більше, ніж просто анекдоти, гуморески

Тема у розділі 'Кімната сміху', створена користувачем duncan, 9 жов 2007.

  1. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Також весело.коли по-англійськи не вимовляють "Р"!

    images (3).jpg
     
  2. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    Старый анекдот. Как-то в одном детском саду дети неожиданно начали ругаться матом.
    Родители в шоке, воспитатели в шоке. Начали выяснять, с какого момента
    дети начали ругаться, и выяснилось, что в тот день когда дети начали
    ругаться в садике чинили проводку два солдата из соседней с садиком
    части. Воспитатель тут же обратился к командованию, а те в свою очередь
    вызвали солдат, и попросили рассказать как было, на что один из солдат
    ответил:
    - Ну чинили мы проводку с рядовым Петровым, я держал стремянку, а он
    паял там наверху, и тут я ему говорю - "Извините, рядовой Петров, разве
    вы не видите, что мне на голову капает раскаленное олово?"
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Пройщов я хрестну дорогу в Духовій криниці (н.п.Єзупіль - колишній Жовтень), а на виході стоїть стенд, де написано, коли монах запровадив ті стації та хрестну дорогу і обіцянку ніби Всевишнього тому, хто час від часу відновлятиме хрестну дорогу.
    Ну то я дочитав до кінця і ось останній пункт:
    "Моя душа буде охоронним щитом.
    Я завжди допоможу їм, коли щось попросять."
    То я так хитро зіщурився та кажу: "От би мені дві речі... Будь ласка, я вже чотири рази пройшов (відновив) хрестну дорогу за три дні..."
    Опускаю голову, а на дорозі лежить "золотий" дитячий ключик із пластмаси.
    - От, дякую, залишилося тільки комірку папи Карла знайти і відчинити двері до складу, де лежить те, що я хотів...
    От і шукаю тепер ту комірку ))
    [​IMG]
     
    Останнє редагування: 10 чер 2018
  4. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Поселився в манявському монастирі з дозволу монахів і вийшов за територію "обнюхатися".
    Бачу, йде натовп школярів на екскурсію в монастир, а позаду дві їхні вчительки. Одна із них позвала двох хлопців і наказала підняти пакета, який начебно вони кинули. Ті почали божитися, що то не вони кинули та це не їхній. Короче - всі пішли далі.
    Я в самий раз підійшов, та кажу:"А якщо і не ваш, то що, нехай валяється?". Повернулися, підняли пакета і вибачилися.
    Якщо хтось не розумний, то мають мати розумніши, щоб не бути такими, як не розумні? Можливо ми і жили б краще, а не так, як зараз, коли нікому нема справи за сміттям за його територією. Хоча вночі йде і викидає своє сміття під сусідній паркан.
     
  5. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    Похороны электрика. Голос из толпы:
    - Ох, совсем же еще молодой. Сколько ему стукнуло?
    - Триста восемьдесят...
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Нічого,відспівають до 10-ї вечора!


    View: https://www.facebook.com/yurko.notoco.5/videos/438911833254616/
     
  7. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    Багато буквів, але цікаво :)

