більше, ніж просто анекдоти, гуморески

Спойлер

 

Ха, кацапи скоро перестануть і на роверах їздити

 

Йожег в тумане (русинська вирзія. читати вшитким, бо се безсмертний ХІТ!)

Трафунки Міжа, Йовжі, Ферія ай Коня.

... а вечорами Йовжі ходив до Мішка в гості. Они собі сідали на трамови перед хижов, пили по півдеци, кушєли солонину тай позерали на звізди в небови. Звізди їм висіли прямо над хижов, а коли палінка була добра, то іще май близько. Справа від комину видів звізди Мішко, а зліва - Йовжко....
...серед літа, поночи Йовжко йшов до Мішка із файним куснем солонини в жебови..
- Звізда! - подумав си Йовжко.
- Угу! - загойкав Фері
- І туйка звізда! - далі си думав Йовжі, позеравучи в старий колодязь.
- Сам ти звізда! - уповів 'му Фері тай загойкав із колодязя. - Угу! У-гууу!
....
- А я 'му уповім... а ун ми уповіст: "Но, і паленка вже ся нагріла. Гія знов її в потік запхати... авадь в сесь... як го...холодильник!" - А я 'му уповім... А я 'му уповім... А я 'му уповім...
- Кунь! - подумав Йовжі
- Йовжі! - подумав Кунь
- Сарака Кунь, - подумав Йовжі, - ляже спати, тай і захлицнутися годен. Добре, шо ми з Мішком не п'ємо як Коні...
- У-у-у-у-уу! - із тумана вискочив мокрий Фері.
- Бізовно! - подумав Йовжі, підняв сухий бук тай пішов через туман, крутячи тим буком понад головов.
....
- Йо-о-о-овжі! - десь за ріков загойкав Мішко
- Мі-і-і-і-ішку-у-у! - сіпнувся на гойк Йовжко,айбо - гоп! - зховзся в воду!
"Я - в ріці" - нараз дошло до него і він ще май сильно затис в руці солонину.
"Я вись масний. Я ся не утоплю" - думав Йовжко.
- Вставайте, міліція! - загойкав Хтось. - Ваш пашапорт! Як сьте сюди упали?
- Я до Мішка... із солонинов.. - уповів масний Йовжі.
- Того, котрий над ріков жиє? Но, сідайте - най вас відвезу!
.....
Йовжі з куснем солонини сидів на трамовиі і никав поперед собов...
- Но, неборе, десь був? - прибіг Мішко. - Я тобі гойкавим, гойкавим як дурний, а ти ся не озиваєш!
Йовжі нічо не уповів, лиш ся подивив криво на Мішка...
- ...і паленка вже ся нагріла, уже-м ї запхав в сесе...як 'го...
- Студенильник, - підказав 'му Йовжі.
- Йо! Аби студена була! І трама-м присунув! І кукер від вуйка позичив! Бо, хто, неборе, крім тя, буде ліві звізди рахувати?! Но, думаю, доразз прийдеш, сядемо, по півдеци...
...Мішко говорив, говорив, а Йовжі си думав: "А добре, шо Мішко кукер від вуйка позичив..."
І ще Йовжко думав за Коня: "Добре, шо ми не п'єме як Коні..."
Автор неізвесний. Я се потяг у bell_mess. Але няй ня перебачать автор ай сись, Бельмес, мусив им дашто вуправити. бо било написаной не по-нашому.

 

Це ж по польськи.

 

Тре казати : "Це ж польською"

А по суті - ні, не польською. Хоча, деякі слова і мають польські корені. Але, є там також слова і вирази, які мають німецькі корені.

 

Де пише?

 

