Бронзовий солдат

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Погано шукали
Для початку - коротка біографія Героя:
============================


1. Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка.

Правдиве прізвище ген. Тараса Чупринки - Роман Шухевич. Народився 1907 р. в містечку Краковець, Яворівського повіту, в Галичині. Середню освіту закінчив у філії Української Академічної гімназії у Львові, після чого студіює на львівській Політехніці.

В 1923 р., маючи заледве шіснадцять літ, вступає в ряди Української Військової Організації (УВО). В 1925-29 рр. організує і керує різними бойовими акціями проти польських окупантів, беручи, між іншим, особисто участь в 1926 р. у вдалому атентаті на польського куратора Собінського.

В 1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів і займає довгий час пост Бойового Референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Одночасно бере живу участь у пластовому житті, належачи до найвизначніших членів пластового куреня "Лісові Чорти" та куреня старших пластунів "Чорноморці", та з пристрастю займається всіми родами спорту, здобуваючи в Запоріжських Іграх 1923 р. два перші місця та встановляючи українські спортові рекорди в бігу з перешкодами на 400 м. і в плаванні на 100 м., а в 1933 р. перше місце в лещетарському бігу сеніорів.

Покликаний до польського війська студіював старшинській школі, з якої однак по кільканадцяти місяцях його як політично підозрілого усувають і останні місяці своєї дворічної служби він проводить звичайним гарматчиком в одному з польських військових гарнізонів на Волині. Свої військові студії доповнює Шухевич на різних військових курсах закордоном, виїжджаючи туди кількома наворотами з доручення Проводу ОУН. В 1930 р. закінчує там курс для вищих старшин.

В 1932 р. керує нападом боївки ОУН на почту в Городку Ягайлонськім, в зв'язку з чим був арештований, одначе після слідства, яке не дало ніяких матеріялів для суду, був звільнений. В 1933 р. як бойовий референт Краєвої Екзекутиви ОУН організує атентат на большевицький консулят у Львові, виконаний М. Лемиком.

В 1934 р. бере участь в організуванні атентату на польського міністра Пєрацького. В зв'взку з цим його арештовано й відставлено до концтабору в Березі Картузькій, звідки перевезено знов до тюрми і засуджено на 6 літ тюрми. В 1938 р., звільнений завдяки амнестії з тюрми, переходить в Карпатську Україну, де під прізвищем чотаря Щуки займає в штабі Карпатської Січі пост старшини для окремих доручень.

В 1939-40 рр. працює в Проводі ОУН як Референт Зв'язку з Українськими Землями в СССР. Член Революційного Проводу ОУН та учасник ІІ. Великого Збору ОУН, обіймає Шухевич після ІІ. Збору пост Крайового Провідника українських земель в ГГ та стає одночасно найактивнішим членом Головного Військового Штабу ОУН.

В 1941 р. він як майор Тур-Шухевич очолює Український Легіон, який 30. червня 1941 р. входить до Львова. Відмовивши на знак протесту проти заарештування українського Тимчасового Державного Управління послуху німецькій військовій владі, Шухевич був заарештований і засуджений на кару смерти, але того присуду німці не виконали. Опинившись знову на волі як командант допоміжної поліційної частини для боротьби з большевицькими партизанами на білоруському Поліссі, Шухевич, в контакті з Шелестом - В. Сидором, організує перехід відділів української допоміжної поліції на Поліссі й Волині до УПА, в зв'язку з чим німці, - цим разом гештапо, - арештують його на початку 1943 р. вдруге і вдруге засуджують на кару смерти. Та Шухевич, одержавши до тюрми таємно зброю, виривається на волю, рятуючись так перед екзекуцією. Безпосередньо після втечі з тюрми він стає членом Проводу ОУН як Військовий Референт.

В серпні 1943 р. ІІІ. Надзвичайний Великий Збір обирає Шухевича-Тура головою Бюра Проводу ОУН. У вересні 1943 р. зі створенням посту Головного Командира УПА, Шухевич рішенням ГВШ УПА як Головного Командування УПА, обіймає цей пост, як пполк. Тарас Чупринка. Як Головний Командир УПА і Голова Бюра Проводу ОУН він бере керівну участь в підготові на Волині І. Конференції Поневолених Народів та в самій Конференції.

Постановою УГВР з 9. лютого 1946 пполк. Т. Чупринка був підвищений до ступня генерала.