    Ruslan Tyshchenko
    2 серпня о 23:27

    [​IMG]
    - Добрий день, 4-та колонка, п'ятий до повного, будь ласка.
    - Налічні?
    - Ні, картка.
    ............................
    - Ваша машина заправлена, 55 літрів, з вас 1543 гривні.
    - Я скасовую покупку, заберіть з баку 55 літрів. Я передумав у вас заправлятись.
    - Це як?
    - А так. Відповідно до прав споживача.
    - Мущіна, платіть! Я щас поліцію визову!
    - Поліцію? До чого тут поліція? Але визивайте, розповім хлопцям, як тут дурять, щоб не заправлялися і передали іншим екіпажам.
    - Хто це вас дуре?
    - В мене бак на 50 літрів. Я доїхав сам, ви бачили. Датчик показує до заправки ще 35 кілометрів, значить 2-3 літри там ще є. Але добре, уявімо, мене притягли на шнурку, сухим. Або я плачу за 50 літрів, або відкачайте з бака ваші 55 і я поїхав.
    - То чо ви зразу не сказали, що вам 50 літрів! Морочите голову!
    - Якби я замовив 50 літрів, ви б залляли 45, бо ваша колонка накручена дурити на 10%.
    - Та хто вас дурить! Я щяс подзвоню директору!
    - Правильно. Дзвоніть.
    (Переказує директору суть розмови)
    - Ось, директор, поговоріть, - дає трубку.
    - Доброго дня. Чому ви відмовляєтесь платити за бензин?
    - Добрий день. У вас є інтернет? Загугліть: "Хонда СR-V 8-го року, об'єм 2 л, бензобак" Відповідь: 50 літрів. Ваші оператори вкачали мені 55. Я не знаю як це робиться, може під тиском, може охолоджують закисем азоту, як на Формулі-1, але це заборонили через низку жахливих аварій ще 10 років тому. Отже, або я сплачую за 50 літрів, або заберіть ваш товар, я скасовую покупку.
    - Ми не можемо відкачати. Немає такої технічної можливості. І тари.
    - Це ваш клопіт. Ви продали без тари, тож і забирайте без тари.
    - Дайте трубку оператоці.
    - Прошу.
    У трубці: "Скільки раз я вам казав не слухать клієнта і не доливати у горловину після відстрілу пістолета!? Тепер різницю вирахую з зарплати!"
    "Він нічого не просив, я нічого не доливала, пістолет сам відклацнув і все! Чого це ви з мене вищитаєте?"
    "Порахуй за 50 літрів, хай їде"
    "Добре"
    - Мущіна, ось, дивіться з вас за 50 літрів 1397,50. Давайте налічку, я не можу з карточки таку суму знять, в мене інша сума пробита.
    - Готівки немає, знімайте з картки.
    До невеликої черги, що утворилась і з цікавістю чекає чим воно закінчиться:
    - Всьо, розходьтесь, пальне не відпускається, мені треба касу знімать, все перероблять.
    Водії з сотками/двохсотками у кулаках зітхають, але продовжують чекати. Це переважно таксисти Уклони-Убери, які заливають по пару літрів після кожної ходки. На них і тримається "бізнес".
    - Мущіна, давйте картку. З вас 1397,50. Пін-код вводьте.
    - Дякую, до побачення.
    Цікаво, коли заряджають електромобілі, що вони крадуть?
    Оми чи Герци? Вольти красти - це напряжно, Ампери - страшно. Але ж все одно щось крадуть. Інакше смислу немає.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
  8. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Розповідають, що колись, у далекій провінції, грабіжники зайшли в банк.
    Один з них крикнув на вході: «Не рухатися! Гроші належать банку, а життя принадле жит вам! »
    Усі присутні смирно лягли на підлогу.
    Це приклад того, як термін змінює сприйняття світу.
    Одна жінка провокативно лягла на стіл, але грабіжник сказав їй: «Це пограбування, а не згвалтування. Поводься відповідно! »
    Це приклад того, як повинен вести себе професіонал - концентруватися на цілі.
    В процесі втечі з місця пограбування, наймолодший з грабіжників (з академічним ступенем) сказав найстарішому, який ледь закінчив початкову школу: «Гей, старий, може бути, порахуємо, скільки ми взяли?»
    Старий відповів сердито: «Не будь дурнем, це дуже багато грошей, щоб їх перераховувати. Почекаємо, поки оголосять в новинах, скільки банк втратив ».
    Це називається досвід - на сьогоднішній день досвід важливіше ступеня.
    Після того, як грабіжники зникли, директор банку сказав бухгалтеру, щоб той зателефонував у поліцію. Бухгалтер відповів: «Почекай, давай спочатку додамо до вкраденої суми ті 5 мільйонів, які ми викрали минулого місяця і скажемо, що їх теж вкрали».
    Це називається - використовувати будь-яку можливість.
    Назавтра в новинах оголосили, що банк був пограбований на суму 100 мільйонів. Грабіжники перерахували видобуток, але нарахували всього 20 мільйонів. Грабіжники почали бурчати: "Ми ризикували життям через нещасних 20 мільйонів, в той час, як банківське начальство викрало 80 мільйонів не моргнувши оком". Напевно краще вивчати, як працює система, замість того, щоб бути простим грабіжником.
    Це називається - знання - сила!
    Директор банку був дуже задоволений, а особливо тим, що його втрати на біржі були замасковані пограбуванням.
    Це називається - не боятися ризику.
    Дай людині пістолет, і він зможе пограбувати банк.
    Дай людині банк і він зможе пограбувати всіх!

    !!!.jpg
     
  9. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    [​IMG][​IMG][​IMG]
     
    • Смішно Смішно x 2
  10. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    Volodumur Tyrko
    Запамятайте...каструля починає смажити після того як закінчує варити....
     
  11. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    [​IMG][​IMG]
     
    • Смішно Смішно x 1
  12. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    У синагозі йдуть вибори рабина. Всі пропонують Рабиновича. Постає Хаймович:
    - Я можу сказати свою думку?
    - Будь ласка, говоріть.
    - Ось ви пропонуєте Рабиновича, а між іншим у нього дочка - повія.
    - Хаймович, що ви говорите! У Рабиновича взагалі немає дочки. У нього чотири сини - і все!
    - Ну, я сказав свою думку, а ви вирішуйте.
     
