більше, ніж просто анекдоти, гуморески

Вомбат - то, тіпо, комбат (ну, змінили єдну літеру).

А Насіння, бо Семенченко (від сємєна).

 

Гугул перекладач з рускої на українську.

 

Так вона ж не про острiв БалI, а про дiю, яку над нею, а вiрнiше, на нiй там казково виконували. Це дiеслово, а не признак. Сказчно что делали? Вот, вот , имонно.

 

​

Доедайте свои суши. Эй, хозяйством не тряси!

Наши суши – вам на уши на канале ВВС.

Здесь свободы воздух льется. Им важнейшее из бед:

Как блондинку с крепким телом замуж взял велосипед.​

Доедайте свои суши, дрянь-сакэ – не пить совсем!

Наши суши – вам на уши на программе ТСН.

Тут, пановий, вам расскажут жизнь свидетелей майн кампф,

Цепи зрадой-перемоги, будет Клинтовна? - Нет, Трамп.​

Доедайте свои суши, посербайте чай-матэ,

Наши суши – вам на уши от команды Рос ТВ.

Здесь, товарищ, вам покажут про великий перелом.

Тож Великого прозвали Крутым Перцем. - Поделом!​

Сушем с детства не наесться, бредят сушами во сне.

Кто про Лондон, хто за неньку, кто – о стерхах в вышине!​

 

В МГНОВЕНИИ ОТ ВЕСНЫ, фрагменты

(продолжение, начало #1313)

Февраль был прохладным, и казалось, ничего не напоминало о приближении весны, если бы не редкое и робкое пение птиц.
По заданию Шелленберга Штирлиц срочно выехал в Восточную Директорию, где ситуация резко изменилась, когда в результате путча воцарился хаос. Столица город Гуевгарт была сожжена и разграблена. Новой же столицей, где уже заседал некий Национал-революционный комитет, был определен Ламберг.
Задание Шелленберга состояло в том, чтобы выяснить, чем дышит этот Национал комитет, способна ли Директория и дальше прикрывать восточный фас Рейха от приближения неудержимых танковых армад Жукова.



Население Ламберга пользовалось в разговоре русским и еще местным наречием. Хотя старинный центр города, выстроенный вокруг городской ратуши, изобиловал ресторанами, кофейнями и модными магазинами, за несколько кварталов в сторону уже обступали беспросветная нищета и упадок. Подача электричества и воды была ограничена. В огромных мусорных кучах рылись дети и старики неопрятного вида. На стенах то и дело попадались обрывки плакатов, прославляющие героев; объявления о работе в Польше и Германии; реклама местной патриотической водки «Ярошник».
«Надо же,» - подумал Штирлиц, - «у них – "Ярошник", у нас – "Боярышник"».

В отеле за завтраком с местным офицером-переводчиком Штирлиц спросил:
- Пан офицер, всю ночь я слышал за окнами стрельбу. Всё еще зачищаете ячейки коммунистов?
- Господин полковник, похоже, вы не совсем в курсе наших дел. С коммунистами мы давно покончили. Сейчас город поделен между социал-националистическими бригадами. Но иногда у них возникают, так сказать,... жаркие идеологические споры…, - ухмыльнулся переводчик.
- Определяют, кто же из них расово правильней? – дежурно подтрунил Штирлиц.
- Вы еще наверняка увидите их. Почти каждый вечер бригады проводят карнавальные факельные марши и коллективные речевки.



Штирлиц подумал, что все это выглядит довольно смешной пародией на штурмовиков Рема.

Штирлиц понял, что приставленный к нему переводчик был лицом далеко не случайным. Конечно, Штирлиц, попытавшись его разговорить, стремился проникнуть в суть его миссии. Качай, Штирлиц! Качай!
Совершенно неожиданно переводчик сам пошел в открытую:
- Полковник, вам наверное интересен тот, кто прояснит все происходящее здесь. Если я скажу, что есть такой человек...
- Кто он?
Переводчик выложил на стол фотографию...



(продолжение следует)

 

Тіпо, до женського дня :

 

- Тобі що-небудь купити?
- Купи.
- Що?
- Поки що не знаю, але.... ДВА!

 

Но, блогіри, їмайте іщи єдну оповідку із життя. У кого хворой серце, ліпше перейти у бложики із мачатами, зайчиками і чічками. Но а вадь із цицьками. Сякоє.

Мементо морі!

