Брати чи давати?

Відповідь: Брати чи давати?

2 дітей і грошей в нас внатяжечку, так що ніхто і не приходить їх просити)))))) і сама не йду позичати. Але якби попросили - значить причина вагома.

Ліля правду сказала, деколи так хочеться якусь приємність зробити... особливо коли знаєш що людина якусь річ хоче, але боїшся купити щоб не поставити її в незручне становище... Принаймі я почувала б себе зобов"язаною, чи як... особливо за дорогі сюрпризи... в таких випадках найпростіше сказати, що тобі то на халяву дісталось (слава Богу в нас ще є таке явище) ...

 

Відповідь: Брати чи давати?

Не так. Бо кожного разу, незалежно від того, що давати чи що брати, йдеться лише про гордість, чиюсь або вашу. Звідти й отой страх, аби не чутися зобов'язаним. Я не братиму, бо ... ще подумають, що бомж, що бідний, що нужденний... І не даватиму в такому випадку теж, бо нащо, аби хтось почувався зобов'язаним переді мною.
Тут переважно так є, що судиш по собі.
Мені здається, що важливо ЯК даєш. Якщо це не подачка, якщо це щиро, бо така є потреба: ДАВАТИ, то і прийметься воно легко. Пригадується мультик "а за що?" - "просто так!" І як сонечко зразу яскравіше світить. І фільм "Pay forward" показує те саме. Коли даєш, кажи, що повернути мають не тобі, повернути мають добрим вчинком до іншого. Сьогодні ти потребуєш, ти у скруті, а завтра Господь дасть тобі більше і ти зможеш допомогти іншому, хто у скруті, а не піти гордо до того, хто дав раніше і кинути йому "на, не треба мені твоя поміч".
Я колись з іншим зіткнулася: не можна давати забагато. Треба давати вміру. Інакше ви вичерпуєтеся. І люди звикають до того легко, дуже легко. Давати треба, але второпно. І завжди від душі!
А чому не чекати, що віддадуть? Бо вже віддають, у той самий момент віддають: щирим поглядом, вдячною посмішкою, позитивними емоціями та думками про вас. Більшого й не треба.

Ну, зичити, то є зовсім інше, ніж давати чи брати. Йдеться про "безвоздмездно", як у Вінні Пуха.

Додано через 2 хвилини
Колись близька подруга побачила на базарі жінку, котра стояла і вишукувала в гаманці останні копійки та не могла дорахуватися потрібної суми, аби заплатити за хліб. Подруга мала в кишені останні 10 гривень, але серцем відчула, що ає тій жінці їх віддати. І віддала. Коли вона мені переповідала, як світилися очі тієї жінки, вона сама світилася. І наступного дня Бог дав їй неочікуване замовлення на переклад, і вона мала у купу разів більше, ніж тих 10 гривень.

 

Відповідь: Брати чи давати?

кожного разу, коли даю, то готова, що ніколи мені цього не повернуть. І таке частіше всього і є Бо є люди, які ніколи нічого не повертають, тільки беруть, беруть... І я навіть і не ображаюсь. Бо смислу нема.
Скільки вже всього в мене так позабирали Але мені ж від того гірше не стало 8-)
До речі, як знають, що в когось можна так взяти і не віддати, то так і беруть потім постійно

Додано через 1 хвилину

А дуже просто. Коли в когось щось візьмеш, то постійно мучить думка, що, можливо, тій людині та річ/гроші більше потрібна, а вона мені віддала.

 

Відповідь: Брати чи давати?

Давати, безсумнівно, легше. Це приносить відчуття легкості та радості.
Але боляче , коли хочеш дати, але не маєш того, що тій людині потрібно. Дуже боляче.
І ще буває важко відмовлятись від "лівих" грошей так, щоб не образити того, хто дає від душі. Зате яке потім відчуття насолоди!

 

Відповідь: Брати чи давати?

