Чи боїтесь Ви...смерті?

Тут самовпевненість ні до чого. Уся впевненість християнина в його Спасителі, а не в собі!!!!

Просто, все що він робить робить для слави Божої:

Кол.3:17
І все, що тільки робите словом чи
ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса,
дякуючи через Нього Богові й Отцеві.

 

Можна ще м"ягше сказати - агностицизм є критичною позицією в пізнанні і агностик не наполягає на можливості або неможливості пізнання абсолютної істини...

Щодо евтаназії тварин - я за, людини - проти

Отже, після смерті - божевілля, галюцинації, паранойя, страх, і чим далі, тим гірше, а крім того, душа поза тілом не має сну і відпочинку... Це не розходиться з думкою деяких отців Церкви щодо людей, які за життя не звільнились від пристрастей, або не боролись із пристрастями...
Недавно читав оце, цікаво написано..
http://www.truechristianity.info/my_postmortem_adventures.html

 

не буду стверджувати, бо не знаю. Тільки можу стверджувати, що нове чи невідоме завжди викликає страх.

один раз було щось похоже як в тій книжці, тільки це у моєму випадку був усвідомлений сон - відчуття були цікаві. І по-моєму після смерті досить складно буде відрізнити реальність чи "сон".

 

"...Стучащемуся да откроется. Желающий увидеть да увидит. Всё вокруг нас устроено таким образом, чтобы напоминать нам о реинкарнации и о том, что мы всего лишь играем здесь выбранные нами роли. Театр, кино, книги… Всё это — модель реинкарнации.
— Не понимаю. Почему вы сравниваете театр и кино с реинкарнацией? Что общего?
— Актёры выходят на сцену и играют свою роль, натягивая на себя чужую судьбу. Они по-настоящему плачут, смеются, целуются, едят на сцене. А потом уходят за кулисы и сбрасывают с себя то, чем только что жили. Некоторые освобождаются от груза своей роли легко, но иные выходят из этого состояния тяжело. Так и душа приходит, уйдя за кулисы привычной человеку жизни, чтобы набраться сил для новой игры, обдумать пережитое, наметить новые нюансы роли.
— Ладно, пусть так. Но актёр возвращается на сцену, чтобы ещё раз сыграть ту же роль. Вы хотите сказать, что душа не раз воплощается в одно и то же тело?
— Я об этом не говорил. Она воплощается в людей, которые проходят один и тот же путь, но при чуть-чуть, может, иных обстоятельствах. Однако фактически эти незначительные обстоятельства имеют очень большое значение. Всё, кажется, как и в прошлый раз, но значимость переживаний совсем иная. Одно и то же — на самом деле не одно и то же… " Андрей Ветер "СВЯТОЙ ГРААЛЬ"

 

Після деяких подій, що сталися в моєму житті, сильно зацікавився тим, а що з людиною станеться, коли вона помре? Різні вчені у всі часи ламали голови, але якоїсь більш-менш єдиної думки в тому питанні немає. Християнство, як відомо, говорить, про те, що душе безсмертна, а тіло людини, лише "тимчасова оболонка", тому в теперішньому житті не потрібно думати тільки про матеріальне, а піклуватися більше про духовне. Бо після смерті рано чи пізно на нас чекає "вище правосуддя"-страшний суд (і тут все зводиться до юстиції ), де адвокатом будеш собі сам, а обвинувачувачем - Сам Господь.
Але це, лише, одна з точок зору. Існують погляди інших релігій, а також, так би мовити, "вчених-атеїстів" і т.д.і т.п. Тобто, як би кому того не хотілося, життя кожної людини закінчується (в когось раніше, у когось пізніше) одним і тим же. Як писав Едгар По "Торжеством Хробака-переможця". Ось так, трохи песимістично, але, нажаль, так воно є і всі ми не вічні...
Думаю, якби людина знала, що її чекає після смерті, то вона би менше боялася (чи не боялася взгалі) втратити земне життя, а сприймала б це як належне (як до того і ставиться більшість християн).
Існують свідчення людей, що пережили клінічну смерть про так званий "тунель", але також, ці свідчення досить "туманні" і не конкретні.
Також, старашенно цікаво, чи зустрінуться душі померлих між собою (рідних і знайомих в земному житті) чи просто відходять в небуття, чи знають ті, хто відійшов, що відбувається в цьому світі і т.д. і т.п. Тобто, питань більше ніж відповідей, а точніше, відповдей майже немає. Хоч тема і стара як світ...
Хотілось би почитати дослідження провідних вчених на цю тематиу (типу "життя після смерті"). Хто що порадить? І почути ваші думки. Тобто, маю бажання "заглибитися" в дану тему.

