Чи боїтесь Ви...смерті?

Тут кто как умеет.....

 

На даний час абсолютно ніякого страху перед смертю не відчуваю. Не бачу причини для страху. Яка різниця померти зараз, чи потім, якщо в кінцевому рахунку все одно помру. Тому живу собі і все пофіг, роблю те, що мені подобається і від чого отримую задоволення в межах християнської моралі, а там, як Бог дасть... .

 

Оце вірно. Для чого боятися невідворотного, при цьому пришвидшувати свою участь у вічності (нервуватись, переживати і теде).

 

Померти на страшно, страшно бути при житті не живим.

 

Я їх теж всіх не люблю....

 

В мене на даний час немає такого поняття не люблю. Якщо мені хтось або щось не подобається, я просто не звертаю уваги.

 

А для чого жити?
Коли знаєш,що всі надії втрачено,що попереду лиш БІЛЬ і напруга,коли немає вже сил змінити щось і вирватись з того пекла,з тої порожнечі.
Коли усвідомлюєш всю марноту своїх сподівань,мрій.
Коли усвідомлюєш...суєта...все суєта.
Коли знаєш,що попереду лиш оті безконечні ночі,повні болю,порожні дні,втома і пустка.
Особисто я чекаю смерті.
З нетерпінням...

 

Для того, щоб жила твоя донечка.
Ти уявляєш, Що буде з нею коли тебе не стане?

 

А для чого жити їй?

 

Їй Бог дав життя...яке життя, то вже інша справа.

Якби у нас була дозволена евтаназія ти б вирішив її життя ?

 

Ромку, нам цього не данО знати.

І взагалі, загравання з темою смерті є дуже небезпечні. Вона того не прощає, знаю немало реальних фактів.

 

Тому й чекаю...
Втомився "жити".
І немає ніякої різниці,хто що каже,і хто в чім переконаний.

 

1.Помирати не природніо для людини.
2.Багато чого слід виправити, після смерті це буде неможливо.
3.Не хочеться засмучувати близьких.

 

Виправити,здебільшого нічого неможливо і тим,хто ще вдихає-видихає,рухає кінцівками і виробляє добриво...

 

Є речі, які нам належать, а є речі, які нам не належать.

Уявіть Вселенну і уявіть Івана, який вкрав в сусіда лопату. Дві неспівмірні речі, а крадіжка десь там відгукується на рівні Творця! Ніби така дрібниця, а як воно задіває весь світ.

Наше життя нам не належить. Воно нам просто дане. У нас навіть у планах не було стати живим і жити, ми цього не передбачали, але існувало "чиєсь" бажання дати нам життя. Якщо би ми хотіли народитися, напевно тоді б ми мали право покінчити з життям, але нам дано. Ми не маємо право згубити те, що не ми зробили, створили. Якщо у "когось" була ідея дати нам життя, то очевидно це має якусь мету, яку ми можемо навіть докінця не знати.

 

Життя - це робота, а смерть - відпочинок.

 

то умовні поняття.

Життя не закінчується, лише набирає іншої форми. А ми, тілесні, звикли називати - оце життя, а оце смерть.

а смерть - то лише перехід життя з одного - в інше.

 

Ми не тілесні, а духовні, що живемо в тілі.

 

тоді не називаємо смерть смерттю.