Чи боїтесь Ви...смерті?

Років мені не так і багато, тому, коли думаю про смерть, то стає моторошно. але зараз я над цим працюю, наприклад, читаю кастанеду. Мені здається, що підходячі до смерті, людина мусить вже її не боятися. Врешті, смерть - це єдина річ у твоєму житті, в якій ти можеш бути впевнений)))

 

Для чого вам те шаманство? Ще більше заплутаєтеся, ще більше почнете боятися смерті...
Краще почитайте Біблію і тоді смерті перестанете боятися!

 

А який сенс боятись того, що неминуче? Чи будеш ти плакати, чи сміятись, вона все одно прийде. Тому, щоб не "померти" ще до смерті, краще не думати про смерть.
Одному чоловікові з"явився ангел і щоб чоловік повірив, що це не ілюзія, ангел погодився виконати будь-яке його бажання. Чоловік сказав, що нічого не хоче крім вічного життя на Землі. Ангел виконав його прохання... . Та коли повмирали всі його рідні: батьки, дружина, діти, онуки та правнуки, а він продовжував жити в хворобах та в щоденній важкій праці, зазнаючи всіляких принижень та насміхань через свою фізичну немічність та безпорадність, відчувши холодну самотність, впав бідака на коліна і почав просити вибачення в ангела, бо не знав, що вічне життя на Землі - це найгірше покарання, яке тільки може бути, а смерть - це надбання, яке звільняє від від земних мук і наближає до Господа, якщо людина заслужила собі цього...
Так що слава Богу, що є смерть, інакше не маючи змоги вмерти, людина просто зварювала б від того всього, що переслідує її протягом життя. Є різні випадки, але коли говорити про природню смерть, то в більшості випадків люди зустрічають її з радістю. Завжди співчуваю атеїстам, які живуть, як страуси, "ховаючи голову в пісок", щоб не побачити Бога, а коли клюне півень в заднє місце, тоді і голову витягнуть з піску, очі витріщуть, дивлячись, як баран на нові ворота, шукаючи Бога, якого заперечували.

 

Вічне життя не можливо заслужити- його можна тільки прийняти як дар, як подарунок:

"Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!" Рим.6:23

 

Для тіла, не забудьте.

 

Смерті не боюсь.Боюсь порожньо прожитого життя.

 

Не бояться, допоки Вона в очі не заглядає...

 

Боюся. Не вибачився і не покаявся, перед тими, перед ким винен. Багато гріхів на мені. Блудов був, не жив в моральності, хоч совість чиста, жодного разу в житті не ссучився, встечаются іноді люди з минулого життя, все дякують за об'єктивність і справедливість.
Не лукавьте не вiрьте, хто говорить, що не боїться. Не повірю.

 

До NorthWind
Ще після того як я вперше прочитала Ваш допис,
в одній книзі побачила також ці слова зі Святого Письма:

"Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім'ям...
тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю," (Ісаї 43:1,4)

Мені прозвучало як відповідь для Вас... Можливо, що стане Вам у пригоді.

 

Згадав слова Брюса Лі:" Ожидание смерти хуже самой смерти...". Фактично воно так і є. Сама назва смерть навіює щось недобре. Якщо дати собі установку, що смерть - це перехід в кращий, більш досконалий світ, то страху все-таки менше. Можливо навіть не страху, а небажання розлучатись зі всім тим і тими, що тебе тримає і до кого ти привик на Землі.

 

Як у вас може бути чиста совість, якщо ви блудом займалися і аморальністю? Брудна у вас совість, а якщо ви цього не бачите - то подвійний маєте гріх.

 

Ну , играли мы с ней уже пару-тройку раз в гляделки , и что ? Чего её мне теперь бояться?

---------- Додано в 00:43 ---------- Попередній допис був написаний в 00:23 ----------

Киньте камень , кто без греха

 

страх - полезная штука, до тех пор, пока контролируешь его, а не он тебя. Это просто часть инстинкта самосохранения. Слишком сильный страх смерти мешает полноценно жить, а полное его отсутствие делает жизнь яркой, но короткой.
Нежелание разлучаться с близкими - зачем побеждать в себе? Не победив сперва привязанность к себе самих близких, побеждать свою к ним привязанность будет эгоистично имхо.

 

А хоча би тому чиста, що чоловік все це визнає.

 

Ну то хай з цим визнанням далі блудить.

 

Блудить той, хто не визнає своїх помилок, а той, хто визнає, обовязково знаходить вихід.

 

дивлячись якої смерті.....смерті заради світлої мети - ні..просто так помирати від нещасного випадку чи хвороби в молодому віціне хочеться звичайно....смерть від старості - то природньо, для чого боятися?

 

НАвряд, что кто то боится именно факта смерти, боятся мучительной смерти и и смерти близкого человека.
Хотя, может я и ошибаюсь(не у всех одинаково).

 

то взагалі страшно..ще й в муках помирати