Біженці у Львові

Вже немає сил триматися, хочу виїхати звідси. Я трималась тоді коли загубила работу ( я викладач у ВНЗ, мій тато був проректором в іншому ВНЗ і тез зараз без работи), трималась і тоді коли ціни зросли в 2 рази (ми виноград купляєм дітям за 120-180 рублів), трималась коли з українського наш клас зробили російським. Але зараз ... Нашу вчителька звільнили, а нам призначили якусь росіянку, не з нашої школи, в нас ввели 6-днівку, але не для збільшення канікул, а для додаткових "предметов" такіх як " уроки патриотизма" де будуть впливати на наших малят, і я не з можу нічого сказати своєму сину, тому що він може це сказати в класі, а це небезпечно для його здоров'я та життя. Я не хочу щоб він станов зомбі на моїх очах. Ми і так на віду. Щоб Ви розуміли у нашому місті лише 3 школи набирають по 1 украіномовному класу. До лікаря не потрапити: запис на тиждень у п'ятницю до усіх лікарів - черга на квартал в 3-4 чоловіка "толщиной" - жах! Такого ніколи раніше не було, ніколи. Не можу більше. Але і виїхати складно. Моїх батьків сьогодні не пустили до України. А я буду одна з 2 дітьми. Просто не знаю що робити

 

Чому?

 

Поки що не знаю, батько не каже по телефону, каже що поки в Джанкоі, коли приїде до дому розповість. Чекаю і дуже хвилююсь

 

Cпокiйно) Не вийшло зараз - вийде потiм.

 

Вітаю, форум!
Навмисно зареєструвався, бо не можу читати як тут деякі висловлюються про східняків!
Сам я з м. Краматорська. Бував неодноразово на Західній Україні і до війни(у вас, у Львові), та під час неї(у Чернівцях. Привіт Буковинському Міжрегіональному Центру Професійної Реабілітації Інвалідів!), та кращих за ваших людей я у житті не зустрічав! Нашим до ваших-ще далеко! Будь ласка, не руйнуйте цю мою думку про вас!
Особисто я поїхав від війни з декількох причин.
Ну не дали мені батьки стільки сміливості, щоб піти та померти за Батьківщину! Я вам так скажу: у нас, на Донбасі, з патріотизмом є чималі проблеми. Але, це не означає, що люди не вважають себе Українцями-просто у нашому(Східному) суспільстві, вихованню патріотизма зовсім не приділяють часу.
Інша причина-особиста небезпека, пов"язана з проукраїнською позицією, та участь у нашому Євро Майдані, і акціях на підтримку цілісності України. Місто в нас невелике, багато хто кого знає, а війна усе поділила навпіл! І друзів, і родини, і робочі колективи-це дуже огидно та неприємно!
Розкажу як жив переселенцем.
По волонтерській програмі приїхав до Чернівців, та розташувався у Буковинському Міжрегіональному Центру Професійної Реабілітації Інвалідів. По приїзду, мені одразу дали гуманітарку(макарони, крупи, консервацію), але я відмовився одразу. Мені сказали-бери поки дають. Я узяв, але, таємно передав тим людям, якім вона була більш потрібна. Що мені було треба-це лише дах над головою! Усім іншим я забезпечував себе за власний кошт. Навіть, коли запрошували до їдальні у Центрі-у більшості разів відмовлявся, бо маю переконання, що мені ніхто нічого не винен-я маю сам про себе дбати! Навіть, деколи допомагав Центру по усіляким дрібничкам у господарстві.
Я не намагаюся заробити собі якусь репутацію, пишучі це усе-просто дуже хочу, щоб нас не чухали під одну гребінку! Усі проукраїнські активісти яких я знаю особисто-нормальні, адекватні люди! Ми не кликали до себе війну! Українець не може цього зробити! Усвідомте це!
До речі, я писав усе це без перекладача, бо українську вивчав з першого класу, і вона для мене така-сама рідна як і російська. Просто наше суспільство, в більшості, спілкується саме російською.
Будь ласка, не думайте про нас погано-покидьки є всюди! На жаль, у нас їх дуже багато!
Ми теж Українці і хочемо жити саме в Україні, просто волею долі ми народилися у менш патріотичному регіоні!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!!

 

Nuclear Angel - дякую вам за людяність Саме таким як ви і хочеться допомагати.

 

так , не в образу сільским ,та як там - З села людину можна вивести ,але не село з людини.. ,

вже третій день у дворі спального району тусить якась молодь ,гучно об 11 годині слухає музику , гадала - може гості чи День Народження , бо таких загулів раніше не було , більше одного дня . А тут невгомовні ,- прислухалась - Ватно-реп слухають ..це пппцц, лайкою посилають людей. У мене дуже велике переконання що це нетутешні, бо зараз їх дуже велика кількість у Харкові.. і авжеж далеко не усі чемні..гадають що як кажуть "имею право..". бррр.
Так у нас і своїх дурнів вистачає, та люди розуміють що не треба серити де живеш

.

 

Особисто на мене - однозначно їхати на материкову Україну. Пуйло будує в Росії концтабор і машину з промивки мізків ще більшу, ніж було в СРСР. Я б не лишалася.

А Крим ми повернемо, просто трохи пізніше.

 

Та не все так просто, коли в тебе двоє дітей і їм треба ходити до школи. Та ще й без допомоги рідних залишитися. Коли ти мати, треба все прораховувати наперед

 

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=ZL99gnoAT5U

Жены боевиков ДНР бегут из Горловки .

От таких "бєжєнцов" має Україна годувати і утримувати?!

 

Хочемо почути Вашу думку "про східняків" на відео. Сподіваюсь, знайдете час на перегляд. Бо "чути Донбас", чи там "Схід" трошки піднадоїло. Ви зрозумієте, чому, після перегляду. Дякую.

https://www.youtube.com/watch?v=ZL99gnoAT5U

 

Ніііііііі, не туди вони приїхали Ім в бік Ростова треба було їхати і чим більше таких виїде, тим краще буде Україні.

 

Так з Ростова такі самі відгуки надходять як і зі Львова.

 

Ну й пофіг.То проблеми Ростова.

 

http://fakty.ua/186092-bezhency-kot...-pod-kievom-sorvali-so-shkoly-ukrainskij-flag

"Беженцы, которых приютили в санатории под Киевом, сорвали со школы украинский флаг"

 

Їх потрібно перевиховати - розселити в місця, де вони будуть в незначній меншості - з часом ненависть до України в них пройде, як не в них, то в їхніх дітей....

 

З чого б то?

 

Там же згадуються і події в Миргороді, про які я писав 2 тижні тому. Ні, нах ті танці навколо "біженців" чоловічой статі: фільтрація і постановка на облік в ментурі. Крок вправо-вліво - депортація або назад або в кримняш (зі столицею Улан-Уде).

---------- Додано в 20:51 ---------- Попередній допис був написаний в 20:44 ----------

P.S. Для кращого розуміння ситуації: Ворзель і особливо Ірпінь - тихі містечка біля Києва, колишні дачні селища. У 20-30-х роках 20 століття там осіло багато інтелігенції, яка ховалася від репресій. У совкові роки ці містечка вигідно відрізнялися від середньостатистичних тим, що рівень совкового бидлізму там був мінімальний (у Київській області). А тепер може стати максимальним... Нажаль.

 

Донбасяків протягом кількох днів відправляють з Криму в Сибір, в Омськ, по 1000 чоловік в день. В Криму закривають всі програми для переселенців.

 

Шкідливі бактерії завжди спочатку "у незначній меншості"... А потім у хаті двері не зачиняють й дзеркала завішують...