Церковь наше наказание.

Кагор))

 

Про Бога та церкву.

Як кажуть - "вічна тема". Приходиться знову повертатися до неї.
[FONT=&quot]ЦЕРКВА. [/FONT]
[FONT=&quot]Як попередньо вказувалося, християнство нам дісталося з Візантії, цих вже прогнивших залишків колись могутньої і впорядкованої Римської імперії. Якщо до Костянтина діяв принцип "Богові - боже, кесарю - кесареве", який сповідував відділення церкви від держави, то після вже пішла плутанина обопільного впливу двох структур. Багатство та загнивання державних структур перекинулося на церкву. Остання все більше приділяла уваги позолоті куполів церков ніж суті християнства. Тому й не дивно, що наших скандинавських князів спокусила не вказана суть вчення, а велич бань Софії. Ось в такому вигляді ця релігія (як дзеркальце для папуаса) попала на наші терени. [/FONT]
[FONT=&quot]Навіть непрофесійним оком, поглянувши на світ, можна побачити результати впливу різних гілок християнства на людство. Найбільш успішні в цьому протестанти. Ця течія найпершою зуміла вирватися з застиглих догм і зуміла прив'язати релігію до реальних потреб життя. Навіть гоніння на них (йдеться для прикладу про англійських пуритан) вони використали з користю, заклавши початкову філософську основу США. Як результат прочани цієї церкви мають скромні по багатству споруди для культу, зате більше прийняли в себе Господні заповіді. Це відобразилося в розвитку найбільш успішних на даний час країн. [/FONT]
[FONT=&quot]Католики загальмували свій розвиток втручанням в державні справи та збереженням догматизму через інквізицію. Тут пішла зверхність кількості над якістю прочан. Але з часом вони зрозуміли хибність цього шляху і дійшли до Івана-Павла ІІ, який вже говорив про суто людське - від наркотиків до Інтернету. Цим було закачано нові життєві сили в католицизм. Як результат ми маємо успішні Іспанію, Францію, Італію, навіть в Англії католики вийшли на один рівень з англіканцями. [/FONT]
[FONT=&quot]Найбільш відсталою течією християнства є православіє. Поширена серед недорозвинених народів, ця гілка застигла в полоні догм і малозрозумілих звичаїв. Через це основні канони вчення І.Христа були відтіснені другорядними, надуманими вже церквою, тому й не вкорінилися в культуру цих народів. Відхід від суті християнства цієї церкви навіть в часи її розквіту на наших теренах в ХVII столітті підкреслює згадуваний вже Г.деБоплан: "У формалізмі дотримування релігійних свят та постів вони такі вперті, що переконані, буцім то від цього залежить порятунок їх душі". Зверніть увагу, йдеться не про "не вбий" чи "не вкради". Якщо до цього додати залишки вкорінілого язичництва, яке важко піддається логіці, то маємо образ типового українця-православного. Обвішаний іконами та хрестами, він з задоволенням напивається на Різдво чи Великдень, вперто акцентуючи на малозрозумілих йому традиціях, але так і не дізнається до кінця своїх днів про суть Господніх заповідей. В нього перемішані в голові незрозумілі звичаї "Зеленої неділі" та "Трійці" (різниця між якими йому абсолютно не цікава), але цю незрозумілу мішанину він любить, бо є привід гульнути. [/FONT]
[FONT=&quot]Але навіть така церква несла доброякісний результат в ХVI та XVII століттях. Йдеться про позитивний вплив на освіту і побут народу. Порівнюючи культуру українського села XVII та ХХІ століть, я віддав би беззаперечно пальму першості XVII-му в силу цілісності і гармонійності її в той час. "Злодій", "гуляща чи ледача дівка", "п'яниця", толока - тоді ще щось значили для суспільної думки. І немалу роль в цьому відігравала національна церква. Але потім вона була підім'ята більш відсталою Москвою і фактично зруйнована. Цією церквою, яку оформили за хабар Константинополю в вигляді дорогоцінних хутряних шкурок (ви уявляєте подібне за часів Петра і Павла?), поряд зі згаданими апостолами в ранг святих був поставлений "напівмонгольський авторитет" А.Нєвський за його боротьбу з християнами-католиками. То чи зрозуміємо ми через цю "організацію" суть вчення І.Христа і чи Господь розуміє цих невігласів. Тому на даний час ці самозвані спадкоємці П.Могили не мають ніякого позитивного впливу на формування культури народу. Діяльність теперішньої православної церкви зводиться до "збирання грошей при народженні та смерті людини" та виконанні інших неефективних формальностей при показушних зовнішніх пишнотах. Російська культура породила близнюків по сурогатності – замполіта і попа. Тому, маючи стільки гілок цього "православ’я", українець при скруті біжить до "більш зрозумілого" по суті якогось африканського пройдисвіта з його приватною церквою. І тут мій земляк не будує свій якісний продукт в силу свого невігластва, а давиться завезеним. [/FONT]
[FONT=&quot]Зрозуміло, є й винятки, коли священик в убогій будівлі церкви пробує допомогти в виборі шляху дітям-сиротам чи іншим обездоленим людям. Але ці винятки не видно за пузами дармоїдів, які тепер господарюють в Києво-Печерській лаврі (мощі там перевертаються від діяльності тамтешніх попів), які борються за церковні споруди, побудовані Мазепою, щоб потім піддавати в них цього достойника анафемі. Вони в силу свого росій-ського коріння продовжують служити царю-батюшкє, а не розповсюджувати серед прочан згадувані Господні заповіді. Не дуже від них відрізняються і Філарети (вчились в одній семінарії), які по візантійськи лізуть будувати державу, забуваючи про своє головне призначення - прививати достойну мораль українцям. [/FONT]
[FONT=&quot]Навіть греко-католики здали свої позиції. Культура Російської імперії негативно вплинула і на цю гілку християнства. Рівень культури їх прочан нижчий ніж в 1939 році. З попереднього виходить, що проблема не в об'єднанні церков - сума якості не добавить. Україні потрібен сучасний інститут формування моралі її громадян з акцентом на ефективність в противагу пишнотам візантійської ефектності. Християнство формує не допотопна ряса чи обов'язкова борода, а спосіб життя. А він у нас продовжує бути "русским", що являється далеким від тих же Господніх заповідей. [/FONT]

