Чи боїтесь Ви...смерті?

Треба Любов. (Бо головними є дві заповіді любові)

_________________________________________________________

І ще один цікавий момент: Ніхто не вибрав пункт "ненавиджу смерть"...

 

Часами так. Бо маю для кого жити. І якщо для мене це буде просто доконаний факт, то я знаю чим це буде для них. Принаймні зараз на даному етапі. Я це особисто колись пережила. Можливо саме тому з віком відношення до смерті змінюється. Важко в першу чергу тим, хто залишається. Але це вже зовсім інша тема.

 

о, дякую за нагадування

ну... я тут нещодавно також тему відкрила "Чи достатньо бути просто хорошою людиною?"

там поговорили ми подумали і виявилось хорошим бути недостатньо а ось якщо віриш у Того хто виправдовує нечестивця - тоді віри буде цілком достатньо, щоб бути спасенним. (але тут це вже офф-топом пахне)

такої гарантії ніхто не дасть

є тільки одне - як Ісус Петру сказав:

31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
(Лук.22:31-34)

чи Бог не знає що ти людина? що як і всі в час випробування можеш відступити?
але Ісус молиться тут не тільки за Петра - щоб саме ти,як навернешся, міг не тільки сам спастися але й інших зміцняти

 

Смерть жене,
Час втікає,
Життя минає,
Вічність чекає...

 

"Життя стало пасткою" - не можна так казати! Життя - сукупність обставин,що від нас не залежать (як правило, хоч за бажжання багато можна змінити), людей, шо нас оточують та їхніх вчинків. Всього ниш, ну мо ще долі і деяких ін. речей. Те що з нами стається завжди має пояснення просто ми не завжди хочемо його знайти. Найчастіше ми просто розплачуємось за свої вчинки (хоч не завжди памятаєм про ці вчинки), або даєм аванс життю за майбутє щастя. Посудіть самі якиби завжди світило сонце - ми б не знали що таке хороша погода, так само із життям! Щасливі моменти живуть у нашій душі пам"ятайте про них. Не тікайте від життя під словом пастка, боріться зним тим хорошим, що воно Вам дарувало. Адже навіть якщо щастя триває кілька митей воно все одно щастя.І повірте чорні смуги довгі, але не безкінечні, а смерть мук не припиняє. У ВАС ЩЕ ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ ОТ ПОБАЧИТЕ я у таких речах не помиляюсь!!!

 

Що цікаво... ніхто з опитаних не сказав, що смерть ненавидить.
Смерть не мажна ні любити, ні ненавидіти. Смерть - не є вирішення всіх проблем.

 

Ну а коли сонця не видно. .ніколи?

Не розумію, як друге речення стосується першого.

 

а чому ви подумали, що воно повинно стосуватися? Просто кожен висказує думкИ....

 

Глянув на аватар...третій промовчав...

 

Слушайте, закрывайте вы эту ветку.
Не по делу.
Да, и не по-христиански.
Промолчу о коммунистической морали.
Завязывайте, короче.

 

Це добре, коли можна висловити свою думку. Хто ж то казав: "У дискусії народжується істина"? Просто Ви так сміливо ствердили, що: "Смерть не мажна ні любити, ні ненавидіти.",- я подумав, що другим реченнями Ви це хочете підтвердити...

Промовчу про сумісність християнської і комуністичної моралі; а Ви, пане Полковнику, напевне, підтримуєте 6-7 позиції голосування, ні?


А я тут вчора натрапив ось на що:

Отже, звідси бачимо, що не тільки в християнських джерелах описано таке ставлення перших християн до смерті. Це запримітили навіть нехристиянські історики, письменники.(Цей текст доводить ще й історичність Особи ІСУСА, як і тексти Йосифа Флавія, але це вже "з іншої парафії" питання).

 

Кожному дасться по вірі його...

Добрався і я до цієї теми:

Ще студентом за часів «войовничого атеїзму» дійшов до НЕОБХІДНОСТІ «Вищого розуму», ну а потім поступово і плавно став абсолютно віруючим християнином.

Хто ще є переконаним атеїстом, нехай почитає (для прикладу) про будову ока чи вуха і після того стверджуватиме, що ці складні системи виробились випадково з безконечності хаосу. Так і все у цьому світі дуже складно збудоване і тонко розраховане. Тут синонім Бога – «Творець світу» дуже на місці.

А як щодо людського життя, то я для себе приватно уявив таку модель, що життя - це один зі щаблів розвитку особистості (може – душі). Так, наче один з наступних класів у школі. Після смерті ми переходимо до наступного класу, тобто рівня розвитку (свідомості, душі ?). Ну а впродовж цього життя повинні пройти довгий і важкий шлях вдосконалення. Тому і потрапляємо у розмаїті складні ситуації, де доводиться робити вибір.
Аж поки не дійдемо до філософського висновку що «наше жицє ґувна варте» і почнем готуватись до звіту ТАМ. Ну і відповідно до цього проявляти себе у цім житті…

 

Цікава думка. То Ви вважаєте, що наступний "клас" - це теж життя (ну, чи Життя), чи я не так зрозумів?

