Є така книга - Євангеліє. Один з авторів цієї книги є апостол Павло. І якби ви читали цю книгу, то ви знайшли б цілком протилежне висловлювання апостола. Він казав - "Для мене життя - Христос, а СМЕРТЬ - НАДБАННЯ".
Він сказав про себе, а не про всіх людей, щоб дізнатися чому він так сказав потрібно розуміти написане.
Для мене життя - то Христос. Страшні слова для СЄ. Для Павла - життя, то один з ангелів. Дивакувато, нє?
Тут з вами не погоджуюся, є такі які її чекають, як благословення та мелосердя над ними, хоча жити хочеться, але не при таких обставинах, і не при таких муках та болі яку терплять, та чекають кінця цих терпінь!
так я про загалом здорових людей, звичайно якщо ти кожного дня відчуваєш нестерпну біль то страх смерті відступає на другий план.
Я про них теж мала наувазі, не тільки про хворих. Здорові теж смерті не бояться та вмирають. А хтось наприклад навмисне її для себе робить (самогубці).
самогубці мають інші страждання душевні, і часто це все відбувається під впливом алкоголю або наркотичних речовин, страх смерті це той механізм який дозволив людству виживати і вдосконалюватися.
Цілком згідна, тільки не треба боятися людству такого механізму, там де страх там і смерть, а де віра там вічне життя!
А хіба святе та святі цінності не повинні бути присутні в нашому житті буденому кожного дня? Для цього що потрібно спеціальний час?
Помирати не природньо для людини, скільки би ми не прожили все одно помирати не хочеться,а чому ми хочемо жити на це дає відповідь біблія, може комусь не сподобається, але я підтримую цю точку зору. (Еклезіаст3:11) Усе він зробив гарним свого часу.Він навіть вклав вічність у їхнє серце.
Ні, мова про те, що кожен з нас сюди проходив вже не одноразово. Помирає лише наше тіло, яке всього лише служить тимчасовою "домівкою" для душі. Наша Внутрішня Сутність живе вічно, належно від того, якою зомбо-машиною (релігіями) оброблена свідомість людини. Я особисто пам’ятаю, що робив в минулому житті... Моя 3-річна донечка часто розказує де вона була до того, як народилася в тата з мамою...
у вас абсолютний бардак в голові. власне релігії до виникнення професії психолога виконували роль психолога. власне служителі церков придумали ідеологічний хід про потойбічне життя для того щоб зменьшити біль рідних і близьких померлого. Такий хід зменьшує психологічний стрес людини від втрати рідних чи близьких. Методика була і є вірна щоб пережити одномоментний стрес. Це є один з плюсів релігій, що вони виконували і виконують роль соціальних психологічних тормозів і заспокоювачів для різних стресових станів людини. Тіло є біологічний механізм з складними хімічними процесами, яки живе автономно - а не яка домівка для чогось. За 15 тис років свідомого існування людства є тільки один не зовсім підтверджений, але більшістю прийнятий випадок повернення людини після смерті - це Ісус Христос. все решта або помилки лікарів, або сама живучість людського організму. Немає ніякої внутрішньої сутності - все це шарлатанські вигадки щоб дуоити людей.Є звичаєва поведінка людини на основі виховання, досвіду, рефлексів і іншого
Ви вважаєте що душа (якась енергія що вселяється в організм людини) здатна зберігати інформацію і після смерті знаходить інше тіло і то тіло отримує цю інформацію, я правильно вас зрозумів? Тоді чому багато людей не памятають нічого з тамтого життя, І який сенс такогог кругообігу?
Людський мозок здатний ще і не до таких глюків, тому дивного тут нічого не має. Дежавю також цієї опери. Ви з мене також будете сміятись, але я все одно скажу. Демони можуть передавати таку інформацію і людині здається що вона колись багато разів жила, це моє пояснення воно може бути помилковим.