 

Релігія і ВІРА це не ідентичні речі...
У всіх релігій,повторюю ...ре-лі-гій - одна ціль - влада.
Релігія це Інструмент влади, який конролює все людство,це -система ритуалів,це ідеологія (будь-яка ідеологія направленна на "промивання мізків" масам людей),те, що ЗАСТАВЛЯЄ вірити в те, що зручно для верховних "представників" даної віри. те, що допомагає тримати людей в своїй владі.
Це Паразитування окремих людей на вірі інших людей,один з видів маніпуляції свідомістю величезної маси людей.
Віра - те,що в серці.
Релігія - те,що назовні...

 

А я наивная полагала, что Бог - это спасение

Надо же. Оказывается - церковь

 

Хто в що вірить...
Хто в Бога..хто в церкву...

 

Існує така думка в інтернеті.

 

Бог для абсолютного большинства людей абстракция. Церковь - конкретика. Можно пойти, исповедоваться, покаяться, свечечку поставить, атмосферу ощутить церковную... Психотерапия в полный рост. И для людей это спасение от жизненных неурядиц, страхов, избежание неврозов и психосоматических заболеваний или излечение от них. Таковы реалии.

 

Читаю и диву даюсь. Оказывается властная иерархическая организация - спасение населения от неврозов. И получается для большинства верующих - Бог есть абстракция...

М-да вот он Региональный взгляд на мир

 

Интересно,когда РПЦ говорит о возрождении традиций,они это имеют ввиду?



1 мая 1846 года в России был принят первый полноценный уголовный кодекс «Уложение о наказаниях». Ряд статей этого документа был посвящен защите православия.


ГЛАВА ПЕРВАЯ. О БОГОХУЛЕНИИ И ПОРИЦАНИИ ВЕРЫ.

Статья 182: Умышленное публичное богохульство в церкви: Лишение всех прав и на рудники от 12 до 15 лет. Простолюдинам, в довесок, клеймо и 70-80 ударов плетью.
Богохульство в публичном месте: лишение всех прав, от 6 до 8 лет каторги на заводах, простолюдинам, в довесок 40-50 плетей и клеймо.

Статья 183: Учинивший богохуление не в публичном месте, но при свидетелях, с целью поколебать их веру или ввести в соблазн: ссылка в дальнюю Сибирь. Простолюдинам, в довесок, 20-30 плетей.

Статья 184: Публичное порицание христианской веры, Православной церкви или таинств: то же что и за публичное богохульство (ст.182). То же, не в публичном месте — по 183 ст.

Статья 185: Недонесение на богохульника предусматривает от полугода до года тюрьмы или арест на от трех недель до трех месяцев, в зависимости от обстоятельств.

Статья 186: Неумышленное богохульство («слова, имеющія видъ богохулеія») в публичном месте по неразумению, невежеству или пьянству: заключение в смирительном доме от полугода до двух лет. По обстоятельствам человек мог лишатся некоторых прав, таких как право голоса, право быть избранным, право занимать руководящие должности.

Статья 187: Производство и распространение богохульной литературы (поношение святых, порицание веры или православной церкви). Лишение всех прав и ссылка в дальнюю Сибирь. Простолюдинам 20-30 плетей в довесок.