Иии.. Я тут припустив, що раз нема (ніби-то) доказів про БОГА ні про "є", ні про "нема", то є люди, які вірять, що ВІН є, і є люди, які вірять, що ЙОГО нема. І так виходить, що всі вірять, просто хто в що. Ну і виходить так, що невіруючих нема...
/взагалі-то, я вважаю, що докази БОГА є. Їх не можна винести на загал, але БОГ доказує СЕБЕ кожному персонально. У його житті. Принаймні мені тепер трудно би було повірити, що ЙОГО нема./

 

Тобто відсутність віри ви заперечуєте? Як в старому жарті "лисий - це такий колір волосся"...
Щодо відсутності доказів - а як щодо теореми Геделя про неповноту? (ну це більше в плані жарту питання)

 

По суті... так.

Ця теорема має один вагомий недостаток в якості доказу: вона застосовна до арифметичних систем... )

Хочете, я Вам докажу, що доказів немає взагалі, а є лиш віра?

 

Не докажете, бо то буде парадокс

 

Взагалі в людині закладена боротьба за життя та за місце під сонцем! Думаю буду боротись за своє до останнього, але не боюсь смерті! Скоріше боюся, що не встигну зробити те, що задумав або те що маю

 

Правильно зрозуміли.
Але минуле ми можемо бачити, а майбутнього ні. Бо перебуваємо на певному щаблі розвитку. Оскільки людина вже є істотою одухотвореною, то їй трохи "привідкрито" оце таїнство безконечності Творення світу. Якщо порівняння "класів" у школі вилається надто спрощеним, можна ще вдатись до поняття безконечно малих і безконечно великих вимірів, що не піддаються уяві. Адже ми звикли порівнювати розмір світу із розмірами власного тіла, а виміри часу - від сили із тривалістю людського життя. Скажімо, якесь число у 34 ступені для нашої уяви є безпредметною абстракцією. Але свідомістю ми доходимо, що теоретично це можливе, просто нам ще не під силу на цьому етапі розвитку.
Але якщо земного тіла вже не буде? Але залишиться Свідомість (скажімо - Душа) Появиться інша шкала вимірів. І відстаней і часу.
Цього нам не дано знати, поки ми ще ТУТ. Але маємо можливість вірити, що ТАМ - значно краще, або, принаймні, цілком не так, ніж ми собі звикли. Власне це і є релігія.
В неодухотворених істот релігії немає. Атеїсти, за великим рахунком - то примітивні люди, уражені гріхом гордині. Для них таке майбутнє закрите. Бо вони вважають земне життя кінцем всього. Але, думаю собі, вони також мають шанс: наприклад народитись вдруге, вдесяте, поки не почнуть розвивати уяву...

 

Ну то Ви повірите і тоді парадоксу не буде...

То, може, Ви боїтесь, що після смерті нема життя?

О, а хто Ви за професією?
Таїнство безконечності... Смілива заява.

Ну, чого примітивні, вони просто вірять в те, що БОГА нема, а відтак, смерть - це кінець. Кожній людині БОГ дає шанс і внутрішні докази (часами і зовнішні), просто часом до неї трудно достукатись. А майбутнє не може бути закритим для будь-якої людини, тим паче, Ви вірите в її одухотвореність, а отже, мабуть, і у безсмертя. Майбутнє відкрите... для кого як, але зараз не можна прирікати людину, поки вона не дійшла до воріт...

А, реінкарнація? А на підставі чого? (Ви внеї вірите)

Адміністрацію прошу не бити мене, забувся..

 

немає потреби доводити, що не існує межі ні для найдрібніших частинок матерії, ані для найбільших відстаней у всесвіті. Те ж саме з часом... Просто той, хто це здатний усвідомити починає розуміти мізерність людини порівняно з величчю Творця. Так само немає межі у терпінні і любові. Саме на цьому наголошує наука Христа. Оце і підставою для Віри.

.
Щодо атеїстів. Трудно сказати, що вони вірять, оскільки заперечують віру. Ну я знаю таких людей, що діставши якогось первинного переконання вже нізащо його не поміняють, та ще й будуть страшенно гордитись своєю "вірністю ідеалам". Якщо повернутись до порівняння зі школою, то їх залишать "на другий рік", а зовсім не стануть викидати на смітник.
Ну, але тема стосується смерті. То ось ще таке пригадалось. Хтось намагаючись пояснити, що таке душа висловився приблизно так: "тіло без душі - це труп...". Як на мене доволі переконливо, хоч для енциклопедії не підходить.
Наше земне тіло, котре рано чи пізно помре, є наче інфраструктурою для чогось значно важливішого в людині: того, що не вмре разом з тілом. Не впевнений чи правильно це назвати "душею", може більш скромно - "свідомістю". Влесне це і є тим, що перейде в "наступний клас".

Ну і про "докази" - цілком слушно Ви висловились. Є такий термін "невіглас", це той що глухий і сліпий на цілком очевидні речі і свідчення. Отакі-то і вимагають "доказів". Не варто на це тратити зусиль, бо їм щось "доказати" неможливо. Але і на таких, врешті, колись прийде просвітлення, коли станеться щось вже дуже незвичайне у їх власному житті.
Так що - все гаразд.