В липні 1944 р. бере участь в І. Великому Зборі Української Головної Визвольної Ради, де був обраний Головою Генерального Секретаріяту УГВР, займаючи пост Головного Секретаря Військових Справ, під псевдом Роман Лозовський.

На постах Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на Українських Землях Роман Шухевич (Лозовський-Т. Чупринка-Тур) в 1944-1950 рр. керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та міліонових мас українського народу проти гітлерівсько-німецьких та большевицько-московських окупантів.

Ранком 5. березня 1950 р. Роман Шухевич загинув геройською смертю в бою з большевиками в селі Білогорща, біля Львова, окружений спец-відділами МВД-МГБ в своїй підпільній квартирі. Його дружину, яка відмовилась виїхати закордон і жила нелегально в краю, большевики заслали ще перед смертю Командира на Сибір, а двоє дітей забрали до "дому безприютних".

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

"Герой" Шухевич как раз из таких. Разве могут быть в этом какие-то сомнения? И все же, г-н Майк, он человек. Не надо стыдливо тупить глазки долу - среди нас ЭТО выросло, среди людей, как ни прискорбно. Увы

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Ось іще біографічний момент:

"Хто там сказав - нема Чупринки,
Хто похилив на щоглі стяг,
Коли ще пишуться сторінки
Його безприкладних звитяг.

Коли Москва фанфар не грає
Про перемогу над УПА,
То знай - на горло їй ступає
Грізна Чупринківська Стопа!"

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Ось іще, Mike:
======================
…Шухевич взяв активну участь у підготовці III надзвичайного Збору ОУН, який ухвалив у серпні 1943 р. нову політичну платформу боротьби ОУН проти німецько-більшовицького окупанта та вніс далекосяжні зміни в програму ОУН у напрямі демократизації майбутнього плюралістичного суспільства. Збір обрав Шухевича головою тричленного Бюро Проводу ОУН, а восени 1943 р. він став як підполковник Тарас Чупринка головним командиром УПА, ним і залишився до своєї смерті.

У листопаді 1943, як головний командир та голова Проводу ОУН, Шухевич брав керівну участь у підготовці в житомирських лісах I Конференції поневолених народів.

Командування УПА провело впродовж 1943—1944 рр. низку розмов для контакту й порозуміння із розміщеними на Україні частинами угорських і румунських армій, як і представниками польської Крайової Армії.

Для поширення платформи визвольної боротьби ОУН і УПА зініціювали в липні 1944 р. створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР), а головою її Генерального Секретаріату й головним секретарем військових справ обрано генерала Чупринку-Лозовського.

Після окупації західних областей Червоною армією УПА під керівництвом Шухевича продовжувала боротьбу повстанськими методами, засвоєними у 1942—1943 рр. під час протибільшовицьких акцій на Білорусі, приймаючи 1946 року форми збройного підпілля, що пов'язувало поборювання органів терору окупанта з мобілізацією мас для самооборони та пропаганди ідей державної незалежності.

Пам'ятник над Збручем неподалік с. Гуків Чемеровецького району. Напис гласить: "На цьому місці 9. 03. 1950 р. вознісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА генерала Романа ШухевичаВисилаючи рейди поодиноких відділів УПА на Захід, як свідчення живучості змагань, він сам, згідно з рішенням усіх керівних органів, залишився в Україні, де загинув у бою в Білогорщі біля Львова.

Застосовуючи засаду спільної відповідальності, радянські органи за життя й після смерті переслідували всю родину Шухевича. У масовому вбивстві в'язнів у львівських Бриґідках перед приходом німецьких військ загинув брат Романа Юрій. Мати Євгенія Шухевич, дружина Наталя Березинська та сестра Наталя були заслані, а малолітній син Юрій Шухевич та донька Марійка передані до дому безпритульних.

Згідно зі спогадами одного з колишніх офіцерів НКВС СРСР, які вивозили тіло Романа Шухевича, 9 березня 1950 року, вони отримали вказівку вивезти тіло генерала «Тараса Чупринки» — Романа Шухевича за межі Західної України і спалити його, а попіл розвіяти. Вони це зробили на лівому березі Збруча, навпроти міста Скала-Подільська. Недогорілі залишки кинули в Збруч.

2003 року в околицях місця, де спалили тіло, поставили пам'ятний хрест.

2005 року в результаті пошуку в річці Збруч, в яких брали участь дві бригади водолазів, знайшли обгорілі людські кості. Тепер слово за експертами, які повинні ідентифікувати ДНК останків та порівняти їх з ДНК сина генерала Шухевича — Юрія. Наразі результатів ще не має.

