Целібат - для чого і чи призводить до збочень?

Коринтяни - мешканці грецького портового міста Коринф. Скільки їх було - важко сказати. Статистика до нас не дійшла.
Конфліктів і зловживань було достатньо. Треба кілька сторінок списати, аби пояснити. Якщо буде час, то про внутрішні справи у церкві Коринфу можна прочитати хоча б у Вікіпедії:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Коринф

Іще хотів би звернути увагу, що Бог не має етнічної приналежності.

Такий хороший допис, і така "промашка".
Священик від Бога апріорі не може бути самотнім. Він – з Богом. І хіба Господь не кращий співрозмовник за будь-яку людину?

Вірно на 100%

Я просто уміляюсь від такої картини: стоїть піп біля Царських врат, підбігає попенятко. Піп його на руки, цьом-цьом і до попаді: Потримай, серденько, мені ще тре доспівати канон...

Нарешті дійшли до суті священства – це прообраз нашого прийдешнього життя у Божому Царстві, а на даний момент – провідник до цього життя, наставник ввірених йому людських душ.

І це світобачення лише боксера, який разом із братом, поставили перед собою мету – стати абсолютними чемпіонами світу (до речі, це їм вдалося).
А чи священику хіба не потрібно так само цілковито зосередитись на більш важливій меті – здобути Царство Небесне для себе і своєї пастви?
Чи не тому Господь говорить: Залиш усе (світське), візьми свій хрест (Моє покликання) і йди за Мною.
Кого Господь кличе служити перед престолом, тій людині і дає ласку (здатність) опанувати свої інстинкти.

Хто ж приходить перед Божий престіл без запрошення, той не знає, що йому там робити. Тому бере собі жінку і живе звичайним світським життям, або чоловіка – і живе життям збоченця. У найгіршому випадку – залучає до збочення малолітніх дітей.
Таким чоловікам, без покликання, краще було б не ставати перед Божим престолом.

"Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині..."

"Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!"
Це про покликання до священства.

 

За які гроші СЄ платять оренду приміщень в яких збираються? За які гроші живуть ті, що навчають? Хто їм платить? А якщо не платить, то як вони себе утримують? За які кошти видається такими тиражами Вартова башта?
Так от - в католицькому "бізнес-проекті" факт утримування священства не є іншим ніж в інших релігіях. Священик також мусить їсти, мусить платити за електрику, яку використовує церква (як будівля), купувати для храму всі необхідні літургічні речі etc.
Церква утримує сама себе і своїх служителів. Є монастирі, які обробляють землю, тримають господарку, шиють церковне вбрання, мають пасіки, словом працюють і утримують не тільки братію, але піклуються про бідних у своїх місцевостях, допомагають Церкві загалом. Миряни, які жертвують гроші також є членами Церкви, більше того - вони і є Церква. А СЄ користуються фінансовою підтримкою своїх заможних прихильників - самі себе вони не утримують, висновок? Самі розумієте...
І ще одне зауваження щодо "дармоїдів у рясах" - посидіть 1 день не рухаючись з місця (походи до WC не рахуються) і послухайте людей - різного віку, соціального статусу, з різними жалями і ще спробуйте кожному щось порадити...О! А потім, якщо голова ще не розколеться від того всього, прикиньте як почувають себе ті "дармоїди" за тиждень таких "посиденьок" перед Великоднем, наприклад.
Перш ніж звинувачувати чи робити висновки треба хотіти розуміти "іншість" тих, хто не СЄ і згодитись, що вони мають право на існування такими, які вони є, бо пройшли багатовіковий шлях навіть, якщо через помилки та невдачі - тим цінніший їхній досвід.

 

ключове слово слухати а не сидіти. Чути а не мимо вух пропускати...
Я коли в лікарні лежала, зрозуміла, який то тяжкий хрест, коли викликаєш в незнайомих людей якусь патологічну довіру і вони розповідають тобі такі речі, від яких ти потім не спиш, не їж і думаєш-думаєш...Людина довірила свою таємницю, скинула з душі тягар, а що з ним робити тому, хто про це не просив?
Сидіти і слухати в гостях за столом це одне, а чужі гріхи - це інше, і повірте далеко не у всіх вони звучать: "не слухався маму 3 рази."
Мені здається, що це марна трата часу доводити чи пояснювати вам те, що ви не хочете розуміти. У вас уже є точка зору, яку ви активно промуєте.