Игорь Суслов
19 августа ·


Уржался!!!!!
Дневник домового:
12 сентября.
Завёл новую тетрадку. Сижу на холодильнике, пишу. Три часа ночи. Хозяйка жрет колбасу и думает, что её никто не видит.
13 сентября.
Кот линяет. Я чихаю. Хозяйка крестится.
15 сентября.
Читали с котом Камасутру. Ну как читали?.. Ржали с картинок. Но потом много думали.
16 сентября.
Кот насрал под кроватью. Спрашивал у него - зачем? Говорит - само как то вырвалось. Переживает. Спрашивает у меня, где можно схорониться на пару дней.
17 сентября.
Хозяйкин хахаль полез за тапочками и вляпался в... историю. Кот сидел на шкафе и делал вид, что вытирал там пыль. Хахаль полез за ним, нае#нулся и сломал руку. Я от смеха упал вместе с люстрой на хозяйку. По календарю - благоприятный день.
19 сентября.
Хахаль пока не приходит. Хозяйка налупила тапком кота. Теперь он со мной не разговаривает. Я то причём?
20 сентября.
Подкинул коту записку с предложением мира. Тот долго делал вид, что умеет читать. В итоге сожрал её и сказал, что согласен. Кажется, я его недооценивал. Перепрятал дневник.
22 сентября.
Рубились с котом на щелбаны в камень-ножницы-бумагу. Неинтересно с ним играть. Потому что кроме бумаги он ничего поставить не может. Теперь лежит на кровати и жалуется на головную боль.
23 сентября.
Приходил сантехник. Попросил ключ на шестнадцать. Я ему подал. Что за привычка - падать в обморок?
25 сентября.
Опять поп, опять кадило. Попросил его сильно не дымить. Он сказал, что раз деньги уплочены, надо потерпеть. Намекнул ему про откат. Он сделал вид, что перестал меня слышать.
26 сентября.
Сказал коту, что в герани много витаминов. Что будееет...
27 сентября.
Хозяйка второй день спит со светом. Я периодически выключаю. Мешает же... Каждый раз засыпаю под молитву. По-моему, Есенин лучше писал.
28 сентября.
Отмечали день рождения кота. Пили валерьянку, катались на шторах, пели песни. Вечером сидели на подоконнике. Кот ходил по парапету и кричал, что если упадёт, то ни фига не будет, потому что у него девять жизней. Таким дурным по пьяни становится...
29 сентября.
Хреново... Молока бы...
30 сентября.
Смотрели с котом Animal Planet. Говорит, что все львы тупые качки, потому что сидят на анаболиках. Мне кажется, просто завидует.
2 октября.
Сказал коту, что если сидеть в коробке, реально можно похудеть. Хожу, ржу...
3 октября.
Завтра к нам в гости приезжает хозяйкина мама. Ждем-с...
4 октября.Вот и дождались. Приехала мама хозяйки. Встречал её хлебом-солью. То есть крошками на кровати и солью в чае. Не люблю гостей. Кот сказал мне, что я — социофоб. Не спорю.
5 октября.Хахаль в гипсе приходил знакомиться с мамой. Такой наглости не выдержал даже толерантный кот. Все таки нассал. В ботинок. В правый.
6 октября.Кот отхватил и от хозяйки и от Зинаиды Захаровны — её мамы. Хахаль воздержался. Кот перенес все героически. Потом спрашивал у меня — похож ли он на Жанну Дарк. Откуда он про неё знает?
7 октября.Играли с котом в футбол пробкой от шампанского. Зинаида Захаровна наступила на неё и влетела лбом прямо в шкаф. Теперь называем её Зинедином Зиданом. За глаза, конечно же.
8 октября.Хозяйка жаловалась Зидану на меня. Она ответила, что это все бред и убрала мою чашку с молоком. Это война. Карфаген должен быть разрушен.
9 октября.На экстренном заседании, кот объявил себя нейтралитетом. Предатель! Ничего, сам справлюсь.
10 октября.Ночью душил бабку. Хоть бы хны! Теперь она ещё и храпит, как сивый мерин!
11 октября.Сегодня в два часа ночи, хозяйка и бабка столкнулись лбами у холодильника. Встреча кишкоблудов на Эльбе, блин!
12 октября.Воевать нет настроения. Весь день валялся на кровати с бабкой, смотрел 27 сезон «Поле чудес» на DVD. Ржал с её комментов.
14 октября.Рассуждали с котом о теории струн. Сошлись на том, что на шестиструнке слабать «Восьмиклассницу» гораздо проще.
15 октября.Включили отопление. Наконец-то! Кот думает, что фильм «Батареи просят огня» о работниках ЖКХ.
16 октября.Сказал коту, что если залезть на обеденный стол, то этим он утвердит своё лидерство в квартире. Тот долго сомневался, но полез. Хозяйка появилась как всегда внезапно. Пролетая мимо меня, он успел обозвать меня говном. Два раза.
17 октября.Ночью шептал бабке на ухо, что ей пора домой. Она встала и пошла жрать пельмени. Женщины… Никакой логики…
18 октября.Кот решил бросить есть kitekat. Ходит злой, нервный. Ночью пять раз ходил на балкон, типа в туалет. Kitekat’ом несёт за версту. Сорвался, но продолжает утверждать, что может бросить в любой момент. А не бросает, потому что это его успокаивает.
19 октября.Кажется, бабка собирается домой. Слава Перуну!
20 октября.Устроили бабке проводы. Кот насрал (!) ей в галоши. Видать, она его тоже достала. Бабка не заметила, так и потопала. Научил кота мочить краба. Достойный поступок. Прощай, Зинедин! Ты навсегда останешься в наших сердцах! Мы запомним тебя такой — в галошах, полных говна…
22 октября.Уронил на хозяйку икону. Моя миска вернулась на место. Кажется, мы начинаем находить общий язык.
23 октября.Сказал коту, что когти лучше всего точатся о мягкую мебель. Теперь сидит в запертой кладовке и орёт матерные частушки о Домовых. Кстати, некоторые очень даже ничего.
24 октября.Хахалю сняли гипс. Приходил сегодня. Изучаю анатомию. Пишут, что очень легко ломается ключица. На ней и остановимся.
25 октября.Хозяйка хочет завести собаку. Кот ссыт во всех смыслах и углах. Посмотрим, кто кого…

