Чи діти повинні відповідати за гріхи батьків?

Цікаво подумати... Якщо батьки мали якісь погані схильності і, грішучи, розвивали їх в собі, то, можливо, в нащадках ці схильності будуть ще сильніші. І завдаватимуть їм багато страждань. Така "відповідальність".

 

Я думаю, що Бог не посилає випробувань хворобами дітей. Бог - наймилосердніший, і я в цьому впевнений! Випробування - це зло, яке приходять з іншої сторони - знизу. Але як ми реагуємо на це зло - оце і є Божим випробуванням. Мені так здається.

 

Можна посперечатись.Якщо предки були просто геніальні. а діти виродки то що? Не спрацьовує теорія

 

Мабуть, треба попитати людей, які вивчали теологію. Це питання - один з наріжних каменів, і, очевидно, усталена думка вже є. Я також не можу самостійно пов"язати всемогутність Бога і хвороби дітей. Щось ут якось не так. Бог не може хотіти страждання для невинних!

 

А в нас є теологи на форумі?

 

Мені здається, що "Зануда" та деякі інші можуть мати більше інформації з цього питання...

 

Ісус був зовсім невинний і постраждав, то чому ми думаємо, що Бог не посилає страждання людям незалежно від їх вчинків, так би мовити, невинним людям. Можливо в цьому криється якийсь глибинний зміст. Адже Церквою прославлено множество мучеників за Христа, страждання котрим попускались Богом. Ее...кароче, в кожного свій хрест, щоб навчитись коритись Божій волі і попри ті страждання зростати в любові.
...але це все дуже печально... я цього поки не можу сприйняти...

 

Я не є прихильником, чи противником тої думки, що зараз напишу, просто для роздумів...

куріння, пиятика батьків... можна погодитись, але є чимало випадків, що у курящої, питущої мами народжується здорова дитина, мало того, ще й з якимось талантом, або навіть вчиться навідмінно. Тобто ТАК, все це впливає, але в тій справі не все так прозоро....

Тепер, що до того, чи Бог може, чи не може і про справедливість. Коли питання йде про Божу справедливість, то люди майже завжди розмірковують з позиції життя на землі зараз. Типу, от я зробив то і то, мені має бути стільки, а чого я терплю, а інший жирує і має чудове життя, але в той самий час те, що є тут і зараз - то не життя, а випробовування, а ми є тут гості, а життя по наших ділах і справедливості буде у наступному житті. Зверніть увагу, не всі живуть одинаково.
Не виключено, що народжена дитина з хворобою спокутує гріхи батьків. Скажете, а де ж справедливість? А справедливість буде у тому, що і дитина і батьки можливо матимуть в іншому житті нагороду. Я не навязую своєї думки, навіть не кажу, що саме так воно є, просто, як варіант.

---------- Додано в 23:24 ---------- Попередній допис був написаний в 23:20 ----------

геніальність не дорівнює праведності, тобто далеко не завжди дорівнює.

 

Перепрошую. Ісус пішов на страждання СВІДОМО. Більше того, він боявся, сумнівався і просив Бога, щоб його минула чаша ця... Але потім він свідомо прийняв мученицьке розп"яття. А діти це свідомо не можуть робити. Не будемо плутати. Тут треба більше знань, щоб пояснити та зрозуміти це.

 

Думаєте, що це легше?

 

Йдеться не про "легше". Ісус розумів, що його чекає страшна мука. Він виконував волю Бога - витримати і врятувати життя людей, тобто дати їм життя вічне.

А дитина не розуміє, чому і навіщо вона мучиться. Вона просто страждає.

Я тут подумав... Ми говоримо про Бога і втрачаємо з поля зору злих духів. Думаю, що коли людина вчинила первородний гріх, вона віддала себе в руки злих духів. І то вони і виключно вони насилають хвороби. Бо то людина сама колись вибрала те! І тільки якщо вона покірно зносить страшні хвороби сама, або приймає лікування зі всіма його недоліками, або полегшує страждання інших, якщо хворіють вони - то тоді вона отримає життя вічне.

Але це мої думки, які не грунтуються на знаннях. Я так відчуваю, і можу помилятися.

 

зразу не розуміє... але і в дорослому віці може не розуміти....

 

Якщо він наступить....

 

Не можу я цього зрозуміти...не дуже вірю в потайбічне життя.Я живу ТУТ і ЗАРАЗ! І не хочу щоб страждали мої рідні , мої діти.

 

в психології одним варіантом, критерієм розвитку особистості виділяють внутрішні суперечності, які виникають в кожної людини. І залежно від того як вона їх вирішує, вона стає такою якою вона зараз є: здається і пливе за течією чи не здається і робить все для досягнення своєї мети. Так що соціальні умови ще не факт.

здається, такою є офіційна позиція церкви щодо цього питання.
Так звана "передана карма".

Кожен момент життя щось нам дає і не факт, що хвороба не зможе щось відкрити в людині. Хоча це всього лише моя думка.


п.с. потрібно навчитися грати тими картами, які роздала "доля".
Уявіть, що граєте в шахмати одними ферзями, яка користь від такої гри?

 

Хм....А,якщо...прапрапрадід твого прапрарадіда...був грішником?

 

Для інших людей. Для нас, для тих хто вважає себе нормальними, відносно здоровими, повноцінними, повносправними etc., кращими, розумнішими, зі своїми планами, амбіціями, зі своєю шкалою цінностей і "важливостей".
А вони показують, що Бог любить нас не залежно від записів у медичній карті, що всі важливі і ті що можуть самі ходити, і ті кого треба везти на візку, і ті що бачать колір неба, і ті що тільки можуть собі уявляти, який він, той світ навколо.
То не є Божа кара, злість, помста за гріхи, то шанс твердих серцем зм"якнути, стати милосерднішими, добрішими, щедрішими, вдячними за те, що в нас є, за те, що ми можемо, вміємо, здобуваємо...
Ми потрібні хворим, неповносправним для того, щоб покращити їхнє життя у побуті, принести їм позитивні емоції, але вони нам потрібні значно більше - вони лікують наші душі, змушують нас більш явно відчувати присутність Бога у нашому житті.

 

Тільки тоді виникає питання: хто більш потенціально спроможний любити Бога - здорова людина чи хвора? Тобто чи хвороба ще більше не затягне в гріх?

 

Угу,Вы это Romko и Зоряне расскажите...Извините,Ромко,что о больном для Вас.Или моей внучке,которую мы с рождения по врачам.Слава Богу , что есть возможность обращаться к лучшему педиатру России.

 

На це питання вам відповість лише той, хто через це проходить. Одних людей хвороба єднає з Богом, інших відкидає. От тільки то не тому, що Бог злий, а тому, що людині бракує внутрішніх ресурсів - покладається на власні сили, а вони без духовної поживи вигасають.