Чи боїтесь Ви...смерті?

Гарний пам"ятник нині вздрів

 

Смерть для тіла. Душа продовжує життя недорозвинутою і кволою або досконалою, і щасливою.

 

Я дотримуюсь думки, що пекло, яким нас так лякають - це і є те життя, яким ми зараз живемо (типу вже в попередньому житті нагрішили і зараз відбуваємо покарання), тому смерті не боюсь. Погоджуюсь з одним з дописувачів, що своя смерть не страшна. страшно втрачати близьких людей...

 

Ще такого не чув...

 

Якась доля правди в тому є... .

 

Тобто з ваших слів ми живемо в пеклі, де нас лякають цим же пеклом.
Якщо розвинути цю думку, то ми живемо в багаторівневому пеклі. Скажімо зараз живемо в пеклі -45, коли помремо то попадаємо в пекло -44, і так далі. Після кожної смерті, підраховується баланс наших гріхів, і якщо ми нагрішили надто багато то цілком ймовірно можемо з пекла -45 рівня попасти в пекло -46. І цей захоплюючий квест триватиме поки ми не попадемо в нуль)) а нуль це вже майже рай, якщо не грішити то можна попасти в плюсовий рівень 1, а це вже вері гуд))
Якось так....

 

шось в тому є.....

 

Ну ні про які рівні я не говорила. Виходячи з того, що пекло - це великі чани зі смолою, під якими палає полум"я (чи не так всі говорять?). У пекло попадає душа, а не тіло. Душа ж не може відчувати фізичного болю, лише моральний. А саме від морального болю ми тут мучимось. І іноді він сильніший від фізичного. А -45, -46 - це вже хто за собою що чує

 

В свої 52 вже дуже багато за собою чую... . Навіть відчуваю. що через той "причеп" починаю "буксувати"... .

 

не доказуемо ...

 

Ваша віра Вас рятує.

Ваш сумнів руйнує віру.

 

Битіє(чи бітіє) оприділяє сознаніє.
Особисто мені всьо настільки остохрініло,що я смерті чекаю,як спасіння.
І,коли б не мала,та не впевненість,що там буде ще гірше,давно б чухнув звідси.

 

Прискорювати не варто. З часом всі там будем... .

 

Хм...а на осцилографі пробували?

 

Так смерть все одно прийде і не буде дивитись хто її боїться хто ні. Жити треба гарно, щоб помирати було не шкода.

 

ні не боюсь

 

Чого її боятися? Щось неприємне з нами може статись тільки при житті, а після смерті кожен отримає те що заслуговує...Хто Рай, хто Країну вічного полювання, хто Валгаллу, ну а дехто своє персональне пекло...

 

По делам.
По совести.
И не нам выбирать.

 

Більшість так каже до цього часу, поки ВОНА в очі не заглядає....

Страшніше бути живим трупом (((

 

А вообще это страшно.
Но мы не боимся.
Быть - так быть.
Я видел Чечню и Карабах.
Всё равно. Где и как.
Я устал.
Пусть будет скорее.