Целібат - для чого і чи призводить до збочень?

З улюбленого пуперового джерела.

До речі, у Римо-Католицькій Церкві целібат зобов"язує лише священиків та монахів. Вічні диякони можуть бути одружені. І врахуйте, що диякон у нас, а в них, то величезна різниця. Наші не мають права ні до чого, а римо-католицькі можуть все, окрім сповідання: і шлюб, і похорон, і хрещення, і певні богослужіння без священика відслужити.

 

Почитала сайт Іри. Самойловичу, починай вчити напам"ять:
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=200633&postcount=1

 

Ніколи такого не казав.
Я говорив, що Бог дав Апостолам Свій власний приклад. Слідуючи якому, Апостоли й вирішували, чи паруватися їм, як вони це попередньо робили, ті хто були жонаті, чи облишити.

Нічого й ніколи Павло від себе не каже:
Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.
Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа. (Галатів 1:11,12)

Ну і що далі

 

І хто облишив?
І якщо апостоли мали вибір, то чого Церква собі раптом дозволила той вибір забрати? Чи ж не вільну волю та вибір дав людині Бог? Чи не це було одним із найбільших дарів? То чого Церква вирішила, що вона має право цей дар у когось відібрати?

Богослови в цьому чітко наголошують, що Павло каже "Я ХОЧУ". Крапка. А вже що ви там собі й куди притягуєте за вушка, то ваша справа. У Біблії багато чого написано, і не всі є на 100% Словом Божим.

 

Перше послання ап. Павла до Тимотея

3 розділ

1 Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, - бажає доброї справи. 2 Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3 не п'яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4 щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, - 5 бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? - 6 не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7 Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8 Диякони - так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9 щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10 Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11 Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12 Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13 бо ті, що виконують гаразд свої обов'язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса. 14 Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе. 15 Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. 16 А то річ певна, що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

 

До речі, ще один цікавий момент.
У Римо-Католицькій Церкві вічні диякони не лише можуть бути одруженими, але й в окремих випадках можуть одружитися після смерті дружини.

 

Пані забула, що Церква не є збіговиськом і керована Головою.

Звичайно Бог дав людині вільну волю і людина, в даному випадку священики, сама вирішує вибирати чи бути їм такими як Павло, чи паруватися зі своїми дружинакми. Церква ж вирішує, рівняючись на Голову.
От вам і КРАПКА

Cкоріше клякса, а не крапка
"Я ХОЧУ" говорить сам Павло у
Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. (1-е Кор.7:7)
Богослови ж кажуть про Павла, як такого, "що сидить на язиці Христовім".

Воно може комусь й не подобатися, але змиритися з цим -- мус. Так як протиставити й заперечити -- нічим.

Раджу ніколи більше такого не говорити про Святе Письмо. Бо це саме те, про що сказано в Святій Євангелії: (Матвія 12:32)

 

Ну, чомусь Римо-Католики є єдиними з обов'язковим целібатом для ксьондзів, і чомусь до того дійшли щойно у 12 столітті.

Та йой, вам зацитував Ягуар дещо.
З іншого боку, в східних католиків завжди буде одружене священство.

Що ж до вічних дияконів у латинників ви нічого не кажете. Що це, подвійні стандарти?

Вже говорилося про це не раз.
Відкрили ви Біблію і прочитали: І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... (Матв.27:5)
Підете вішатися?

 

Масового адабрямс в таких випадках ніколи не буває.

В східних католиків і зараз є такі, що не одружуються до висвячення і залишаються в целібаті.

Тут не подвійні стандарти. Священик це той, хто передусім проповідує Слово Боже, що потребує особливої чистоти душі і тіла.

Правду кажучи не второпав підстав для вашої пропозиції.
В даному випадку я кажу про те, що піддавати сумнівам те, що написано у Святому Письмі, це виказувати недовіру до Святого Духа, що недопустимо.

І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (Матвія 12:32)

 

Є чорне священство, біле та монашество.
Хоча білим ще називають інший стан священиків.
Просто є вибір. Хто, як чується, так і робить.
Але там теж свої мінуси, як і в латинників. Якщо помирає жінка одруженому і на його голові лишається гурток діток, то навряд чи він зможе бути священиком, він просто почне заробляти на утримання дітей, а вдруге одружитися він права не має. Кажуть, до речі, що православні думають переглянути свої звичаї і для таких випадків дозволити повторне одруження ієреїв.

А там... Ідеологію вже згодом притягнули.
Та і якщо така ідеологія, то чому вічних дияконів вона не стосується?
А вони ж і хрестять дітей, і похорон відправлять, і шлюб дадуть. Сповідати та Євхаристію служити не можуть хіба.

А я і не піддала, то ваше трактування моїх слів.
Але ви сильно моїми словами не переймайтеся, то такі богословські жарти. Зазвичай їх застосовують до Свідків Єгови. Перейняла то від студентів богословів. Звичайне хизування.

 

Ну да, а серед них трапляється й голубе

Мова ж про чистоту.

 

Ну, голубий та білий то таки різні речі.
От у римо-католиків різноманітності менше: або "чистий", або "чоловіколюбець".

