Церква залишку (Церква Адвентистів Сьомого дня).

Итак, как мы уже говорили, церковь Божия проповедует Трехангельскую весть, содержащую в себе известие о последнем суде. Содержатся ли в Библии данные о времени начала суда? Мы читали в книге Откровение, что о суде говорится четко и конкретно, как о реальном событии, а не как о чем-то отвлеченном. Там ясно сказано, в настоящем времени, что «наступил час суда Его». Да, в Библии указано время начала Суда Божьего. Данный вопрос требует особого исследования, поэтому мы приведем общую библейскую хронологическую таблицу данного пророчества. Но вначале скажем, что, согласно Библии, пророческий день равняется году: «…день за год… Я определил тебе» (Иезекииль 4:6).

Библия о Церкви Адвентистов Седьмого дня
Сегодня существует множество христианских конфессий, имеющих давнюю историю и возникших недавно, популярных и непопулярных, широко известных и таких, о которых мало кто знает. Но что их объединяет, так это название «христианство», иными словами, все они признают единое основание — Христа, все они ссылаются на Библию. Действительно, есть от чего прийти в недоумение: Единый Бог, Слово Его — Библия, и такое множество христианских церквей, причем, каждая считает себя единственно истинной Божьей церковью. Куда же пойти? Кому верить, если каждая отстаивает свою истинность и свою правоту? Как разобраться и найти ту единственную истинную церковь, куда Христос пришел бы сегодня, будь Он на земле? Возможно сейчас вы, дорогие читатели, подумали: «Ну, сейчас начнет убеждать и отстаивать истинность своей церкви, как и каждый бы представитель любой другой церкви сделал бы на его месте». Для того чтобы ответить на этот вопрос и действительно в нем разобраться, давайте отбросим все человеческие доводы, все человеческие «за» и «против» и предоставим слово Библии, которая является Словом Божьим, в чем не сомневается ни один христианин. Мы уже увидели в свете Священного Писания, что истинная церковь Божия будет чтить и соблюдать Закон Божий, состоящий из десяти заповедей, будет основывать свою веру исключительно на Библии. В этом как раз и есть беда очень многих христианских церквей, утверждающих, что их основание — Библия, а на деле выходит — не Библия в целом, а часть ее: одни говорят, что Ветхий Завет устарел, и сегодня изучать его необязательно, достаточно вполне и Нового Завета; другие говорят, что устарел и давно отменен Закон Божий; третьи утверждают, что сегодня актуальны только послания апостола Павла, все остальное в Библии отошло в прошлое; четвертые считают, что заключительная книга Библии, Откровение, непонятна и загадочна, поэтому изучать ее не имеет смысла (забывая, что Библия толкует сама себя, и при вдумчивом исследовании с молитвой Бог обязательно откроет ее смысл, и, кроме того, название книги — не Тайна, а Откровение, что тоже говорит само за себя); пятые придерживаются мнения, что Библию следует читать и исследовать только священнослужителям, а простым людям она «не по плечу» и им следует полагаться на то, как трактуют ее и понимают служители церкви, опять же, пренебрегая словами Христа, обращенными к обычным людям: «Исследуйте Писания, ибо вы думаете через них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне» (Иоанна 5:39); шестые полагают, что Ветхий Завет, как и Закон Божий, имели значение только для евреев, а для людей других национальностей они совершенно не нужны, опять-таки, пренебрегая Словом Божьим, ибо в Библии сказано: «…Это были образы для нас, чтобы мы не были похотливы на злое, как они были похотливы… Все это происходило с ними… а описано в наставление нам, достигшим последних веков. Посему, кто думает, что он стоит, берегись, чтобы не упасть» (1-Коринфянам 10:6, 11—12). Бог ясно говорит через апостола Павла, что Ветхий Завет никак не устарел и никогда не потеряет своей актуальности, ибо это не просто описание того, что было когда-то с еврейским народом, но настоящая школа жизни и веры для современных людей любых национальностей. Ибо как еврейский народ шел по пустыне, так и мы сегодня идем по такой же «пустыне» жизни, полной соблазнов и опасностей, и мы также порой грешим, ропщем и не доверяем Богу, как и Израиль в те далекие времена. Таким образом, как мы увидели, воля Бога в том, чтобы каждый из нас самым прилежным образом тщательно исследовал Библию, как единое целое, как Слово Бога, которое неизменно во все века и во все времена. И когда именно так мы подойдем к Библии, когда будем внимательно изучать ее строчку за строчкой, главу за главой, в непонятных для нас местах сравнивать параллельные тексты, которые приводятся в средней колонке Библии, тогда очень многое предстанет для нас совсем в ином свете. Кроме того, важно знать и историческую канву Библии.