13 жовтня 2005 р. на тому місці урочисто відкрили пам'ятний знак.

На фото: Пам'ятник над Збручем неподалік с. Гуків Чемеровецького району. Напис гласить: "На цьому місці 9. 03. 1950 р. вознісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА генерала Романа Шухевича

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

А ведь укакалась Москва, Полковник!
Позорно амнистию объявили !
Партизанское движение НЕПОБЕДИМО !

И вообще, Полковник: вот я не лез в украинско-польские дискуссии по поводу Цвинтаря Орлят. Выводы сделайте !

Пошел я спать. А Вам пусть приснится страшный Бабай в форме вояка УПА, который стучит в окно стволом Шмайсера. Нет, УЗИ !
А вокруг - красненькие, зеленеькие, с рожками
P.S. у Бандеровца - обрез СЗАДИ, не спереди! Не перепутайте!

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Что-то прихрамывает биография, что Вы привели, г-н Борис. А где же сотрудничество с абвером? Где звание гауптштурмфюрера? Где два железных креста? Дешевый и топорно сработанный агитпроп!

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Дядя Ваня, это Вы будете доказывать учителю истории Ваших внуков, когда им влепят двойку в табель. Так что лучше перепишите приведенное стихотворение - без него внуков не примут в Пластуны (скауты).
И не читайте на ночь материалов из доменов .ru
Там еще напишут, что Бандеровцы пили кровь арабских младенцев в Палестине (см. мой пост №514).
И языки учите - я читал толстые книги про УПА на англ. языке.

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Г-н Борис, моим внукам будут рассказывать правду. Если не в школе, так я расскажу. Вы лучше на вопрос ответьте, а не увиливайте: где в биографии упоминание о службе в абвере, о звании и о наградах Шухевича? Этого что, не было?

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Дядя Ваня, поищите себе более доверчивую аудиторию, которой сможете навешать лапши на уши (цитатами из российских источников).

Обратитесь к военным историкам Германии - там все задокументировано.

 

Анекдот в тему.
-Абраша! что ты выискиваешь в газете уже целый час?
-Сара! Я никак не пойму, за что эту газету назвали "Правда"...

А росіяни і євреї - лише боролися з клятими фашистами? :rolleyes:

Саша! Під ліквадацію підпадають звьозди (тільки п'ятикутні) і памятники вождям. Наколки на грудях випалювати не будуть. Шо Ви ТАК переживаєте?..

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Майк, я, чесно кажучи, не знаю історії "Галичини". Гарантія, що це була не СС в буквальному розумінні. В Гітлера СС - то були відбірні НІМЕЦЬКІ загони. В випадку "Галичини" - ця абревіатура, здається означала "січові стрільці". Але не про це мова. Я відповів Саші таким методом, щоб показати, що не треба шукати скелетів в чужих національних гардеробах.
На жаль, вони є в кожної нації, в тому числі і в нації Саші, що не перешкоджає мені рахувати цю націю як одну з найбільших і доленосних за всю історію.
Щодо палачів... Це як і з якого боку дивитися. Для одних Шухевич - палач. Для інших - національний герой. Але це явище є скрізь. Наприклад, для одних Пілсудський зрадник комуністичного руху, для других - польський національний герой, для одних Піночет - палач, для інших герой, який врятував Чілі від комунізму і забезпечив високий рівень життя, для одних Жаботинський чи Шарон - ізраїльські національні герої сучасності, а для арабів - страшні палачі.
В мене є дуже добра порада, залишіть право для українців визначати хто їх палачі, а хто герої, це саме стосується героїв/палачів в Ізраїлі, Естонії, Росії і інших країн. Нехай народ (а не різні зайди) буде суддею хто їх герої а хто палачі. І вони хай вирішують, кому ставити памятники, а чиї викидати на смітник.

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Стоп-стоп-стоп!.. І нацисти, і комуністи знищували свій народ. Німців у німецьких концтаборах, як і комуністів у совєцьких, буле багато.
Можна ставити знак "=". :cool:

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Битва чорних і червоних павуків в одній посудині.

"Вчера мы хоронили двух марксистов,
тела накрыли ярким кумачом,
один из них был правым уклонистом,
другой, как оказалось, ни при чем.

