Цей день в історії

Сьогодні - день рідної мови...

http://youtu.be/lYPN-LsroWw

---------- Додано в 09:18 ---------- Попередній допис був написаний в 08:10 ----------

"Забувайте українську мову..."

Хочу я гукнути знову й знову,
Закричати, скільки сили стане:
Забувайте українську мову,
Не гайнуйте часу, громадяни!

Бо ж вона теперечки не модна,
Бо ж її тепер ніде не знають,
І її лиш дурні великодні
В селах лиш подекуди вживають.

Та й туди культура пре подібно —
І старе зникає полохливо.
І «Кобзар» нікому не потрібний,
Лиш потрібні «роки» й детективи.

Тож тепер давайте усі чисто
Здійснювать святу оту ідею.
Бо у нас лиш націоналісти
Розмовляють мовою своєю.

Та й вони забилися в куточки,
І прогресу їм не перешкодить.
Всі синки начальницькі та дочки
Тільки ж — бач! — в російські школи ходять.

А чому? — Це ж ясно навіть курці!
І розводить нічого дебати.
Бо начальство наше завше «в курсе» —
Знає, що потрібно забувати!

Забувайте мову, громадяни!
Нащо нам вона, спитать посмію!
Як же бідолашні росіяни
Нас не по-російськи зрозуміють?!

Те, що зветься: українська мова,
Чим у нас пишалися донині, —
Українцям необов'язково
Знати і вживати на Вкраїні.

Тож під наш усі ставайте прапор,
Забувайте мовні забобони,
Бо ми всі на даному етапі —
Лиш десяток економрайонів!..

Забувайте українську мову,
Забувайте власну мову, люди!
Хай це буде в нас не примусово,
А нехай це добровільно буде!..

Ой народ! Немає в нім зухвальства!
Він прекрасний, він чудовий сильно!
Зробить так, як звелено начальством, —
Ну й, звичайно ж, зробить добровільно!

Хай Оксана Ксенією стане,
А Петренко хай стає Петровим...
Не гайнуйте часу, громадяни,
Забувайте українську мову!

Скільки нас крокує в цих колонах!
Ми свідомі, ми не примітивні!
Правда, в решти тридцяти мільйонів,
Видно, ще свідомість не на рівні!

Їм би всім уми, як у Шамоти, —
То тоді б усі сказали дружно:
«Українська мова? Ми не против.
Только больше нам ее не нужно!»

І сказала б ця мільйонна маса:
«Щоб життя було у нас казкове,
Громадяни, не гайнуйте часу —
Забувайте українську мову!»

Станіслав Тельнюк

http://youtu.be/INDHMk-tsck

 

23 лютого — День офіційної ностальгії за радянським мілітаризмом

---------- Додано в 09:46 ---------- Попередній допис був написаний в 08:03 ----------

У Литві службу в радянській армії визнали незаконною

Бува народ маленький, та - великий.
А ми давно розбовтані багном.

Л.Костенко

Це для тих, хто іронізує: не пощастило, мовляв, з народом, поганому танцюристу... і далі за текстом.
Так, ніби не буває такого - "не щастить з народом". Буває, ще й як буває.
Народ, який за 21 (!) рік незалежності не спромігся утвердитись на СВОЇЙ землі, яку за ці 21 рік НІХТО (!) не звойовував;
народ, який не спромігся побудувати власну конкурентноспроможну економіку
народ, який замість створювати ферми і вирощувати збіжжя на своїй землі - воліє пертися в Польщу збирати тамтешні помідори й малину;
народ, який не хоче знати власної мови, -
ЩО ЦЕ ЗА НАРОД?


Ми навіть не пропащі.
Ми просто вже ніхто.
І всім вже не до нас.

Л.Костенко

 

И что это даёт? Повод предъявить распавшемуся СССР счёт в долларовом эквиваленте? Или это просто мучения литовских судей от вздутия у них животов?

А это каким боком связано со службой в ВС СССР?

 

Те,що в цивілізованому світі прекрасно розуміють,чим було ото плюгаве утворення - серсер.
І намагаються позбутись його залишків.

 

"Не надо громких слов, они сотрясают воздух, а не собеседника..." (с) Это я про Ваше "цивілізованому світі".
Толерантно-либеральное молчание "цивілізованого світа" на все ваши выкрутасы, ещё совсем не означает его "понимание" и одобрение.

 

Але паршивий совок вимітають поганою мітлою всі,хто був окупований смердячими совєтами.
З якою радістю німці руйнували Берлінську стіну.
А прибалти,чехи,поляки,угорці...
Лише рашка і місцеві вихрести продовжують визнавати оту бридоту - совдеп.

 

И выметать можно по-разному. Например, можно аккуратно мокрой тряпочкой заглянуть во все углы, а можно схватить метлу и махать ей из стороны в сторону, кивая на соседа, дескать и он тоже уборку дома ведёт.
Так что сначала научитесь тряпочкой работать, а уж потом кивайте на "цивилизованный свет".