Сонце пекло невкаянно. Шкура на пличох ся спекла у жумарку, смолі текли ріков у ріку (тафтологія, бога му! мусите перебачити) і я си подумав, ож доста того їмання тих нещасних риб і час іти дому.

Пішником через жаливу, корчуля, тирня, якісь гандони під ногами і пласмасову фляшу од пепсіколи я вубіг на путь.
Картина, што ся одкрила перед моїми очима остановила ня ги куля-бреннерка корназа у польоті.

Вуз, на возі труна, скора, двадцять челядникув, дохтор, што ся схилив над чиїмись тілом, кобила, што пробовала найти у асфалті траву, сусідський барнастий когут і наш пес - фокстер'єр Дік. І сонце. І потята на грушках. Вшиткой се вавілонськой стовпотворіння крутилося навколо воза, жони вили, Дік пробовав їмати кобилу за задню ногу, а Дюсий (се муг бити лем вун) пуднимав од горі руки і махав кербачом. Шофер із скорої вуходити ся бояв.

"Е, - подумав им си, і сховав струга у пазуху, - посиджу оде збоку у генделикові на вулиці та попозераву, што із того армагеддона вуйде".

Наскоро м перебіг путь, свиснув Діка (але ся кучерява потвора возлюбила кунську ногу май бульше чим свого газду і лем помахав ми хвостом) і сів им пуд цератову амбрелу. Пуд амбрелов уже сидів участковий. Перед ним стояло студенезной як полонинська вода пиво і я промкнув слину.

- Здоровля, вуйко Пішта мілічішта! - я ся зрегонів, - у робочий час, не ганьба, началник?
- Е, Міхалич, не пизди, сідай, щас ти розкажу. Се піздєц оказия, щи сякого у нашому селі не було - Пішта-мілічішта щиро зарегонівся, забрав із стульця коло себе міліцістський калап і я сів коло нього.

Прийшла офіціянтка, я заказав си пиво, щи єдной участковому, оддав им струга, би нам го попражили (а што го було саминького несту дому?), пудняв Піштув калап і здів го на голову.

Дівча принесло пражену рибу (ко не їв струга, їмленого руками у студенуй закарпатськуй ріці, тот мож повісти їв лем пасолиння), розклало перед нами мисята із фіолетовими гусками (щи сякі радянські), вилки, лимон і два бокали пива.

Пішта одпив, одщипнув стругові хвоста, шмарив го у писок і уповів ми ушиткой як батюшкові на сповіді.

Дюсий і Йовжко були столярями, робили облаки, двері, шилиякі деревляні ладички і всякой такой иншакой. Дюсийови було дас пядисят рокув, а Йовжкові дас сорок шість і вун був мало ковдош. На голову. Они були обоє ковдоші на голову, але Йовжко у чемпіонаті ковдошувства на голову був олімпійським чемпіоном. Но але м бо руки мали прямі, дорого не брали, а се значить, што усе мали на пиво, пувдецу, вино. На їдіння не мали, бо були худі як штафетки на плоті коло церкви.

Два дні тому хтось заказав їм ладу. Я про сю ладу, де кладуть сигінь мертвих, тоісь про груб. Хлопе взяли завдаток, купили паленки і ймилися до роботи. Нись перед обідом они доробили роботу і рішили одвезти товар покупцьови, але так як час іщи був, то рішили вупити мало паленочки, оби ся вело. На серенчу. Покад они вупили щи мало за мир у вшиткому світі, покад за клієнтув, дав би їм Бог здоровля і много гроши на двері, оболоки і ладички, покад за пасолю, што у сьому році вуросла як троси на кранові. Покад вусадили ладу на вуз, впрягли косоглазу кобилу Маню і рушили долу селом. Йовжко од голімбання заспав і бив голов у клиницю воза. Покад ся збудив і переліз у груб. Ліг си красно, склав руки на грудьох оби нихто з рехлика не украв його реліквію і йзась заспав. Треба уповісти, што сьов реліквійов била срібна фляга, што ї прадідо Йовжка украв дись у Чехії щи у першу світову. І ся фляша усе була при Йовжкові, і усе у нюй ся плещила добра сливовиця. На серенчу. Так они і йшли - Дюсий дрімав на лавиці спереду, у ладі іззаду спав як ангелик Йовжко. Сонце пражило як пец у пеклові і туй Дюсий увідів генделик. Оазіс із пивом і Оленов-барменшов - жунчовков із круглими формами (бивша Дюсийова фраєрка). Час був. То мож було вупити си мало пива, так си подумав Дюсий, остановив посеред путя кобилу і пушов у вну.

