Чи боїтесь Ви...смерті?

тобто, можливо, бог змилується над ним та замість кипіння в котлі із розплавленим свинцем буде кипіти в котлі зі смолою??

В часи Лютера, за гроші можна було купити все в тому числі і звільнення від мільярдів років у чистилищі, та навіть за давно померлого родича чи знайомого.

Церква тримала людей в стаху та духовній тьмі, забороняючи поширення та читання Біблії простому люду.

Саме тому вона легко маніпулювала людьми, залякуючи вічними муками і теде.

Проте ж сьогоді церква не має такого тотального впливу який був в часи середньовіччя, є вільний доступ до Біблії, можливість іі вільно читати, але більшість віддає перевагу плити за течією, робити так, як скажуть, триматися традицій тьа батьківської віри (не дослідивши чи правильна вона).

Люди на підсвідомому рівні розуміють що з близькими вже ніколи не побачаться, і хоч якою сильною не булаб релігійна обробка, люди все ж таки розуміють, що це кінець, бо закладена в нас інформація має значно більшу силу ніж отримана шляхом навчання.

 

Будь-ласка, якщо можна детальніше...

 

Наприклад, інстинкти, закладене в нас сумління.

 

Тобто, свого роду програмне забезпечення. Так?

---------- Додано в 12:48 ---------- Попередній допис був написаний в 11:55 ----------

Смерті як такої немає: смерть фізичного тіла в цьому світі - народження в іншому світі.
Є такий звичай (не релігійний): коли помирає людина в будинку, то закривають дзеркала.
Чому?

 

Щось типу BIOS

---------- Додано в 12:20 ---------- Попередній допис був написаний в 12:17 ----------

Смерть, кішки, свині, голуба - це також народження??

Вибачте, але я не притримуюся думки Сократа та Платона, що смерть це лише початок, а вважаю що це уже кінець, жирна крапка.
"ви з пороху взяті та до нього і вернетесь"

---------- Додано в 12:23 ---------- Попередній допис був написаний в 12:20 ----------

не знаю, я забобонами релігійними/нерелігійними не цікавлюся, та в їх силу не вірю, не плюю через плече і по дереву не стукаю.

Забобони не мають нічого спільного з Богом та біблією.

 

Згідний з Вами. Лишається знайти мову (язык рос.), на якій написано програму.

Звичайно.

Ви не цікавитеся, але тим не менше в житті "забобони" використовуєте.
Для прикладу: даруєте живим непарну к-сть квітів.

 

Вибрала варіант "Інколи інстинктивно", але для людини боятись смерті це природньо(а може правильно інстинктивно)Я бумаю для віруючої люди смертьне так страшна оскільки вонамає надію,вона розуміє, це не кінець, а лише початок чогось нового. Коли людина маєтісні взаємини з Богом на землі тим менши страху перед смертю, тому що вона розуміє , що Богто є люблячий Батько. Я колись прочитала вислів Матері Терези про смерть,вона ксазала" А хіба страшуо йти додомУ"

 

навіть цього забобону не притримуюся...

 

Ну це дуже просто - просто боятися її, але сама смерть нічого не вирішує, це не вихід. Душа безсмертна, а 70-80 років життя (максимум) - це просто крапля в морі для неї, маленька прогулянка.

Мене завжди більше цікавило зв'язок свідомості з безсмертною душею. В момент смерті фізичного тіла свідомість виключається, а душа переміщається в інше тіло і там уже якась нова свідомість, тому що пам'ять обнуляється - це для мене не зрозуміло.

 

Ми говоримо:
-Людина втратила свідомість...
Це означає, що душа тимчасово покинула фізичне тіло. Свідомість не прив'язана до фізичного тіла, а належить душі (сутності).
Душа (сутність) - це копія фізичного тіла, що складається з інших матерій (невидимих для нашого ока).

 

Ну правильно. Людина померла - це умовно кажучи як у фільмі "Робокоп" у нього виключився екран. А потім екран включається уже в новонародженому тілі, і все з початку. Так що без різниці - чи та що була свідомість, але з "амнезією", чи нова. Тим більше якщо свідомість і душа - це окремі субстанції, тому що свідомість виховується з віком.

 

ого, мандрівниця-душа.


З християнської точки зору, людина не повинна боятися смерті. Вона повинна жити так, щоб могла зустріти смерть будь-коли. З іншої сторони, людина повинна дорожити життям, бо це є Божий Дар.

 

При смерті свідомість (пам'ять) не пропадає, а навпаки активізується - повертається пам'ять минулих втілень.
При повторному втіленні, дитина з віком "забуває" минуле життя. Були дуже цікаві розповіді мам (на "Посиденьках") про своїх дітей, які "трохи" пам'ятали інше життя.
Свідомість і душа не окремі субстанції, а є нерозривно одним цілим.
Душа (сутність) - це копія фізичного тіла, тому мозок душі є вмістилищем пам'яті.

 

Це зрозуміло. Краще скажіть, що таке "сприймати світ таким, який він є"? Ну що власне радять всі, від священників до психологів. Може я на низькому ступені самовдосконалення, але обманути себе я можу що мене не дратує наш совковий побут, але в душі я розумію що його зневажаю. А зневажати нічого і нікого не можна, бо зневага - це осуд, а осуд - це гріх.

---------- Додано в 23:38 ---------- Попередній допис був написаний в 23:36 ----------

Ви маєте на увазі що у немовляти свідомість не включається зненацька, а плавно переходить з колишнього тіла? Просто дитя розказати не може?

 

Дитина може згадати якийсь яскравий епізод з минулого життя, але дорослі часом не можуть "догнати" цього моменту і списують на фантазії дитини.

 

Ну все-рівно дивно. Свідомість тримає інформацію десятки років життя, а потім в новому тілі забуває за рік-два?

 

На старість людина тоже починає забувати (цілком природний феномен). І ми цьому не дивуємося. Кажуть, що старі люди - як малі діти.

 

А якщо нагла смерть? В молодому чи середньому віці?

В мене чомусь багато знаків запитання в дописах

 

Найшов!

Взяв на Посиденьках

Там же

 

Я теж такі історії зустрічав. Ну незрозуміло те саме - трансформація дорослої свідомості в дитячу.