Таким хитрунам краще дати хорошу пораду, щоб вони відстали. Використовувати чиюсь щедрість не порядно а ще коли знають, що людина не може відмовити. Інколи варто проявити характер і повестися з нахлібниками твердо, щоб їм відпало бажання жити нахаляву.

Хоча про що я... вони ж знайдуть іншу "жертву".

 

Відповідь: Брати чи давати?

давати треба не тільки щиро, від душі, але ще й з розумом
наприклад, дарувати подарунки
я останнім часом не рада була подарункам, хоча дарувалися вони від душі
просто якась чорна полоса з тими подарунками

дарувати треба керуючись смаками і потребами того кому дарують, а я бачу більшість людей дарують те, що їм подобається, а не "щасливим" обдарованим

почалося все влітку, на початку вагітності, коли я мала необережність при своїй тьоті і сверкусі сказати, що вже не влажу в свої кофточки - тут же обидві подарували мені по кілька блузочок і футболок
по-перше, ні в одну я так і не змогла влізти, по-друге, слава Богу, бо тільки одну-дві я би ще могла носити, решта - то просто якийсь жах, а не одяг. ну не можу я таке носити! то зовсім не для мене!
далі ще гірше
свекруха чому вирішила що мені потрібні вдома ще одні тапочки і купила. ну чого було не спитати які я хочу??? мало того, що незручні, ще й зовсім мені не подобаються. так, просто дурні тапки, але вони мене бісять
ну нащо дарувати весь час такі речі і ні разу не задуматися, що може комусь не подобається? навіть якщо злегка про це натякали?
далі з якось дива свекруха зі свекром купили мені... спортивний костюм.
нормальний костюм більш-менш, але питається: нащо??? тим більше, що один новий, навіть невдіваний жодного разу в мене є (то мамин подарунок). і нащо він мені???
і так і повелося. свекруха купила мені в пологовий жахливий зелений халат і ще одні тапки. звісно - на свій смак.
а потім мене просто до сказу довели - взяли мій список з речами, які я збиралася купити дитині і майже все звідти купили! звичайно, з найкращих міркувань, хоча я двічі казала, що хочу перші речі своїй дитині сама вибрати. та хто то розуміє? не все мені сподобалося, не все таке як я хотіла, але вони ж добре хотіли зробити

і вічно не знаю, що робити з тими подарунками, і ображати нікого не хочу, і користуватися тим не хочу і виходить маю головний біль

Додано через 2 хвилини
п.с. коротше, думаючи, треба давати, думаючи, хоч трохи....

 

Відповідь: Брати чи давати?

Іноді свої бажання краще тримати при собі.
Люди не готові не просто брати, вони не готові зрозуміти потребу давання. Вони не бачать, ЩО хочеш дати насправді. Вони бачать мертві предмети і не бачать, що то частка твого серця, яку хочеш їм подарувати, віддати на завжди, бо їх дуже любиш...

 

Відповідь: Брати чи давати?

Хотелось бы у всех православных спросить..... Хотя это, конечно, вряд ли настолько коснулось украинцев, все-таки на Украине нет таких больших городов, как Москва.......
Дело в том, что в Москве - очень много тех, кто собирает милостыню.
И я пока не могу подать всем, духу не хватает. Сколько раз уже за собой замечал, что одному подам, другому подам, а мимо третьего пройду..... А после этого подойду к палатке и куплю совершенно ненужную вещь, какую-нибудь шоколадку, например. Т.е. принимаю сразу два греха на душу - лакомство и не подал нуждающемуся.....
А Вы замечаете за собой такой грех? Каетесь в нем?

 

Відповідь: Брати чи давати?

ви ніколи не чули про бізнес на "жебраках"?
дуже рідко ті хто дійсно потребує виходять просити милостиню
іноді я даю, частіше ні
з віком все частіше розрізняю фальшивих нужденних від справжніх
хоча можливість помилки є...

