Чи боїтесь Ви...смерті?

і чого її боятись....
в більшості випадків, людина навіть не усвідомлює, що помирає...
або уві сні, або дуже швидко...що навіть не встигнуть усвідомити...
довгою смертю вмирають рідко....

 

пробували?.........

 

не було нагоди...
а добровільно... якось нема бажання

 

Жанна Луїза Кальман (фр. Jeanne Calment; *21 лютого 1875 — †4 серпня 1997) — французька жінка з найдовшою підтвердженою тривалістю життя в історії людства; найстаріша людина світу в 1991—1997 рр. Прожила 122 роки та 164 дні (44724 дні).

http://uk.wikipedia.org/wiki/Жанна_Луїза_Кальман

 

Цікаво. :rolleyes:Від якої хвороби вона померла?...

 

від старості....

 

це якщо хвороба не дає симптомів. Наприклад, відрив тромбу, раптовий обширний інсульт чи інфаркт у сні і т.і.

Смерть від асфіксії при хворих легенях - дуже довге і розтягнуте (інколи, на роки) "задоволення".. людина задихається щомиті - але не вмирає ще..
Та і багато інших є "вишуканих мук", які ще не смертельні - але поволі ведуть до того кінця.

Страшно не самої смерті, а тих мук які треба пережити.
Принаймні мені.
Бо ж нам не страшно щовечора вмирати, коли лягаємо в ліжко. Лягли - і вмерли. Воскресли вранці.. і часто навіть не подякували за це воскресіння, скривившись на будильник як середа на п'ятницю..

 

так муки впродовж всього життя...
а ми тут про саму смерть, як перехід кудись невідомо куди...

---------- Додано в 17:29 ---------- Попередній допис був написаний в 16:23 ----------

та й ті, які терплять великі муки (які не дають жити хоча б якимось нормальним життям), певно шо чекають на смерть як на полегшення і її не бояться.

в тому й то біда наша, що ми смерть прирівнюємо до болі, тому й боїмося, хоча це далеко не так

 

інстинкт виживання притаманний кожній істоті
і скільки б ми не говорили, що не боїмося смерті, а помирати ніхто не поспішає

 

Це ясно, але є поняття померти, а є поняття - з дуру розбитися
Це дві великі різниці. Тобто вмерти - мені все рівно, а розбитися через неуважність - то вже не все рівно.

 

головне уважно народитися...а там як по маслу....

 

Ну і що ,в даному аспекті ,вам це дасть????Чи ви будучи живим "скуштуєте" смерть?І навіть,якщо гіпотетично вам це вдасться,вам від того стане гірше,чи краще????
Тому я й кажу,не женіть час,живіть так щоб померти легко,а не так ,щоб смерті чекати...ІМХО!

---------- Додано в 17:41 ---------- Попередній допис був написаний в 17:39 ----------

---------- Додано в 17:42 ---------- Попередній допис був написаний в 17:41 ----------

Не зрозуміла

 

якщо в озері навчуся плавати....то в якому би я стані чи місці чи вночі не впав в якись безмірний і непонятний океан то я не втоплюся....принаймі зразу....

і мені не треба буде ціле життя ходити з аквалангом чи з лодкою, щоб була під рукою....

---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:57 ----------

це жарт....

 

Однозначно. І будь-які знання в цьому контексті зайвими не будуть...

 

Ну хлопці,ви даєте! Ще ніхто не повернувся з того світу,щоб нагородити вас знаннями,що ж після?......Акваланги це одне, а смерть,дещо діаметрально протилежне

 

хіба ніхто?

концепцій є багато...але хоча б ознайомлення з ними за шию не тягне...

---------- Додано в 13:43 ---------- Попередній допис був написаний в 13:40 ----------

в тому ж і суть, що готовим і в спокої помирати легше ніж переживаючи як там і шо там...

старі проблеми краще як нові....

 

..це як сказати.
Колись в одній палаті у відділенні "паталогії" зі мною лежало п'ятеро молодих зовсім вагітних жіночок (дівчат фактично), і всі чекали пологів. Лише одна жінка з шістьох мала народити вдруге. Ясна річ, всі переживали і боялися тієї невідомості болісної, ну і розпитували ту яка мала досвід - як та що. До речі, під кожним її словом розписалася б тепер - все так сказала як і було.
Так ось вона, пригадую, таку філософську річ сказала: "Ви боїтеся - але все одно вам в якомусь сенсі краще, бо не знаєте ще чого саме. А я вже знаю чого боюся"

"боюся що знову порвуся по старих швах.." соррі за натуралізм. (так, до речі, і сталося)

Але і таке сказала: "Здається, що того болю ніколи не забудеш. Але минає час - і стирається, згладжується.. а потім хочеться ще народити, і це бажання сильніше за всі страхи. "

Аналогія дуже приблизна і мабуть некоректна.
Але чи не буде так само з тим "досвідом" і тією "готовністю".. може таки краще не знати і сподіватися на краще і непрогнозоване - чи знати і не сподіватися навіть..
Правда, дивлячись що розуміти під тією "готовністю".
Досвід же теж може бути індивідуальним у кожного, і не факт що щоразу тим же..

 

краще раз хвоста обрізати ніж пару раз по чуть чуть? може й так...

але до незнайомого можна пробувати підготуватися.... як добре це вже інше питання...
але другий раз по тій самій дорозі легше йти...

 

nirvanka ІМХО, треба до всього в житті (в т.ч. і до смерті - як до логічного закінчення цього життя) ставитися по-філософському. Як до чогось неминучого. І просто змиритися з тим, що смерть може прийти в будь-якому віці, як би це болісно не було і в молодому і в зріломі і в сташому. І що прийти вона може (до вас чи до близьких людей) несподівано, потрібно просто змиритися, прийняти як волю Божу. А впадати в депресію і кусати лікті з приводу передчасної, на вашу думку, втрати близької людини - нічого не дасть. Значить так мало статися, саме так а не інакше...
Як казав хтось з відомих людей "краще померти тоді, коли ще хочеться жити ніж тоді, коли вже хочеться вмерти" - золоті слова!

 

правильно!!!!
....жаль тільки, що не нам вирішувати коли...