 

От для того нам і потрібна федералізація.
Бо Схід з Півднем далі будуть молитись на комуняцькі мощі і вибирати ссучених гопників.


Ось,ознайомтесь з їхнім сайтом.

Одразу не лякайтеся, трохи роздивіться по розділах сайту...
Один з розділів називається Вожди

 

Павло Дибенко(1889 - 1938)

Павло Юхимович Дибенко - один із учасників громадянської війни в Україні на боці червоних, якого слід віднести радше до авантюристів, ніж до героїв. Майбутній командувач армій народився в бідній багатодітній селянській сім"ї на Чернігівщині. Закінчив 3-класне міське училище і навіть служив у казначействі, звідки його було звільнено за неблагонадійність. Незабаром Павло виїхав до Риги, де почав працювати портовим вантажником. 1911 року його призвали служити на Балтійський флот, найбільше підданий революційній агітації. Наступного року Дибенко вступив до РСДРП(б) і зайнявся активною політичною роботою. 1915 року, під час Першої світової війни, він був одним із організаторів повстання на лінкорі "Імператор Павло І", за що весь екіпаж, як морський батальйон, було послано на фронт. Однак воювати в окопах матроси теж відмовились і частину незабаром розформували, а Дибенко за антивоєнну агітацію на 2 місяці потрапв у в"язницю. Але царський уряд навіть під час бойових дій церемонився з революціонерами, і з літа 1916 року Дибенка було поновлено на службі й навіть підвищено в чині: тепер він унтер-офіцер на транспортному судні.
Під час лютневої революції 1917 року Павло Юхимович став головою Центробалту й організатором матроських загонів, які були ударною силою більшовиків. У жовтні 1917 року його люди захопили Царське Село і Гатчину, зуміли заарештувати генерала П.Краснова. За особливі заслуги перед революцією Дибенка було призначено наркомом з морських справ. 23 лютого 1918 року на чолі загону червноих моряків він намагався зупинити наступ німців під Нарвою, але зазнав поразки, втік, за що згодом потрапив під суд, але був виправданий. Міф "про славну перемогу" під Нарвою став основою для запровадження нового святва - Дня радянської армії і військово-морського флоту. Військовий провал обернувся для Дибенка лише виключенням із партії і зняттям з висовкої посади наркома. Спокутувати старі гріхи він мав в Україні, де йому було доручено налагодити підпільну роботу. Але вже у серпні 1918 року Павла Юхимовича заарештувала німецька контррозвідка, і лише в жовтні його обміняли на полонених кайзерівських офіцерів.
Під час нового наступу більшовиків на Україну (кінець 1918 - початок 1919 року) Дибенко спочатку командує полком, потім бригадою і нарешті - цілою дивізією, при цьому колишній матрос не відрізнявся особливою дисципліною, що, втім, було характерно для багатьох ревоюційних командирів. У квітні 1919 року Дибенко відмовився захищати Донбас від військ генерала Денікіна, що наступали, і повів дві військові бригади, які перебували під його командуванням, у наступ на Крим. Захопивши півострів, новоявлений комбриг почав там "червоний терор" і встановив режим революційної диктатури. Щоб уникнути відповідальності за скоєні злочини і невиконання одержаних наказів, Дибенко вирішив проголосити створення незалежної Кримської Радянської Соціалістичної Республіки. На посаду голови уряду був запрошений молодший брат В.І.Леніна - Дмитро Ілліч Ульянов, а себе комбриг призначив командувачем кримської армії і флоту. Проте вже наприкінці червня 1919 року півострів захопили білогвардійці. Червоні війська, якими керував Дибенко, з боями відступали вглиб України, втративши майже половину особового складу внаслідок масового дезертирства.
Революційному матросу знов удалось уникнути покарання, і він продовжував воювати на інших фронтах: під Царициним і на Кавказі. Там Павло Юхимович зумів виявити себе в новій іпостасі - керівника каральних операцій. 1921 року на чолі Зведеної дивізії він був одним із керівників кривавого придушення Кронштадтського заколоту, за що і був відновлений у партії з урахуванням стажу з 1912 року.
Після закінчення Громадянської війни Павло Дибенко змінив безліч відповідальних посад. Він був начальником Головного артилерійського управління РККА, командував військами Середньоазійського , Приволзького, Сибірського і Ленінградського військових округів. Крім того, Павло Юхимович входив до складу Хімічного комітету (з 1925р.), Вищої атестаційної комісії (з1927р.), Мобілізаційного комітету(з 1928р.), 1937 року був обраний депутатом Верховної ради СРСР. Під час масових репресій кінця 1930-х років Дибенко виявив себе дуже активним їхнім прихильником. Він провів масштабне "чищення" кадрів у Ленінградському військовому окрузі, яким на той момент командував, входив до складу трибуналу, що засудив до розстрілу знаменитих червоних воєначальників М.Тухачевського, І.Уборевича, І.Якира. На початку 1938 року Дибенко навіть устиг покерувати декількома таборами, що входили до системи ГУЛАГ, але й це не допомогло відомому революціонерові уникнути жорен репресій: 26 лютого 1938 року його заарештували за звинуваченням у троцькістській змові проти радянської владі. Під тортурами Павло Юхимович визнав себе повністю винним, і в липні 1938 року його було розстріляно як "ворога народу".
Джерело: Науково-популярне видання /Потоцький В"ячеслав Петрович канд. історичних наук/Хто є хто в українській історії/ уривок.

