Абсолютно згідний, коли людині є що втрачати тоді відповідно проявяється страх його лишитися. Але якщо нічого втрачати: http://m.youtube.com/watch?desktop_...e.com/watch?v=plhuFzMDN-U&v=plhuFzMDN-U&gl=US
Страх смерті присутній у всіх, бо незважаючи на всі наші роздуми про неї, вона є таємницею, - і для тих, хто признається і готується до смерті, і хто намагається не думати про смерть (так той страх заганяється у підсвідомість). Коли помирають люди праведні, вони якби засинають, відходять в мирі. Мені доводилось бачити декілька разів смерть, і завжди воно по-різному - дехто відходить зі страхом, розпачем, з криком про порятунок, дехто - тихо і в мирі, і це за якимось збігом були ті хто відчуваючи наближення смерті, посповідався і запричащалися Христових таїн - ті хто готувався до смерті.. Священники теж признаються, що є "важкі" і "легкі" похорони.. Найстрашніше мені було - по справжньому - біля тіла померлої жінки, і це не тільки я відчував - яка за кілька років перед смертю вступила до відомої в нас секти ВБ..
А Ви у всьому вбачаєте самолюбство. А може крім "собі" є ще "тобі"? Чо ви думаєте, що Shine боїться втрачати? Там же ж написано, що вона переживає за доньку, тобто не про себе думає, а про неї. Нє? ---------- Додано в 16:56 ---------- Попередній допис був написаний в 16:53 ---------- А чого?_________
то я так і написав. До чого тут егоїзм? До чого тут самолюбство? Ще й пісню поклав, але щось заглючило: www.youtube.com/watch?v=plhuFzMDN-U
Смерть... Перші асоціації... В голову лізуть лише негативні думки... Жаль, розпач, зневіра, безсилість, горе... Це зі сторони, якщо подивитися... А якщо уявити себе на місці небіжчика? Якщо людина вмерає в 80 років - це горе чи норма, до якої багато хто недотягує? Коли людина гине в розквіті своїх сил будучи цілковито задоволеною життям - це одне. А якщо людна вже доживає свої останні дні, й постійно страждає й корчиться од болю, коли не може ходити, і коли розуміє, що стає тягарем для інших то тоді смерть це найліпша панацея. Багато можна говорити, але...смерть це не однозначно погано... Смерть - це найбільша справедливість в нашому несправедливому світі...
1994 рік...мені 26 років. лікарня...на Фурманова.... Я нерухомий...утки...щоденне викачування гною з нирки через наднирник. Два рази зупинялось серце. Біль. Нема куди сховатись. анальгін з димедролом постійно..періодично,наніч - морфій. Альтернатива - видалення нирки...тоді кілька відсотків за те,що виживу. я не погодився... Безсонні ночі. страху нема. Жаль. Не зробив.Не встиг. Змарнував роки. Не став. Не відбувся. І приреченість. Бог подарував мені ....життя...і я мав надію... потім...Зоряна...і біль..постійний...від якого не врятує морфій...хіба критична доза. І зараз...теж нема страху. І надії теж.Хоча брешу. ще надіюсь... Чекання. і аналогічні думки. Не встиг. Не зробив. Пустка... пофік. Хай діється Божа Воля. терплю...вдаю живого. Для "творців власної долі"...не спішіть критикувати. Suum cuique...
вірю в реінкарнацію і рівні її. якщо ми народжені, нас обов*язково чекає заінчення. то як палка з 2 кінців. цього боятись не варто бо від цього ніхто не може втекти. єдине питання постає у тому, для чого ми живем? їсти? пити? ходити до туалету? спати? ходити до церкви? і все? бе повна фігня.. можливо для виправлення помилок з попереднього життя? можливо для того, щоб допомагати ближньому та жити правильно? знаходити десь просто якесь виправлення себе?