церковне розлучення

і то сильно відрізняється.
якщо шлюб був недійсний, то можна брати шлюб у майбутньому.
а після розлучення - зась.

 

Ні. Просто не дають розлучення і все. Тому половина людей у львівських церквах до Причастя не приступає, бо не мають права. А сепарація та розлучення - то різні речі.

 

яка грунтується на Біблії? Можна й відкинти.... ще й як можна.... можна все відкинути, але чи то корисно?

кожен випадок тре розглядати зокрема....

 

Тобі ж мих написав, ти не прочитав?
Якщо сепарація - не має права на інший шлюб, інакше вона в перелюбі живе.
Якщо шлюб був визнаним недійним, а таке (вкотре повторюю) не так легко отримати, то шлюб з іншим можливий.

Далі є ще така цитата, яку й має на увазі пупер, я так думаю.

Але знову ж таки. Як трактувати перелюб, якщо сказано таке:

Тоді виходить, що причина до розлучення може бути не одна?
Зрештою, Христос каже, що відпустити, і водночас каже, що із відпущеними побратися не можна, бо то перелюб. То яке ж то розлучення?

Тому в цьому випадку жінка (чи чоловік) не має вибору. Христос як казав тій, що мала багатьох чоловіків?

 

Я тобі подала цитати канонів. Детальніше не буває.
Так і є, як ти написав,

Безплідність причиною до розлучення ніколи не стане, лише у випадку навмисного обману. Але і то, ще треба доказати. Хоча, здається, зараз спонукають молодять до спільної перевірки свого фізичного стану, аби потім не було "а я не знав/ла, а він збрехав чи вона". Спонукаються до перевірки того ще до, бо потім пізно буде. Як вже тут правильно зауважив сявич, є ще усиновлення. І я щиро скажу, що не знаю жодної християнської пари, що розлучилася через розлучення. Але знаю багато бездітних, які адоптували дитинку.

 

Найбільший гріх -- супроти власної душі.
Так вам скаже кожен священик.

Хтось терпить, і вірить ..
Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? (1-е Кор. 7:16)

Прости Господи .. Іншого тут й не придумаєш.

Непоправиме й справді може статися, -- на Страшному Суді.

 

Я процитую слова священника, в якого я регулярно сповідаюсь. "Будь-що, що приносить шкоду здоров'ю, при дотриманні Біблійних положень вважається ще більшим гріхом, так як то є свідомий гріх". Я трактуватиму його слова так: якщо проживання в шлюбі стає морально важким і непосильним, коли людина від життя в шлюбі починає сидіти на заспокійливих і на інших препаратах, терпіння знущань - свідома шкода собі як морально так і фізично, відповідно якщо не припинити існування такого шлюбу, ми будем іти на свідоме самоушкодження, відповідно будем грішити. Якщо ви кажете про Чистилище, то я згідний, за розірваний шлюб спитають і будеш змушений відповідати по заслугам, але за ту шкоду, яку заподіяв собі сам, терплячи ото все, прийдеться також відповісти і думаю, що набагато більше. Та що сперечатись, видно, що ви просто не стикались з катастрофами, наголошую КАТАСТРОФАМИ, в сімейному житті, коли докочуєшся вже до ручки і тобі байдуже все від того, що рвешся на шматки, щоб втримати сім'ю, а натомість отримуєш моральні стусани і повну байдужість до подальшої долі тої ж таки сім'ї.

 

Цікаво.. а от якщо подружжя розпалося, живе окремо років так 5, 7, 10, ніхто з них повторно не одружився.. чому ж не можливо визнати такий шлюб недійсним, коли хтось один з них чи обидва хотіли би звільнитися від добровільно взятого на себе зобов'язання бути у шлюбі - з інших причин, без причини "перелюбу"?..
Бо виходить так, що коли хтось дуже хоче звільнитися від шлюбу - то просто мусить навмисне скоїти перелюб - щоб його відпустили нарешті.. формально.
Тобто виходить, що самі умови визнання шлюбу недійсним.. мимоволі штовхають людину на навмисну зраду? Бо коли духовні причини церквою не визнаються... а тільки тілесні - зрада, перелюб?. Тоді що лишається - зрадити? тоді - повірять..
Якась неповага до духовного початку людини виходить. Фізіологія ставиться вище за душу. Я розумію, що я - нікчемна грішна людина і не мені судити про несправедливість законів, встановлених церквою ,яка в свою чергу трактувала Біблію.. тому і не сперечаюся. Але в думці вважаю формальний підхід по якимсь уніфікованим ознакам .. неможливим.

