Чи боїтесь Ви...смерті?

А Ви як розрізняєте одне від іншого?

До речі чоловік з цих сюжетів, по-вашому пережив видіння від Бога, чи галюцинації:
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=585053&postcount=195

 

Чи боїтесь Ви...смерті?
Боятись смерті немає сенсу, тому що вона неминуча, а тим більше це стосується тільки нашого тіла, яке все життя створює нам проблеми. Якщо іноді й виникає страх перед смертю, то тільки через страх за рідних, яким прийдеться продовжувати жити в цьому несправедливому пеклі життя.

 

Ворога треба поважати.
Деякі вважають що С. не є супротивником, є кулегою з якою "цали живот" змагаєшся i тимчасово відігравашь у неї секунди ,години, десятиліття, нехай вона завідомо сильніша ніж ваше тіло.

 

Ви вважаєте, що Бог дає несправедливі проблеми?

станьте на криші і закрийте очі, виникне і інший страх - за себе любимого.
Самозахист - найсильніший підсвідомий інстинкт, інакше через будь-яку проблему люди закінчували б життя.
п.с. Ми ціле життя боремося, доказуємо щось, переконуємо, плачемо, гніваємося тільки для того, щоб не втратити себе і захиститись від "несправедливого" зовнішнього світу.

 

Бог нікому не дає і не створює проблеми. Проблеми люди створюють сами собі. На будь-яку проблему можна дивитись по-різному, під різним кутом, чи площиною. Все залежить від інтелектульного, фізичного та духовного рівня людини.

Нічого подібного. Це буде лише страх перед падінням, а не перед смертю. Відчуття, чи передчуття смерті- це зовсім інше і щоб зрозуміти це, потрібно, як мінімум відчути цей стан.

Не самозахист, а інстинкт самозбереження з відповідною реакцією на подразник.

В цьому випадку самий кращий захист - відсутність захисту. Якщо світ сприймати таким, яким він є, то бажання захищатись відпаде само собою. Коли хтось починає створювати мені проблеми, я віддаю ве на Волю Божу і Бог нас розсудить: віддасть кожному те, що він заслуговує, не ьільне і не менше.

 

Чи боюся смерті? Ні, зовсім, бо вже колись пару раз помирав, давно. Тунелів зі світлом не бачив, брехати не буду. Себе збоку бачив, це точно. Трохи схоже, як в дзеркалі, чи відео. Дрібниці видно, наприклад, що комар на стелі сидить, і його видно близько. Це дивує...

Вмирати не страшно, коли "свідомо" не творив в житті якоїсь мстивої підлості. Вірю, що Бог наймилосердніший і найдобріший. Тому "звичайна" смерть - це не страшно. Трохи страшно дуже мучитись перед смертю. Бо вже пробував. Це дуже-дуже боляче і неприємно.

 

А мені не дратуватись помагає думка, що прикрий чоловік у моєму житті для того, щоб росла та збільшувалась моя терпеливість, а вона -терпеливість- файна штука

 

А мені здається, що смерть стосується не тільки тіла, а і душі
http://www.truechristianity.info/ua/books/lessons_and_messages_14.php

 

скорі ні ніж так, у топі відповів "байдуже" хоча і не люблю байдужість))

 

Процитую Сократа
"Смерть — это величайшая иллюзия человечества. Когда мы живём — её ещё нет, когда мы умерли — её уже нет."

 

Смерті не боюсь. І не прагну. Я люблю життя і хочу жити. Не хочу бути душею, навіть щасливою. Хочу бути людиною Але не хочу старіти і хворіти. Не хочу бачити страждань і не хочу страждати. Щось в глибині мені підказує, що наше життя повинно бути іншим. Щасливим.

 

"Життя для мене Христос, а смерть то надбання" (с) Павло
Во, чекаю зустрічі з небом, але розумію, що тільки почав виконувати Божу волю у своєму житті. Тому знаю, поки не виконаю все покладене на мене, щоб міг сказати
«змагом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг, а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в день той». (с) Павло
Доти вмирати не планую, але це лише мої плани

 

Ось ця улюблена, часто на такі теми її використовую
"Оскільки ми не знаємо що таке смерть, боятись її нелогічно" Сократ.

