Бронзовий солдат

Степаничу,коли до вас прийде в хату...саме до вас наглий хам в кірзаках,вижене вас жити в коридор...пристрілить вчительку вашої дитини,а натомість прийшле свою...і поселить її у вас ж в хаті...
Підозрюю,що ви,будете тішитися від щастя...

 

Як тільки перестануть грати вар'яти про удавки/схрони/спини.
Або, як набридне в черговий раз пояснювати, де море.

 

Я и говорю:

А душещипательные сравнения неуместны. Эдак и терроризм можно оправдать.

 

я лишь предположил....

Я дуже суніваюся що вони допомагали....

Радянізацію ЗУЗ здійснювали традиційними для сталінського тоталітаризму командно—адміністративними методами, ігноруючи місцеву суспільно-економічну та духовно—культурну специфіку, форсованими темпами й підтримували карально—репресивною машиною.

Лише в 1945 р. сюди прибуло 35 тис. нових управлінсько—адміністративних кадрів (зокрема й 1337 партійних і 1210 комсомольських керівників). Тривалий час була жалюгідною частка управлінців місцевого походження — наприкінці 1946 р. із 15120 номенклатурних Посад вони обіймали 1839 (12,1 відс.), до 1 квітня 1947 р. — 16,2 відс. (посади не вище районного рівня).
На травень 1946 р. у Дрогобицькій вбласті на керівній роботі не було жодного галичанина.

Пан Степаныч, так что там с "мирными рабочими"?

Прибулі управлінські кадри вирізнялися низьким освітнім рівнем, незнанням і Неповагою до регіональних особливостей, брутальним адмініструванням.
Однак навіть у 1953 р. з 742 секретарів органів компартії на західноукраїнських землях (ЗУЗ) тільки 62 були місцевими, в нижчій владній ланці вони становили 44%, в прокуратурі — 12% працівників.

Ставлення населення до режиму промовисто характеризує участь у виборах. Виборчі кампанії, за визнанням влади, проводилися «під великим тиском агітації», «населення налаштоване антирадянсько».

Необхідно враховувати й такий важливий чинник — учасники руху ОУН та У ПА, воюючи зі сталінським режимом, вважали його зовнішнім агресором, окупантом (ми вже писали про гасло двофронтової боротьби проти «імперіалізму Москви та Берліна»). Правда полягає в тому, що борці проти тоталітарного режиму, і та поважна частина населення, що їм допомагала (і яку можна правомірно відносити до комбатантів згідно з нормами міжнародного гуманітарного права) не вважала радянський режим своїм і легітимним для себе.
З огляду на реальний статус української радянської квазідержавності й особливості методів дії тоталітарного режиму така ситуація виявляється цілком зрозумілою. Цікаво, що й радянська сторона, формально називаючи національно—визвольний рух «політичним бандитизмом», рефлекторно розглядала протиборство з ним різновидом справжньої війни. Про це опосередковано свідчить надання згодом військовослужбовцям, задіяним в антиповстанських операціях післявоєнного періоду, статусу учасників Великої Вітчизняної війни (хоч зі всіх боків порівнювати ці історичні явища безглуздо), і навіть така деталь, як нагородження офіцерів органів і військ держбезпеки, що брали участь у протиборстві з ОУН та УПА, орденами ВВВ І та II ступенів (що суперечило й статутові ордена).

