Ага. То вам приснилося... А після того, що я написав?? Я писав, що нелогічно буде, якщо думати, що "віра" і "надія"- це антоніми... Тому не може бути, що віра- це впевненість, а надія невпевненість...
Ну так. Слово "надія" має зовсім інше значення, ніж непевність... Надія- це впевненість в майбутньому. І якщо Павло пише, що тепер залишається віра, надія, любов, значить для нас залишається впевненість у майбутньому житті з Богом. Тобто?
супер! і віра - впевненість в майбутнє і надія - впевненість у майбутнє і вино - то сік. Левко, я вас люблю, бо ви класні.
Могли і не казати. Я за 7років спілкування з вами уже вас вивчив добре і знаю, що коли у вас нема пояснень по темі, то зразу починаєте тролити... Спочатку розстроювався, а зараз нормально...
Левко, за 7 років могли помітити, що у мене в кишені завжди є пояснення по темі. А ви помітили, що у вас постійно викручування рук при поясненні Біблії? Мені вас шкода. Ви так азартно пояснювали, що вино - то компот, що доставили чимало веселих хвилин читачам. От і зараз намагаєтеся довести, що віра = надія, і що це є впевненість у майбутнє. Я розумію, що воно не грає у вашій теорії і ви так досить кумедно починаєте вигадувати, що надія - то не то, що ми думаємо, або що це слово колись давно мало інше поняття.... Ви далеко підете. Вам покажи ціль, то й чорне стане білим, а біле - чорним. Я вам підкажу ще один варіант як викрутитися: "не той переклад". А ще можна відкинути Письмо і козиряти кумринськими(даруйте, якщо помилився) рукописами. Доречі, чимало веселих хвилин ви принесли, коли кожного разу ігнорували мої приклади з Старого Завіту, а потім... якось так безсоромно, як учень 4-го класу, власноруч почали приводити цитати з Старого Завіту... Як вам не соромно, Левко? Я досі не вїхав, невже прорвало? невже ви почали визнавати Старий Завіт? Чи то просто ситуєтивно, бо так надо? І от після всього того ви мені говорите про те, що я з'їхав з теми? А от тепер вам розповім про ще одну єресь від вас. Про вашу беззаперечну впевненість що буде після смерті. Згадайте притчу Ісуса про те, як господар запросив на весілля. Але один не мав часу, інший був зайнятий і т.д. тоді він запросив інших і прийшов до нього чоловік на весілля, якого теж, зауважте, запросив господар на гостину. Але у чоловіка одежа була невідповідна і господар звелів негайно кинути його у темницю. Уявіть! Він був запрошений! Йому залишалося лише прийняти запрошення і прийти і він прийняв і прийшов. Думаєте він сумнівався у тому, що на весіллі наїсться, напється і повеселиться? Він не сумнівався, як і ви не сумніваєтесь і все знаєте наперед, бо ви прийняли на свій погляд все, що дав Ісус. У мене завжди відчуття, ніби Бог вам щось винен. Бог мусить виконати те, що написав, Він Себе зобов'язав - так ви кажете. Але подивіться на себе в дзеркало, може ви не вартуєте(а може й вартуєте) того, що дав Бог. А чи достоїн я того? А може я, не дай Боже, той, хто прийшов на гостину в брудній одежі? А що каже совість? Ну й з'їхали ми з теми....
Я мала на увазі, що надія, так само як віра і любов, це ж не просто слова зі словника з певним значенням... це те, що Ви особисто проживаєте і відчуваєте.
Очень страшно, особенно когда смерть оказывается так близко и ты понимаешь, что может быть не доживешь до утра или не вернешься домой, выходя на улицу. Капец, как неприятно. Кто не пережил - не поймет никогда.
Я більше старості боюся. Не уявляю що я робитиму коли буду старий і важко ходити буде і займатися всім чим хочу)))
Як можна бути правим чи не правим в цьому? Це не математика чи фізика... Це моє власне бачення. Смерть це пшик, і нічо нема. Погано тіки оточуючим людям від цього. А от старість мене лякає значно більше, коли ти старий безпомічний пердун)))