 

сподіваюся що Ваші рідні і друзі цього форуму не читають.
Не боюся ні болі ні смерті, (жінкам по дурному боятися болю-ми підтримуємо цикл життя і з цим помаленьку змиряємося, ми здатні на більші жертви ніж чоловіки).
Смерть всеодно прийде, її неможливо уникнути-то чого переживати і боятися? Тай взагалі думаю що люди не бояться смерті а просто невідомості-що буде далі. Думаю що після того як ти помер тобі вже всеодно що з тобою буде, страшні хвилини коли ось-ось чекаєш смерті. Коли смерть для тебе не є щось абстрактне про що можна забути відволікаючись іншими думками і справами. Коли її дійсно чекаєш якщо не з хвилини на хвилину то з дня на день... Це не те що страшно-нестерпно. Починаєш роздумувати над тим що ти встиг а що ти не встиг зробити, і таке занудне колись життя здається тобі таким цікавим і привабливим... Думаєш щож лишиться після тебе... що говоритимуть, що будуть думати про тебе люди... Головне не встигнути збожеволіти поки прийде стара з косою... Хоч може і краще збожеволіти... тоді не відчуєш нічого... не помітиш що тебе вже нема...
це так...роздуми
В латинській молитві до Матері Божої (зараз її майже ніхто не використовує, хіба що Папа), говориться так:"Маріє-будь зі мною грішним/ою зараз і в годину моєї смерті, і якщо можеш то полегши її, але нехай станеться мені по ділам моїм..."
Себто древній християнин добре розумів що смерть-штука серьйозна і неминуча тому все що він міг просити-це полегшення своєї смерті. Але навіть по історії можна побачити що кожному дається та смерть на яку він заслуговує, або яку він в силі винести.
оце понаписувала Не посилайте в бан-я не спеціально

 

Там інша ситуація.
Я не в ту темі влізла...ви дійсно з Козови?

 

Кожна людина (не пам"ятаю чи тварина також, але сумніваюся)-випромінює енергію яку сама ж каталізує і якою оточена протягом всього життя. Основний закон фізики знаємо? ЕНЕРГІЮ НЕМОЖЛИВО ЗНИЩИТИ І НЕМОЖЛИВО СТВОРИТИ А МОЖНА ТІЛьКИ ПЕРЕВЕСТИ З ОДНОГО СТАНУ В ІНШИЙ.
Потім слідкують дослідження про ауру-фази, розвиток, накопичування, негативна-позитивна. Далі: Полярний заряд аури залежить від двох чинників : фізичний і духовний стан людини. Фізичний думаю зрозуміло від чого залежить-від елементарного слідкування за собою. Духовний стан-від настрою, бачення світу, дій, і навіть думок. Кожна людина може впливати на ауру іншої людини позитивно або негативно. (Себто словом, намірами і навіть думкою можна дійсно нашкодити людині не менше ніж ножем!). Позитивні думки, дії і наміри збагачують, освітлюють і стимулюють ауру впливаючи на фізичний стан і навіть продовжуючи життя. Кожна аура має свій колір в залежності від вищеперерахованих чинників. Кожен колір співпадає з кольорами тварин рослин чи інших об"єктів у цілому Всесвіті. В залежності від кольору і насиченості аури-по закінченні існування істоти якій ця аура належала-вона набирає певної форми. І це може бути будь-який об"єкт у Всесвіті. Чого я оце розійшлася? НА ЩО СХОЖЕ ТАКЕ ТРАКТУВАННЯ? "РОБИ ДОБРО І БУДЕШ ПОДОВЖУВАТИ ЩИТТЯ СОБІ І ОТОЧУЮЧИМ(люби інших як самих себе) І ПІСЛЯ СМЕРТІ БУДЕШ СУДЖЕНИЙ ПО ДІЛАХ ТВОЇХ"-нічо не нагадує? Цикл реінкарнації звичайно ж не з нашої культури але ті хто справді цікавляться певними речами могли помітити:Коран, Торà, Біблія і навчання Будди-здебільшого міняється тільки мова і деякі деталі. Чому? БО В ЦьОМУ Є СЕНС! Доречі дуже багато чого з теологічних притч доказано науково-експериментальними методами. Знаючи все це можна продовжувати казати що після смерті немає нічого і не вірити ні в що? Мені здається це те ж саме що казати:"я знаю що сонце є, відчуваю як воно світить і розумію що воно впливає не тільки на мене але й на все навколо мене але мені всеодно як воно працює і я не вірю що воно настільки важливе для мене.
І якщо я не піду в Рай бо виявиться що його все-таки не існує, то бути равликом перспектива також на погана))