 

з розмови тещі з зятем:

- за хату заплатив?
- так
- за обидвІ?
- і за вашу, мамо.
- ну-ну... я там мала пару гривнів заборгованости по світлі.
- я заплатив тих три тисічі.
- на дачі доріжки проклали?
- вже.
- дерева побілені?
- давно.
- трава засіяна?
- так.
- та густа?
- а-йа.
- в хатАх прибрано?
- вже
- тілько пилососив?
- і помив.
- йой, ти певнє кришталь забув повитирати?
- витертий.
- а меблі?
- з тов пшикавком, аби блищилоси.
- і хідники потріпов?
- так.
- і коври зо стін?
- не забув
- вогонь в мангалі розпалив?
- догорає якраз.
- йой, ти певнє забув мнєсо на шашлики намаринувати.
- є ціле ведро, мамо
- вазонки на вікнах полив?
- руки не дойшли...
теща суворо хмуриться, повертається до доньки і випльовує з єхидною посмішкою:
- то с се вибрала гнилу нендзу!

 

Моя сибірска цьоці.

JAKIV KUTOWYJ·11 ЖОВТНЯ 2015 Р.
Повім вам про мою цьоці Мілю, шо сі приперла до БорИслава з заробітків в сибіру сімдисєть вошьмого року. Вна була бувша тьоща брата вуйкової невістки стрикового діда. Але то була кубіта ! Ніяк не могла сі зігріти і навит літом носила майталаси на ваті , щоправда з дірками на кулінах... Знала відповіді на вші питаня. А то жи була довго в сибіру, то привезла звіттам дві хороби: алергію і срачку. Алергію на москалів, бо як котрогось виділа, ї зразу нагла кров починала заливати і права рука свербіла страшенно. Бо хтілосі в око му пАльнути. Робила після сибіру в Трускавци і єдного разу хтось ї спитав : “как пройті на вакзал ?”А вна якраз тєгнула з санаторію півметра бульби на плечах і як вчула то питанє, одразу так пєрдольнула того хлопа міхом по банєку, жи го нагла поміч забрала. Незнам чи найшов він потім той “вакзал”... А ше цьоці повідАла жи в сибіру так фист зимно, шо хлопи до убікації по два ходят: єден шчит, а другий потомка помагає му струю від земли відорвати, бо той сам не дає ради. А посрати - то вопщє проблєма...навит страх про то писати... З сокиров ходят замісто паперу... А бєґунку цьоці діставала тодий, як виділа будь-яку діру в підлозі, бо їй відразу срати сі хтіло...Сибір...Тамка всі на дірки ходят... Чоловік цьоці - то правдивий гУцул з Долини, Зеньо Булька. Булька, бо він як сі денервував, то му бульки з носа лізли...То був фист який здоровий хлоп. Він був валасатий, як ведміть і міг зимов без светра і калісонів ходити. Нохті на руках обценьками обтинав, а на ногах то мусів “болгарку” приміняти, шо в поляків помінєв на відро кипятильників у вісімдисєть шестому році. А як до роботи не хтілосі му йти, дзвонив до начєльника і казав :
-Мене не буде. В мене корова сі телит.
А начєльник :
-А ти шо - акушер ?
Вуйко Зеньо тодий :
-Ти тиж не повар, а шодень до хати мнєсо тєгнеш, йосько ти кєлавий, банєку ти француватий, гондурас ти нагуляний, тіко і вмієш ріжних мантелеп по корчах тєгати, аж ябка в сушідів з дерев падут....Шляк би ті трафив , би ті волосі в писку виросло, би ті з-під пах цьвоки стирчєли, а пьєти чешуйов сі вкрили...
І відразу мав вуйко п”йєть відгулів...Але цьоцю сі бояв, бо нераз діставав жилізком по лобі...Та так жи мусів знов відгули брати і алярм до сушіда бити, би той літру лікарства ніс, поки цьоці в санаторії порєдки з бульбов наводила...Так шо корова в них часто сі телила... О ! З цьоцьов мож було на любі теми дискутувати : про політику, чи звідки бусько дітей носит, чи чому з Ясеници навит кота не мож брати, їй було все їдно ! Шкода жи нема ї вже : веде дискусії теперка з хробаками на глибині... Бо я би ї спитав : кого в депутати , кого на мера вибрати ? Вна то момент би оприділила і писки їхні передвиборчі позатикала !
Завше ваш Яків Кутовий.

 

Мужики, ви тільки сильно не ржіть, вчора свого чоловіка нарешті вмовила люстру кришталеву купити, дорогууу (пів року копили). Поїхали в магазин, взяли люстру і на крилах радості додому, по дорозі прихопили коньячку (обмити цю справу). Сіли за стіл, врізали по 50, потім повторили, ну і кажу:
- А давай, Вася, таки сьогодні повісимо?
Чоловік розімлілий, чи то від коньяку, чи то від мого щастя погодився. Поставили стілець, на нього табуретку, видерся мій на табуретку, а мене примусив її притримувати. Стою щаслива спостерігаю, як мій орел під стелею чаклує, (а він чомусь в сімейних трусняках був), перекладаю погляд нижче, і що я бачу - з цих симпатичних трусиків викотилося яєчко, ну я від розчулення взяла і так легенько дала щелбанчика. Мій "гордий орел" як полетить з цієї естакади, разом з люстрою, яка розколота вщент, схоплюється і з залишком люстри до мене підскакує. Думала вб'є, а він каже:
- ОГООО!!! Як струмом влупило, прямо до яєць дійшло, добре не насмерть!

 

Из еврейской жизни в Англии:
— Как живешь?
— Плохо. Моя жена спит с лордом Стэнли.
— Это таки плохо.
— Правда, я сплю с его женой.
— Это хорошо!
— Хорошо? У меня от него уже двое детей!
— Это таки плохо.
— Но у него от меня тоже двое детей.
— Ой, так вы же в расчете!
— Хорошенькое "в расчете"! Я ему делаю лордов, а он мне делает евреев !..

 

Вирішив чоловік дружину перевірити. Зробив вигляд , що нібито на роботу пішов, а сам тим часом сховався під ліжком. Ну дружина приводить свого коханця, вони лягають на ліжко, а вона й каже:
– Слухай, Вася, я дуже хочу від тебе дитину .
– Так ти що , здуріла ? Ти ж навіть пеленати не вмієш !
Ну, дружина, щоб показати свої вміння і пізнання, запеленала Васю і пішла за соскою на кухню. Чоловік у цей час з-під ліжка виліз і, підійшов до коханця, схилився над ним і так тихо каже:
– Агу, Васьок, Агу !
Потім абсолютно спокійно прямує на кухню і говорить своїй дружині:
– Люся, там Васька начебто обісрався , перепелинай його!