Он перед тем, как навсегда скончаться,
вам завещал последние слова —
велел в евонном деле разобраться
и тихо вскрикнул: «Сталин — голова!» "
(Юз Алешковский, 1959)

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Гаразд, Борисе. Давайте читати біографію. Але оськільки ми вже не в дитячому віці, вміємо читати між рядків, я і доповню цим міжряддям вашу версію.

- так, разом з Богданом Пидчайним Роман вбив школьного куратора. Замість них було засуджено двох безневинних людей. Але,
розумію, те - дрібниці.
"Бойові акції проти польських окупантів" - це так звані "експропріації", тобто пограбування держустанов, за що доречі отримав
попередження навіть від керуючого референтури УВО Книша.

- так, наприкінці 29-го також встиг повчитися у італійській школі розвідників, де вчився в той час і Бандера.

- звільнений він був вже за 2 роки, тобто вийшов у 1937-му, і вже весною 1937 р. у нього виник задум організувати рекламну фірму, "Фама", про яку можете прочитати у спогадах його компаньона Богдана Чайківського, у якого Шухевич переховувався не раз.
У 38-му оселився в Німеччині, де по закінченні курсів військової академії у Мюнхені отримує звання гауптштурмфюрера (капитана) СС, і стає офіцером вермахту.

- у 39-му німці окупували Польщу. Націоналістів з тюрем було звільнено, і вони змогли відкрито займатися своєю діяльністю.
Вожді ОУН сподівалися, що напередодні вже не*минучої війни з Радянським Союзом Німеччина на*дасть їм допомогу у створенні української армії. Але до планів німців це не входило. Вони погодили*ся лише на вишкіл кількох сотень українських старшин.
В лютому 1941 р. на зустрічі командуючо*го сухопутними військами генерала В. фон Браухіча, начальника абверу адмірала В. Канаріса і керів*ника ОУН С. Бандери була досягнута домовленість про вишкіл 800 кандидатів на старшин. Як сподіва*лися націоналісти, ці старшини мали стати ядром союзної з вермахтом української армії. Що думали німці — встановити неможливо, тому що письмової угоди укладено не було. З наступного розвитку по*дій стало очевидним, що йшлося про звичайний ди*версійний відділ у складі абвера.
В ході комплектування військовий відділ був поділений на дві частини. В українських докумен*тах новоутворені батальйони фігурували під аб*ревіатурою ДУН (Дружини українських націона*лістів), а в документах абверу — під кодовими наз*вами: спеціальний відділ "Нахтігаль" і організація "Роланд". Сформульовані для них завдання були такими же, як для інших подібних спецпідрозділів абверу: встановлення безпеки пересування німецьких частин по Україні, роззброєння роз*громлених вермахтом частин Червоної армії, охо*рона ешелонів з полоненими та боєприпасами.
У червні 1941 р. "Нахтігаль" був цілком уком*плектований старшинським складом і налічував 330 солдат, одягнутих у польову уніформу вер*махта. Дальший вишкіл здійснювався разом з першим батальйоном спецполку абвера "Бран*денбург 800". Командував батальйоном "Нахті*галь" з боку німців — командир першого баталь*йону спецполку, а з боку українців — сотник Р. Шухевич.
Зв'язковим старшиною був оберлейтенант Т. Оберлендер, у минулому — профе*сор Кенігсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР. (зі звіту Кульчицького)

далі звідти ж:
В ніч на 30 червня батальйон "Нахтігаль" увій*шов до покинутого Червоною армією Львова і до полудня зайняв всі стратегічні об'єкти, у тому числі радіостанцію. Заступник голови проводу ОУН(Б) Я. Стецько проголосив ввечері 30 червня Акт відновлення державної незалежності Украї*ни і повідомив про це по львівському радіо. Ще од*не повідомлення по радіо було зроблене вранці 1 липня. Негайно після цих повідомлень військовос*лужбовці "Нахтігаля" отримали тижневу відпус*тку і наказ передати всі стратегічні об'єкти міста під охорону прибулої німецької поліції.
У липні 1941 р. Р. Шухевич дізнався про арешт більшості лідерів ОУН(Б) і звернувся безпосеред*ньо до Верховного командування вермахту з пові*домленням: очолюваний ним батальйон не може далі перебувати у підпорядкуванні німецької ар*мії. Результатом цього нечуваного демаршу стало негайне роззброєння батальйона і переведення його в столицю Генерального губернаторства Краків.