 

27 січня польська "Ґазета Виборча" опублікувала інтерв'ю з професором Юзефом Баняком, чиї опитування показали, що 54% польських священиків хочуть мати власні сім'ї.

І якщо в 80-х роках кризу священства (пов'язану із одруженням власне) переживали священики середнього віку, то зараз - усе більше молодих, котрі лише кілька років є у священстві.

Дослідження також показало, що 77% дорослих та 83% молоді в Польщі є проти целібату і одобрюють можливість, аби священики мали нормальні сім'ї.

Стаття польською. Кому цікаво.

Ksiądz pragnie żony
http://wyborcza.pl/1,75480,6199607,Ksiadz_pragnie_zony.html

Тут про значний спад покликань.
Nie ma chętnych do sutanny
http://www.emetro.pl/emetro/1,85651,6208709,Nie_ma_chetnych_do_sutanny.html

Kościół na kanapie
http://wyborcza.pl/1,76498,4381425.html

 

А ви уважніше читайте. "Так краще" - це на вільний розсуд кожного, а не встановлення "зверху" непорушного заборонного правила. Щоби ви там не писали про ті католицькі целібатні вигадки,і як би їх не захищали, одне розумію, що так придумано, і так буде, і так мусить бути, бо інакше не збудеться пророцтво про відступників, які одружуватись забороняють. ап.Павло казав, що йому про це "Дух ясно говорить". Заборон одружуватись для будь-кого у христянстві, крім католиків ,ніхто не придумав, подібне до целібату ні у кого не спостерігається, так що, або ап.Павло сказав неправду , або пророцтва збуваються на католиках . Думаю другий варіант правильний. (1 Тим.4:1-3) (2Сол.2:3-7)

 

Не думайте так багато - зморшки з"являться. Ви вперто ігноруєте аргументи і пояснення, які були надані стосовно целібату католицьких священиків. Я не розумію, що вас так муляє? Вам особисто не всеодно? Ви не належите до жодної з церков і релігійних громад, йдете власним шляхом, то чи вам не байдуже одружуються священики чи ні?
Серед моїх знайомих є жонаті отці і ті, що служать Богу в целібаті. Знаю їхні ситуації, їхні родини, життя. Розумію і одних, і других. Головне, щоб їхньому служінню не заважав вибір "цивільного стану", щоб вони були сповнені Богом. Хіба не так?

І ще одна "цікавинка" - целібат, то не примус, а вибір. Але ви і цього не помітили, хоч говорилось неодноразово. Ті Церкви, які не практикують целібату, не змушують соїх священиків одружуватись, але якщо вони не зроблять йього до свячень, то після вже буде пізно міняти думку.

 

Даяно, от скажіть, ви то серйозно пишите?
Де ви бачили, щоб хтось когось заставляв зверху? Кажу ще раз: то є вільний вибір кожної людини. Людина САМА вибирає целібат. Інша справа, коли давши слово перед Богом, про целібат, людина порушує слово - оце проблема.

 

Ці ваші слова про суть целібату (пізно - не пізно) - позабіблійні католицькі фантазії. Але мені то не муляє. Форум - для полемік,а не "мулянь"

Я це помітила, і ніколи не говорила про "примус". Це дійсно вибір, і людина знає на що йде, навіть коли не дуже добре уявляє, як це на ньому фізіологічно відіб'ється. З одного боку - усвідомлений вибір, а з іншого боку - заборона одружуватись тим, хто зробив цей вибір (якщо він раптом схотів би передумати), а це не по-християнські. Подібних ні обітниць, ні вимог , ні загальновстановлених правил в апостолів не було, бо це суперечить християнському вченню, що полягає у свободі в будь-який час змінити вибір: (1 Кор.7). От лише ви не помітили іншого: у апостольській церкві будь-хто і будь-коли міг одружитись і єдиного правила ніхто не встановлював. Але я розумію... то ж в апостольській церкві, а не католицькій. Тому вважаю, що процтво ап.Павла про відступництво тих, хто забороняє одружуватись (1 Тим. 4: 1-3) - не на вітер кинуто.

 

Я думаю, що ми з вами навіть до п"ят апостолам не доростаємо, щоб інтерпретувати Біблію і тлумачити пророцтва. Нехай цим займаються більш компетентні у цьому люди. А щодо одруження після свячень, то звісно не мало би бути проблеми - є ж люди, які вінчаються у церкві і перед Богом і людьми обіцяють вірність аж до смерті, а потім порушують своє слово і покидають людину, якій прирікали і те саме обіцяють комусь іншому, то чому ж не забрати свого слова назад і після свчень? Big deal! Подумаєш!

 

Вільний вибір є коли людина може бути одруженоюі бути священником чи бути неодруженою. Я навів історичну довідку про целібат, ви її чомусь ігноруєте

 

вільний вибір може бути навіть між гріхом і негріхом.... на то він і є вільний вибір.
Кажу ще раз, ніхто нікого не змушує стати священиком і прийняти неодруження, але прийнявши ті умови, тре їх дотримувати.