 

Итак, посмотрим, что Бог говорит нам со страниц Священного Писания о церкви последнего времени. Откроем книгу Откровение, 10 главу и начнем читать с первого текста: «И видел я другого Ангела… В руке у него была книжка раскрытая… Ангел, которого я видел стоящим на море и на земле, поднял руку свою к небу и клялся Живущим во веки веков… что времени уже не будет…» (Откровение 10:16). На первый взгляд текст непонятен. Этот текст, как и другие тексты Библии, так и останется непонятным для тех, кто читает Библию, «вырывая» из ее контекста отдельные тексты. Мы увидим на данном примере, как важно исследовать Писание целиком, и тогда все становится ясным. Итак, Ангел стоит на море и на земле. Что бы это могло означать? Нам отвечает на это параллельный текст книги Откровение 17:15: «…воды, которые ты видел… суть люди и народы, и племена и языки». Как мы убедились, многие пророчества Библии полны символов, но разъяснение их кроется в других местах Писания, причем каждая строка Библии, каждое ее слово полны глубокого смысла. Итак, море, на котором одной ногой стоит ангел, являет собой густозаселенные места нашей планеты, а земля является символом малозаселенной территории. Другое выражение, которое непонятно в этом тексте — раскрытая книжка: не книга, а именно книжка, да еще раскрытая. Книгой в Писании называется Библия, Писание, а была ли какая-то часть ее закрыта до определенного времени? Да! И этой закрытой частью Библии, этой книжкой была книга пророка Даниила: «А ты, Даниил, сокрой слова сии и запечатай книгу сию до последнего времени; многие прочитают ее, и умножится ведение» (Даниил 12:4). В конце истории земли Бог раскрыл Своему народу смысл запечатанной «книжки» (мы к этому вернемся в последней главе). Читаем далее 10 главу книги Откровение: «…пойди, возьми раскрытую книжку из руки Ангела, … и съешь ее; она будет горька во чреве твоем, но в устах твоих будет сладка, как мед. И взял я книжку из руки Ангела и съел ее; и она в устах моих была сладка, как мед; когда же съел ее, то горько стало во чреве моем. И сказал он мне: тебе надлежит опять пророчествовать о народах и племенах и языках и царях многих» (Откровение 10:8—11). Выть может, кто-то сейчас недоумевает: неужели буквально следует понимать повеление съесть книжку? Мы не будем полагаться на мнение кого бы то ни было из людей, но вновь предоставим слово Библии, которая разъясняет и этот текст: «Обретены слова Твои, и я съел их…» (Иеремия 15:16). Теперь понятно! Съесть книжку означает исследовать и понять ее содержание! В воле Бога, чтобы особенно внимательно в это последнее время мы исследовали книгу Даниила, которая была сокрыта до нашего времени, и книгу Откровение: «Блажен читающий и слушающие слова пророчества сего и соблюдающие написанное в нем; ибо время близко» (Откровение 1:3). Эти две книги можно понять, исследуя их и читая параллельно! Но обратим внимание на следующие строки: когда Иоанн «ел» книжку, то есть исследовал, сладко было в устах, но потом стало горько во чреве. О чем идет речь? Из истории хорошо известно (мы упоминали об этом), что многие заблуждения вкрались в церковь после смерти апостолов и их учеников, но, несмотря на это, у Бога всегда был остаток верных Его детей, стремящихся познать волю Божью и жить по Слову Творца. В XIX в. произошло то, о чем мы писали: книга Даниила особенно тщательно стала изучаться христианами практически из всех церквей и конфессий, независимо друг от друга. Девятнадцатый век — это век удивительный! Множество научных, исторических, археологических, технических открытий буквально захлестнуло это столетие. Вновь исполнились Божьи обетования: умножилось ведение (Даниил 12:4), то есть знание. И в этом же веке Бог «открыл» книгу Даниила, она перестала быть запечатанной! Было определено время начала суда Божьего, об этом говорится в книге Даниила 8 и 9 главах. Мы не будем подробно касаться темы суда, остановимся лишь на главном. Понять то, что происходит на суде Божьем на небе, можно только при внимательном изучении темы о святилище, изложенной в Библии в книге Левит, в 16 главе. Мы настоятельно рекомендуем всем заинтересовавшимся этим вопросом подробно изучить