Діти, што бігали по путьови гі збісні кури, нараз увіділи груб із мирцьом і новина як блискавка пролитіла по гуштакові. Йовжко скріп! Помалу почав ся збирати народ. Люде ставали коло воза, позерали тужливо, крестилися і читали Отче наш. Хтось вукликав участкового і скору із района. Через 20 мінут прийшов міліціста, пудойшла машина з дохтором, а также баба Юла - сама главна по мертвих у нашому селові. Дохтор з участковим попозерали на труп і звідали людий ож хто шо знає. Нихто нич єстєствєнно не знав. Баба Юла пустила слизу, погладила Йовжка по голові і простягла пясть пошорити рехлик мирця, што мало ся збив набук од їзди по ямах. І туй Йовжко крузь сон учув, што якась паскуда вергла воко на прадідову сятиню, їмив свойов руков сю руку і зревав: "Забери лабу блять, бо кить тя переєбу, то лем ти вочі скліпкавуть!!!".

Баба Юла закотила вочі і простелила ся на асфальті як газета. Дохтор пудскочив і попробовав заскочити у скору крузь закриті двирі. Участковий рванув стометровку і стратив сандалу. Діти повускаковали на грушки, Жони заверещали, хлопи заверещали тоже. Лем троє ся обстали спокуйні ги Ленін у мавзолиї - косоглаза кобила Маня, наш Дік і сонце, што вісіло у білому нибі ги лампаш.

Йовжко вуліз із гроба, нагнав ушитких у жунський половий орган іщи раз і пішов у генделик. Дохтор прийшов до себе і почав приводити у тямку бабу Юлу, што пущала писком бумблі і махала у воздусі лівов ногов. Участковий оббіг кругом дас кілометер і забіг у генделик, де найшов Дюсия і Йовжка, копнув у гузицю першого і вугнав го ся розбирати у ситуації. Там я го і застав.

Я поникав пуд стул. Так і є, на яднуй нозі сіяла біла штрімфля без найменших признакув сандали. На другуй нозі сандала була.

Ми доїли струга, пили пиво і говорили завто якой скучной життя у нас у селі. На се прийшов батюшка - його тоже хтось вукликав, але вун зя мало затримав - діла Божі (варив дома паленку). Порозумів же роботи нись не буде, сів коло нас і я узяв пиво щи йому.

- Добрий був струг, - уповів Пішта і почухав білу штрімфлю. - о, хлопе, а пойме щи їмеме, так файно сидиме, га?

І ми троє - батюшка, участковий Пішта і я пушли назад од ріці -їмати стругув, оби не сидіти у генделикові як сірохмани.

Кури греблися у гнойові, по шанцах бігали діти, потята співали уже май тихо. Вечур спущався на село і прохолодний вітерець гомбав листя грозна коло хиж.

 

Кредит - то як зимою напісяти в штани.

Спочатку тепло......

 

Затемно. Двое молодых нациков, завалив памятник-истукан, с трудом тащат бетонную ногу для отчета. Скоро они вваливаются в офис «Еврообороны», где сидит какой-то толстый в униформе и тычет жирным пальцем из носа в айфон.
Хлопцы виновато:
- Ось на, тiльки нога й вцелiло…
Толстый в камуфляже:
- Лохи, ... ви кого, мля, менi тут притаскали?... Ленiн?
- Нi, Ленiн мабудь у кепцюрi був б!
- Хвєлiкс, … той Дзержинський?
- Нi, Зержинський то був б в шинелi.
- Макаренко?
- Хто-хто?...
Один таки вскликнул виновато:
- Темно бульо. Але я змiг таки розгледiть там двi лiтери «Т.» i «Г.»
- …?!

 

Не читав але "осуждаю"

 

Найкраща вправа для рук - перераховування грошей ... Знімає біль в суглобах, нормалізує тиск, повністю прибирає зубний і головний біль, покращує зір, апетит, гардероб, зовнішній вигляд і житлові умови ....

 

- Сьогодні я таку добру справу зробив!
- Розповідай!
- Іду по двору, а там сусідка під деревом стоїть, а на дереві - кіт її сидить, злізти боїться. Сусідка просить "зніміть мого котика».
Ну я на смартфон його і зняв. Такі класні фотки вийшли!

