Чи боїтесь Ви...смерті?

Нерозумно запевняти когось,що тобі відомий Промисел Божий...

 

не знаєм і не взнаєм, таке життя!

 

Хто не хоче знати, того і не заставиш..., нажаль...

А насправді все уже давно відкрито Богом для нас! Лежить як на тарілочці!
Знання того що буде після смерті - це взагалі, як написано, є початками науки Христової, як 2х2:

Тому полишімо початки науки Христа,
та й звернімося до досконалости, і не
кладімо знову засади покаяння від
мертвих учинків та про віру в Бога
науки про хрищення, про покладання
рук, про воскресіння мертвих та вічний
суд. Євр.6:1-2

 

Церква - місце де ті,хто ніколи не був на небі, розказують,як там добре тим,хто ніколи там не буде(с)...

 

Чи боїтесь Ви... смерті?

(С) "Белое солнце пустині"
Абдулла і Сухов:
- Тебя как, сразу прикончить или желаешь помучаться?
- Лучше, конечно, помучаться.

Ні, не боюсь. Єдине - бажано, звичайно, не мучатися. Ну, але вже як вийде. І вмирати колись приходилось, і непогано помучитися. Нічого страшного, можна терпіти, не вмер же.

Тим більше - після смерті є нове, вже вічне життя, з Богом. У всякому разі, якщо Ісус простив злочинця, якого розпинали разом з Ним, і який покаявся, то у мене, хоч і грішного, але ніби то і не злочинця - шанси також є.

 

А взагалі раптова, несподівана, може й безболісна смерть - це не є добре, на мій погляд...

Тоді може бути пізно розбиратися...

 

Тоді буде пізно, а зараз - наївно і безглуздо. От така дилема, хоча одне вартує іншого.
Так що я волію розбиратись лише зі своєю совістю і внутрішнім відчуттям добра і зла.
Бачите, я агностик, що з мене візьмеш )

Нерозумно думати, що знаєш, що буде далі)))) Тут можна тільки вірити або сподіватись.

Тому я думаю, що евтаназія - це не вбивство, а жесть милосердя.

Інстинкти самозбереження - дуже сильна річ.

---------- Додано в 11:30 ---------- Попередній допис був написаний в 10:48 ----------

Упс, пробачте, ЖЕСТ

 

Смерть, як подорож в один кінець (невідомо куди). З рідними і близькими, зі звичним станом речей, прощаєшся, напевне, назавжди. От у чому тільки страх.

 

Думаю, що в людини страх перед смертю є щонайменше з двох причин:
1.людина не знає, що її чекає, тобто страх перед невідомістю.
2.людина боїться втратити найдорожче- своє життя.

Але християнин є вільний від страху смерті, по-перше,- він знає, що його чекає, а по-друге, він не боїться втратити своє життя, бо воно йому уже не належить, він добровільно віддав своє життя Богу.

Христос визволяє тих, хто в Нього вірує з неволі, котру приносить з собою страх перед смертю!!!!

Євр.2:15 та визволити тих усіх, хто
все життя страхом смерти тримався в
неволі.

 

Якщо християнин знає що його чекає, то він дуже самовпевнений християнин, бо вважає себе безгрішним. А якщо чекає "геєни огненної" - то який він тоді християнин, якщо такий грішний?

---------- Додано в 15:37 ---------- Попередній допис був написаний в 15:35 ----------

Не зрозумів, а це як? Що, він зовсім-зовсім нічого не робив для себе?