 

Дамкрат і Трафіма.
Вчора сижу на оборі, любуюсі роботов мого Дамкрата*, який замісто січкарні худобі жерти робит. Повім вам шчиро, жи Дамкрат сильно сі змінив. Як му осіню шмарклі з носа полізли, то я му дав калинову настоянку на бімбрі, той як си лиґнув стопідисєть, зразу перестало з носа сі лєти. Казав жи веснов обовізково “каліну пасадіт, уж больна настойка панравілась”...То я му кажу : Видиш, нелегал француватий, яка користь з калини, а з твої бєрьозкі шо ?
О ! Сі дивлю до плоту підходит така собі фіфа : варґі червоні, тєні навколо оків фьолєтові, як ніби ї чоловік вчора з коханком піймав, два пси чорно-білі на смичу і сі питає :- Скажитє, а здєсь Панкрат живьот ?
Я такий : - ШОШО ???
А вна : - Ну Панкрат, із Р”язані ?
Я тодий пойняв і кажу : Так ! Заходьте, прош”пані !
Виявлєєсі то мого Дамкрата жінка Сєрафіма сі приперла, каже “викуп прівєзла, забрать хачу”...
Я ті дам викуп ! Я ті заберу ! Він ше штраф, шо ми ОСьЦЕ дало, не відробив. Пітсот гривнів. Бо ніби довго в полі робит...Тіко недавно ОСьЦЕ (OSCE) поїхало, перевірєли чи файно Дамкрату сі живе, дали му статус бєженца, заборонили му робити більш як дванайціть гОдин і поїхали...А тутка таво мантелепа пришкандибала...
Пси в неї тоті...як то?..О ! далматінци...білі в чорну кропку чи наоборот...
Єдну, бо то сука, звати Бєрйозка, а другого, бо то її йоб...вибачте...хлоп, Рубін.
Рубін на честь першого Дамкратового тілівізора, шо він си купив після восьмимісічної переклички в черзі під магазином в Р”язані сімдисєтьшестого року, ше при совєтах. Той тілівізор досі беседУє, але вже не показУє “у ніх в залє”...
Ну а Бєрьозка, бо...
Ну то я сі питаю тої Трафіми : Шо вмієш робити, мантелепо нагуляна ?
А вна : Вакруг труби танцевать ! В плітклубє ! Я - танцавщіца !, - так гонорово каже.
Я пєрдолю ! Ото ми щастить, акурат треба кумови на оборі пліт поставити, бо кобіта го лишила на тім світі, а сама пішла на тамтой...
Ну то я їй : - Трафіма, бери тіво рури, шо ше мій дідо за матки Австрії в пана Крайца вкрав, і тєгни до Василє на обору ! На зупу заробиш ! А Дамкрату - на дзиґари...
А вна : Я - Сєрафімааааа ! І я нє умєю !
Я : - А мені без ріжниці, Трафіма-Сєрафіма...Шуруй,- кажу .
І як зашпіцував в тотой смачний тилек, аж жєль сі зробило...
Потєгала вна тоті рури до Василє, поставила пліт, я сі дивлю на ню і мислю : Як їсти сі захтіло, то враз сі навчила...Дамкрат якраз зі стайні прийшов...
- Файрант, - кажу, - Йди, Трафіма, до кухні, тамка на бляті стоїт зупа, то си
нагрійте і їчте з Дамкратом ! Дзиґари на п”єцу сі сушат...
А вна (ви си тіко уявіт !) до мене : Нє матєрйїтєсь, пажалуста !
Йой, як я то вчув, як дав тим глухманам “нєматєрітєсь” шуфльов по крижах,
а Трафіма з цілим баняком “пажалуста” на голові вздовж Василєвого плоту побігла, добре жи дорогу вивчила поки рури тєгала...
Кажу : Блят - то сталєшніца, аґрафка ти голєндерська ! Зупу - їдят, а не тойво....
Але то ніц... Нарано поїхав”єм на цюхи до стрика Ґєня, він ми троха лахів для Трафіми по знижці дав, тай Дамкрату якесь дрантє перепало, і теперка маю, як всі шчасливі бандерівці, двох відвертих, цілком робочих, троха з пробігом, москалів !
Та ше й двох псів біло-чорних на додачу, би ніяка зволоч фастриґована вночи навит слоїк з мармулядов не потєгнула.
Вже”м до Ромка Черешні дзвонив, він тиж за мене радий !
Завше ваш, Яків Кутовий.

 

- Уявляєш, йду по вулиці, чую - за рогом дитячий сміх і слова "Добре, зараз". Вирішив піти подивитися, заходжу за цей кут, а там діти дивляться, як один хлопчик щось на газоні майструє... Через кілька секунд вони розбігаються, ну і тут мені цікаво стало, що ж вони там майстрували, підійшов ближче... Хто ж знав, що вони петарду в лайно вставили...