Так, дві державні мови. І що, умовно можна сказати, у нас в Україні - двомовність, яка мала бути в Білорусі.
Смачнего! Беларуский Miшка Miшку скiнулi з канапы, Miшку адарвалi лапу. Я яго адрамантую I цукеркай пачастую. Переклад: Сяржук Сокалау- Воюш
Переклад з білоруської: Ведмедика скинули з канапи, Ведмедика віддірвали лапу. Я його відремонтую, І цукеркою почастую.
Але ,авторка сама писала українськи, не всі чули. Агнiя Барто Ведмедик Впав ведмедик на пiдлогу, Вiдiрвалi в нього ... ногу. Все одно його не кинy, Бо для мене вiн-эдиний.
Мій улюблений віршик дитинства Яка проблема йшла тоді в порівняння з трагедією цієї покаліченої, покинутої істоти?.."Як ви могли, нелюди? Він же "хароший"" Отак вперше пізнавалася жорстокість цього світу... Перепрошую за офтоп, але мова, - це ж тільки форма, а тут такий глибокий зміст. Хоча, тут бачимо і змістові відмінності у білоруському варіанті - адрамантуєш ти йому лапу, цукерку тицьнеш, а глибока душевна трамва все-одно залишиться..."не брошу" мені якось більше до душі.
Звичайно! То ж суттєва різниця! 1.Нє брошу потому, что он хороший. 2. Я яго адрамантую, I цукеркай пачастую. 3. його не кинy, Бо для мене вiн-єдиний. Рос. версія - класичний одобрямс: медвєд харроший! Бєларусь - без уточнення і оцінок: Бацька все чує... Укр. версія - як завжди сирітська: тільки одна іграшка, і ту москалі спортили.
„З дзіцячых рук выслізнуўся і паляцеў угару вялізны, яркі, чырвоны шар. Ён астаўся вісець над лесам і называецца месяцам. У сінім моры неабсяжнай вышыні плылі залатагаловыя гускі-зоркі. Месцамі ў груздях лясных змрокаў палыхала зялёнае ззянне. Цені гонкіх смуглых хваін ляжалі на паплавах, дзе кожнае сцябло і травінка былі адглянцаваны паасобку. А воддаль у бездані возера, колеру начного неба, адсвечваўся партрэт месяца. Была такая цішыня, быццам увесь свет чакаў чагосьці новага і незвычайнага, што во-во з’явіцца нямаведама адкуль. Як змораны касец, драмаў вецер. Не спалі адны камары. Здавалася, што не яны гудуць, а нецярплівы дзяцюк прабуе ціха, каб нікого не разбудзіць, толькі сёння купленую гітару, і цішыню глыбока працінае аднатонны гук: – Дзын-н...” Сярэбраная табакерка (казка), апавяданні 266ст. Змитрок Бядуля, Мінськ 1958. Маємо вдома, можу позичити.
Думаю, що як українці не будуть триматися свойого, то буде в них... "білоруська мова".... Якою вельмішановний Рыгорыч говорить
Як кажуть руснаци-Рыгорыч бiля Pусi ЦЫГАНКА - Нагадаю больш, чым ёсць, Карт не мала... Падыходзь, маскоўскі госць! - Як пазнала? - Мне вы не да галавы, Тлум народу, Ды няўсмешлівыя вы, Што з усходу.
То так. Увогул так сорамна што глава беларуская дзяржавы за 15 год свайго кіравання ніводнага разу не казаў па-беларуску!
Ну, чаго? Ен старацяльни, ну, трасянка, але шо ж зробіш, хто ж цяпер той беларускій помніць? Як у Менску адна бабка малой казала: "Ой, кінь ты ту кніжку, яна нядобрая, па-беларуску".
Дуже шкода, що вам, брати наші, так не пощастило... Хай живе вільна Білорусь та її унікальна мова! (Все-таки читаючи знахожу більше рідного аніж москальського)
Українцеві важче освоїти білоруську ніж московську (важка фонетика) якщо він не Полещук. Стара московська красива так чехи і поляки счітают.Хамская-жуть, але самі носії хамской мови, як правило, не москалі Путін з Вепсов Лужков з Мордви. З ідіша багато хамства яке тепер вважають російськiм.
Згоден, що важче освоїти, але більше схожого, якщо не знаєш, ані російської, ані білоруської- то мені була б зрозуміліша білоруська-імхо...
Я думаю что её практически полностью вытеснили русским языком, к сожалению. И Белорусь потеряла свои национальную идентичность.
Її не було прубовали створити деяки iнтэлягэнты з Менску ,старушкi на ЗБ (забужаньски )нормально по польску розмовляють. В часи ВКЛ просто мовой мувено. Така идентичность "ми тутейшi i цього дость". Одесса тоже уже не та . Ото по староодеську. Майн либэ Каська, Варум ты не пшышла? - Майн либер Фрицу, Вассер з неба йшла... "Идентичнось" сохраняется в музыке, архитектуре, кухне не только в мове.
Така "идентичнось" була в етрусків. Вони були поглинені римлянами. Зникненням етрусків вважають із зникненням їхньої мови, хоча ще 100-150 років залишалася музика, кухня, архітектура, але вже частина римської. Ассимиляция этрусков римлянами Посеребренная амфора. II век до н.э. В 265 году до н.э. вспыхнуло восстание в Вольсиниях. Римляне восстановили порядок и перенесли город с хорошо укрепленного места на берег озера. Подобная судьба коснулась и жителей Чивита-Кастеллана. К этому времени Рим победил в первой пунической войне, его господство над Италией было неоспоримо. Этруски продолжали выступать в качестве союзников римлян. В 225 году до н.э. этруски сражались на стороне Рима с галлами при Таламоне. Более того, ни один этрусский город не поднял восстания во время второй пунической войны. После утраты независимости Этрурия некоторое время сохраняла самобытность. Во II-I веках до н.э. продолжало существовать местное искусство; этот период также называют этрусско-римским. Но постепенно этруски перенимали образ жизни римлян. В 89 году до н.э. этрускам было даровано римское подданство. К этому времени процесс ассимиляции этрусских городов был почти завершен. И все же во II веке н.э. некоторые этруски говорили на своем языке. Гораздо дольше просуществовали гаруспики, этрусские предсказатели. Однако этрусская история была завершена. Беру російську статтю Вікіпедії, більш змістовна. Архитектуру перебрали римляни, кухня стала частиною римської, музика теж. Яка вже "Идентичнось" http://ru.wikipedia.org/wiki/Этруски