 

А потім сусідка, як зрозуміла, що котик злазити не збирається, то вповіла йому : "Ну, то не нявчи, а вий гніздо і лягай спати". )))

 

Маленькі цуценята-кошенята без мами самі не можуть у туалет сходити.

 

Foshter Mihalych
21 березень 2016 р. ·


- Алло, здоровля, Фоштер! - трубка проревала ми у вухо веселим голосом, а на екрані засвітилася надпісь: "Ішвр". Се означало Ігор, але м бо тогди, коли я се писав, координація моя була мало гурша чим у Гагаріна.
- Но здоровля, цімборику, як ся маєш? - настроїння од сього, што суботньой рано очало ся із звонка найліпшого цімбора пудскочило одгорі і пару раз ся упасало тімнячком у повалу.
- Нич, помалу, слухай, а давай ся пива нап'єме як на старі роки?
- О, - повів я. Подумав си дас секунду і доказав, - дорас буду!

Я скочив у кеди, захпав у жеб будірал і полетів до цімбора. Оби ся напити пива як на старі роки.
Через чотири години я зайшов у піцерію у цинтрі Львова, де мене уже чекав Ігор.

Ми сиділи коло оболока, пили пиво і вспоминали молоді роки. На балконі напротів сидів коцур і сикав на голови турістам, Сонце світило як тогда, у молодости, віхор гонив по тротуарі папірь од снікерса, патлатий бомж із гуслями вив про смирть, і ми ся вціряли яден другому - бо життя - се чотко.
За сусіднім столом сиділа дилигація китайцюв, їла піцу і мнявкала по свому на цілий генделик.

Ми узяли сі канчовля паленки, заказали пічену рибу, олів'є і помалу звертали погарики у нутро. Я поникав на сусідув і вспомнив як я на другому курсі тусовався із афро... африканцями, як ми з Ігорьом стратилися у Одесі і пили паленку на березі моря з якимись бомжами, хоть они називали себе хіпарями. У сись момент позвонив Грицацуан Ван Дам і уповів, што через пувгодини заскочить за нами і ми перейдеме у нову пивнуху, де вун уже заказав столик і пацячу ногу.

- Га? Куда? Як блять?! Щас. - Ігор ся скривив гиби зжер зелену сливку, дуркнув нокійов по столови і повів, - Мушу на пувгодини заскочити на роботу, штось ся стало. Дорас ся верну.
Вун махнув руков і талімбавучися вускочив на вулицю.
Мені стало грусно і я заказав си пиво. А покад іщи єдно.

Од компанії китайцюв, як фалат леда од айсберга, одколовся син Пуднебесної імперії і пудойшов одо мні.
- Мняв-мняв-мняв-парк? - зазвідав ун.
- Мачка? Мачачий парк? Парк, блять?! О-о-о, брате, я самий головний по парках туй! Ти попав куди треба, щас ти всьо розкажу, сідай гев, - я му указав перстом на пустий стулиць, вун сів, а я налляв му пувдецу - саке, дрінк! - і плеснув го по богатирський плечах тридцять четвертого розміра.
Китаїць прищурив і пувдеца саке анігіліровала. Вера боже, золоті, я ся аж зачудовав, коли вочі му зробили ся круглі як танірки і вун нараз став похожий на руснака! Вун змахав руками ги божой потя, а покад устав і закликав ня од ним. Я устав і загойкав офіціянтці оби несла нам із китайськими браттями і сестраму во Христі і Будді літровой саке Хортиця і три риби...

***
- Йой, - повів я, помацав мнятку ги гузиця голову і поникав у оболок.
- Йой, - повів Ігор і тоже помацав голову, мнятку ги гузиця, лем свою.
У пискові насралися мачки, у чириві бурчав яд, у голові чорти на бубнах грали чардаш.

- Йой, - промнявкав у калідорі Грицацуан. Вун лежав як ранений веприк і позерав ся у повалу добрими червеними вочима.

***

Ми пили кавіль і я зазвідав:
- Як им ся туй указав?
- Я не знаву, - одказав Ігор, тямлю лем, што...