Насильницький характер «соціалістичних перетворень» яскраво проявився в колгоспному будівництві. Тут упродовж століть на тлі складних аграрно—технічних умов склався одноосібний, хутірський тип господарювання, а приватну власність на землю селянин плекав як найвищу матеріальну цінність. Першого удару завдали по заможних і середняцьких господарствах.
Якщо раніше так звані «куркулі» мали понад 15 га землі, то до 1946 р. частка господарств з наділами у 2 — 5 га становила 2,4 % одноосібників. Від 1947 р. норми здачі видів Сільгосппродукції для «міцних» господарств збільшили на 25 % — 300%. До цього додалося примусове виселення одноосібників. У 1945 р., наприклад, до списків виселення по Волинській області внесли 2175 осіб з 426 хуторів9.
До колгоспів селянство залучали методами економічного примусу, залякування, кримінального переслідування й унаслідок інших репресивних заходів. На селі зростала внутрішня напруга. Під колективізацію в її перші роки не заклали належної матеріально—технічної бази, що разом з руйнуванням традиційного укладу призводило до підриву сільськогосподарського виробництва та зубожіння населення.
Про загальний відчай свідчить вислів переселенця на Волинь з Чехословаччини І. Мархевква: «Я пройшов Болгарію, Польщу, Францію, Чехословаччину,...але гіршого життя, ніжу Росії, не бачив... Причина всього колгоспи... Я своїми руками виріжу свою сім'ю, але в колгоспи не допущу. Якщо у когось побачать коня, корову і в кімнаті В нього чисто, відразу його в Сибір — куркуль».
Праця в колгоспі не забезпечувала селянинові прожиткового Мінімуму, оскільки давала 5% грошового прибутку, 35 % збіжжя, по одному — сала та м'яса, 0,5 % молока". Однак шляхом примусових Та інших заходів до вересня 1950 р. у колгоспи вдалося залучити 96,1 % господарств регіону. Враховуючи наведені факти, стає зрозуміло Перетворення сільської місцевості на основну базу підтримки нелегалів ОУН.
Об'єктом експлуатації ставали й трудові ресурси. Лише в 1948 — 1949 рр. з регіону мобілізували на навчання до фабрично—заводських училищ 312345 молодих людей, з яких 43539 «дезертирували». Частина Втікачів «трудового фронту» поповнила підпілля (в Дрогобицькій області, наприклад, 40 з 755 «дезертирів»).
У духовній сфері насаджували монополію марксистсько—ленінської офіційної ідеології.
Наприкінці 1940—х — на початку 50—х рр. Починається русифікація освітньої сфери. Станом на 1953 р. з 1718 Викладачів вишів Львова місцевими були 320 (з—поміж 42 деканів — два, з 25 проректорів — один, серед ректорів — жодного). Там же в лісотехнічному інституті лише 4 дисципліни з 41 викладали українською мовою, в політехнічному з 412 викладачів 15 викладали предмети українською, в торговельно—економічному українською взагалі не викладали.

Радянська влада інспірувала «саморозпуск» на Львівському соборі 8 березня 1946 р. греко—католицької церкви, що мала величезний авторитет серед населення, закрила тисячі її парафій, засудила 344 священиків, які не бажали об'єднуватися з православною церквою. Слід зазначити, що саме владний режим став ініціатором силового супроводження радянізації. Органи компартії й радянської влади неодноразово ухвалювали рішення щодо «посилення боротьби з українськими буржуазними націоналістами», вимагали від силових структур рішучих дій у цьому напряму.
Крім оперативно-військових ударів по озброєному підпіллю, вдавалися до суворих заходів так званих «бандпосібників» (осіб, що в той чи інший спосіб допомагали підпіллю або їх безпідставно в цьому звинувачували), членів сімей учасників руху опору.
Найпоширенішим репресивним заходом стосовно них була примусова депортація. Згідно з розпорядженням глави НКВС СРСР Л. Берії від 31 березня 1944 р. № 7129 було розроблено «Інструкцію про порядок висилки членів сімей оунівців й активних повстанців у віддалені райони Союзу РСР», затверджену наркомом внутрішніх справ УРСР І. Сєровим 5 квітня 1944 р. Під дію інструкції підпадали всі повнолітні члени сімей підпільників ОУН та вояків УПА, як арештованих і тих, що перебувають у розшуку, так і вбитих, а їхнє майно підлягало конфіскації. Неповнолітні члени сімей мали слідувати разом з рідними у відведені для депортації Омську, Новосибірську, Іркутську області та Красноярський край. При цьому документальними підставами для виселення могли бути довідки сільрад, свідчення арештованих підпільників, оперативні матеріали НКВС-НКДБ.
У 1944 — 1952 рр. з регіону виселили 203 тис. осіб. Застосовували затримання заручників за проведення господарсько—адміністративних кампаній, кругову відповідальність населення. Зокрема, після загибелі в засідці боївки ОУН підполковника МДБ О. Колодяжного виселили мешканців трьох сіл, за вбивство чотирьох партійних працівників та активістів (вересень — жовтень 1949 р.) із чотирьох сіл тієї Ж області виселили 91 родину (385 осіб).

Можна лише погодитися зі словами з листа до Президії Верховної Ради СРСР (10 липня 1971 р.) колишнього керівника підпільного «Українського червоного хреста» Г. Дідик, що без масової підтримки «при насиченні Західної України регулярними і спеціальними військами кількарічний спротив був би неможливий. Це не був виступ проти радянської влади і соціалізму, а насамперед всенародна боротьба проти... окупації і терору».

Першина Т.С. Утвердження тоталітарної адміністративної системи в Західно-українському регіоні (1944 — 1950 рр.) Сторінки воєнної історії України. Збірник наукових праць. — К., 1997. — Вип. 1. — С. 93 — 94, 99, 106; ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 61. - Арк. 1; Оп. 1. - Спр. 1117.-Арк. 8.
Державний архів Служби безпеки України (ДА СБУ). — Ф.2. — Оп. 56. -Спр. 1.-Т. 2.-Арк. 9.
Ленартович О. Репресивний характер реформ у західноукраїнському селі (1944 - 1949) Пам'ять століть. - 1997. - № 5. - С. 117, 119.
Там само. - С. 117.
Шаповал Ю. Україна XX століття: особи та події в контексті важкої історії. — К.: Генеза, 2001. — С. 48.
ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 5944. - Арк. 96-97.
ДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 26. - Спр. 2. - Т. 2. - Арк. 5-9.
ЦЦАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 5681. - Арк. 306.

 

В осуджуєте тероризм проти окремих людей...але схвалюєте тероризм проти цілого народу?

 

Пасує дати посилання на атлас України: знову питатимуть, де море...

 

А зачем передёргивать? Речь идёт о конкретных погибших - 8 человек: ветврач, нач. отделения связи, врач, агроном, учителя. Это "управлінсько—адміністративні кадри"? Вы или не хотите читать, или опускаете написанное. Я же написал:

А Вы рассказываете о том, как насаждалась советская власть. Так Вы меня ещё и в симпатии к большевикам и лично товарищу Сталину обвините.

Из чего такие выводы? Любой терроризм преступен: белый, красный, фашистский, уповский, исламский... ЛЮБОЙ!

 

Ггг...шось навіяло...
згадав собі..про мирні сінокосилки...з вертикальним взльотом...

 

Адвокатські поради Конрада ТОТО:
"Медвежатникам" по-моєму краще знати,що дразнити ведмедя в його логові не файно,негарно і недобре це...Попробували б Ви подразнити Медвєдя Масковскаго в Крємлє!Га-а...?Хє-хє...о'ТОТО!
Чи-то тут,як в тому анекдоті:
Українець:
-Ось в нас в Україні,та і в Грузії Свобода слова,протестів,демонстрацій...Можна вийти на Майдан і кричати на любій мові "Долой Прeзuдєнта! Долой Ющенко,Саакашвілі...!"
А Ви можете так в Москві прокричати на Красной площе?
Росіянин:
-Да чьо там,можем!Mожем i добавіть: -Долой Ющенко!Добіть яво,дотравіть...!"
____________

Мєдвєжатнікі,м'ядвєді вони такі-і-і...Попробуй поговори з ними!Шо Hє,а чи так такі Да?

 

Отут можу процитувати по пам"яті старого вояка:
"Ми не мали претензій до вчителя-росіянина, поки він навчав наших дітей російської мови й арифметики. Але коли він почав забруднювати дитячі голівки сталінською ідеологією і розпитувати зайве про батьків - тоді...

Ми не мали би претензій до лікаря-росіянина, але він виказав більшовикам нашу землячку-медсестру, яка таємно лікувала поранених..."

Невже, Степаничу, Ви забули, що туди їхали не просто вчителі й лікарі, а "мистецтвознавці у цивільному" ?

А кагебе та партфункціонерів мені не жаль.

 

оптимизм дело хорошее ....

разве что они и то, где были "защитники" до подготовки вермахтом?

Якого???? хто терористів народ? і який? это в школах сейчас
так рассказывают, что коммунисты и т.д. против народа и т.д. токма это вранье ибо среди "народа" и коммунистов и т.д. более чем ....

 

а Ви можете надати хоч один доказ цілеспрямованого навчання німцями повстанців? Ви мене знаете ... тож відповіді типу Шухевича вчили... Роланд... Нахтігал... не проходять.

 

Більшість вояків десь пройшли військову підготовку - хто в красній армії, хто - у польській, угорській, німецькій.
Тоді заганяли "до лав" не дуже дивлячись на національність.

 

Пан Степаныч, вот за эту фразу
І можете перечитати увесь форум - ніде і ніяким чином я не засуджую вояків УПА.
мой вам респект, а предыдущий пост был сугубо для информации, чтобы так сказать не было игры в одни ворота, если слово игра вообще уместно при обсуждении людских судеб.....
Для того чтобы понять галичан мне потребовалось 6 лет, 6 лет нудного рытья в тысячах страниц документов касаемо истории края, истории ОУН, сотен постов в политических темах, вызывающих страшные войны на форумах, иногда доказывая что я не из пятой колоны, а такой же украинец как и они.....
когда вы говорите про учителей, врачей, вероятно вы правы и я бы с вами согласился, но только в том случае если бы этих врачей не присылали туда насильно, перекраивая жизненный уклад всего региона.
да, конечно эти простые люди абсолютно ни при чем, но они попали в жернова системы, как и тысячи тех же врачей, учителей которых выслали в Сибирь только за то что они жили на территории которая не согласилась с советской системой......предлагаю просто совместно осудить обоюдное насилие, и впредь выбирать во власть таких политиков которые не допустят повторения ошибок....
и еще раз подумайте как же надо было достать людей, чтобы они немцев встречали цветами.....