 

................................

 

По-русски, "бесплатные" пишется через "с", а не через "з".

 

Совинформбюро. 23 февраля 1943 года на Украине наши войска, продолжая наступление, заняли города Сумы, Ахтырка, Лебедин, а также овладели районным центром и железнодорожной станцией Краснополье, крупными населёнными пунктами и железнодорожными станциями Нижняя Сыроватка, Верхняя Сыроватка, Боромля. В Курской области наши войска после упорного боя заняли город и железнодорожную станцию Малоархангельск.

В течение 23 февраля 1944 года юго-западнее и южнее города ЛУГА наши войска продолжали вести наступательные бои, в ходе которых сломили сопротивление противника и овладели районным центром Ленинградской области и крупной железнодорожной станцией СТРУГИ КРАСНЫЕ, а также с боями заняли более 30 других населённых пунктов, в том числе ДУБРОВО. ЖУПАНОВО, ЛУДОНИ, ВЕЛЕНИ, ЩИРСК, ТЕРЕБУНИ, ХРЕДИНО, ЗАЛАЗЫ, ПОРЕЧЬЕ, ВИДОМ И, ЗАМУШКИ.

Юго-западнее озера ИЛЬМЕНЬ наши войска, продолжая развивать успешное наступление, с боями заняли более 150 населённых пунктов, в том числе СИТНЯ, ЗЕЛЕМЕНЬЕ, ГОРОДИЩЕ, ЛУКОМА. ЗАЛЕСЬЕ, ЗАМОШКИ, ШИЛЬСКАЯ, ВЫСКОДЬ, ВИШЕНКА, ГАВРОВО, ДРОЗДИХА, ХОТОВАН, АДЕРШИНО, ПЕТРОВО, СЕМЁНОВЩИНА и железнодорожные станции КУКЛИНО, ЛЕМЕНКА, ГАЧКИ, ПОЛОНКА, ДНО 3-я. Наши войска, преодолевая сопротивление противника, вплотную подошли к городу и крупному железнодорожному узлу ДНО и завязали уличные бои на северной и восточной окраинах города.

Северо-западнее и западнее города КРИВОЙ РОГ наши войска продолжали вести наступательные бои, в ходе которых заняли несколько населённых пунктов.

В течение 23 февраля 1945 года наши войска продолжали бои юго-западнее КЕНИГСБЕРГА по уничтожению Восточно-Прусской группировки противника…

В ПОМЕРАНИИ наши войска, сломив сопротивление противника, овладели городом и железнодорожным узлом АРНСВАЛЬДЕ.

Войска 1-го БЕЛОРУССКОГО фронта после месячной осады и упорных боёв завершили разгром окружённой группировки противника и 23 февраля полностью овладели городом и крепостью ПОЗНАНЬ…

В районе БРЕСЛАУ наши войска, продолжая бои по уничтожению окружённой в городе группировки противника, заняли пригороды ПАПЕЛЬХОФ, ГРОСС РААКЕ, КЛАЙН РААКЕ, КЛАЙН БИШВИЦ, КЛАЙН МАЗЕЛЬВИТЦ и 20 кварталов в южной части города. В боях за 22 февраля в этом районе наши войска захватили 130 немецких орудий, среди которых 80 орудий большой мощности.

 

Вот именно. За оккупацию надо ответить. А насчёт "распавшемуся", так правопреемник имеется...

 

Претензії до пдрсів....

---------- Додано в 12:56 ---------- Попередній допис був написаний в 12:20 ----------

Комуністи у Львові так і не розгорнули червоний прапор

 

До цього ж висновку, лише з додатком: заборона на зберігання та поширення радянської символіки, прийшли колишні "братні": Польща, Молдова та країни Балтії.

 

Я вас зараз всіх помирю.

Який День захисника вітчизни?

Нині День народження Ющенка!

 

Дітей він файних робив.
Я не про старшого.
Але до дупи мені Ющенко.
Нині день народження моєї бабусі.

 

Е-е, це не справедливо. Все ж таки "перемога " під Нарвою у 1918-му була першою. :dancer: