Чи боїтесь Ви...смерті?

А в цьому щось є....

 

Я боюся за своїх рідних...Коли народився мій племінник Макс, йому лікарі за шкалою Апгар поставили одиничку...("дякувати" лікарям, "допомогли"). Він лежав у барокамері, сам не дихав, і такі ручки...Словом, тоді його не раз перевозили на реанімаційній машині...і цей звук...він асоціюється для мене зі смертю...скільком мамам тоді казали: "Перев'язуйтесь! Вам тепер молоко не потрібно, дитина померла..."
Макс ганяє з усіма дітками, аж чуприна мокра! Регоче таким грубим хитрим голоском, що я також хочу сина...
Але ось цей звук машини реанімації для малюків...Коли я його десь чую, знаю, що там везуть маленьке створіння, на очі вмить навертаються сльози...Я тоді кусаю себе за губи...хай цьому малюку теж повезе, хай його спасуть...
А про свою смерть якось не думаю...Хоча ні...Мене в дитинстві мама не могла вдарити, тому що я дуже відчувала інтонацію, і починала плакати вже від заниженого тону...Дуже чутлива і часто ображаюсь...І якось мама мене насварила, і я уявляла собі, як помру, і мама буде ридати і жаліти, що накричала на мене...
Ще якось подруга, через нерозділене кохання, хотіла накласти на себе руки, і всіх питала: "Яку вибрати смерть, щоб потім гарною в домовині лежати?" Блін, Інка, чудо горохове...І так вона про це спокійно говорила: "Якщо повішатись - буде синя шия, перерізати вени - довго помирати..." А потім ще казала, що напише заповіт, у якому коханий Льова повинен був їхати разом з нею на машині, я з Іркою мали нести фотографію, однокласники - вінки...бр...
Словом, я боюся смерті. Але це ж природньо! Як дихати...чи боїтеся ви дихати?

 

угу ........

 

Виходячи з написаного Вами, ця подруга просто робила "гру на публіку" щоби її жаліли, заспокоювали, відмовляли від того, простіше - хотіла звичайної людської уваги до себе і співчуття. Не повірю нізащо, що людина, яка хоче зробити таку непоправну дурницю, може так спокійно роздумувати як це зробити, щоби потім лежати гарною в труні. Такі речі, як правило, люди чинять спонтанно, в стані афекту, не роздумуючи над подібними речами і, як описують в літературі, коли не помруть одразу, а ще живі деякий час - щиро жалкують про скоєне і благають лікарів щоби їх врятувати.

 

як змістовно..а що це "угу" значить? боїтеся дихати?

Звичайно, що це означало тільки її слабкість...бажання бути почутою...навіть дурість...так само як і ім'я коханого, що вона вирізала на руці манікюрними ножичками...просто дурість...навіть не знаєш іноді, як себе поводити з такими людьми - з одного боку, потрібно пожаліти, заспокоїти, а з другого боку, хотілося накричати, щоб не займалася дурістю...іноді я не вмію жаліти і прощати...

 

Кожна людина народжується живе і помирає , порядок змінити неможливо це неминуче. Чи боїтесь ви неминучого мабуть що так тому що ми немаєм над цим впливу, чи потрібно цього боятися на мою думку ні. Тобто я думаю підсвідомо ми всі боїмося смерті, але треба зробити так щоб цей страх не впливав на наше свідоме світосприйняття.

Взагалі питання "Чи боїтесь ви смерті?" є не актуальним. Набагато більш цікаві питання "Чи боїтесь ви жити?", "Чи хотілиб ви жити вічно?".

 

це теж, мяко кажучи, не дуже актуальне питання

 

Якщо ви віруючий то актуальне

 

ні, це страх перед невідомим.

 

Той, хто змирився із смертю - той вже помер. Чого йому боятися? Читав колись байки про самураїв. Морально вони пережили смерть, тому були безстрашними в бою. Горда смерть і таке інше.

То я і кажу - чого її боятися?

(Єдине що не встигнеш завершити розпочаті справи...)

 

Я не боюсь смерті...боюсь лише, що знову повернусь у цей жорстокий світ! Кожний день живіть як останній, радійте, що можете ходити, стрибати.....знайдіть себе у цьому світі, щиро кохайте і отримуйте задоволення від кожного дня, а смерть коли прийде тоді прийде. Мені особисто на це пофіг!! Головне виконайте свою місію у житті, а не марно проживіть життя, бо кожна людина має свою місію і тільки тоді розумієш що таке щастя і чому ти тут живеш!

 

як для кого...

кажуть що взагалі будь-який страх - це страх смерті...
якщо ви боїтесь темноти, вистоти, застрягнути у ліфті - насправді це все страх смерті

я вже не кажу про страх втратити близьку людину чи страх захворіти

це питання завжди актуальні... просто у декого вони виникають хронічно а у інших загострюють тільки коли грім гряне

невіруючим ще страшніше)
мало хто з людей нормально сприймає думку про повне припинення свого власного існування (до того ж в будь-який момент)
людина що змирилася із тим, що її життя є беззмістовним і не має ні продовження ні логіки - тоді смак до життя можна так само в один момент втратити...
(запитайте себе чому іноді люди кінчають життя самогубством втративши роботу?)

якщо мета життя це -
побудувати дім, виростити дерево та народити сина і все... тоді трудно...

є така притча

 

Так само смак до життя можна втратити, якщо раптом усвідомлюєш, що твое життя є беззмістовним...але вічним. Як на мене, цей варіант набагато страшніший )

 

Ну погоджуюся, але я писав що смерті бояться всі в меншій чи більшій мірі треба про це не думати.

Взагалі питання віруючий досить відносне, віруить у Бога і вірить у Христ спасителя це різні речі. Взагалі нас на цьому світі тримають дрібнички , цікавість , ненавість , для декого робота,для декого хобі , для декого любов для когось це любов до всіх, для когось тільки для своїх дітей. Подумайте світ безмежний настільки що вся наша планета це як маленька піщинка на пляжі, і це в маштабах того світу який ми бачимо... а він може бути безмежним, як ви одна людина на планеті одна з 6 мільярдів яка живе крихітне життя в 100 років можете змінити світ, відповідь очевидна ніяк. Тому приходитьс шукати сенс в менших речах я народжу дитину це буде мій внесок , я побудую дім щоб мої діти мали де жити, я посаджу дерево щоб мої діти мали чим дихати в майбутньому як на мене не такі вже й погані цілі в житі.
ЩЕ хочу сказатищо існування життя на нашій планеті цей факт сам по собі можна прирівняти з чудом, і якщо ви народилися це вже ознака того що ви обраний один з 10 000 000 * 400. Навіщо боятися смерті якщо саме чудо що ви живете , тому постарайтеся жити якомога повніше.

Вибачайте що потік думки троха розмитий Як будуть якісь питання уточню що мав на увазі

 

Смерть це те одне з небагатьох в чому люди впевнені на 100%. Ми всі помремо і назавжди припинемо своє існування. Хтось раніше, хтось пізніше... Яка різниця коли? Всерівно вас вже існувати не буде і не буде вже нічого. Ну лише рідня буде сумувати за вами, але вам то вже буде шистко-єдно.
Десь чув, що
Смерть то найбільша справедливість в цьому безбожному світі. Чи багатий ти чи бідний, всерівно вона прийде по твою душу.
Я особисто смерті не боюся, не чекаю її і не ненавиджу її, а сприймаю її як те що просто має статися і байдуже коли, через рік чи через 70 років.

 

Скажіть, будь-ласка, п.Абдурахмане, скільки балів для свого спасіння, заробив собі розп"ятий, поруч з Христом грішник, котрий просив Його пом"янути, у царстві Своєму??? ...ну, звичайно, якщо Ви вірите, що той грішник отримав спасіння...

 

А відкіля мені це знати?
Це може знати лише один Господь.

 

Не притворяйтесь! Що ж міг заробити розбійник, висячи на хресті?

 

Часом чистосердечне розкаювання грішника вартує більше...

 

З позиції повного грішника визнав, що ТОЙ, що поруч з ним точно нічого поганого зробити не міг і покараний безпідставно. Не зі своїх ВІН був, не зі своїх...