P.S. "ветврач, нач. отделения связи, врач, агроном, учителя"
а вот эти ветврач, агроном, учитель в чем провинились?

у 1939 — 1941 рр. з регіону депортовано близько 400 тис. осіб різних національностей, приблизно 60 тис. засуджено (розстріляно й позбавлено волі, в перші дні війни в регіоні знищено 10—15 тис. в'язнів, переважно етнічних українців);

у 1944 — 1952 рр. з регіону депортували в інші райони СРСР 203 тис. осіб, поважну частку виселених і депортованих становили, за тодішньою термінологією, «бандпосібники». У 1944 — 1946 рр. кількість українців у таборах зросла на 140%;

у 1948 — 1949 рр. з регіону мобілізували на навчання до фабрично—заводських училищ 312345 молодих людей, з яких 43539 «дезертирували». Певна їх частка потрапила до підпілля: в Дрогобицькій області, наприклад, 40 з 755 «дезертирів».

у 1943 — 1956 рр. за звинуваченнями в причетності до ОУН та УПА було арештовано 103866 й з них засуджено 87756 осіб, а до 77 тис. (у 1944 — 1945 рр. — 30 тис.);

до кінця 1946 р. «населення» ГУЛАГУ складалося з них приблизно на 23%. Чимало з них опинилося в створених за таємною інструкцією МВС СРСР від 7 лютого 1948 р. 15 таборах «особливого режиму» для «особливо небезпечних політичних злочинців.

ДА СБУ. - Ф. 2. - Оп. 100. - Спр. 6. - Арк. 55.
Там само. — Ф. 13. — Спр. 490. — Арк. 197.
Там само. — Ф.2. - Оп. 26. — Спр. 2. - Т. 2. — Арк. 9.
Шаповал Ю. Україна XX століття: особи та події в контексті важкої історії. — К.: Генеза, 2001. — С. 48
Чёрная книга коммунизма. Преступления, террор, репрессии. — М.: Изд-во «Три века ис-тории», 1999. — С. 226,233.
ДА СБУ. - Ф. 2. - Оп. 26. - Спр. 2. - Т. 2. - Арк. 10.

 

Ви що??? та Ви знаете, що в навчальному центрі "Гайдлягер" на півдні Польщі... був таемний навчальний центр для вояків УПА? не знали? а він був... місяць підготовки-і в волинські ліса... лише тих, хто бажав вчитись далі... тих відправляли на курси унтер-офіцерів... а взагалі, старшинсський склад УПА практично повністю з німців складався... з фольсксдойче ще... в них там рік за два ішов, як у французському Іноземному легіоні.

 

википедия родная и о Шухевиче в часности, сомневаться в этом причин не вижу, ибо не находил сведений о активности УПА в до-военный период, не смотря на оккупацию СССР польских территорий и Галичины в частности.....

это ответ на первый вопрос или шутка?

 

Ви це серйозно?
поперше... в 1939 році були зафіксовані ряд невеликих збройних виступів ОУН... ще неподільної... більшість учасників збройного Опору з приходом червоних перейшли в підпілля. я писав про це не так давно статтю...
потім, як Ви знаете, відбулось ділення.
далі... 1941 - виступи в тилу радянських військ... похідні групи... нарешті, проголошення незалежності...
це все без УПА... тому що її немає вона зявилась в 1943... тому то і не було активності УПА в довоенний період

PS

якщо Ви задаете таке запитання... то чи варто далі дискутувати?

 

І вчили їх мабуть ті німці, які у 30-тих рр проходили вишкіл у совєтській росії ? Я думаю, ссср не тільки пілотів люфтваффе готував.

Як ??? Хіба не жидомасони ?

 

не... вони б не витримали...

а німці ті самі... бачте, скрізь рука Москви

 

все понял, УПА к вермахту отношения никакого не имеет, и не учились у немцев их руководители, и вооружались они оружием приобретаемым на рынке, или трофейным - сначала с лука подстрелил автоматчика - ось маеш автомата, и так каждый .... при всем уважении, а оно есть, ОТКУДА?????? взялись прекрасно подготовленные и хорошо вооруженные партизанские отряды ????? только просьба без "хвиля народнї непокори захлиснула сміливі серця!!!!!!!!!! " и научила ставить растяжки, копать схроны, устраивать засады .... гы-гы