себе треба не з грішною людиною, а з Христом.
Тільки у Його світлі ми можемо побачити свою гріховність і л.юбов до зла.

---------- Додано в 23:14 ---------- Попередній допис був написаний в 23:09 ----------

Те що людина постійно грішить щодо "якогось пункта" -це признак того що вона не хоче залишати цей гріх, або вона не звертається до Бога про допомогу у спокусі.
Якщо не хоче залишати цей гріх, то постійно заглушає голос Духа Святого- і потім буде нечути Його. Гріх залишиться нерозкаянним. А наказання за гріх-смерть.

 

Цілком і повністю з Вам погоджуюся. Аж навіть нічого додати до вище сказаного.
Лише, що до Бога ніхто не приходить, якщо не через Його Сина.

 

Мені про це страшно думати.
У мене зразу в уяві Бог перетворюється на суворого деспота. Я не хочу так про Нього думати і сподіваюся лише на Його милість, але не на свої зусилля.
Бо я ніколи не буду угодною, скільки би я не старалася.

 

Всі ми грішні, і з цим вже нічого не поробиш, але людина повинна намагися бути угодною, виконувати те що нам заповів Бог і надіятися, що, можливо, людина такою виявиться і буде спасенна.
Але слід щось робити.

 

Що ось це значить?

 

шукати Його-значить намагатися пізнати Його волю, бути в постійному спілкуванні з Ним. Читати Слово Боже, шоб краще зрозуміти характер Божий.
Вірити Йому-це значить вірити всім Його обітницям. Вірити що Він може нам допомогти і врятувати.
Не вірити почуттям віри-це значить покладатися на Божі обітниці, а не на своє почуття що Я вірю, що Бог є. Бо сьогодні я вірю що Бог є, а завтра, коли прийшли проблеми і випробування і я залишаюся одна, і Бога поруч не відчуваю, то мені здається що я вже і не вірю.
Є така цікава книга протестанта (не знаю якої конфесії) Освальда Чемберса-"Все что делаю-во славу Его" де він піднімає ці питання.
Ми маємо вірити всупроти всіх зовнішніх факторів що впливають на нас.
Не знаю як би це написати.
Віра проявляється не тоді, коли ми оточені Божими благословенями, а навпаки, коли все дуже погано. Ось тоді ми мусимо проявити справжню віру і не покладатися на свої почуття.
На свій розум ми теж не можемо покладатися.
Ми набуваємо знання, отримуємо досвіди в житті. Нам здається що ми не можемо помилятися. Гагарін летав в космос, але Бога він не побачив.
Для тисяч людей Бога не існувало. Але ж Він існував.
Вони були впевнені що праві, але вони помилялися.
Нам і школі забивали знання про евалюцію, і що , хіба вони праві?

 

Чем больше бед, тем лучше

 

Це зашифроване вчення від "правдивого каналу". Вам цього не понять.

 

Хіба розум, мудрість не Богом дана?

 

Відповідаючи на питання теми, з вашого дозволу, висловлю свою думку з того приводу:
Для того щоб прожити гідне життя, і отримати похвалу від людей безперечно, що вистачить бути просто хорошою людиною.
Але для того щоб спастися цього буде замало.

 

Ні, треба вірити, що
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
(Ів 3:16)