 

Відповідь: Брати чи давати?

Слышал, я даже знаю одно организованное сообщество, на каких станциях метро оно базируется, как работает.......
Но вот в чем дело: с точки зрения светского человека Вы правы, а позиции православия - по моему нет. Мы же не атеисты - подаем не только для того, чтобы помочь людям, но этим помогаем еще и себе, собирая бесценное сокровище на небесах. В Евангелии Господь не завещал нам судить, кто на самом деле нуждается, а кто - нет. Это не наше дело, по моему.... Но даже если мы подали недобросовестному нищему - то это его дело, его грех, за который он понесет наказание.
А мы, по моему мнению, должны, выполняя заповедь, подавать всем абсолютно.
По словам Святого Праведного Иоанна Кронштадского - Господь особенно ценит оказание помощи ближнему.....

 

Відповідь: Брати чи давати?

але Господь казав теж, що до гріха не можна спокушати і гріх не покривати
а хіба не гріх подавати тим, кому насправді милостиня непотрібна, а просто вони ліниві і прикидаються хворими абощо?

Додано через 6 хвилин
в нас в центрі я часто бачу одного жебрака, який просить на горілку - він такий спитий, що тільки сліпий би не побачив
чомусь йому я подаю, бо його шкода
не кожного жебрака шкода, а його шкода стало
ну він точно ще більше пити буде, бо буде мати за що
не думаю, що я добре роблю, так би мовити, з Божої точки зору
то швидше я з власної людської - більше нічим йому не поможу, то хай хоч нап’ється, йому деякий час легше буде
але хіба то можна комусь так "помагати"???

 

Відповідь: Брати чи давати?

Ну, во-первых, мы же не точно не знаем, нужна ли им милостыня или нет. Все это только наши предположения и догадки........
А во-вторых - давайте определимся - что значит "милостыня нужна"? Например, вот человек с голоду не помирает, на еду хватает - приличной одежды он купить не может. Нужна ли ему милостыня?
Разве же грех ли будет ему помочь материально?
А Ваши слова "нельзя соблазнять на грех" - думаю, относятся к другому. Помните, то ли в Деяниях, то ли в Посланиях один из апостолов говорил:"Если то, что я ем мясо, соблазняет моего товарища - вовек не буду есть его"..... Т.е. если не можешь удержаться от греха, от страсти - делай это так, чтобы другие не видели.

А вот с чего Вы взяли, что именно Ваши деньги пойдут на горилку? Может быть, как раз на них-то он еду купит.... Или одежду....
И еще хочу добавить, что мы - православные, отличаемся от протестантов тем, что на своем пути к Богу учитываем опыт Святых Отцов, Святой Церкви. Ну не могу я найти в Священном Предании мысли, что нужно подавать не всем.....

 

Відповідь: Брати чи давати?

а якщо почитати між рядками?
вибачте, я погано знайома з Святим Письмом, я просто намагаюся мислити логічно...
давати треба, але чому не робити це з розумом?

 

Відповідь: Брати чи давати?

Скажу честно - я тоже плохо знаком со Священным Преданием....
Вот только я все-таки не понял - какие у Вас "критерии нуждаемости" человека? Например, на хлеб хватает, на одежду нет. Нуждается? Подать? На хлеб/одежду/жилье хватает, на лекарство нет, а болеет. Подать или нет? Человеку нужно срочно что-то купить, а ему не хватает денег. Подать или нет?
Видите, как всё относительно... Как же тут с нашим, человеческим падшим разумом судить, кто нуждается, а кто нет?
А во-вторых - помните, что случилось с человеком после грехопадения? Повредилось не только душа, но и все тело, а значит, и разум.
Господь говорил, что разум - есть светильник души. ("Светильник для тела - есть око. Если око твое будет светло, то и тело твое будет светло"). Одна неверная мысль может затащить душу в ад, а одна правильная - спасти её. Так что со своим разумом нужно обращаться очень аккуратно, не стоит с ним играть. Желательно, по моему, смотреть на жизнь через Писание и Предание, и только на основании их выстраивать свои теории.