...коли м ся вернув, то ти сидів із сімома китайцями, пив пиво із паленков, штось ісь те говорили, обнимали, регоніли, співали Анічку, покад ти робив селфі із китаянкув на свуй телефон без камери, а покад ісь говорив із матірьов китайця по скайпові... а коли сь ся навчив по-китайськи? Но та я што, сів им од вам, ти уповів, што я твуй знакомий олігарх, покад ми заказали іщи рибу і пиво... а покад прийшов Гриця і забрав нас ушитких із собов, бо сі чорти не хотіли тя одпущати. Но та прийшли сь ме у ту пивнуху, і ми ся напили як марга, а покад ти із двома китаянками пішов глядати якиїсь собор, але я тя найшов у Оксани у хижі, де ви наливали сливу і грали у доміно на желанія, а покад ти їх повюз на таксі у готель...
- А дале ти ся вернув за остальними пятьма і ви пушли у аквапарк! Нахуя?! З китайцями?! У аквапарк?! І чого аквапарк на вокзалі?! Ви ішли у аквапарк у Чернівцях! - проревав із калідора Грицацуан. - Ігор ся тоже стратив.
- Але, вже м ся найшов. Йой, - і Ігор ійзясь помацав свою голову.

Я позерав у оболок і думав, што треба ся зберати дому. У жебові задзеленькала мобілка і я здойняв трубку.
- Мняв-мняв-мняв! Фосьтер?! Здаровлья!!! Саке? Саке!! Гоу! Мі єдєм за ти! Наша Анічькаааа!

І туй мені стало страшно перший раз у життьові.

Ігор попозерав на мене, приодкрив ногов двері у калідор і гойкнув:
- Ван Дамм, наскоро мий писок, зберайся, дружба народув друга сирія, бога му!

 

Поруч відкрилася нова аптека. Пішов я
за аспірином. На бейджику у продавчині
(фармацевта-провізора) написано:
«Аптек-менеджер Марина ». Що таке
Аптек-менеджер, я думав довго, недавно дізнався ...
...Стою в черзі, попереду хлопець років
25, потім
дід, ще з Деникіним червоних рубав, і
власне я. За прилавком та сама Аптек-
менеджер Марина, баба розміром 1000 × 1000 × 1000 років так ближче до
60.
Хлопець:
- Упаковку презервативів ..
Аптек-менеджер:
- А вам навіщо? Хлопець в ступорі ...:
- А вам не все одно?
- Ну я ж повинна допомогти вам
вибрати ...
- Так,...еее...., кульки надувати буду !!!
- Тоді беріть exstra strong, вони міцні ... Хлопець не соромлячись виразів:
- А якщо у мене під час цього процесу х
% й
встане ?!
- Якщо на мужика, то у нас для
анального сексу тільки «Голубая луна», а якщо на дівчину, то зараз ми вам що-
небудь підберемо ...
Черга катається по підлозі, хлопець
синьочервоного кольору ... Аптек-
менеджер продовжує мовлення на всю
аптеку: - Є з пухирцями, з кільцями, супертонкі,
сперміцидні ...
Хлопця зовсім переклинило ...
Аптек-менеджер йому:
- А ви оральний секс плануєте?
- З ким?!?! - А це все одно, презервативи для
орального сексу ідходять як і
чоловікам, так і жінкам ...
Хлопець:
- Та мені вже ніби не треба ...
- Та ви не хвилюйтеся, є всі кольори і розміри, вам рекомендую зелені, під
колір очей.
Черга в комі, хлопець дивиться на все
це чумними очима з посмішкою дебіла
... Марина продовжує:
- Є ароматизовані, вам понюхати принести?
Дід з черги:
- Шо, використаний чи що? Вони ж
герметично упаковані!
Народ лежить. Аптек-менеджер:
- Які брати будете? Хлопець, прямуючи до дверей:
- Дякую, вже натрахався...
Аптек-менеджер дідові:
- А вам що?
- Калоприймач і фенозепам!
- А вам навіщо? P. S. За аспірином я не достояв (С)

 

Foshter Mihalych
21 квітня 2016 р. ·


Колобок (Закарпатська народна казка)

Жили-били дідик і бабка. І не було у них діти. Не завто ош діти не було докус, они були, але уже вуросли і жили у Вароші. І не лем. Син був міліціштом і був товстий як гордув, у котрому дідик каждої осени квасив капусту, мав Шкодувку, геморой, застарілий лишай на чириві і фраїрку із бавусами, і спорщиками на носі.
Дочка жила у Португалиї, робила там у бібліотиці (вера Боже, писала она у цидулці, шо ї передав шофер буса), забеременіла од якогось циганина і бавила єбаша у дікреті у таборі дись пуд Ліссабоном.
Старша онюка училася у інституті на маржачого дохтора у Лівові, а молодший - Яник - курив цігаретлики. І вецце не робив нич. Нянього на нього гойкав, але понадвичур давав му ключі од Шкодувки і мало гроши на дівок. Кить назщибав із простітуток.

