Бути багатим чи бідним? А може прибіднятися?

Я верю Вам.
Но, как материалисту, поясните мне каким образом?

 

І мені, як НЕ матеріалісту будьласка також.
Якщо я не прикладу жодних зусиль для заробляння грошей, то яким чином я буду мати що їсти, пити, у що одягнутися, не кажучи вже про квартплату чи комунальні послуги. Хіба що або жити за рахунок когось, наприклад бути альфонсом на шиї дружини чи батьків, або бомжувати і ритися по смітниках, або просити милостиню. Принаймі інших способів я не знаю. Якщо хтось знає - просвітіть нас, але прохання не загальними біблійними фразами, а КОНКРЕТНИМИ ПОРАДАМИ, ЯКІ МОЖНА ЗАСТОСУВАТИ В ЖИТТІ. Бо мені теж зовсім не хочеться вкалувати зранку до вечора і приходити до дому втомленим, щоби заробити ті нещасні копійки щоби прогодувати сім'ю. Буває ввечері приходиш з роботи такий виснажений, що на задоволення духовних потреб далеко не завжди вистачає сил і часу.

 

Один приклад: іторики кажуть, що одяг Ісуса мав певну матеріальну цінність (вояки жереб кидали за нього). Чому ж Сам Ісус не ходив у власяниці, як Іван Предтеча, чи в якомусь лахмітті?

Слова Ісуса не треба сприймати буквально. Часто він говорив про недосяжність ідеалу. В даному випадку - про найбіднішу бідність.
(А підставити другу щоку - про найлагіднішу покору і т.д.)

 

Это при каком уровне доходов в месяц наступает?

 

Гроші мають фантастичну властивість - їх завжди мало. Всі мабуть знають у своєму оточенні принаймні одну людину, яка по наших мірках живе "в шоколаді" і постійно бідкається, що немає грошей...
А Ісус закликає до того, щоб вміти тішитись тим, що в нас є, не забувати про потреби бідніших, коли нам ведеться краще і не розпачати над матеріальними втратами. Не бути прив"язаним до грошей, достатку і речей. Це не означає, що треба все викинути, чи перестати заробляти, дбати про забезпечення сім"ї, просто гроші - це не мета, а тільки засіб. Вартість грошей не у їхній кількості, а у тому навіщо вони нам і як ми ними розпоряджаємось.

 

Це наступає, коли багато заробляєш і багато віддаєш.

Бідність сама по собі не є достоїнством.
Ісус у притчах хвалив людей які вміють заробляти і ганив ледачих. Треба брати до уваги не лише це місце, але і все Писання.

Ось ще один цікавий уривок. Бог дивиться на серце людини, її мотиви.
Мт. 26:7-11 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

 

"Не кажи що тобі потрібні гроші для вбогих (щоб спомагаючи їх, осягнути царство), бо царство можна купити і за дві лепти. Починається грошолюбство з наміру роздавати милостиню бідним, а кінчається ненавистю до них. Віра та бездомність - смерть грошолюбства..." Так писав Іван Ліствичник.. Це не догма, але думка цікава...

бідний - той хто багато потребує, в такому сенсі багатство - благословення, а бідність - прокляття.. А боротися з бідністю просто - бути задоволеним тим що маєш

 

Там кажется где читал...
Короче "будь собою - пий спрайт" (с)
Чтоб гордыню не тешить не хвастайся о своем богатстве, не искушай ближнего, чтоб не завидовал, воровать не пошел
И когда плачешься что беден, тоже искушаешь, пробиваешь на жалость, так что ТС, Будь самим собой, не вводи других во грех. Это как раз и не только в Библии пишут. Чего ж тут не понятного.

 

Насамперед, треба залишатись людиною в будь-якому випадку... Я не багата, але й не бідна. Для мене гроші - це "приходящее и уходящее", сьогодні вони є, завтра їх немає; а близькі та рідні люди завжди будуть з тобою, якщо ти сам будеш людиною.
В народі кажуть "гроші псують будь-які стосунки", і зазвичай, так і відбувається з тими, хто не вміє цінувати людей, і схиблений на тих багатствах. Але ті люди в кінцевому результаті лишаються сам на сам зі своїми скарбами, а то ще гірше, ніж бути бідним, як на мене... Пам'ятаєте мультфільм про золоту антилопу? Отож.
Так що, треба лишатися самим собою, як правильно сказав kontra.

 

Бути багатим і бути щасливим - це дві різні речі. Міжнародний індекс щастя може й не точно, але відображає цю істину, і те, що Україна випередила по щастю багатих Австралію, США, Люксембург і навіть Білорусь, надає оптимізму, хоча до Коста-Ріки нам ще далеко (може тому що там тепло, люди приязні і не задовбують одне одного)...
http://ru.wikipedia.org/wiki/Международный_индекс_счастья