А я мала на увазі захожан. Щодо християн би я таке не сказала. Мдя, найшли кого питати... Я ідеалістка. Заміж виходила, бо знайшла того, з ким би хотіла йти разом до спасіння. Ну, а поєднання приємного з корисним, то вже речі другорядні. Я просто відчула, що то дійсно моя половинка. Я частина його, він частина мене. Розлука кожного вечора була надто болісною. І зовсім не в сексі тут справа була... А "можна", то вже як бонус. Якщо хтось шлюб заради того, аби мати "дозволений інтим" бере, то для мене вартість такого шлюбу сумнівна... Це ви про що? Бо я щось слова "лопата" не помітила.
Про спасіння у Святій Євангелії напиисано. Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. (1-е Тим. 2:15) Оце і є справжнім БОНУСОМ від Бога. Заради цього й шлюб беруть, щоб послав Бог діточок. Я про жарти, котрі теж повинні бути у Божих рамках.
Миху, те, що ви теж любите, я помітила. Але моралізаторство береться від спрощування, а навіть сплащування. Не вірю, що моралізатори самі чинять так, як говорять. Бо в тім життя нема, лише слова.
Тоді так. Не вірите моралізаторам, повірте Божому Слову. і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! (Матвія 32:2,3)
Божому слову вірю. Завжди читаю контекст, не лише окремий вірш. А що то у вас за така Біблія, Юре, що Євангелія Матвія раптом ще на 4 розділи розжилася?
Спробую повернути шановне товариство до теми. В нашій Церкві шлюб є нерозірваним. Але я особисто ніякої жорстокості тут не бачу, лише пересторогу: а) зважувати, з ким береш шлюб, б) в разі появи перших ознак розбрату негайно робити "профилактику", "техдогляд". А якщо вдома вирішити не можна - час прогавили - є в нас так звані "подружні зустрічи" під модераторством священика.
Перелюбство є тоди, коли чоловік любит дві і більше жінок, маючи зі всіма секс. То саме і жінки. Як кажут ненаситний. Ті, шо живут, як кіт з псом, то ознака співжиттє чужих людей. Ніж так жити, то ліпше піти в монастир або піддатисє кастрації шоб не грішити.
Точно кажу: допомагає. Але - як ліки - при правильному застосуванні. Як і з хворобами: краще не запускати,вчасно ликуватись, а ще краще - профилактика. А хто власне не зважає на такі дрібниці, та ще ходить до церкви за принципом: "як не прийду, то вони завжди яйца святять", тут Церква аж ніяк не винна.
Не тільки. Навіть коли з пожаданням дивиться, вже робить перелюб. Так Господь сказав. Теорія гарна, якщо не стосується автора. Але коли в самого такі обставини складуться, прошу дати знати - я обов'язково прийду подивитися на самокастрацію. Вже трохи жию на цім світі, бачив різне, але такого ще не доводилось.
Певно жи не дочекаєтисє такого. Такі обставини в мене не можут виникати, бо є набагато легші способи виходу з кризи. Хіба в нас мало одиноких жінок, котрі прагнут тепла і ласки7 Хто їх буде любити, як не ми чоловіки.
Оце слова зрілого мужа. Так тримати... Зорянко, чоловіки - істоти велелюбні. Їх вистачає на усіх. Можливо не кожна жінка вміє себе подати...
Так, ви праві. Хоча чоловіки до мене "липнуть" не можливо відірватись. Але так, щоб серйозні стосунки, то ні.
А я вважаю, що ніякого церковного розлучення і бути не може... Тоді для чого шлюб брати, щоб потім розлучатися? В мене також не проста життєва ситуація, але я йшла свідомо під вінець, все обміркувала, хотіла жити з коханою людиною і в горі і в радості... Але так, на жаль, не сталося... Священник може і дасть таке розлучення, але на небі всерівно залишаються поєднані душі тих, хто брав шлюб. Я думаю, що в такому випадку потрібно лише молитися і просити в Бога пробачення за те, що не виконали Його волю...