Статья 188: Язвительные насмешки и кощунство, высказывание неуважения к церковным правилам и обрядам: от полугода до года тюрьмы. То же, но по неразумию, незнанию или пьянству: от трех недель до трех месяцев ареста.

Статья 189: Изготовление и/или распространение предметов культа «въ соблазнительномъ виде» с умыслом поколебать уважение к святыне приравнивается к богохульству (ст. 183), с соответствующим наказанием. То же, но неразумению или невежеству — 3-6 месяцев тюрьмы или аресту от трех недель, по обстоятельствам.

РАЗДЕЛ ВТОРОЙ. О ОТВЛЕЧЕНИИ И ОТСТУПЛЕНИИ ОТ ВЕРЫ.​

Статья 190: За отвлечение от любой христианской конфессии в любую нехристианускую веру, уговорами и обольщениями: лишение всех прав и ссылка «въ каторжную работу в крепостяхъ» на 8-10 лет. Простолюдинам, в довесок клеймо и 50-60 плетей. За отвлечение, с применением насилия: лишение всех прав, 12-15 лет рудников. простолюдинам, в довесок клеймо и 70-80 плетей.

Статья 191: Отступившего из любой христианской конфессии в любую не-христианскую веру: отсылка к «духовному начальству» прежнего исповедания, с лишением всех прав до возвращения в веру. Все их имущество на это время «берется в опеку»

Статья 192: Иудеи и Мусульмане вступившие в брак с христианами, не имеют права воспитывать детей в своей вере, совращать домочадцев в свою веру и препятствовать оправлению их религиозных надобностей. За не соблюдение: брак расторгается, виновный лишается всех прав и высылается в дальнюю или ближнюю Сибирь, по обстоятельствам.

Статья 193: Евреи, хоть и не совращающие христиан, но держащие их для домашних услуг, кроме случаев, законом дозволенных, приговариваются к штрафу по 5 рублей/сутки. За повторное наоушение, к штрафу прибавляется арест от трех недель до трех месяцев.

Статья 194: Даже в когда евреям дозволен иметь в услужении христиан, они не имеют права держать женщин-христианок «в однихъ с собою домахъ». Штраф: 100-200 рублей. Первое взыскание +50% за каждое последующее нарушение.

Статья 195: За совращение православного в иную христианскую конфессию, совратитель лишается всех особенных привелегий и ссылается в Томскую или тобольскую губернии. Для простолюдинов — 50-60 ударов розгами и на год или два в исправительные арестантские роты. Если это же совершено с применением принуждения и насилия: лишение всех прав и ссылка на поселение в Сибирь. Непривилегированным членам общества 10-20 плетей в подарок.

Статья 196: Отступившие от православие в иную христианскую конфессию: отсылаются к начальству церковному для увещевания и вразумления и поступления с ними по правилам церковным. До возвращения в православие человек не может распоряжаться своим имуществом, крепостными, воспитывать детей и жить в своем доме.

Статья 197: За сочинения и прововеди, пропагандирующих другую религию или конфессию:
- В первый раз — лишение некоторых прав (права голоса, право быть избранным, право занимать руководящие посты) и заключение в смирительный дом от года до двух.
- Во второй раз — Заключение в крепость на срок от четырех до шести лет. С тем же ущемлением в правах.
- В третий раз — ссылка в Томскую или Тобольскую губернии. Граждан второго сорта — 60-70 розог и 2-4 года штрафбата.

Статья 198: Если родители, которые по закону полжено воспитывать детей в православной вере, воспитывают их в другой христианской конфессии: один-два года тюрьмы, лишение родительских прав. Детей отдают на воспитание православным родственникам. За неимением родсвенника правительством назначается православный опекун.

Статья 199: За препятствование перехода в православную веру — три-шесть месяцев тюрьмы. С применением угроз, шантажа или насилия: Лишение некоторых прав и заключение в смирительном доме на 2-3 года. Плюс такому человек запрешалось иметь православных крепостных и управлять имениями, в коих находятся православные.

Статья 200: Если твоя жена, дети или другие, над кем тебе назначено попечение решит порвать с православием, и ты будешь будешь недостаточно активен, чтобы заставить их отказаться от такого шага — от трех дней до трех месяцев ареста. Если же ты и сам при этом православный — предавайся церковному покаянию.

Статья 201: Если священник другой концессии заведомо допустит православного или его детей до своих таинств (исповедь, причащение и т.п.), в первый раз священника вышлют на полгода-год, во второй раз лишат сана и отдадут «под надзор полиции». Самому православному грозит строгий выговор «за несогласную с важностью звания неосмотрительность».

Статья 202: Лица иностранного духовенства изобличенные в преподавании малолетним православным катехизиса, даже без намерения привить иную веру, в первый раз высылаются из родных мест на срок от года до трех, во второй раз — лишаются сана, сажаются на год-два в тюрьму, и по входу передаются под надзор полиции.