Зприводу ж "засудження на кару смерті", та ще й двічі, та ще й гестапо... Ну, то вже яке повинно бути везіння в людини

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Авторитет у Шухевича серед ОУН(б) був дійсно великий, з когорти лідерів, навіть в уголовному світі (бо сиділи разом) він його мав.
Але повернемось.
Ось що пише Кульчицький:
Вчені діаспори теж вважали, що в історії ОУН(Б) і УПА волинська трагедія — це важка темна пляма. її не можна було ані виправдати, ані пояснити. Разом з тим не можна було й звинува*тити Д. Клячківського, не звинувачуючи при цьому весь український повстанський рух. Цю трагедію можна було лише замовчати. Мабуть, не випадко*во в "Енциклопедії українознавства", де подають*ся короткі біографії діячів навіть зовсім дрібного масштабу, не знайшлося місце для Д. Клячківського (Клима Савура). Мабуть, не випадково цей непересічний діяч у листопаді 1943 р. під пристой*ним і переконливим приводом позбавився посади головнокомандувача УПА. В українському пов*станському русі політичне і військове лідерство зосередилося в руках Романа Шухевича (партизанський псевдонім — Тарас Чупринка).
Тут слід би додати, що Савур не міг віддати неузгоджене з Бюро Проводу розпорядження, тому Волинська трагедія і на Шухевичі.
І ще одне. Бульба (Боровець), наприклад, відмовився від вбивства польського населення, і це ім`я дійсно за це хоча б слід пам`ятати.
Далі:
- Восени ми створили, - далі продовжував Черник, - АБН (Антибольшевицький Бльок Народів, Конференція відбулася на Поліссі). В наших рядах борються окремі національні відділи грузинів, узбеків, вірменів, калмиків та азербейджанців. Практична користь із них невелика, бо ми їх тримаємо здебільшого як залоги по селах. В акціях із німцями їх також не використовуємо, хіба що вони з власної ініціятиви щось роблять. З другого боку, цей бльок має величезне політичне значення як тепер, так і на майбутнє. В зв'язку зі зближенням фронту, ми повинні робити приготування до совєтської дійсности.
http://lib.oun-upa.org.ua/skorupski/part5.html

В боях з УПА було тільки захоплено у полон понад 300 німецьких військовослужбовців (переважно – офіцерів Абверу і гестапо), що були залишені у повстанському середовищі. Цікаво, що останні німці у підпіллі ОУН та УПА діяли аж до кінця січня 1947 р., коли СБ цілеспрямовано їх ліквідувала.
Войцеховский А.А., Ткаченко Г.С., Ткачук А.В. и др. Без срока давности. – Харьков: „Фактор”, 2001. – С. 254, 303.

У повідомленнях начальників німецьких розвідорганів в Україні є пряме посилання на те, що ними встановлено контакт з Р.Шухевичем через посередників. Зокрема, йдеться про відхилену німцями „через пересторогу” пропозицію „Чупринки” про озброєння за німецький рахунок загонів УПА в Галичині й перекинення їх через лінію фронту - ДА СБУ.– Ф.2. – Оп. 88. – Спр. 26.– Арк. 106.

15 квітня 1944 р. начальник поліції безпеки та СД дистрикту „Галичина” оберштурмбанфюрер СС Вітіска повідомив Головне управління імперської безпеки у Берліні, що з кінця січня 1944 р. загони УПА починають шукати прямих контактів з військовими частинами Вермахту. Представник відділу 1-ц (розвідка) „бойової групи Прюцманна” штурмабанфюрер СС Шмітц налагодив зв'язок з командирами повстанців у районах Постойно (33 км на захід від Рівного), Кременець, Верба, Котин, Березно, Подкамень, Деражно й отримував від них розвідувальні дані про радянську армію та партизан, польських партизан, залучав УПА до диверсійних заходів. Це дало позитивні наслідки для німецьких фронтових частин. Відносини будувалися на основі домовленості про ненапад, встановлювалися відповідні умовності для контактів розвідників УПА та німецьких вояків. ДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 88. – Спр. 26. – Арк.

99–100.; Коваль М. ОУН–УПА и „третий рейх”. // Политика и время. – 1991. – № 5. – С.74.

...і так далі, про тісні зв`язки з німцями, постачання зброї.