 

Навіщо??????Не розумію!Живіть!На все свій час..."не лізьте поперед батька в пекло..."

 

Та я ж кажу, щось настрій такий філософський... цікаво, а вам хіба ні? Чи може маєте відповді на всі ці питання?

 

Тіла не залишається - це 100 %

тому після смерті можете сміливо розраховувати на нове тіло :radist: або на духовне життя. Але при чому тут страх?

 

Скоріш за все - інша форма існування, яку важко (або взагалі неможливо) осягнути, зрозуміти (не фізична, а якась віртуальна... якоюсь мірою). Можливо науковий прогрес і зможе це осягнути, але питання коли?
Реінкарнація (перетворення в тварину, рослину)? Нове народження (десь зовсім в іншому куточку планети)? Життя в паралельному вимірі? Життя на іншій планеті десь у всесвіті? Життя в Раю (пеклі, чистилищі)?
Багато припущень, часом і безглуздих, але... все-таки.

А на рахунок страху, видно людина боїться болю, чи мук фізичних, якими супроводжується смерть, а також боязнь невідомого. Ви отимуєте "квиток в один кінець", а що "там" чекає, ніхто не знає. От звідки й страх.

А щодо мук і болю, то ніхто від цього не застрахований. Це потрібно прийняти як належне. Ось наприклад взяти таку чудову у всіх відношеннях і праведну людину як Іван Павло Другий. То й він дуже мучився перед смертю у своїй хворобі...

 

Вмирати не є боляче, якщо смерть природна а не від тортур чи розстрілу...

Це правда, але більшість здорових людей вмирають не від болю...

 

доречі, відносно недавно бачив в документальній передачі, що вчені дослідили, що вже мертве тіло "боїться" коли його мають кремувати. Тобто "боїться вогню". Підключали якийсь прилад (осцилограф чи т.п.) і він зчитував коливання, схожі до відчуття живою людиною страху.

---------- Додано в 12:05 ---------- Попередній допис був написаний в 12:03 ----------

Не відомо ще, що легше перенести. Моментальний біль і миттєву смерть від кулі вогнепальної зброї, чи муки місяцями у важкій невиліковній хворобі....

 

Є давачі активності діяльності мозку. Через них навіть штучні кінцівки вже задіюють і керування зовнішніми приладами. Сумніваюся, що мертве тіло (через кілька годин) щось там намагалося робити. Кремація нічим не гірша за просте поховання - до речі зручніша і правдивіше відповідає попелу...

Ясно, що вмирати довше важче... Про це і в Біблії говориться (Старий Заповіт)

 

Нічого не вибрав. Бо як казав Епікур:

Життя - це процес. І поки я живий, я хочу тотально його переживать. Смерть - це закінчення життя (відносно померлой істоти). Доки я живий, мене не цікавить смерть.

 

Ця людина була чудовою як в житті так і в смерті. Кажуть, що він дозволяв себе лікувати до певного моменту. Коли побачив, що це кінець його земного життя, то попросив - досить, лишіть мене. Я хочу до свого Батька...

 

Ага, скільки вовка не годуй а він всеодно в ліс втече. Звичайно на себе розраховувати не треба, це ж потім за провал не буде на кого всю вину звалити

Щоб не заблудитись в нетрях телевізійних шоу і всякої жовтої преси порадив би почати з класики - "Бардо Тходол", єгипетська книга мертвих. А потім не читати чужі коментарі щодо цього, а знову ж таки в класиці знайти розшифрування всіх символів, використаних в цих книжках. Порадив би читати мовами оригіналу, але це і для мене не завжди під силу Просто є речі, які при оригінальному прочитанні набувають зовсім іншого смислу

 

ви в озеро з розбігу стрибаєте чи спочатку пробуєте яка вода?

 

Вина уже вся "звалена", п.Гуру...
Бог взяв на Себе усю вину за наш гріх... Наше діло прийняти це вірою і жити для Бога...

 

людина живе для того, щоб померти. Кожна людина боїться померти можливо і не сильно тому що незнає що буде дальше, страх перед невідомим був і буде в інстинктах людини

 

страх перед невідомим - це одне, а є ще інстикт самозбереження. Людина автоматично, підсвідомо бореться за життя.

Неболяча смерть хіба що раптова. Люди не вмирають від старості, а лише або від хвороби, або трагічно.

 

Є випадки, щоб людина жила більше 120 років?

(Старий заповіт не згадувати)