    • Подобається Подобається x 1
  13. cncmaster

    cncmaster Well-Known Member

    Працювали на одній фірмі два собаки - Шарко та Рябко.
    Стали їх там погано годувати, от Рябко й подався за кордон, Шарко ж залишився.
    Минув майже рік, і Рябко приїздить на фірму до відпустки.
    А Шарка там вже від голоду вітром хитає.
    Рябко й каже йому - не клей дурня, давай отримуй загранпаспорта та до мене,
    пика буде - он подивись на мою.
    Шарко відповідає - не у пиці щастя. У мене тут - перспектива!
    Он учора підслухав, як головний бухгалтер каже директорові:
    - Якщо справи так підуть і надалі, то будемо в Шарика хєр смоктати
     
    Останнє редагування: 21 лис 2018
  14. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    IMG_8782h.jpg
     
    • Смішно Смішно x 1
  15. cncmaster

    cncmaster Well-Known Member

    -- Костянтине Олексійовичу, Ваша дружина учора на корпоративі ...ммм.. хильнула дещо зайвого
    -- Та що Ви таке кажете! Вона навіть й до рота не бере!
    -- Ммм.. Тоді це ще не всі погані новини для Вас, Костянтине Олексійовичу
     
    Останнє редагування: 21 лис 2018
  16. cheernomore

    cheernomore Well-Known Member

    Утечка из штаба Пе:

    [​IMG]

    Если не Пе - то Пу (вариант Зе).
    Если не Пе - то не Ю (как возможная инкарнация Пе).
    Следовательно: если Пе = Ю, Зе = Пу - то Зе + Ю = 0
     
  17. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    .

    В один отстающий район прислали нового руководителя, генерала, способного устным матом менять климат и яйценоскость. Движением брови этот человек изгонял камни с полей и вызывал дождь.

    Генерал вспомнил, в этом же районе родился его товарищ, погибший на учениях. И вызвал к себе мать товарища, некую Иванову. Пожал руку. Говорит, выбирай награду. Хочешь орден? Или назовём именем сына абстрактный полк?
    Мать говорит, пришлите лучше тонну навоза. Я сама просила, но свиноферма жадная попалась.
    Генерал сказал - хоть семь тонн! За такого сына ничего не жаль!

    Иванова не верила в доброе правительство, и правильно. Генерал мгновенно отвлёкся на управление геологией вообще. Вспомнил про обещание только через год. Устыдился и лично позвонил куда надо.
    - Сколько прислать? – уточнила свиноферма.
    - Семьдесят тонн. – ответил генерал. – Доставить и разровнять по указанному адресу!
    И повесил трубку. Он помнил: в обещании была семёрка и тонны. Если бы навоз измеряли в дивизиях, он бы указал точнее, конечно.

    Свиноферма тут же перезванивает, говорит:
    – Ваше величество, семьдесят тонн - это очень много.
    - Расстреляю. – отвечает генерал. И снова бросает трубку.
    Бесстрашная ферма опять перезванивает.
    - Целуем ваши ноги, - говорят, - но у нас столько и нету.

    Генерал не выносил восстаний свиноводов. Военный потребовал сесть и выполнить приказ. Привлечь коммунистов, пионеров. Всё равно это придётся сделать. Или здесь, или в Сибири.

    Свиноферма не хотела никуда переезжать. Поднатужилась – и вот уже колонна грузовиков направляется к Ивановой.
    Первый грузовик вызвал радость.
    Второй - неловкость перед соседями.
    Пятый грузовик Иванова останавливала грудью. Еле оттащили. Сказали – не мешай выполнять волю народа, мать.
    Иванова плюнула, ушла в лес и там до вечера собирала грибы. А когда вернулась, не смогла сдержать слёз при виде родного дома.

    Закончилось всё хорошо. Соседи растащили удобрение меньше чем за семь ночей. Генерал повторно приглашал к себе. Спрашивал, чем ещё помочь. Иванова отвечала - нет-нет-нет. Кто она такая, чтобы отвлекать на себя ресурсы всей страны. Ещё первый подарок не забылся, пауза нужна. И никогда больше эта женщина не жаловалась на урожай. Принципиально.
     
    • Смішно Смішно x 2
  18. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Смішно Смішно x 1
  19. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    Посміялася) зараз пишуть про "останні дзвоники" кримінальні зведення одне за другим.
    Та краще б вдома сиділи.
     
