Чи боїтесь Ви...смерті?

Тобто, Ви не вірите в майбутнє безсмертя? Чи просто його не хочете?

В цьому питанні я не згідний. Для віруючих у що? Якщо в "життя після смерті", то так, а якщо в БОГА, який дарує життя і щастя після фізичної смерті просто так, зі СВОЄЇ Любові - така основна правда християнства - навіть тим, хто грішив і покаявся, то тут зовсім друга справа. Прочитайте Біблію, кому цікаво, напр. Павла. Він не одноразово згадує, що чекає фізичної смерті, щоб перейти до життя.

Такий стан інколи відсутній, ба навіть у святих (що можна найти у їхніх житєписах).
Але я думаю, що БОГ не лишає тих що шукають ЙОГО і подарує їм той стан за життя і перед смертю (фізичною). Таке моє переконання.

Якщо дивитися з точки зору християнства, то це сталося після першого гріха у раю: людина не була призначена для смерті, лиш для життя, тому смерть, яка прийшла з гріхом - це для неї неприродно і вона боїться смерті.
Позбавлення цього страху наступає з розп’яттям ХРИСТА, яким люди очищені від гріха і дістають життя у вічності. І то’му, хто в це вірить (християнину) смерть, яка перетворилася з повної (фізичної і духовної) лиш на фізичну - вже не страшна. Душа його жива повік і смертне тіло перетвориться на духовне тіло (ІСУС, Павло, Одкровення- про це говорять).

 

Був період в житті коли хотілось померти. Думала що нічого хорошого зі мною не станеться. Але пройшов час, почали ставатись хороші речі. І тепер я не жалкую що жива і хочу жити повноцінно кожний день свого життя. Своє смерті скорше за все не боюсь. Хоча сказати тверде НІ що не боюсь не можу. Зрозуміла що від життя втікти можна а від смерті ні. І потрібно цінувати життя і жити щоб кожний день запамятовувався. Боюсь смерті рідних.Боюсь не встигнути з ними попрощатись, сказати все що хочеться. Одну дуже дорогу і дуже файну людину я вже так втратила так і не сказавши яка вона важлива в моєму житті.

 

Аргументи, будь ласка, бо наскільки мені відомо, ніхто не довів, що БОГА нема.

Ну, тут ще можна посперечатися..

 

Життя після смерті - яке б воно не було - це вже зовсім інший досвід, вже не "форма існування білкових тіл". Тому фраза про "нудне повторення" його аж ніяк не стосується.
Хоча якщо "майбутнього безсмертя" немає - це теж не страшно

 

наведу приклад, якщо в темному чи погано освітленому коридорі почули спереду якесь шарудіння, то чого починаєте боятися? Правильно - невідомого, бо невідомо що там, а як потім виявляється що то власний, любимий котик то страх зникає, а чому тоді було страшно?
А на рахунок вічності, а звідки Ви знаєте що буде після смерті і куди попадете?
з Біблії? Біблія - це світло яке пробивається крізь щілини в ящик, а в тому ящику знаходимося ми, і найбільше наше прагнення дізнатися - що там за ящиком? чи є щось? Тобто ми бачимо, але не все, тільки те що позволяють щілини.

 

Правду кажучи, в таких випадках в мене страху нема, тобто, коли випадок спонукає до якоїсь дії (напр, настороження) то страх зникає (я навіть знаю чого, але досить).

 

А я знаю яким буде мій кінець...
Бо він уже відбувся в моєму житті...!!!
Я уже "перейшов від смерті в життя" !!!

"Поправді, поправді
кажу вам: Хто слухає слова Мого, і
вірує в Того, Хто послав Мене,
життя вічне той має, і на суд не
приходить, але перейшов він від
смерти в життя."
......................Ісус Христос Iван.5:24

Померти фізично абсолютно не боюся, бо впевнений у своєму світлому вічному майбутньому...!
Але хочеться жити в тілі тільки заради того, щоб розказати про спасіння через віру в Христа якомога більшій кількості людей..., щоб і вони були впевнені у своєму світлому майбутньому...

 

Так само як і його існування, а також який з нині існуючих справжній. Якщо мені не зраджує пам'ять, то ще в Середні віки було обгрунтовано тезу про неможливість пізнання Бога, а, відповідно, і надання відповіді існує він чи ні.
Тому тут кожен вирішує для себе самостійно: вірити в християнського Бога, Аллаха, Будду, в просто вищу силу чи вважати, що нічого такого не існує.
Я ж вибираю останнє і це мій усвідомлений вибір.

 

Левко,будемо на сусідніх пательнях,не переживай...
Мих там теж недалеко буде...

