Біженці у Львові

Какие ребята? Кто их видел, кто их знает? (с)
1. Кто знает, что это таки да, свидомый патриот?
2. Свидомый патриот - это гарантия того, что на бытовом уровне это порядочный человек?
3. Сдавать не хотят не потому, что человек патриот или не свидомый, а потому, что сложился стереотип, что в восточных областях много непорядочных людей. Ну так жизнь сложилась, что поделаешь?
Поэтому люди и боятся играть в лотерею и наживать себе гемор на ровном месте, мол, хотел людям помочь, а нажил себе неприятностей и неудобств, или хотел как лучше, а получилось, как всегда.
Люди просто боятся.
Ну, примерно так.

 

простіше сказати-людина зі сходу викликає трохи неадекватну рекцію як мінімум..

 

Дякую за нарешті адекватну відповідь. Мабуть, щось в тому є. Але уявіть, як почуваються українці з Донеччини, які вимушені були тікати за свої націоналістичні українські погляди. Вони там у себе були чужими, і вони чужі в західній Україні. Це трагедія, погодьтесь.

 

Взаимно, на Донбассе сложился стереотип, что западенцы непорядочные люди.

 

не мабуть, а таки є..

 

Согласен.

 

Погодьтеся, це не завжди справедливо. І це трагічно. Справа в тому, що вата ніколи не попреться до Львова, тому що вата ненавидить Львів як осередок махрових українців. А до Львова їдуть або заможні донецькі, які куплять там собі 5 будинків і не запитаються у львів'ян, або дійсно патріоти, які намагаються рятуватися у рідному для себе ментальному середовищі. А виходить, що це середовище їх вичавлює.

 

В даунбаской ваті щось може сложится????

 

не всі тікають за погляди..
а я тут собі намітив кілька покупців квартир і особняків по 200 000 долярів...
зробив копії паспортів
тепер чекаю коли десь засвітяться..

---------- Додано в 20:37 ---------- Попередній допис був написаний в 20:36 ----------

згоден..але краще придивитись..

---------- Додано в 20:38 ---------- Попередній допис був написаний в 20:37 ----------

та нам і своєї вистачає..

 

Тоже согласен. Я очень долго крайне осторожно и с опаской относился к западенцам. Потом в армии служил с одним нормальным парнем с западной Украины Васей Шкиптаном. Ну, а дальше так жизнь сложилась, что во Львов в год 3-5 раз ездил. Так потихоньку мой стереотип и развеялся.

 

А Ви звідкіля, якщо не секрет?

 

І як, чи допоміг донбасянам цей стереотип? Як запахло смаленим, то відразу - "Україна єдина"?

 

Если вы обо мне, то я всегда был за единую Украину, если о донбассянах, то все меньше людей за единую

 

Из Одессы.

 

не видумуйте, допоки ви не "осознаєте" шо УПА це визвольний рух, доти ви будете кацапами...
але судячи з останніх подій, кацапами ви і здохнете, від визвольних обстрілів, визвольної кацапської армії..
якось так..
кричіть далі шо вас києвожидобандерівська хунта щемить..не дають на язикє розмовлять..

 

Тиме, тут без персоналій. Не перший рік спілкуємося. Нещодавно Гюльчатай Еліка показала "справжнє обличчя"...

 

Мабуть, таки щось є...

І я б не здав квартиру першим-ліпшим представникам Дамбаса. Але є у мене в тих краях знайомі (навіть чисто інтернетовські), яким би я квартиру запросто здав. Бо вважаю, що достатньо знаю чим ті люди дихають.

Думаю, і багато інших людей діяли би так само, як і я.

Одне мене дивує. І це після того, як 20 (двадцять!!!!!!!!!) років щороку на зимові канікули цілі поїзди дітей з Донбасу їздили в Галичину. Тут вони бачили, як потрібно Різдво святкувати. Вони жили в простих галицьких сім"ях. Де їх від щирого серця вгощали різними різдвяними (й не тільки) смаколиками (і деколи ті смаколики куплялися-готувалися спеціально для гостей, бо не завжди й свої діти маги змогу їх куштувати).....

Ціле покоління таким чином побувало на Заході Неньки.

І мені тепер дико уявити, як хтось з тих, хто жив в наших сім"ях, тепер бігають по Дамбасу з калашніковим і НАС називає не інакше, як хунтою, фашистами і бЕндерівцями.

Моя логіка ніяк того дотумкати не може. Хіба може зрозуміти одне пояснення : ВАТА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.......

 

дай си спокій, нам поможе тілько напалм в необмеженій кількості..

 

Мій знайомий - художник, патріот, за 60 років, на подив усім здав квартиру жінці - нотаріусу з луганська. Причому на перший рік - за 2/3 ринкової ціни.
Ріелтер сказав, що нотарус - "наша людина". Художник запросив її на інтерв"ю, дізнався що вона пристойно володіє українською мовою і влаштував їй іспити "з філософії понять". Тобто не на знання історії-етики-культури, а на особисту інтерпретацію всього про що говорили. Після цього прийняв рішення.

 

Мудрий хлоп!