 

Мда..... нашо вам тоді взагалі Біблія?

перелюб - то наперед духовне, а не тілесне.... перелюб може бути навіть без тілесної зради....by the way....

 

А "розлюб" - то яке?.. якщо приміром немає поваги і любові, але і перелюбу як такого немає - то це ж не підстава, правда? А якщо внаслідок духовної травми виникає фізична відраза? То що -живи і терпи цю виниклу фізичну відразу до людини - бо ж перелюбу не було, а значить мусиш до скону жити і тихо ненавидіти.. Це таке Богу потрібне, так?... Сумніваюся..

Мені здається, церква просто не має іншого виходу, як влаштувати "прокрустове ложе" з питанням шлюбу, намагаючись уніфіковано і узагальнено розв'язати ту нескінченність людських доль і особливостей, яку б інакше просто не подужало б.
Це десь так як із забороною алкоголю.. Намагаючись усунути явище алкоголізму, вирубати виноградники, заборонити продаж неповнолітнім, підвищити ціни на вино тощо. Але завжди будуть люди, які і без драконівських заходів вміють насолодитися вишуканими напоями - вжитими при нагоді- і є дуже поміркованими..і от вони інколи найчастіше і будуть потерпати від тих законів, не до них спрямованих - але на них відчутими. А будуть і такі, яких навіть закон не зупинить, хоч на них, власне, і спрямований.

 

Так, але мова велась, наскільки я памятаю, з самого початку про визнання церквою шлюбу недійсним, а ми вже почали розбирати чужі гріхи. А на рахунок того, що я вважаю деякі положення Біблії трохи застарілими, то особисто моя справа, просто коли я її читаю, то я не сліпо сприймаю інформацію, а аналізую, так як Господь наділив такою здатністю. Поштовхом для цього стали проповіді священника в церкві в котру я ходжу. Він читає з Біблії і не сліпо, по книжному поучає людей, а хоть якось намагається пристосувати її до сучасного життя. Якщо хтось подумає, що я з якихось там сектантів, він помилиться, я православний і відвідую звичайну церкву. Як писав пан Lock, просто треба підходити до всього без фанатизму, а із здоровим мисленням.

Повністю погоджуюсь. Бо коли один з пари нічого не робить окрім як постійно убиває бажання бути разом, то окрім як "розлюб" більше нічого бути і не може. Церкві найпростіше сказа "не можна" і "гріх", а люди мучаться і не можуть нормально влаштувати життя по новому. Фактично церква забирає у людей другий шанс, який дається, на мою думку, самим Богом. Чесно кажучи, якщо вже так розібратись, то з колишньою дружиною я і досі в шлюбі, за весь цей час, що ми не разом, що я, що вона (при чому перший раз був ще коли ми жили разом) перелюб уже точно зробили. Але вважаю, що через консервативність церковних чиновників, будуть ще ого які проблеми з визнанням цього шлюбу недійсним.

 

Пане Алекс, та вже казали. Йдете до церкви Св. Юра, але не доходячи до церкви, звертаєте вліво в такий дворик, шукаєте двері з написом "Церковний суд". Заходите всередину, вам все розкажуть і порадять. У Вашому випадку, так як Ви описуєте, проблем не повинно бути. Ви напишете заяву для суду, потрібно також вказати імена Ваших свідків - найкраще людей, які добре Вас знають. Ідеально би було, якби Ви мали свідків (батьків, друзів, родичів), які можуть підтвердити те, що Ви написали - що родичі колишньої дружини для втягнення Вас у шлюб застосовували чорну чи червону магію, що дружина зраджувала, особливо добре, якби хтось міг підтвердити, що метою шлюбу з боку нареченої не було подружнє життя з Вами, тобто вона завідомо зневажила Таїнство Подружжя.

Можете також подивитися тут:

Трибунал Львівської Архиєпархії УГКЦ

 

за посилання дякую.