Статья 203: Римско-католическое духовенство, в западных губерниях, хоть и не пытавшиеся совратить, но имевшие в услужении православных приговариваются к штрафу в 10 рублей/человек.

Статья 204: Неправославным священникам, за принятие в свою конфессию, без особого на то разрешения от властей, иноверных подданных Империи в свою конфессию: первые два раза — строгий выговор, третий — удаление от должности на два года, четвертый — лишение духовного сана и всех привелегий с этим связанных.

Статья 205: Публичное обсуждение разницы в вероисповеданиях, по обстоятельствам: строгий выговор, 10 рублей штрафа или от трех до семи суток ареста.

(копіпаст мій)

 

Це "большинство" з стану "рашен", в якому і марксизм був абстракцією, а більшовизм реальністю.

 

Мне казалось, что Патриарх Кирилл, этот новосделанный поп, уже ничем не может меня удивить...
Ошиблась... :rolleyes:
Вот уж точно подмечено, чем ближе к церкви, тем дальше от Господа Бога:

И оччччень позабавила вот эта фотка и подпись к ней:


Московский патриархат призвал Украину, Россию и Беларусь создать единую экономику





:rolleyes::rolleyes::rolleyes:

 

Фотоальбом «Встреча протоиерея Всеволода Чаплина и В.Р. Легойды с общественностью и молодежью Якутии»




24 сентября 2010 года в культурном центре «Сергеляхские огни» Северо-Восточного федерального университета им. М.К. Аммосова председатель Синодального отдела по взаимоотношениям Церкви и общества протоиерей Всеволод Чаплин и председатель Синодального информационного отдела В.Р. Легойда встретились с общественностью и молодежью Якутии.
Фото: В. Ходаков
Пресс-служба Патриарха Московского

 

Русские попы..

 

Сегодня по TVi в 22:00 будет сюжет о том, как в Днепропетровске РПЦ в лице монашек расширяют свои площади за счет интерната.
Хочу посмотреть, что же скажет настоятельница монастыря...

 

это не Региональный взгляд на мир, это психология. не все такие сильные, умные и совершенные, как вам хотелось бы видеть. человек, ищущий утешения, идя в церковь не размышляет о иерархических структурах, он идет в храм, где ему должно стать легче. и получает свое утешение, даже если это самообман (но это уже философский аспект).

 

А чому йому в "храмі" стане легше по зрівнянню зі своєю квартирою чи якимось благодатним полем? Отаким самообманом і більшовички хотіли в "красних уголках" маніпулювати. Бога віруючій людині потрібно шукати в своїй душі, а не в жлобськи розписаній позолотою якійсь будівлі.
Якщо ви шукаєте достойну церкву, то знаходьте її там , де попи серед злиденного народу мають відповідний (злиденний) вигляд.

 

тому що вам легше в полі, а йому легше в храмі. тому що всі люди різні. комусь вистачає віри у себе, комусь - віри в Бога в душі, комусь крім цього необхідні "атрибути віри" - свічки, ікони, сповідь. до речі, є люди, котрі приходять в церкву поспілкуватись зі священником, котрого людина може знати все життя, для котрого його діяльність - це його покликання, і він справді може допомогти людині в духовній підтримці (бєзвозмєздно). священнослужителі є різні. ви чомусь бачите лише перевертнів, але то таке.
я можу зрозуміти зверхність по відношенню до людей, які "на відміну від мене не знаходять сили справлятися зі своїми проблемами наодинці, їм треба ще й церква", але зовсім не розумію нетерпимості та роздратування з цього питання.
щодо "жлобської позолоти", то це традиція, здається. церква асоціюється не тільки з горем, а зі святковим настроєм. якщо є люди, котрі готові фінансувати розбудову гарної церкви, що в цьому поганого? перехожим приємно подивитися, відвідувачам - красиве оздоблення не принесе шкоди.

 

До християнства це ніякого відношення не має. І.Христос це називав фарисейством, в якому внутрішнє (духовне) замінюють на ефектне, показушне.
По християнськи піп повинен золото віддати нужденним, а не на "ефектні куполи".
Християнство шукайте в діях людей по Заповідях, а не в талдичачому жирному і бездуховному попу.

 

Навзогін.

 

В Бангладеш радикальные буддисты похитили восемь христиан и заставляли их принять буддизмВ Бангладеш, в окрестностях города Читтагонг, группа радикально настроенных буддистов похитила восемь христиан, среди которых были пастор, церковный секретарь и шесть мирян. Похищенным дали четыре дня для того, чтобы они отреклись от Христа и перешли в буддизм.
Пора РПЦ вводить в Бангладеш свои Стратегические Православные Войска Особого Назначения и напустить там Благодати, дабы у всяких еретиков пропала охота на Церковь руку поднимать. )