 

Тобто, ніхто не має доказів, всі мають віру: один вірить, що БОГ є, інший, що БОГА нема?

 

Залежно чиєї смерті боюсь - якщо своєї, то відповідь "ні", якщо моїх близьких, то "так". І як мені проголосувати?

 

Я би рекомендував про свою голосувати (але, така фраза вийшла ). Хоч тут все залежить від Вас.

 

Навеяло:

Если б только люди жили вечно,
Это было бы бесчеловечно.
Как понять, чего ты в жизни стоишь?
Как почуять, что такое риск?
В море бросится? - Так не утонешь…
На костёр взойти? - Так не сгоришь…
Поле распахать? - Ещё успею…
Порох выдумать? - А для чего?..
Наслаждались бы ленивой спесью
Пленники бессмертья своего.
Ничего они бы не свершили,
Никогда б не вылезли из тьмы…
Может, самый главный стимул в жизни
В горькой истине,
Что смертны мы!

 

Я щось пропустив? Форумівка збирається?

 

Прив’язуватись до хороших місця може і не варто, але можна прив’язатись до життя. Мені життя дуже подобається яким би воно не було і тому я про себе не можу написати, що я не боюсь смерті. Смерті може і не боюсь, але втратити життя боюсь, ось так буває.

Тут залежно від того як на це дивитись. Якби я на 100% знав, що після смерті буде вічне життя, я би смерті не боявся.

 

Не думаю, що не боятись смерті - це правильно, смерть не є чимось природнім, оскільки смерть ввійшла в нас через гріх... Чи той стан, який наступає для людини після смерті, після розлучення душі з тілом, є повним блаженством? Сумнівно... Чи не трохи зухвалим є безумовна впевненість у власному спасінні? Теософія стверджує, що тіло є тільки тимчасовою одежею для душі, в такому випадку теософ з радістю очікує смерті як визволення, але я християнин... Ісус назвав смерть сном, твори отців Церкви перших століть явно не сповнені оптимізму щодо смерті. Є стародавня молитва Господу Ісусу Христу, яка читається наприкінці акафісту: "Господи мой, Господи, даруй ми слези умиленія,єдиний Блаже і Милостивий, яко да іми тя умолю, очиститися прежде конца от всякаго гріха: страшно бо і грозно місто імам пройти, тіла разлучився, і множество мя мрачноє і безчеловічноє демонов срящет, і ніктоже в помощ спутствуяй іли ізбавляяй, Тім припадаю Твоєй благості, не предаждь обидящим мя, ніже да похвалятся о мні врази мої, Благий Господи, ниже да рекут: в руки наша пришел єси і нам предан єси..."

 

теософія? це те що Блаватська собі придумала (практичний окультизм)... цікаво...

а де? я чомусь у Євангелії цього не пам'ятаю. якщо можна вкажіть будь-ласка посилання на ці слова Ісуса. Буду дуже вдячна.

ну.... от апостол Павло каже

а щодо впевненості у спасінні апостол Іван Богослов каже

Ісус в Євангелії від Івана каже

якщо ти дійсно християнин і віруєш в Бога, в те що Він є - тоді чому не віриш, що Він має достатньо сили щоб урятувати тебе?

ще одна із ознак врятування від смерті вічної є пописана в першому посланні Івана Богослова

"класти душі" - одне із значень цього виразу в перекладі з грецької - пожертвувати життям...

ось і висновок... деякі бояться смерті... навіть себе заморожують, щоб потім ліки для них знайшли - а чи в тому є сенс?

 

Щоб знати на 100% відсотків- потрібно познайомитися з Тим хто дає це вічне життя і кому дає!
Сумнівів тоді не буде...

 

Повторю: бо людина створена, щоб жити.

Істинна правда, але, знаючи, що смерть не має тепер ніякої влади (після Розп’яття), ми переходимо від смерті до життя, таким робом, вона стає нестрашною, бо вже нічого не може заподіяти.

"Де твоє, смерте, жало, де твоя, аде, перемога?" - такими словами починається кожна проповідь в усіх церквах на Великдень.

 

Вірю, Що Він має достатньо сили, але собі не довіряюСпасіння звершується Богом, але не без людини, не без її зусиль, не без певного примусу себе... Прощення не робить праведним, потрібне ще зусилля,потім ще і ще,потім може навіть подвиг,замало тільки віри, читання Євангелія... А ще Ісус сказав таке

Де в мене гарантія, що я, як і Симон Петро в Гетсиманську ніч, не зречуся Христа?

Перед воскресінням Лазаря("Він не помер, він тільки спить")