 

Відповідь: Брати чи давати?

Та ні, фактично навпаки. Якщо не подаєте - то осуджуєте людину.
Церква і справді вчить, що подавати маєш кожному, не твоя справа чи та людина дійсно потребує. Просить - дай.
Хоча я з таким теж не дуже згідна. Я роблю інакше. Якщо сидить хтось під магазином, то йду і купую кілька речей для тої людини (пару булочок, фруктів) і те даю. Мій малий особливо любить в тому допомагати. Ще ніхто не відмовився брати. Зіткнулася, правда, з іншим. Якщо людина на візочку, то треба перше перепитати, що саме вона може їсти, а чого не може.

Гарно писали, а тут таким стереотипом занесло, що жах...

 

Відповідь: Брати чи давати?

Очень интересно было бы узнать, почему. В чем же заключается стереотип? )

 

Відповідь: Брати чи давати?

Полагаю, не без оснований появилась и стала расхожей пословица: "Если не хочешь потерять друга, не давай ему в долг".

Не думаю, что ошибаюсь, "просить", "просить в долг" для многих (а может быть и абсолютного большинства) есть унижение, неприятная необходимость. Возвращение долга иногда невозможно, часто сопряжено с материальными затруднениями и моральной травмой, когда человек сам узнает непростую правду о себе. И возвращая долг, многие чувствуют себя из-за этого "неуютно". Но и таким честь и хвала. Они выполнили вердикт: "долг платежом красен".
Когда давал в долг, часто со скрываемой неохотой, верно предчувствуя, что деньги не вернутся, да и во всех других случаях, никогда не напоминал должнику о необходимости их возврата. И не в последнюю очередь потому, что делать это было бы стыдно. Также убедился, если человек имеет совесть и возвращение долга ставит его в тяжелое положение, он это оценит без лишних в таких случаях слов, найдет возможность возместить долг сторицей. Например, высокопарно, но верно выражаясь, "прикроет спину", или даже "подставит грудь". Ибо высоко оценит не то, чтобы прощение долга, а то , что его не унизили требованием вернуть взятое, вообще предали прошлое забвению.
Если ничего подобного не происходит, с должником прекращаются отношения.
Есть и принцип- "правда-матка", которому следую: Кто старое помянет, тому глаз вон.
Были и случаи, когда просил дать дорогие мне, невосполнимые вещи человек, для которого сделать это было все равно, что переступить через себя, а отказ означал тягчайшее унижение-оскорбление. Я единственно спрашивал: зачем это тебе? Выслушав объснение, дарил вещь. И сейчас испытываю от этого моральное удовлетворение, даже чувствую радость, что сделал доброе дело. Что во мне не ошиблись.
В свое время, этим человеком был достойно вознагражден.

 

Відповідь: Брати чи давати?

В точку! Років десять тому попав в скрутну ситуацію.Купив квартирку,меблі,дитина народилась,тобто все на купу. Потрібно було буквально кілька сот долярів. Запитав в хресного тата, він з задоволенням відгукнувся,ще і сказав ну от добре що хоч таким чином можу тобі якось помогти. Як я себе некомфортно почував,бо на всі 100 не був впевнений що моя оборудка вигорить, хоча жорстких термінів віддачі не було.Віддав- відчув полегшення. З тих пір хіба сам щось позичаю друзям,знайомим.Іноді знаю що віддавати будуть роками але все одно позичаю.А от на вулиці дуже рідко подаю,з тих пір як так само років десять тому,коли сам почувався фінансово не конче кидав копійки на вулиці а в того що просив задзвонив мобільний телефон,і він достаючи його ще й випадково пачку "Мальборо" з кишені вивалив.