данную главу. Святилище земное было прообразом святилища (скинии) небесного, и очищение святилища означает производство следственного суда на небе, в процессе которого народ Божий, раскаявшийся во грехах и живший по слову Божьему будет оправдан, а грехи будут в конце времени перенесены на сатану — родоначальника греха, который будет уничтожен вместе с грешниками и падшими ангелами (бесами) после тысячелетнего пребывания народа Божьего со Христом на небе. Об этом говорит Библия. В настоящее же время происходит следственный суд, и дело каждого будет самым внимательным образом рассмотрено. И будет вынесен приговор: вечная жизнь или вечная погибель. Итак, книга Даниила 8:13—14: «…на сколько времени простирается это видение о ежедневной жертве и опустошительном нечестии, когда святыня и воинство будут попираемы? И сказал мне: на две тысячи триста вечеров и утр; и тогда святилище очистится». Приведем еще один текст — книга Даниила, 9:24—27: «Семьдесят седьмин определены для народа твоего (490 лет определены для евреев — примеч. авт.)… Итак, знай и разумей: с того времени, как выйдет повеление о восстановлении Иерусалима, до Христа Владыки семь седьмин и шестьдесят две седьмины (всего — 69 седьмин, что составляет 483 г., по истечении которых в 27 г. по Р. Хр. началось земное служение Иисуса Христа — примеч. авт.); … И по истечении шестидесяти двух седьмин предан будет смерти Христос (то есть в конце 69 седьмин — примеч. авт.)… И утвердит завет для многих одна седьмина, а в половине седьмины (через три с половиной года — весной 31 года по Р. Хр. был распят Иисус Христос — примеч. авт.) прекратится жертва и приношение… и окончательная гибель постигнет опустошителя». Указанные в пророчестве 490 лет (семьдесят седьмин), которые «определены для народа твоего», то есть для евреев, окончились в 34 г. по Р. Хр., когда Стефан был побит камнями. С этого момента евреи перестали быть избранным Божьим народом, и Евангелие стало проповедоваться язычникам. Великую миссию, возложенную на них, евреи не выполнили! Девятая глава книги Даниила является продолжением восьмой. Тогда как же понимать написанное в этих главах? Мы прочитали о повелении восстановления Иерусалима: этих указов было три, но последний, окончательный, вышел в 457 г. до Р. Хр. от Артаксеркса. В пророчестве сутки (вечер и утро) равны году (мы приводили текст Иезекииля 4:6), значит, 2300 лет следует отсчитать от 457 г. до Р. Хр. (до Р. Хр. года считаются в обратном порядке и нулевого года при этом нет, поэтому к полученной цифре нужно прибавить единицу): придем к 1844 г. (году, в котором, как мы уже писали, «святилище очистится», то есть начнется следственный суд). Именно в этом году Христос, как наш Первосвященник, приступил к последней фазе служения перед Вторым Пришествием. Именно эти данные, которые Бог дал разуметь Своему народу — искренним христианам из различных конфессий, побудили их внимательно продолжить исследование Библии и обнаружить огромные отступления, которые вкрались в христианство за минувшие века и успели в нем укорениться. Так, многие христиане независимо друг от друга обнаружили, что в пренебрежении находится Закон Божий: особенно первая, вторая и четвертая его заповеди! И эти люди, решили, что к 1844 г. состоится Второе Пришествие Христа на нашу землю. Они не учли, что очищение святилища, о котором говорится в книге Даниила 8:14, будет происходить на небе, ибо на земле святилища уже не существовало к тому времени. Эти христиане приняли очищение небесного святилища за очищение земли от греха! Здесь необходимо подчеркнуть, что к тому времени, когда были произведены эти расчеты, еще не существовало церкви христиан-адвентистов седьмого дня! Когда пришло назначенное время, а Христос не пришел, очень многих постигло глубочайшее разочарование! Но истинные ищущие христиане (маленький остаток!) не разочаровались, а продолжили тщательнейшее изучение Библии! И поняли ошибку — дата была определена правильно — 1844 г. — начало следственного суда на небе, очищение святилища, но не земного, а небесного! Вот к этому времени и относится образование христианской протестантской церкви христиан-адвентистов седьмого дня.