головне, що за матеріальну базу свідків ані чичирк...а так розпинались про католицький "бізнес-проект"...

 

А коли ви казали, що священик - дармоїд у рясі, ви ліліного чоловіка питали?

 

облиште, хіба Лілін чоловік вже висвячений ?

їх було всього 150 чоловік.... уявіть собі, що було б , коли б усі на світі батьки керувались Павловою порадою не одружувати дітей ! Вас би не було... потім - нікого б не було, безлюдна благословенна планета.

хочу звернути увагу, що коли б , - з Ваших слів, - Бог не мав етнічної приналежності, Ви б не цитували Біблію... а ця Книга абсолютно однозначна в тому.

оце дуже цікаво - Ваше зауваження.
невже , на Вашу думку, самотність у фізичному розумінні, - показник того, що людина в стані над собою панувати!?

 

що до священиків вцілому думаю позитивно, що до Ліліного чоловіка - теж позитивно.

 

можна, а шо?

 

Ніколи не маю на Вас зла і поважаю.

 

Ну, вам хлопці зовсім вже нудно стало?
Я вам відповім, раз зачепили...

Лілин чоловік якраз дуже багато речей робить задармо. Якби він заробляв гроші на служінні Літургій, хрещеннях і т.д., то нам би було НАБАГАТО легше. Навіть у Львові нам не так легко було. Тільки тоді ситуація була доброю, коли він одночасно викладав у двох університетах: Львівському та Варшавському.
І що значить дармоїд? Це мабуть, про трутнів. Якби я тут раптом опинилася сама, мені би було дуже і дуже сутужно, саме тому, що він робить багато. От лиш гроші за таке не платять, на жаль.
І ще, в Лілиного чоловіка взагалі немає часу на форуми наприклад. А ще його обожнюють за глибину його проповідей. І коли питають "в чому таємниця", відповідь завжди одна: в першу чергу проповідувати треба собі, що він і робить. Це я точно бачу й можу сказати на 100%, що так і є.

 

вийшли в "мертвої петлі" вправно.... всі ...........

 

Знаєш, я тобі щиро скажу. Я знаю дуже багато священиків, і от дармоїдів серед них ще не зустрічала. Ні одного.
Серед монахів, можливо, але і то радше серед новачків, які прийшли до монастиря, бо думали, що там можна ніц не робити. А там, виявляється, треба ще більше робити, ніж поза монастирем. Фізично працювати треба. І такі довго у монастирях не затримуються.
Я думаю, що ти задалеко посуваєшся у своєму плюванні. Незадоволених, добре. Але злоречивість навряд чи можна вважати чеснотою. Не зловживай будь ласка.

 

зате дармоїдів зустрічала я - повнісінько! останній он був присланий з Канади - церковну землю продав десь там й "змив руки". коли тутешня громада дізналась - попросили його геть, то він з амвону прокляв людей! ті - викопали з церкви тут же. пісня, а не історія! сталась у вересні.

 

Ну, в цьому плані я радше жорстока й категорична.
Я вважаю, що кожен має те, на що заслуговує.
Ну, і "рыбак рыбака видит из далека"...

Винятки завжди є. І вони завжди страшні. Але то лише свідчить про те, чого людина попхалася у священство, а не про саме священство.

 

але ж в громаду священника присилають.

саме в тому й справа, - громада сама не обирає найдостойнішого порадника. в цьому - глибинна суть проблеми.
а то, придумав собі якийсь хльопчик, що він буде духовною особою!

навіть козаки-характерники іншими мірками користувались. природніми.

 

Та я це знаю.
Але цікава річ, що один і той самий священик дуже часто може діяти по-різному на різних парохіях. Ловить дух самої парохії, вочевидь...

Хе, ну громада в тому плані, на жаль, безсистемне стадо.
Скільки вже разів бачила щось типу "віддайте нам нашого отця, не забирайте в нас отця", попри нарікання на нього постійні... Або ж зазомбовані крики типу "наші владики, наші отчі". Ми ваших не хочемо, у нас є свої.
Якби то справді громада... не знаю...

Хоча, про Пн. Америку окрема мова, про Україну окрема.