церковне розлучення

Казали тато, що дідо чули, як прадідо говорили, що люди бачили, як наш панотець в піст курку їли (с)

 

Вітаю, Алексе
Більше тижня був відсутній, їздив східними теренами України, тож прогавив таку цікаву розмову.
Найперше хочу висловити співчуття, бо не дай Бог кому потрапити в таку дику ситуацію. У нас з дружиною також тертя бували, але ж не до такої міри, і то, здебільшого, з моєї "подачі".
Я переглянув дописи так, по-діагоналі, і якщо правильно зрозумів, то перед одруженням твоя майбутня дружина щось поробила, чарувала, якимись засобами вплинула на твою свідомість. Якщо це так, тоді, фактично, у вас ніякого шлюбу й не було, тому що не було вільної волі і вільного вибору.
Де-факто, Алексе, ти - вільний парубок.
А те, що тебе тут залякують усякими страшилками, що потрапиш у пекло, якщо розлучишся, не вір.
Господь Бог справедливий, але ж не деспот. І ти, Алексе, Його дитина.
І врешті, хіба Господь не чоловічого роду, не зрозуміє? Це жарт.

А щодо Грішкі Сімкайла, так завдання в нього таке - розкладати морально УГКЦ із середини. По ньому не суди про Церкву. Те, що ти написав про Грішку на форумі - лише дрібязок з того, що він насправді чудить.
Як Бог живий у небі, так і Грішка своє отримає.
А тобі, Алексе, успіхів і класної подруги у подальшому життю.
І не бери звідтіля, де чарують. :smile:

 

Іншими словами: нарешті те, що я хотів почути - почув. От дивно, людям тре підвердження своїм думкам.... напевно для оправдання.

ага, живи і веселися.... життя ж вічне, нє?

 

Життя і справді вічне. І чого б не радіти, знаючи, що Господь відкупив на Голгофі мій первородний гріх?

 

Що стосується так званого громадянського шлюбу, то позиція церкви тут однозначна: це є блудне, гріховне, абсолютно незаконне співжиття.
http://www.risu.org.ua/ukr/kaleidoscope/digest/article;22413/

Респект Вашим манерам.
Як на мене, то ефекто хоче виглядати саме той, хто не просто так, а саме ефектно розправляється з супротивникаоми в ході обміну думками чи дискусії. Що свідчить про бажання звернути на себе увагу і похизуватися своїми знаннями, а не достукатися до істини самому і допомогти це зробити іншому.

Дійсно, я ще не прочитала той об'єм богословської літератури, який мала б для того, щоб висловити свою думку в такій темі і в цьому розділі взагалі. І щоб це не виглядало смішним.
Соромлюся і приношу свої вибачення.

 

Не до людей, до інституції. Проте це не тема цієї гілки. З цим вам до теми про московський патріярхат треба перебиратися.

Прошу пана, навряд. Я ж вам про верхи кажу. А в низах паршиві вівці завжди бувають. Але не буду продовжувати. Не до теми.

Олю, а як протестанти трактують слова Христа, що хто з відпущеним чи відпущеною одружиться - чинить перелюб?

У нас також тільки сепарацію дозволяє, але повторного шлюбу - ні.

У Львові такого нема. Треба перейти науки. І то триває трохи...

А де-юре?
То ж іще доказати треба. Бо мало що людина собі придумає, аби лиш розлучитися.

Добре, що ви хоч це знаєте.

Залежить від ситуації. Але сиропчики я не люблю. Краще пишіть на музу, ніж вдавайте мудрої тут. Нащо міряти релігію світськими мірками? А саме це ви й робите. Ще із таким солодкавим присмаком.
Але маєте рацію, я не мала витягати вас із ігнору заради цієї теми.

Та йой, ви так розписалися кілометрами... Так експертно...
Але вибачення прийняті.

 

просто тепер я довго придивлятимусь. Око вже набив, та й занадто перебірливий, ще раз у таку халепу не хочу. І за теплі побажання теж дякую. А вільним я стану, коли церква видасть своє рішення про анулювання.

