Чи боїтесь Ви...смерті?

Кожна людина на світі має ставити перед собою фундаментальні та головні питання всіх часів : як виник світ, звідки я взявся ,чи існує Бог,в чому сенс людського життя? Для християн питання смерті не має насторожувати ,навпаки це момент приготування зустрічі людини з Богом і крок у вічне життя))

 

Християн чомусь подібного роду питання і насторожують)))

 

Звичайно,але не практикуючих християн ,які ходять до церкви 2 рази в рік на Паску і на Різдво і в яких слово Бог ,християнство, почуте в побуті асоціаціюється з дивиною і сектанством...нажаль ми живемо в такому світі де релігія і мораль витіснена з усіх сфер суспільного життя,більшість людей особливо молодь женуться за матеріальними дочасними речами ,а потім в цьому розчаровуються ,тому немає нічого дивного...

 

Власне і такі люди бояться смерті, бо думають якщо мають багато матеріальних благ то тримиють весь світ!

 

Як на мене все живе боїться смерті, ми можемо налаштовувати себе, і так далі. Але організм до йього не готовий, усе живе хоче жити. Організм коли помирає, то лише через те що це не зворотний процес, але не означає, що він цього хотів. Так що і ми всі боїмося смерті, навіть ящо цього не усвідомлюємо.

 

Глибині страхи?

 

Можна називати це по різному, сенс один і той же.

 

Сенс якраз різний, бо кожен по різному боїться, та сприймає страх!

 

смерть - це точка неповернення, допобачення тіло, знайомі, рідні, близькі, коти, пси, бакси, виміняні ще по курсу 8.00 грн./бакс. і т.д.

І не зовсім зрозуміла перспектива. Так, ми потрапимо в рай, але навіть це не дає нам повного розуміння, як сказано - око не бачило, вухо не чуло. Хто ріку перейшов, назад вороття немає. Але якщо отак задуматися... Тож мільярди людей рікою прямують до смерті, як на конвейєрі і так було є і буде. І людина несеться у цьому немилосердному потоці, як піщинка. Бійся, чи не бійся - немає значення, цвинтарі розростаються... найбільше шкода рідних....

 

Чому? Кінець чогось - завжди початок чогось.

А що це все? Що таке "рідні-близькі" - просто ще одні тіла, які провели з тобою якийсь час і розчинились. Якісь приземлені проблеми з нульовим значенням - шо їсти, шо пити, це твоя територія, це моя територія.

Дивлячись хто в що вірить.

Ви для себе точно знаєте, це вже добре.

Як же так, і в Писанні не написано?

 

Цікаво....
Ще недавно ми з вами говорили і ви зовсім не були впевнені в цьому...
Більше того, сміялися, і дуже дратувалися, коли я говорив про впевненість у спасінні...
Щось змінилося?

 

то припущення і надія.


Віра, надія, любов.

Якщо би ми знали куди потрапимо, то нащо нам віра, надія, любов?

 

А що таке віра?
Євр.11:1
А віра то підстава сподіваного, доказ
небаченого.

В одному з перекладів ще зрозуміліше написано про віру:

Євр.11:1
Що ж це означає - віра? Це значить бути
певним у тому, на що сподіваєшся. Це
значить знати, що щось є дійсне, навіть
якщо ми не можемо бачити його.

Виходить що вірити- це бути впевненим.
Віруючий є певним того куди він іде після смерті.
Якщо він не певний, то він не віруючий тоді.

 

певним для кого?
Правильно, для віруючого.

Допустимо, я вірю, що завтра буде хороша погода. Я є впевнений у цьому. Але те, що Я є впевнений і для мене то є доказ небаченого, тільки завтра покаже, чи моя віра була правдива. Є істина, а є Я. Добре, коли вони співпадають, а якщо ні? Людині притаманно помилятися. Більше 600 течій і всі мають свою віру... але нема 600 правд, чи не так?

 

Ну так, для віруючого.

До речі, ви добре привели цитату про віру, надію і любов, вона якраз йде в контексті життя у вічності з Богом:

1Кор.13:12
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у
загадці, але потім обличчям в обличчя;
тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і
пізнаний я.
1Кор.13:13
А тепер залишаються віра, надія, любов, оці
три. А найбільша між ними любов!

Написано, що ми ще до кінця чітко не бачимо, що нас чекає, як виглядає те місце, котре приготував для нас Бог, ніби у загадці, частинно, але прийде час, що ми це пізнаємо по-справжньому.
І далі йде вірш, що ми віримо в це, тобто є певними, що так станеться як сподіваємося!

Я думаю, що коли ми думаємо типу"завтра покаже, чи моя віра була правдива", то це уже не є віра. Це якесь сумнівання. А Писання чітко говорить, що віра- це не сумнівання, а впевненість.

 

Ясно, що ми так не думаємо. Ніхто так не думає, у що би він не вірив по справжньому.

Але тут є ще слово "надія"... і напевно, недаремно

 

Я також думаю, що недаремне...

Але також думаю, що напевне в оригіналі слово "надія" не означає "сподівання", тобто буде, або не буде, непевність якась...

Якщо "віра"- це певність, а "надія"- невпевненість, то виходить, що два протилежні слова пояснюють одну істину... Якось воно нелогічно тоді...
Думаю, слово "надія" в ті часи мало інше значення, ніж те до якого ми звикли зараз...

Я свого часу досліджував, що означає слово "надія" в Новому Завіті, воно багато де вживається... Але то довго писати...

 

Надія це не непевність, бо вона випливає з віри а не з сумніву.
Коли подивитись на значення слова "надія" в тлумачному словнику, то там написано наступне:
НАДІ́Я, ї, жін.
1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання.
2. Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь.
Жити надією — дуже бажати здійснення того, про що мріють, чого сподіваються.

 

Я розумію на шо ви хочете нагнути, але "надія" ніяк не є антонімом слову "віра". От як не крути. Одне і друге є кобіти і як не... один з них хлопом не стане.

 

Так і я ж про те саме!
З чого ви взяли, що я говорив ніби "надія" і "віра"- це антоніми?
Навпаки, я мав на увазі, що світ зараз перекрутив значення слова "надія" і що воно означає більше непевність, ніж певність...
Але в Писанні "надія"- це впевненість у майбутньому!

З цього виходить, що можна бути впевненим у можливості здійснення спасіння, якщо сказано, "надією бо ми спаслися":
Рим.8:24
Надією бо ми спаслися. Надія ж,
коли бачить, не є надія, бо хто що бачить,
чому б того й надіявся?