Но та казка не за се, а завто, ож мало-помалу дідик і бабка дожили до Великодня. Майже дожили, бо щинь бола субота. Дідик сидів коло буджарки, пахав синім носом дим, што ішов од ниї, і мальовав на яйцьові синього коня із пятьма ногами. Дідик любив мальовати писанки. Бабка мила крумплі і моркву. На олів'є.
- Бабко, - уповів дідик, - завтра Великдень, але м бо ти не печи паску, а печи лем пішковти.
- Но, дідику, дожилисьме і ми до того часу, коли ти ся йобнув і упав у маразм, - одказала бабка, - но а што у кошар покладеме, сайку із магазина?
- Колобок, бабко покладеме, колобок, - уповів задумчіво дідик.
- Йой, - повіла бабка, ухопилася за кистеманча на голові і упала у обморок. І ударилася головов.

Кіби то була молода жунчовка, то она би умерла од інфаркта, але бабка була стара і не знала ош то сякоє. Того она устала, попозерала на дідика і уповіла:
- Як го у фраса печи, того колобка?
- Колись, старі люде казали, ош треба штось пошкребтати, помести і помісити. Дись у пивниці, - успомнив дідик стародавню легенду.

Бабка сяк і зробила - пішла у пивницю, шось пошкребтала, штось повумітала, а покад се ушиткоє перемісила. Захпала то-то у пец і пішла годовати паця, што ся обстало жити.

Прушло дві години, вутягла баба із пеца колобок і поклала го на оболок ся студити.

Дідик узяв на ся сяточний анцук, поклав у кошар ковбасу, шовдарь, грудку сиру, позбоку повукладовав писанки із куньми і марабу (на іншаких потят се не було похожоє), поклав як дітину пішковту, погарик із сульов, мохнатоє ківі, три конфети "Рошен", а згори поклав колобка. Накрив го вушиваним ручником і дав го у руки бабці. А сам узяв канчовля із вином і они з бабков пушли од церкви, де батюшка почав сятити паски.

Обход круг храма ся кончив, люде поодкривали кошари із пасками, позапальовали свічки, а батюшка намочив кефку у горниць із сяченов водов...

Пітьо робив у словенськуй фірмі, што робила путі. Він був тракторістом і того словени довірили му робити на каткові. Бола субота перед Великодньом і началник пустив руснакув дому. Маршрутки уже не ходили і Пітьо рішив іти од хижі катком. Каток був німицький і йшов 30 кілометрув у годину, того Пітьо майже устиг на сячення пасок...

- Мир вам, краяне, - уповів батюшка.

І туй колобок ожив, загарчав, ухопив у зуби пішковту, вускочив із кошара і вубіг на путь... і попав пуд каток, бо Пітьо не встиг затормозити. Бо се був каток, а не біцігля.

А дідик скрутив круглий ковьор із колобка у руру і подарив директорці дітсадка, а вона завадила го на стіну у групі...

****

Вовчик,Лисичка і Ведмедик сиділи на поляні над селом. У селі били звони, настав Великдень.
- Пойме іззіме Зайця і йдеме по норах, - уповів Ведмедик, - Прилітала Ворона і уповіла, што Фоштер ійзясь казку переписав і колобок утрафив пуд каток.
- Набізовно пойме, бо кить Фоштер сів коштовати паску, то дорас годна прилитіти ійзясь дака Курочка Ряба із трьома головами і поїсь нас до фраса, як оде на Руздво загризла корназа Федора!

 

"Лююди!! SOS! Ситуация такая... У меня
есть семья, жена, дом... Но я хочу
сменить пол! Все в шоке, все родственники против.
Жена даже слышать об этом не хочет.
Все отговаривают меня.
К тому же, это слишком дорого. Говорят "не страдай фигней, лучше эти
деньги на отпуск отложи..." Но я уже не могу с этим жить. Я давно
решил поменять пол и мечтаю об этом
уже несколько лет. Если кто знает специалистов,
подскажите. пожалуйста. Нужно всё
сделать за 2 месяца...
Кстати, если кто–то уже менял пол,
подскажите, что лучше: ламинат, или
линолеум?