 

Гм... А що ж говорить сам священик про таку ситуацію в подружжі, як ви описуєте? Чи до нього нема сенсу по відповідь іти, бо вона для вас очевидна? Чи не тому це й винесли сюди, що все однозначно?

 

безперечно то ваша справа - нема сперечання.

Біблію ви сприймаєте так, як розумієте, от тільки чи аналізуєте так, як Господь наділив - трохи сумніви, бо як і всі люди - ви є вільні у своєму виборі і свідомо/несвідомо ви не є 100% досконалі, щоб чути лише Бога і більше нікого....

Не так....
Церква, Фрезія, як правило, говорить не те, щоб задовільнити потреби людини, а просто вказує шлях - як правильно поступити в даній ситуації, щоб уникнути гріха, який приносить смерть людині. А вибір саме за людиною. Нема ситуації, на які церква б не дала відповіді, хоча не кожній людині відповідь й подобається.

 

Я і не кажу, що досконалий, проте маю своєрідні погляди не тільки на Слово Господнє, а й на все, що мене оточує. Я вважаю, що Всевишній мене такимим поглядами обдарував. Бо якби вони були від чогось другого, то сумніваюсь, що вони були б такимим поміркованими.

 

Не можу бачити всі дописи, нажаль, може вже і є відповідь на це питання, але тим не менше:
Розлучення від уневажнення кардинально різниться тим, що це і є дві різні речі. 
Шлюб це освячене Богом Таїнство, у якому двоє людей у присутності священика як свідка прирікають собі любов, вірність та подружню чесність, при тому вони просять Бога про допомогу у виконанні цієї непростої місії.
Якщо, на момент шлюбу один із партнерів приховав важливу справу, як то хвороба, яка веде до безпліддя (прошу зауважити, що саме безпліддя не є перешкодою до шлюбу), чи до тривалого каліцтва, чи психічну хворобу, чи будь-які інші важливі речі, які потім будуть перешкодою для нормального функціонування подружжя, а також, якщо у людини, що приймає Таїнство подружжя є несерйозні наміри щодо цього, або сумніви, які були висловлені при свідках.
Ці, а також ряд інших причин, зводять Таїнство подружжя до церемонії. Таїнство, як таке не відбулось. І Католицька Церква після відповідно проведеного розізнання, оголошує про його недійсність. Шлюб не відбувся у сенсі Таїнства. Тому від початку не існував.
Дійсне подружжя, натомість є нерозривне. Що Бог з»єднав людина нехай не розриває (с) Тому Церква не дає розлучення.
І якщо, чесно, то дискусію треба вести не про те, щоб спростити процес розірвання подружжя, а про те, як готувати молодих людей до шлюбу, щоб їм не доводилось усіма правдами і не правдами домагатись уневажнення невдалого шлюбу.
ДУМАТИ ТРЕБА ГОЛОВОЮ! Не буде тоді потреби шукати винних.

 

Пане Михайле, якщо ви неуважно прочитали історію мого подружнього життя, то я вам поясню в декількох словах. Колишня дружина довела мене до такого стану, що ще б трохи, і я б переїхав на ПМЖ в якись дім для психічно неврівноважених, іто при умові, що мій організм витримав би таке моральне і психологічне навантаження і просто не відмовив би в цілому. В розповіді я упустив один момент. Одного разу мені дружина такий скандал з рівного місця закатала, що вечором я важив 120 кг. на ранок якщо було 90-105 то було б дуже добре. Коли я пішов до лікаря, мені сказали, що з медицинської точки зору я б мав відправитись ну не знаю, для початку геть з цього світу, а там би було видно. після дослідження мені сказали, що тіло знаходиться в критичному стані і якщо не піду на поправку за декілька днів, то будуть госпіталізувати. Я вважаю, що в цьому випадку найбільшим гріхом було б залишатися в подружжі. Бо ще один такий скандал і вона б мене просто словами завела б в могилу. Чи як ви вважаєте? А взагалі по цій гілці форуму відразу видно хто "попікся" на такому, а хто, просто спираючись на Святе Письмо, відстоює свою думку, не знаючи взагалі, яке то пекло отак жити.