Целібат - для чого і чи призводить до збочень?

ви про те, що Павло ймовірно мав жінку?

 

Все буде залежати від обгрунтування. Я просто не вірю, що знесення целібату стане панацеєю на щось там, що найбільше заважає тим, хто не є католиком.

 

я скажу.

це те, про що я казав.
все, що робиться у католицькій церкві є, як на долоні і всі все про це знають, всі цікавляться і обговорюють.
В інших церквах - темний ліс, ніхто нічого не знає. Наприклад, лютеранська церква у Швеції... священник - трасвестит офіційно. Хтось про це горланить на весь світ? Ні. А скільки є такого: збочинець - вигнали тишком і забули. А спробувало б щось подібне бути у католицькій церкві... та то би було топ-новина на місяць.

 

То так, як казати, що зірки непостійні у зв"язках і розлучаються частіше за інших. В той час, як сусідський дядя Вася вже вп"яте одружений і мав ще купу кобіт поміж тим, а він такий не один у країні де 40 з гаком мільйонів населення, просто він нікому невідомий середньостатистичний громадянин. Як, зрештою, і основна частина населення.
Ergo, їх не більше в Церкві ніж в інших установах, просто про це говориться голосніше і шокує це більше, бо то мали би бути божі слуги, а виявилось - не є.

 

Хочу вже йти спати і облом перекладати. Подумайте над цим.

"Павел был членом синедриона, а по правилу это членство мог иметь только женатый человек.

Есть предположение, что он был ранее, до того, как принял христианство, женат, а во время своих миссионерских путешествий был вдовцом.
В пользу этого говорит его хорошая ориентация в вопросах супружества, глубокое знание семейной психологии."

Але думаю то мало що вам поможе, бо католицька церква ж на цьому рядку зі слів Павла побудувала свою єресь про целібат і тримається її зубами. Так що зараз ці слова будуть рознесені в пух і прах. Ну і нехай. Основне, що ви їх чули.

 

А що я почув?

Залишимо католицьку церкву, тільки ваші слова.

1. Павло був членом синедриону, значить був жонатим. А де джерело? Припущення?
2. Павло був жонатим і потім нежонатим, і на підставі того досвіду каже: краще б ви були, як я - нежонатим.

Який висновок я маю зробити? Навпаки: краще бути жонатим? Чи як?

Нічого не розумію.

 

Не згоден з вами, Миху.
Дуже велике має значення яку саме обітницю даєш перед Богом.
Обітниці, котрі ми даємо перед Богом мають бути тільки згідно Волі Його.
Я наразі знаю тільки дві обітниці, котрі людина може скласти перед Богом і котрі є згідно Волі Його- це хрещення і шлюб.

 

Тобто монашество проти Божої волі? Мені здається, що ви утотожнюєте людську прирду і Божу волю в контексті складання обітниць.

 

Я такого не говорив...

 

Це, що ви знаєте дві, не означає, що їх є всього дві. Обітниця Богові - це жертва, вона може бути про багато чого.

 

Знаю про дві обітниці, котрі людина дає Богові і котрі є згідно Його волі, бо у Слові так написано.
Якщо покажете більше- буду вдячний.

А це звідки?

 

монахи жертвують своїм особистим життям, чи ні?

---------- Додано в 17:55 ---------- Попередній допис був написаний в 17:38 ----------

Є таке слово обітниця і воно само по собі не є обмежене і в Біблії в тому числі.

Числа 30:10
А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

Левит 7:16
А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

Числа 30:14
Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

 

Не знаю, то їхня справа...

Так, можна притягувати за вуха місця зі Старого Завіту, але вони нічого не міняють. Ми люди Нового Завіту.
І якщо вертатися до теми, то ніде ви не знайдете, що Бог бажає від своїх дітей такої жертви як обітниця безшлюбності.

 

Ну якщо погодитися з тим, апостол Павло говорив неправду, то можна і так сказати, як ви...

---------- Додано в 19:16 ---------- Попередній допис був написаний в 19:11 ----------

От дивіться.

Я даю обітницю, наприклад, буду щодня молитися не менше 10 разів.
Ну але Бог ніде не казав, що Він хоче такої жартви, значить не буду.

Отак воно десь виглядає у вашому розумінні.

---------- Додано в 19:25 ---------- Попередній допис був написаний в 19:16 ----------

повірте, то не вимагає великих зусиль.

а що до чи міняє... ну для вас можливо і ні, але я знаю, що людина є вільна і має право давати обітницю кому завгодно. Так і робив Ісус: не питиму більше вина з винограднового плоду, поки... обітниця ж...

Давати обітницю безшлюбності, посту - це мої особисті стосунки з Богом і що кому до того?

 

О! Це ви гарно сказали!!! Погоджуюсь...
З цим ніхто не сперечається.
Дивує інше.
От ви сказали, що обіт безшлюбності, чи піст- це особисті стосунки людини з Богом. Але коли людина, котра дала ці обіти раптом порушує їх, скажімо, одружується, чи перестає постити, то чомусь це уже перестає бути її особистими стосунками з Богом. Відразу, на цю людину обрушується шквал осуду зі сторони інших, мовляв, згрішив, невірний і т.п.... Чому так?

 

Якщо питання стоїть про піст, то це звичайний людський осуд, який є також гріхом і багато хто тим хворіє - осуджувати іншого.
Але буває, що порушення обітниці зачіпає інших по-справжньому. Наприклад шлюб. Тут ще страждає дружина, діти, якщо є... Це ще гірша ситуація. Не можна комусь приносити нещастя, горе і т.д.

 

Неправильно порівнювати обітницю шлюбу і обітницю безшлюбності.

Про шлюб Бог чітко і багато разів в Писанні говорить, що чоловік має мати тільки одну жінку і жінка тільки одного чоловіка, вони дають обітницю один перед одним і перед Богом бути разом аж до смерті:
1Кор.7:10
А тим, що побрались, наказую не я, а
Господь: Нехай не розлучається дружина з
своїм чоловіком!

Про складання обітниці безшлюбності ніде не говориться. Навпаки, Бог через Павла каже, що якщо хтось не може втриматися, щоб не одружуватися, то хай одружується:
1Кор.7:9
Коли ж не втримаються, нехай
одружуються, бо краще женитися, ніж
розпалятися.

Тому я вважаю, що порівнювати ці дві обітниці не можна.

 

я й не порівнював ці дві, про які ви пишите.

Я просто думаю, що дати слово перед Богом в одинаковій мірі є важливе і поважне.

 

В самій обітниці безшлюбності нічого поганого немає. Зле стає тільки тоді, коли людина, котра дала цю обітницю, через деякий час побачила, що їй це в тягар, що вона не може стриматися, а їй кажуть - "все, друже, ти попався, якщо одружишся, то згрішиш перед Богом". І людина впадає в сильний самоосуд, вона мучиться, втрачає мир і спокій... От саме в цьому є незгідність з Писанням.

 

Має бути легко? Райдужно? Ніщо не легко. Навіть щаслива сім'я це також не легко, бо досягається працею, доланням труднощів. Все, що є вартісним і справді цінним не дається легко. Не грішити також важко, бо є спокуси. Яка тоді заслуга людини у досягненні досконалості, якщо вона уникає спокус, замість того, щоб їх долати? Молитва і піст, віра в Бога, а не у власні сили дають кращий результат, ніж ниття: ааааа ларісу іванну хачу, а ніззя...
Думаю, що сумніви і проблеми із спокусами мають всі, але не всі йдуть шляхом найменшого опору.
П. С. Я вже давно помітила, що найбільші проблеми з целібатом мають ті, кого він не стосується.