Прапори, в яких переважає червоний колір, мають ще такі країни: Марокко: Турція: Туніс: Швейцарія: Королівство Тонга: КНР: Ці червоні прапори теж треба топтати і палити?
Та и на беларусском флаге немало красного. Вьтнамский тоже того, не зелёный. У Гонконга тоже неприлично красный. В общем есть работёнка нашим свидомитам, на века вперёд. Ну и легенды и былины слагать будут о подвигах по сожжению всего этого красного.
На канадському прапорі багато і біленького. Данський прапор не включила через те, що там білий хрест на червоному. Є країни, де прапор наполовину червоний: Польща, Монако, Індонезія... Ну а Албанію - так, забула улюблену Албанію:
Це все Чорнобиль. ---------- Додано в 17:01 ---------- Попередній допис був написаний в 16:51 ---------- Дуже богато цікавих дописів. Але серед них нема жодного по темі: Іншими словами, при яких обставинах людина має моральне право ненавидіти свою Батьківщіну? І чи нормальна та зрозуміла ненависть до влади та до людей, що цю владу вибрали, є ненавистю до Батьківщіни?
А що ті всі країни зробили поганого для Західної України? Справа не в кольорі. Кольори не винні. То чому червоний прапор з нацистською свастикою заборонений, а з комуно-москальською свастикою (серп і молот) не заборонений? Адже звіри під цим прапором під час першої і другої навали з окупацією пролили ріки крові на ЗУ. Тому цей прапор повинен на ЗУ мати такий самий статус як нацистський в Ізраїлі.
А шматки тканини винні? Я просто не розумію, навіщо їх потрібно топтати, спалювати й таке інше. Заборонити - це інша розмова, це в рамках закону. Але який сенс їх палить, обливати фарбою пам'ятники, тощо? Це якось вплине на НКВД-шників, яких вже давно й немає в живих? Може, ляльки вуду НКВД-шників треба зробити та їх палити - буде більш ефективніше?
Думаю питання в психології - психологічна війна. Кожен намагається вивести зі стану рівноваги противника. Питання тільки чого в Україні пропагують не українські цінності? (розпалюючи цим самим внутрішньоукраїнську ворожнечу)
Психологічна війна з ким? З самим собою? Якщо спалиш червоний прапор або знищиш пам'ятник Леніну, відразу психологічний стан покращиться?
Ну, війну кремлівці нав'язують українцям (міжусобну війну). А психологічний стан планують погіршити противнику знищуюючи його символи привселюдно. Тішить, що в Україні все менше і менше нацистських комуністів і прапор крові підтримує все менше люду... Проти них і влаштовувалися у Львові спалення червоних шмат.
Щоб почати палити біло-синьо-червоні - необхідно дві умови - об'єднання народу під одним прапором і друге - вторгнення біло-синьо-червоних із відкритою агресією...
А яке відношення Західної України до біло-синьо-червоного? Ніяке, бо дякувати Богу, ЗУ під окупацією комбінації цих кольорів не була. А була під найстрашнішою в її історії окупацією саме звірів під червоними ганчірками. Хоча я з вами згідний - спалювання ганчірки дає хіба що сморід і почуття якоїсь дитячої наївності. Є багато більш дійових методів щоб показати несприйняття цієї ганчірки і людей що стоять за нею.
Педро, учитывая наше долгое знаковтво, советую ходить только по стороне нечётных домов. Вы, надеюсь, понимаете.
Вопрос интересный... Но не совсем корректный. В смысле - бессмысленный... Дело в том, что если человек ненавидит свою Родину, своё государство (в котором живёт), свой язык (на котором думает и говорит) вопрос о моральном праве всё это ненавидеть лично для меня идентичен вопросу о моральном праве заболеть шизофренией. Если исходить из права человека распоряжаться своей собственной судьбой, то, конечно, как человек, он имеет моральное право заболеть и язвой, и шизофренией, и маниакально-депрессивным психозом. Однако, как гражданин, он на все эти болезни права (в том числе и морального), конечно же не имеет: государству нужны здоровые граждане. Гораздо важнее разобрать причины этого явления (уже хотя бы для того, чтобы как-то помочь человеку и предупредить распространение болезни среди других людей).