 

От чому і Свята в християнстві, це день не народження Св. мученика (наприклад), а день його смерті, представлення (чи переставлення) у світ інший. Тобто, День народження для Бога. І священник на похороні говорить, що людина не померла (зникла, як жива істота, закінчила життя), а "переставилася" в інший світ. З таким підходом набагао легше ставишся до смерті як своїх близьких, так і своєї, яка рано чи пізно, але неодмінно наступить. Треба ставитися до цього по-філософському, ми тут на Землі тільки гості, і нічого з тим не поробиш чи ти міліардер, чи жебрак, від смерті ще ніхто не втік і не відкупився

 

попробуйте уявити, що перестали чути, бачити, відчувати, ось це і буде після фізичної смерті.
Залишиться тільки уявляти, що уявите те і буде реальним, бо провірити іншим небуде можливості.
Нові відчуття? Скорше за все, що вони будуть відключені, атрофовані.

вільний то вільний, але не повністю, попробуйте стати на підвіконник..

 

Є ще духовні очі, духовний слух і духовні відчуття і вони нікуди не дінуться.
Матв.6:20. Складайте ж собі скарби на небі....
21. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

 

як часто ви ними користуєтеся, наприклад, коли йдете по базарі чи коли переходите дорогу?
я за собою один раз спостерігав - одна критика, бо той помало йде, а той ще щось..

духовний слух - це що мається на увазі? Відчуття - це напевне любов..
Також попробуйте зайти в темне місце і відчути там, наприклад, любов.
Не знаю в кого як, але в мене вона довго не буде, а буде дещо інше...
Так що атрофація цього всього, наприклад, в мене буде через малу використовуваність.
А в екстремальній ситуації(темнота чи смерть) включається, як правило, уява, точніше власні страхи..

 

Це не мій допис був!?

Так,я також вважаю, краще перед відходом покаятися,і добре б обдумати все своє життя,(принаймі те,що можна пригадати).

 

Агностицизм, на мій погляд, якраз дуже здорова позиція, але до певного моменту... Щось як цнотливість до вінчання...Жити, прислуховуючись в бік можливого одкровення можливого Бога... По своїй совісті - тим краще, але коли совість каже про евтаназію, то це вже не по совісті...
Так сказав Хайдеггер у своєму останньому інтерв"ю http://www.heidegger.ru/shpigel.php

Така позиція агностика Хайдеггера...

Не знаю, чи так насправді випробовували космонавтів, але в "Пригодах пілота Піркса" в Лема (оповідання "Умовний рефлекс") є про щось подібне http://www.serann.ru/t/t788.html

Далі описані відчуття "утопленника"... Думаю, такі досліди проводились насправді, і це не вигадка Лема. Але чи дають ці досліди якесь знання про смерть - сумніваюсь...

 

такі досліди проводилися і у іншому форматі, людину заводили у якесь ізольоване від зовнішнього світу приміщення. І якщо людина там залишиться задовго, то вона зійде з розуму, почнуться галюцинації. От і пряме відношення до смерті. Це саме буде після смерті - відсутність звиклих відчуттів.

 

Агностицизм - це філософія, вона відкрита для диспуту і не має чітких меж. Між агностиками є дуже багато відмінного і єдине спільне - заперечення об"єктивного і абсолютної істини.
Щодо евтаназії конкретно, то це окрема і складна тема. Я називаю її "жестом милосердя" керуючись правилом "поводься з іншими так, як би то хотів, щоб поводились з тобою" (тут звісно йдеться не про буквальне перенесення свого досвіду на іншу людину).
Але якщо людина має право на життя, то думаю, варто і її право (не обов"язок, а таки право!!!!) на смерть визнати.

 

Вважаю, що смерті ніхто не боїться, є лише бажання жити. На моїх очах помирав батько і тесть... Живе собі людина, а тут раз і після кільканадцятьох всхлипувальних вдохів її не стає. Для неї напевно все стає зрозумілим в той час, як ті, що залишились продовжують жити в повній невідомості. Немає потреби боятись того, що є неминучим.
Людина, яка боїться смерті, морально помирає ще задовго до смерті. Ісус навчав, що потрібно жити днем сьогоднішнім і не думати про день завтрашній. Живіть і насолоджуйтесь кожною секундою свого існування на Землі, а там, як Бог дасть...