---------- Додано в 14:12 ---------- Попередній допис був написаний в 14:08 ----------

те ж саме... читайте вище

 

Тому то і потрібно старатися не думати про смерть, а тим більше не чекати її, жити поки живеться і насолоджуватися життям, кожною його хвилиною поки є можливість. Як то влучно було сказано в одній частушці: "А смерть пришла - меня дома не нашла".

 

боюся що коли ми занадто зациклюємося не тому що "вірити в Бога" забуваємо саму суть послання Христа (так дослівно як Ви я не скажу - любити цей світ, любити це життя, любити інших і чинити тільки по своїй совісті, по свому серцю, бо їх Він нам дав саме для цього. Не думати що сповідь перед святами "спасе нашу душу". Ніхто не зітре того болю і того зла за яке ми так щиросердно просили в священника замість того щоб попросити в тих людей кому ми це причинили і старатися справді більше не повторювати своїх помилок.

---------- Додано в 14:28 ---------- Попередній допис був написаний в 14:26 ----------

Так-я з Козови Я не знаю ситуації, я згідна, але неможна так казати не беручи до уваги почуття своїх оточуючих. Вам не здається?

 

"Хорошую религию придумали индусы... " співав В.Висоцький...

"...Я прямо запитав цю жінку-Махатму про те, чи може вона відповісти мені на питання: звідки в індусів з'явилися Знання? Вона мені, не вагаючись, відповіла, що індусам духовні знання дали сім Білих Вчителів, які прийшли з Півночі, із-за Гімалаїв! Мені це було відомо, але мені хотілося взнати, що знають і говорять про це люди-Махатми. Це вища духовна каста в Індії і немає нікого, хто стояв би над ними. Мене здивувало, що вона, не роздумуючи ні хвилини, відповіла на моє питання, і її відповідь була правдивою!

Тоді я поставив її друге питання, суть якого була проста і вельми очевидна! Я запитав її про те, чи буде людина, обізнана з квантовою фізикою, пояснювати її дітям ясельного або дитсадівського віку? Нормальна людина це робити не буде — це марно! І марно не тому, що діти ясельного або дитсадівського віку тупі, а тому, що для того, щоб прослухати курс квантової фізики, діти повинні підрости, закінчити школу, найбільш талановиті з них повинні поступити у вищі учбові заклади на радіофізичні факультети і там, на третьому або четвертому курсі навчання вони вивчатимуть квантову фізику. Так, принаймні, було, коли я вчився в школі і університеті! Вона з такою моєю позицією погодилася!

І тоді я їй сказав, що якщо вона з такою позицією згодна, то зі всього цього виходить, що СІМ ВЕЛИКИХ БІЛИХ ВЧИТЕЛІВ ПЕРЕДАЛИ ІНДУСАМ-«ДІТЯМ» ЛИШЕ «АЛФАВІТ» І ОСНОВИ «ГРАМАТИКИ» ЗНАННЯ! Вона погодилася і з цим! І тоді я поставив третє питання: Тоді чому індуси видають передані їм знання за свої власні, до всього іншого, спотворивши в значній мірі те, що їм передали? Вона не стала відповідати на це питання, перевівши бесіду в інше русло! ..." Микола Лєвашов

 

1. Поки вона жива, а далі капець, немає нічого.
2. В реєнкарнацію не вірю. Ми живемо на землі лиш раз.
3. А це надзвичайно легко: вірите в те, що загробного життя не існує.
4. Реєнкарнація - абсурд.

---------- Додано в 17:30 ---------- Попередній допис був написаний в 17:22 ----------

Екзаменатори й придумали...
Але треба шукати й позитивні моменти...
Наприклад, їх здачу...