Щастя - це не коли в тебе щось є або коли в тебе чогось немає. Щастя - це коли тебе не хвилює, чи є в тебе щось чи ні.
А,коли,щось є,то ним необхідно поділитися.... Тоді не буде бідних на "щастя".... А бідність існує через те, що ми не вміємо ділитися ним (себто щастям)один з одним. Зрештою висновок один- суспільство бідне, і чим глиюбше воно стає біднішим,тим менше щасливішим.... Зазирніть в очі простим перехожим...Що ви бачите?Половина людей із зомбованими виразами обличчя, із "скаліченими долями"..... П.С. Щастя- є.але для кожного воно своє, і не кожному притаманно його розпізнати,хоч кожен його потребує. Мені здається ,варто лише переглянути стосунки з найближчими людьми,як тобі відкриється істине щастя,-усвідомлення,того,що ти не сам у цьому світі.....
Щастя не у грошах і навіть не в їхній кількості. А в тому, щоб їх було менше в інших - з'ясували науковці... Щастя не в грошах і навіть не в їхній кількості, а в перевазі над іншими. Незважаючи на значне зростання життєвого рівня британців, зафіксоване за останні 40 років, матеріальна перевага над сусідами і друзями досі лишається головним мотивом для заробітку, пише сьогодні NEWSru.com з посиланням на The Daily Telegraph. У гонитві за грошима люди все більше працюють, щоб виплачувати житлові позики і підійматися вгору соціальними східцями. Проте машина, великий будинок і гарна робота роблять людину щасливою тільки тоді, коли навколишні люди до цього менш спроможні. Через це британці стали жертвами хронічної незадоволеності, з'ясував доктор Кріс Бойс, фахівець факультету психології Університету Варвіка. Британська комісія у справах домогосподарств за сім з гаком років опитала більш як 10 тисяч людей про те, якими щасливими вони почуваються. Відповіді на ці питання порівняли з даними про їхні доходи. Аналіз отриманих відповідей привів до висновку, що найвище щастя - це бути багатшими за сусідів. Дослідження під заголовком "Гроші і щастя: відносний рівень доходу, а не його розмір, впливає на задоволення життям" написано у співавторстві з професором факультету психології Варвікського університету Гордоном Брауном і доктором Саймоном Муром з Кардіфського університету та опубліковано в журналі Psychological Science. "За останні 40 років наші машини стали швидшими, але у наших сусідів - теж. Якщо в тебе не найбільший будинок або не найшвидкохідніше авто в окрузі, це не дає тобі такого високого емоційного заряду, як тоді, коли ніхто таких не має", - зазначив доктор Бойс. І навіть якщо ти заробляєш мільйон фунтів стерлінгів на рік, це не зробить тебе щасливим, коли твої друзі заробляють по два мільйони. Отож люди, які здійматься вгору соціальними східцями, керуються бажанням не відставати від інших. Нескінченна гонитва за зростанням добробуту призводить до збагачення суспільства, але воно від цього не стає щасливішим. Отже, щастя не в грошах і навіть не в їхній кількості, а в перевазі над іншими. Тому дослідження ставить запитання, чи корисно для країни постійне прагнення до економічного зростання.
Це.не щастя,а егоїзм і заздрість ---------- Додано в 20:37 ---------- Попередній допис був написаний в 20:37 ---------- І це те саме,що я написала вище....
...тут посперечалася б...хоча...але тоді хіба то "щастя"? Здається,щастя завжди на позитиві,а який тут позитив,коли комусь гірше?