Життя дійсно вічне, просто воно проходить в різних формах, а на рахунок "Іншими словами: нарешті те, що я хотів почути - почув. От дивно, людям тре підвердження своїм думкам.... напевно для оправдання" то Ви не праві. Перед людьми мені оправдовуватись не треба - навіть після цистерн бруду, який на мене лили впродовж двох місяців судового розлучення, люди всеодно залишились позитивної думки про мене, вся їхня місцева родина взагалі однієї думки про це - "хотіла з'їсти чоловіка, а він терпів, як дурень, та всеж дав Бого розуму пирпинити отой цирк". Батьки, коли почули, що я нарешті вирішив розлучитись, були такі щасливі, ніби я ще раз народився. І взагалі я оправдання не шукаю, мені треба була порада, як то все правильно зробити. А пред Господом я думаю, що ітак оправданий повністю, бо якщо він дивився на моє життя, то бачив, куди то все котиться. Хоча критика теж корисна. Спасибі І насправді по відповіді у форумі відразу видно, хто спробував саме отой терновий вінок сімейного життя, а хто з "фіялочками" по ньому йде. Справа в тому, хто не мав такого, тому дуже важко тверезол і адекватно оцінити.

 

Шановний! А ви в Бога вірите чи лише в парчУ?

Ідіотизм, я вам скажу.

Мій брат двойорідний розвівся зі своєю дружиною бо вона пішла в шлюб з брехнею. Присягнула на Біблії що вона відмовляється від всіх сектантських переконань, але це лишень аби він їй документи зробив, а як документи були подані в відповідне відомство вона прийшла додому і заявила що засудить його на всі його гроші і що не відмовиться від секти, це не проживши з людиною в шлюбі навіть двох місяців.

Зараз іде процес церковного розводу і я не боюсь виступати йому свідком, хоча вона належить до Марійської секти, як деякі тут з дописувачів, і вони страсно молились аби Бог покарав його і його маму за те що він не зміг тримати фанатички в себе в хаті. Це ось вам побожні.
Я не боюсь секти бо я знаю що є Бог і він знає правду а Бог в першу чергу є правдомовний і коли в шлюб ідеться з вигоди то хто би тут що не говорив, а такий шлюб приречений на розпад. Плюс, церковне засідання не повинно відбуватись в локальній церкві, а це має проходити в діацезії. І якщо ваш настоятель всім бабкам розповідає про те хто що де сказав і хто що де зробив, то ви мені вибачте.

Є молитва на любі незрозумілі речі які з вами чи довкола вас відбуваються.

 

Знаєте, у подружжі завжди так є, що винні обоє. Ніколи хтось один винним, а другий - виключно мучеником не буває. Така вже природа самого зв"язку.

 

Взагалі-то мені вас дуже шкода. Розвід - це завджи сумно. Я б на місці ваших батьків просто молилась аби ваш вибір не був помилковим.

А те що ви кажете, що ви ітак оправданий перед Господом, то вже гординя пре з вас ну просто втриматись не може. Випирає на всі сто. Як там закон Ньютона? Тіло впертеє у воду випирає на свободу з силою води тіла впертого туди? Так ось, з вас так гординя випирає.
Може краще просто помолитись? Лишній раз воно нікому не зашкодило.

 

"Мій первородний гріх".... цікаво сказано. І друге, хіба лише первородний?

 

Алексе, я вам так скажу, що у мене руки трусилися, коли я перевіряла, які канони використати для себе. Я була ладна лити бруди на свого чоловіка, були на те підстави, чи ні... Але я постійно була свідома, що навіть як я отримаю сепарацію, то до кінця життя буду сама, а все решта буде гріхом. Я би нікому не бажала іти таким шляхом. Завжди є причина, чому люди одружуються, і зазвичай вона одна - любов. А тут, треба перекреслити свою любов, казати, що то помилка... Отак як ви й кажете. Але не можна приймати рішення в час кризи чи в час великого щастя, бо тоді людина найбільш нетверезо мислить.
Я вважаю розлучення втечею, найлегшим шляхом, нелегким, але найлегшим. Важким і похвальним є відбудування відносин, але воно вимагає титанічних зусиль з обох сторін, і дуже багато часу. Розлучитися властиво найлегше.

 

коли я приймав рішення, то вже не була для мене криза, помолився, для помічі у правильному виборі, ізолювався духовно і розумово від усіх родичів і жінки в т.ч., добренько два місяця все обдумував, і прийшов до рішення про яке вам всім уже відомо з моїх дописів. Це не було рішення у час кризи, воно було виважене з урахуванням абсолютно всього, тверезого аналізу всіх подій і вчинків, зла я на дружину не тримав і не тримаю. Так що це не було рішенням в стані депресії на фоні важкого становища в сім'ї. Не сперечаюсь, сумно, хотілось як краще, а вийшло як завжди.

 

Зараз в мене полетить каміння,тапки,кізяки і т.п....
Але таки скажу свою думку...
оте...церковне розлучення...
Як і багато чого,що практикується в церкві...
це просто набір ритуалів,який ні до життя,ні до почуттів,ні до Віри,ні до Бога не має жодного стосунку...
Я вже розказував випадок,коли в мені вперше виник спротив проти отих..гм..канонів..

 

Дозвольте мені пару слів ляпнути....

Нема потреби зараз знову шукати і приводитицитати з Біблії цитати про те, що людина може одружуватися один раз, про це вже говорилось. Питання в іншому, як зафіксувати оте одруження? Ми ж бачимо, як поширюється таке поняття в сучасному житті, як громадський шлюб, то ж як вважати, в громадському шлюбі люди є в шлюбі, чи ні? якщо б не було поняття церковного шлюбу, то кожен би трактував то по-своєму - кому як вигідно. А отже висновок: справжній шлюб тре фіксувати, що церква й робить. Шо тут поганого, шо неправильного - НЕ РОЗУМІЮ.
Якщо відмінити церковний шлюб, то можна щороку одружуватися, вважаючи, що попереднє співжиття не було шлюбом.

 

Дуже багато сімей знаю,які прожили багато років в любові...злагоді без церковного шлюбу...
І ще більше сімей..гм...де в хаті пекло...
І знаю такі сім’ї,де кожне з них брало церковний шлюб не один раз...
Так і крутиться на язиці
- Дуріть себе,дуріть людей...та не дуріть Бога!

Мови нема...і в церкві..і в ЗАГСІ...
А,от,чи Бог це благословить...показує життя...

 

А що таке щастя? На мою думку поняття щастя людини і поняття щастя у Бога - різне. З точки зору людини - то своя хата, машина, гроші, мир у сім"ї.
А Бог часто посилає людині іншу людину, щоб та виправилася, щоб один одного виправляв. Ну а людина не може того зрозуміти.
Другий випадок, коли перед шлюбом думають, що головне - то пройти процедуру шлюбу, а до шлюбу вибираю сам (без Бога) і живу у декількох громадянських шлюбах, щоб перевірити сексуальну сумісність.
Результат може бути на лице. Мучаться все життя.


ЗАГС.... а шо то таке? То не є фіксування. То просто запис у паспорті.


Не мудре діло, спочатку зробити, а потім спостерігати - благословив Бог, чи ні.

 

повірте мені. По житті виправив немало людей, але ота була невиправима. Я то зрозумів, але надто пізно.

 

Працюєте у виправному закладі?

 

по житті виходило так, що практично кожну знайому дівчину, інколи і хлопців, просто відводив від поганих вчинків і думок. На мому рахунку навіть є дві збережені сім'ї, які вже близились до розпаду. Отак склалось, я не знгаю і не маю бажання знати, чому, але то мабуть таки Божа воля, щоб я мав так можливість робити.