А ось про контакти з угорською та румунською армією:
- „боротьби з мадярами, словаками... та іншими союзними військами Гітлера не ведем”
ЦДАГОУ. – Ф. 62. – Оп.1 – Спр. 281. – Арк. 29.
Угорські війська, що несли охорону тилу в Україні, були зацікавлені у нейтралітеті з боку українських повстанців. Вже на початку 1943 р. угорський офіцер Я. Мартон організував зустріч начальника Генштабу генерала Ф.Сомбатхеї з трьома високими старшинами УПА (персоналії невідомі). Було досягнуто усної домовленості про ненапад. Угорці відчували гостру потребу у мирному співіснуванні з УПА, оскільки на території дій останньої розгортається будівництво потужної оборонної „лінії Арпада”.
Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Пам'ять століть. –1997. – №1. – С. 138–139.

Підтримувалися контакти з центральним апаратом і периферійними органами румунської Служби спеціальної інформації (ССІ, військова розвідка). У жовтні 1943 р. в Одесі представник Проводу ОУН та керівник мережі ОУН на окупованій румунами території України (так званої Трансністрії) Павлишин, його заступник Семчишин зв'язалися з керівниками центру № 3 ССІ полковником Пержу та капітаном Аргіром, які повідомили про принципову згоду уряду на переговори з ОУН. Було досягнуто домовленості про взаємну відмову від бойових дій. У квітні 1944 р. в Галаці згадані емісари ОУН зустрілися з новим керівником згаданого розвідцентру полковником Іонеску. Останній повідомив про декрет румунського уряду щодо звільнення українських націоналістів та готовність надати УПА військово–технічну допомогу. У розпорядження румунської розвідки відрядили 14 членів ОУН. Згодом учасники ОУН та УПА навчалися у розвідшколі під керівництвом Павлишина у 15-20 км від Бухаресту, закидалися до радянського тилу з умовою постачати румунів розвідінформацією. У Галаці готували радистів для розвідки УПА.
ЦДАГОУ. – Ф.57. – Оп.4. – Спр. 340. – Арк. 70 – 72.



Які я для себе роблю висновки?
Борисе, звичайно слід визнати непересічність Шухевича, але він постав як БОЙОВИК, терорист, може найталановитіший український на той час. Але герой? ні. Бо герой - це той з кого беруть приклад діти, у всьому, а ви можете увявити дитячі ігри у Шухевича? може тоді у Бен Ладена теж можна грати, він в ім`я ідеї може знищувати мирне населення (не має значення якої, навіть хай і справедливої), може тоді і у Сталіна можна, він теж непересічний, і собі нічого не вкрав, і кордони нам виправив?

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Майк, а скільки Ви знаєте людей, які очолювали національно-визвольний рух чи були революціонерами і могли бути прикладом для дітей?
Я знаю ЛИШЕ одну людину, яка не пролила і краплини чужої крові натомість віддала своє життя. Ви догадуєтеся, що імя цієї людини - Ісус Христос.
Може ще віддалено попасти в цю категорію Махатма Ґанді. Інші? На жаль, вони були терористами а то і справжніми "butchers".
Мені доводилося багато разів дискутувати з південно-африканцями.
Так вони Манделу інакше як терорист не називають. Звичайно вони були білі, але вони також мали рацію. Бо Мандела крім героя національного руху був терористом також. Таке життя, Майк і давайте будемо потрохи позбавлятися кривих окулярів соцреалізму.

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Криві окуляри соцреалізму? таке життя?
Коли солдат вбиває солдата це одне, а коли мирне населення - то вже щось звіряче, сліпе. То вже дуже спірне питання чиї окуляри кривіші це вже щось від Пол Пота. Щось не так з ідеєю та психикою.

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Майк, а ось для мене немає різниці між смертю солдата і цивільного. Смерть є смерть - гине людина. І під час війни мало хто довго розбирався чи ти солдат а чи цивільний. До речі, прочитайте статтю Вітковського...
Я вже колись писав, що дивився на Гісторі Ченнел серію про останні дні війни. Там очевидець розповідав, що радянські солдати після захоплення Берліна стріляли по всьому, що рухалося і гвалтували все що хоч трохи нагадувало жінку. Вік не грав ніякої різниці, бо все одно жертву потім забивали. Ви хочете сказати, що це не від Пол Пота?

 

Відповідь: Бронзовий солдат - украдено у Вергунки

Ай-йай-йай! А что ж делать с американским флагом!? Там же их огого сколько! И все пятиконечные! Предлагаю объявить всем американцам по персоне нон грата! Нам же звезды не нужны!Запретить им въезд в нашу страну под любым предлогом! А вот если публично откажуться от звёзд, то и милости просим!