Психолог Каліфорнійського університету Соня Любомирських разом з колегами виділила п'ять речей, які, за її думку, допомагають бути щасливим. По-перше, слід бути вдячним. По-друге, треба бути оптимістом. По-третє, треба вміти радіти своїм успіхам. По-четверте, слід використовувати свої сильні сторони. По-п'яте, потрібно робити добрі вчинки. Інші британські дослідники запропонували інший фактор, який сприяє появі щастя - друзі. Вони встановили: люди, у яких щонайменше десять друзів, почуваються набагато щасливішими, ніж ті, у кого їх менше п'яти. При цьому, за результатами дослідження, у щастя є і своя криза. Вона становить 44 роки - саме в цьому віці, переконані вчені, людина найбільш нещасна. ---------- Додано в 20:56 ---------- Попередній допис був написаний в 20:53 ---------- Я повністю підтримую ось цей підхідhttp://test.lvivport.com/showpost.php?p=758378&postcount=54, бо теж вважаю, що досягнення переваги над ближнім - це від дідька. Кермувати має ЛЮБОВ.
Ефект описаний правильно - висновок трошки неправильний. Людина почувається щасливою коли має достатньо свободи (в кожного свої "норми", коли здорова, ще кілька умов, але з психологічної точки зору - коли її хтось визнає вартою уваги, шанує і любить - суспільство, сусіди, друзі, чоловік, зрештою, Біблія чи Закон (цивільний чи ще якисйсь). (Або навпаки - звертає увагу через осуд, на чому побудоване задоволення зірок від скандального піару). Тільки тоді вона нарешті починає вірити що вона - "не гірша від інших", чимось вирізняється - унікальна, а значить - точно "хороша".. тим більш "хороша" чим більше уваги, визнання і різного роду підкріплення отримує. І це приносить її щастя. Звісно, при найважливішій умові здоров'я (бо у хворої людини пріоритети швидко зміщуються. Як казав у інтерв'ю покійний Амосов - кола значимості звужуються до моменту коли все взагалі байдуже - аби припинився біль..) А звідси - спосіб бути щасливим: спробувати повірити у те що "хороший" без зовнішніх доведень через різного роду успішність, затребуваність, вивищення, чиюсь до себе любов чи заздрість чи інші почуття. Зробити це без зовнішніх "плюс-підкріплень" важкувато (з незвички).. але можливо.
У нас відсутній ось цей суспільний дискурс що кожен – і багатий, і бідний – має свої проблеми, свій сум і радість. Своє щастя!
Жити-це вже щастя!Дихати,сумувати,любити,вірити,втрачати,знаходити,кричати,сміятися,терпіти біль-все щастя.Пояснювати його-марна річ.
Я колись чув як один дуже шановний пан сказав дуже розумну фразу - Все, чому я навчився в житті - це завдяки дуже важким періодам в моєму житті. Я мав в житті і дуже багато легких, приємних днів коли я був дуже радісний і щасливий. Але для моєї науки життя вони не дали нічого.
Хм... Я,коли спазми добембують,подушку в зуби і сі тішу,що не болить нирка.Бо,як болить нирка,подушка не помагає...А,коли спазм в грудях і нирковий спазм - ляпота тоді тішусь....що є ліпонекс. Котрим можна вирубати малу. Бо сил нема за нею гонити. А так - ліпонекс всадив...на годину вирубав...і насолоджуєшся болем... А,коли в малої приступи...то страшний головний біль....вона втрачає від нього свідомість...качається по землі...кажуть що то є ласка Божа до неї... Пробую усвідомити то щастя...не можу. Тупий,видно...
Видно,шось не то ляпнула...Мався на увазі біль душевний.Якщо людині нічого не болить у серці від того,що на світі робиться,що з її близькими тощо,то вона,мабуть черства і мертва.Біль фізичний-то ужас.Зовсім не благодать.Його терпіти теж треба,і лікувати,звісно,теж.
А душевний...то найстрашніше.. Коли бачиш муки своєї дитини вже 10 років і знаєш,що безпорадний,що нічим не можеш їй допомогти,що всі сили...нерви...все намарно...що не залишилось жодної надії... Що попереду ліс...біль...і більш нічого... Але то ліричний відступ. Во...наковтався обезболюючих...фізичний біль відступив...душевний...звичний...гоню за малою...трохи заглядаю отут... І всьо... Живу до вечера...потім до ранку,потім...знов...
Romko читаю ваші дописи, і розумію, життя у Вас нелегке. Дивитись на муки своєї дитини,то тяжке випробування. Тримайтеся!