 

Далі читаємо тут: http://www.nauka.bible.com.ua/religion/rel4-03.htm

 

Фух!
Я вже думав, всю Біблію тут перецитуєте (і хтось то буде читати )

 

ну вот теперь еще и велосипедисты ..... США смотрю оочень релегиозно-новаторская страна, то мормоны, то свидетели, терь еще и велосипедисты ........

 

Хіба це ісповідання віри не є головним і спільним для усіх християнських конфесій????

Я, не адвентист, з багатьма різними їхніми штучками я не погоджуюся, але в якій конфесії цих "наростів" нема...
Головне, що люди вірять в "порятунок через віру в Ісуса Христа", а отже є християнами, ніби... !!!!!!
Не розумію чому панові адвнтистові Брацлові понаставляли мінусів за його дописи???

 

В католиків та православних порятунок не по благодаті від Бога, не по вірі в Христа, а по вчинкам.

 

За дописи - ні. за довжелезні цитати. Стільки букв...

 

То неправда, але й по вчинках також, в тому числі.

 

В вероучении католической церкви спасение достигается не только верой, но и выполнением церковных предписаний, таинств. Особое внимание уделяется поклонению мощам или изображениям святых, паломничеству в святые места. Таким образом веры в искупительную жертву Христа еще недостаточно для спасения. Не менее важно заработать спасение собственными усилиями. Корнями это учение уходит в далекое прошлое — начало христианства, время массового крещения язычников, для которых очень много значили дела — обряды, предписания.

Принцип спасения по формуле «вера + дела» был отличительной чертой фарисейского учения, в основе которого лежало соблюдение не духа, а только буквы закона. Дела, кажущиеся внешне благочестивыми и добрыми, но сделанные без Бога, привели к формированию религиозного лицемерия и формализма. Акцент и забота только о внешнем виде человека привели к тому, что была разорвана связь с Богом, потеряна живая вера, и внутренность человека при внешней благопристойности осталась порочной. Слова Христа, обращенные к фарисеям, относятся сегодня и к каждому из нас, желающему спастись своими делами и очищающему себя лишь внешне.

«Итак все, что они велят вам соблюдать, соблюдайте и делайте; по делам же их не поступайте, ибо они говорят, и не делают: связывают бремена тяжелые и неудобоносимые и возлагают на плечи людям, а сами не хотят и перстом двинуть их; все же дела свои делают с тем, чтобы видели их люди; расширяют хранилища свои и увеличивают воскрилия одежд своих; также любят предвозлежания на пиршествах и председания в синагогах и приветствия в народных собраниях, и чтобы люди звали их: «учитель! учитель!» (Мф. 23:3—7).

«Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что затворяете Царство Небесное человекам; ибо сами не входите и хотящих войти не допускаете. Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что поедаете домы вдов и лицемерно долго молитесь: за то примете тем большее осуждение. Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что обходите море и сушу, дабы обратить хотя одного; и когда это случится, делаете его сыном геенны, вдвое худшим вас» (Мф. 23:13—15).

«Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что даете десятину с мяты, аниса и тмина, и оставили важнейшее в законе: суд, милость и веру, сие надлежало делать, и того не оставлять. Вожди слепые, оцеживающие комара, а верблюда поглощающие! Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что очищаете внешность чаши и блюда, между тем как внутри они полны хищения и неправды. Фарисей слепой! Очисти прежде внутренность чаши и блюда, чтобы чиста была и внешность их. Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что уподобляетесь крашенным гробам, которые снаружи кажутся красивыми, а внутри полны костей мертвых и всякой нечистоты; так и вы до наружности кажетесь людям праведными, а внутри исполнены лицемерия и беззакония» (Мф. 23:27, 28).

«Иерусалим, Иерусалим, избивающий пророков и камнями побивающий посланных к тебе, сколько раз хотел Я собрать детей твоих, как птица собирает птенцов своих под крылья, и вы не захотели! Се, оставляется вам дом ваш пуст. Ибо сказываю вам; не увидите Меня отныне, доколе не воскликнете: «благословен Грядый во имя Господне!» (Мф. 23:37—39).

 

А у вас де благодать - субота, свинина?
А чому ви не робите юбілеїв? (і ще багато іншого)

 

НМД справа не в кількості букв, а в тому, що то були великі копіпейсти з НЕТу, на які можна було дати посилання, а не вивішувати на форум. Я теж писатиму багато, але посилання не дам, бо то будуть не копіпейсти.

На відміну від багатьох церковних вигадок, суботники нічого не придумували стосовно суботи і посилаються на Біблію, просто ІМХО неправильно розуміють апостольські пояснення. Розглянемо зазначені посилання:
Іс. 56:2-7 «Блаженна людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що хоронить суботу, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб жодного зла не вчинити! І нехай не повість чужинець, який прилучився до Господа, кажучи: Насправді мене відділив від народу Свого Господь, і скопець хай не скаже: Таж я сухе дерево! Бо так каже Господь про скопців, що суботи Мої бережуть, і вибирають завгодне Мені, і що тримаються міцно Мого заповіту: Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок, Я дам йому вічне ім'я, яке не понищиться! А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту,7 їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!»
Як бачимо,- це стосується Старого Завіту у комплексі з жертвоприношеннями тварин. Ідемо далі.
Лк. 4:16 « І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.» «Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились». Дії. 16:13
Авжеж. Звична і логічна річ. Вихідний день, коли є час проповідувати і місця скупчення для цього людей, що були ще під Старим Завітом.

Це одна з основних цитат, на яку посилаються суботники. Залишилось поставити питання до «поки не сповниться все» : Що мало звершитись? Смерть Ісуса !!! («Звершилось! і, голову схиливши, віддав Свого духа...». Ів.19:30.) і кінець Старого Завіту на хресті (Кол.2:14).
“Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але ВИКОНАТИ (звершити)” (Мт 5:17). То хіба Ісус не виконав (не звершив) своїм жертвоприношенням Закона ???????? Звичайно звершив. З того часу християни не під вимогами Старого Заповіту, а під благодаттю Христа (Рим. 6:14)

Звичайно. Бо весь Закон міститься в одному слові «люби ближнього». Коли людина любитиме ближнього, то вона не вкраде і не уб’є і т.п. А якщо людина і не чинитиме перелюбу, і не крастиме, а лиш уб’є,- то вона тим самим порушить увесь закон любові. При чому тут субота?
Про «розшфрування» пророцтва Даниїла з математичними підрахунками не коментую, бо суботники тут схожі до С.Є. Це суботники їх так навчили (бо Рассел в молодості з адвентистами починав вияснення пророцтв) . Не дивно, що в адвентистів ті розрахунки також закінчились лжепрротвом дати армагедону. Коли суботники припинили «пророкувати», С.Є. ніяк не хотіли спинятись. Лиш порівняно недавно вони заспокоїлись, списавши на те, що невидимий прихід Христа на небі відбувся у 1914 році. Суботники ж лжепрроцтво про армагедон 1844 року списали на невидимий прихід Христа у 1844 році. Оскільки на небо не заглянеш і не превіриш,- то це для кожної з обох конфесій є зручним виходом із ситуації. Тому про пророцтва Даниїла чи Об’явлення і символіку краще помовчимо, бо тут та чи інша конфесія тягнутиме ковдру на себе.

Цей допис не коментую, бо Біблія, пишучи про дотримання юдеями суботи, не пише про церкву АСД. Подібно чинять і С.Є., вигадуючи у словах «Ви – свідки Мої» назву церкви-організації.

 

Тепер розглянемо зазначені цитати у посиланні на сайт: http://www.nauka.bible.com.ua/religion/rel4-03.htm У тій статті підтримую все, крім пояснень цитат про суботу.
«Посему для народа Божия еще остается субботство», — так писал Павел — апостол язычников, как его называли (Евреям 4:9).
Тут цитата вирвана з контексту, де ап. Павло пояснює, що субота була тінню (прообразом , символом) майбутнього спочинку – царства Божого і відрізняє старозавітній суботній спочинок від Ісусового спочинку (вічного життя). А тепер розглядаємо У КОНТЕКСТІ :
Євр. 4: 1-10 « Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї5 А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони! Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець! Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.

Тут не вказано про якийсь конкретний час, а , враховуючи те, що субота було закінченням тижня,- про періодичність, що є то тотожним до виразів «з року в рік», «з дня на день» і не вказує на безперестанність. Суботники ж не святкують новий місяць, сприраючись на слова «з місяця в місяць». З іншого боку субота була необмеженою в часі, але лише для «Ізраїлевих синів», доки не з’явився не тілесний, а «духовний Ізраїль» (Гал. 3-5 розділи)

Так. Субота, як прообраз майбутнього – для людини. Якщо християнин тримається суботи, то в такому разі він буде – для неї, а не вона для нього.

Про заміну на неділю справді Писання не згадує. З іншого боку у Біблії ми не знайдемо жодних вказівок на святкування суботнього на протязі 2500 років - від Адама до Мойсея, оскільки ще не було самої заповіді про суботу. Субота, хоч і пов’язана з днями творіння, була дана синам Ізраїлевим через пророка Мойсея для нагадування про звільнення їх від єгипетського рабства і стала символом їхнього заповіту з Богом (Повт. Закону (5М). 5:15) : «І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день.»
Однак на який термін було дано єврейському народу заповіді Старого Закону? Відповідає апостол Павло: " Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була." (Гал. 3, 19). "тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під виховником." (Гал. 3, 24-25). "Бо якби перший заповіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому" (Євр. 8, 7), "Кажучи "новий", показав ветхість першого; а ветхе і старіюче близьке до знищення" (Євр. 8, 13). Це зовсім не відкидає мораль старозавітніх заповідей. Вони всі умістились у НОВІЙ заповіді моралі (Ів. 13;34.)

У книзі Вихід і у Второзаконіі крім Десяти заповідей є ще цілий ряд приписів і заповідей, які починаються словами: "Господь сказав Мойсеєві..." і тому представлені у Біблії як Божі заповіді. Йдеться про жертвоприношення, приписи свят, їжі, розміри жертовника, ритуальний одяг і посуд... Тому юдейська традиція не виокремлює Десяти заповідей, а розуміє їх в контексті інших заповідей. Всіх нараховують біля 613 заповідей, вони стали основою Мішни. Мішна і її тлумачення - Гемарра стали основою Талмуду. Чітке виділення Десяти заповідей і відкинення інших культових заповідей зробив Авґустин Гіппонський. Субота як знак, стосувалася не лише сьомого дня, але й сьомого року (Левит 25:3,4 Вих.23:10,11). Чому ж тоді суботники не святкують сьомий рік і не виконують його вимог?
(«Многие конфессии утверждают»….) При чому тут конфесії? Це написано у вищезазначених цитатах Писання. Бо було ДВА Закони (Завіти), де один з них замінений на Новий. «Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши.» Еф.2:15. «Знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті.» Гал.2:14. Наказами «проти нас» були численні накази-вказівки і заборони, які зараз і розглянемо. "Ви чули, що було стародавнім наказане: ... А Я вам кажу... (Мт 5:21-22; 27-28, 33-34, 38-39, 43-44).
Субота була прообразом, символом, тінню майбутнього Царства, яке з собою приніс Ісус:
Кол. 2:16,21. Християни завдяки Ісусу отримали майбутній спочинок у Божому Царстві, прообразом якого булла старозавітня субота: «Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.» Євр. 4: 9-11.«Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає.» Рим.14: 5,6.
Отож дні значення не мають? Так, не мають, якщо їх не ставити у ранг культу: «А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити? Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки. Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...» Гал. 9: 4
«Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це тінь майбутнього… Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайся, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською. Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.» Кол. 2:16,17.
Заперечення апостольських пояснень стосовно Моїсеєвого Закону може бути схоже хіба що до реакції, описаної тут (Дії 21: 27,28). Я не здивуюся.

 

Давайте не так багато одразу. З чим ви не згодні в ученні АСД в першу чергу?

 

1. Для такого питання не було потреби копіпейстити весь мій допис.
2. У обох моїх дописах є відповідь на ваше питання про Моїсеєвий Закон і суботу, як "тінь майбутнього". Черги (у першу чергу, чи в другу чергу) нема.

 

Все цікаво, але я Вас прошу, висловлюйте свою думку більш стисло та доступно. Я можу скопіювати цілу Біблію, але який сенс в цьому? Ніхто не збирається на одній темі сидіти кілька днів...

 

Ок. Щодо тіні майбутнього. Тінь майбутнього - це те, що буде в майбутньому.

Давайте розглнемо місцеписання про субботство?!

 

Так. Тінь майбутнього - це майбутній спочинок (суботство) яке приніс Ісус, прообразом (символом) якого була старозавітня субота. Весь Моїсеїв закон з його символічними обрядами і вимогами був такою "тінню" : "Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей..." Євр.10:1

А я у своїх дописах розглянула ті "місцеписання", на які спираються суботники.

 

Не правильно. Субота -це тінь майбутнього, тобото те, що буде в майбутньому. Зараз поясню про суботство.

Короче кажучи мова йде про те, що якщо хочеш ввійти в Його покой, то потрібно хранити суботу.

Щодо того, що субота буде в майбутньому, це видно з попереднього вірша. Навіть за цим вже можна визначити, що субота не відмінена.

 

Це ваші слова. Для тих, хто намагався триматися старозавітніх наказів (субота,свята, новомісяччя, заборона їсти свинину, (чого зараз і суботники дотримуються), зайця і т.д.) ап.Павло писав, ставлячи в один ряд непотрібність вказівок як про їжу, так і про суботство "«Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це тінь майбутнього… Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви,(Брацлаве) немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайся, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською. Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.» Кол. 2:16,17.
"Їжте ВСЕ, що на ятках (базарах) м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись. Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?... Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!" 1 Кор. 10:25, 31-32." Їжа ж нас до Бога не зближує : бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого", або "Царство Боже -не пожива і питво, а праведність..." (Рим.14:17). «А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як (ви, Брацлаве), вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити? Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки. Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...» Гал. 9: 4