  20. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    Здравствуй, город Кишинев!


    Семья Рисманов привезла с собой деда Мишу, бывшего чекиста, уже в маразме. Ехать в Израиль он бы никогда не согласился, ибо всю жизнь слово "сионист" использовал как ругательство, а в последние годы, в минуты просветления, пугал им своих правнуков.

    Поэтому ему сказали, что семья переезжает из Ленинграда в Кишинев: дед там родился, там производил первые обыски и аресты, отчего сохранил о городе самые теплые воспоминания и мечтал в нем побывать перед смертью. Маленький, сморщенный, дед был уже за пределами возраста, очень похож на пришельца, только не сверху, а снизу.

    - Дети, это уже Кишинев? - приставал он ко всем в шереметьевском аэропорту, а потом в Будапеште.

    В самолете он всю дорогу продремал. Когда подлетали к Тель-Авиву, вдруг открыл глаза, увидел сквозь иллюминатор синюю гладь и удивился:

    - Разве в Кишиневе есть море?

    - Есть, есть, - успокоил его внук. – Это искусственное море.

    - А, Братская ГЭС! - догадался дед и снова закрыл глаза.


    Когда приземлялись, деда разбудил гром оркестра.

    - Чего это они? - удивился он.

    - Это тебя встречают, - объяснила ему дочь.

    Дед растрогался.

    - Еще не забыли! - он вспомнил сотни обысканных квартир, тысячи арестованных им врагов народа и гордо улыбнулся. - Хорошее не забывается!

    Когда спустились с трапа, к деду подскочил репортер телевидения.

    - Вы довольны, что вернулись на свою родину?

    - Я счастлив! - ответил дед, от умиления заплакал, рухнул на колени и стал целовать родную землю.

    Этот эпизод отсняли и показывали по телевидению. Дед был счастлив и горд, вслушиваясь в слова «саба», «оле хадаш», «савланут», и вздыхал, что уже окончательно забыл молдавский язык.

    - А ты смотри Москву, - посоветовал ему внук и включил русскую программу. Шла передача «Время». На экране показывали очередь у израильского консульства на Ордынке.

    - Куда это они? - спросил дед.

    - Тоже в Кишинев, - ответила дочь.

    - Кишинев не резиновый! - заволновался дед. - Что, у них других городов нет?.. Свердловск или Якутск, например?..

    - Они торопятся в Кишинев, чтобы не попасть в Якутск, - буркнул внук.

    Дед еще долго не мог успокоиться.

    - Сидели, сидели, а теперь - все ко мне в Кишинев! Раньше надо было думать!..

    С утра до вечера он дремал на балконе, наблюдал, прислушивался, снова дремал. Ничто не вызывало его подозрений: звучала русская речь, продавались русские газеты, из открытых окон гремело русское радио.

    - Румынов много, - сообщил дед, увидев толпу арабов, - надо границу закрыть.

    - Только ты еще на эту тему не высказывался! - буркнул внук.

    Раздражали деда и вывески на иврите:

    - Почему на русском пишут меньше, чем на молдавском?

    - Это их республика, их язык, - втолковывала ему дочь. - Зачем им русский?

    - Как это зачем?! - возмутился дед. Затем, что им разговаривал Ленин!.. Что, они об этом не знают?

    - Наверное, нет, - утихомиривала его дочь.

    - А, тогда понятно, - дед сменил гнев на милость. - Но ты им обязательно об этом расскажи - они сразу заговорят.

    - Скоро все по-русски заговорят, - успокоил его внук. - Даже они, - внук указал на трех эфиопских евреев, сидевших на скамейке.

    - А это кто такие? - испуганно спросил дед.

    - Тоже молдаване.

    - Почему такие черные?

    - Жертвы Чернобыля, - нашелся внук. - Прибыли на лечение.

    - Да, сюда теперь все едут! - произнес дед с гордостью за свой родной Кишинев. - Не зря мы для вас старались!.. Нет пьяниц - вот вам результат антиалкогольного указа!.. Воспитательная работа на высоте - нигде не дерутся. Витрины переполнены - это плоды Продовольственной программы... А вы все ругаете КПСС, все недовольны!.. Дед разволновался и стал выкрикивать лозунги: - Вот она, Советская власть плюс электрификация всей страны!.. Мы наш, мы новый мир построим!.. Правильным путем идете, товарищи!.. - От волнения всхлипнул. - Дожил я, дожил, на родной земле!

    Снова пал на колени и стал целовать кафельные плитки балкона.

    Александр Каневский
     
    • Смішно Смішно x 2
а де твій аватар? :)